Спеціалізовані (нетипові) норми права

Окрім основних норм права (регулятивних, охоронних), існують так звані спеціалізовані, забезпечувальні, або похідні норми.

Спеціалізовані (нетипові) норми права -— нетипові приписи, тоб­то приписи «нестандартного» характеру, які здатні нести регулююче навантаження лише в сполученні з основною нормою.

Ознаки спеціалізованих норм права:

І. За ступенем самостійності регулювання -— є субсидіарними (допоміжними), допомагають основним нормам надати праву завершеності і повноти, беруть участь у правовому регулюванні опосередкова­но, утворюючи в сполученні з основними нормами єдиний регулятор. Не призначені для самостійного регулювання суспільних відносин.

2. За структурою — не мають тих структурних елементів, які об'єк­тивно властиві класичній моделі норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція).

3. За характером утворення — похідні, як правило, від основних норм, деталізують, конкретизують їх.

4. За регулятивними можливостями — (а) здатні охопити регулю­ючим впливом принципово нові види суспільних відносин, що вимага­ють більш глибокої спеціалізації, конкретизації і диференціації в межах загального обсягу і меж дії основної норми; (б) можуть виступати спо­лучною ланкою між нормами різних галузей права.

5. За забезпеченістю державним примусом — їх дія не підкріплю­ється державно-примусовими засобами.

Отже, спеціалізовані норми — породження регулятивних і охорон­них норм, результат їх розвитку й удосконалення. Вони містяться в:

а) преамбулах законодавчих актів;

б) загальних частинах кримінальних кодексів, кодексів про адміні­стративні правопорушення, інших актах сфери правоохоронної діяль­ності;

в) загальних і особливих (якщо вони виділені) частинах цивільних, житлових, земельних, сімейних, цивільно-процесуальних кодексів, ко­дексів законів про працю й інших;

г) нормативно-правових актах, що вносять зміни і доповнення в нор­ми раніше прийнятих актів.

Причому спеціалізована норма може бути розташована в гіпотезі або в диспозиції норми-припису (двочленна класифікація), або одночасно в тій та іншій.

Причини створення спеціалізованих норм права:

1. Необхідність у законодавчому охопленні нових видів суспільних відносин через сформовану й перевірену на практиці систему правово­го регулювання і можливість їх охоплення в повному обсязі без будь-яких принципових протиріч із раніше прийнятими нормами (об'єктив­ний момент).

2. Переконаність законодавця в доцільності розвивати, розширю­вати чинні норми шляхом внесення до них змін і доповнень, а не роз­робляти принципово нові норми (суб'єктивний момент).

Створення спеціалізованих (допоміжних або похідних) правових норм дозволяє логічно погодити весь нормативний масив, уникнути в ньому суперечностей і прогалин.

Шляхи (стадії) розробки спеціалізованих норм можна уявищ таким чином:.

1. Ідея -*■ норма -* відношення: тут спеціалізовані норми спрщ вані на вдосконалення сформованих суспільних відносин, вже врегуль ваних основними регулятивними й охоронними правовими нормами.

2. Відношення -* ідея -* норма: тут необхідно охопити спеціг зованими нормами усталені суспільні відносини, не врегульовані реї лятивними й охоронними правовими нормами. н,

Слід зважати на те, що упорядкування тексту спеціалізованої прав вої норми неможливо без змін, доповнень гіпотези або (і) диспози основної (первинної, вихідної) норми права. У гіпотезі вказуються н: умови дії норми, а в диспозиції визначаються інші правила поведін які відрізняються від диспозиції основної правової норми.

Спеціалізовані норми відмежовуються одна від одної в залежное від цільового призначення, виконуваного в процесі правового регул" вання.

Розрізняють такі спеціалізовані норми (їх класифікацію моя збільшити):

Загально-закріпні	Установчі	Прогно­стичні	Деклара­тивні	Дефінітивні	Темпо- ральні
норми-засади	норми-принципи	норми-цілі	норми- оголошення	норми-визначення	норми строку

загальнозакршні норми, або норми-засади — нормативні првді си, які закріплюють первинні основи суспільного і державного лад в узагальненому вигляді виражають певні елементи регульованих від син, що одержують конкретизацію в інших нормах. Розвиток цього зновиду норм пов'язаний з ростом законодавчої культури, законода чих узагальнень, з «винесенням за дужки» деяких загальних момент щоб уникнути їх кількаразових повторень у тексті закону. Наприкл норми загальної частини кримінального права вказують на деякі одн кові ознаки злочину, покарання, умови звільнення від покарання та. Серед загальнозакріпних норм першість належить конституційним щ мам. Конституція України встановлює: «Україна є республікою»; «' раїна є унітарною державою». Загальнозакріпні норми нерідко збіг ся з установчими нормами.

Установчі норми, або норми-принципи — нормативні припи які формулюють незаперечні вимоги загального характеру, що налещ до усіх або більшості інститутів або норм галузі права. Наприкл норми-принципи функціонування соціально-економічного і громад ко-політичного ладу, взаємовідносини держави й особи; закріпле

Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм

в Конституції і законах України: принцип верховенства права, принцип незалежності суддів, принцип прямої дії норм Конституції та ін. Так, но-рмою-принципом є ст. З Конституції України, яка говорить: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Прогностичні норми, або норми-цілі — нормативні приписи, які містять прогнози розвитку правової системи, цілі і завдання галузей і інститутів права. Норми-цілі можна вважати різновидом установчих норм. Разом вони служать нормами-еталонами, які дозволяють уста­новити відповідність цілей і засобів конкретних правових приписів об'єктивним закономірностям суспільного розвитку. Наприклад, ст. 1 Конституції України говорить: «Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою»; ст. 2 Закону «Про Конституційний Суд України»: «Завданням Конституційного Суду є га­рантування Конституції як Основного закону держави на всій території України».

Декларативні норми, або норми-оголошення — нормативні при­писи, які містять положення програмного характеру, що вказують на предмет регулювання, закріпляючі цілі і мотиви видання нормативного акта (не слід плутати з цілями і мотивами діяльності, регульованої да-п им актом). Як правило, вони містяться в преамбулах законодавчих актів. Наприклад, абзац 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. є декларативною нормою: охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів, за­безпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова постійного економічного і соціального розвитку України. Нор-ми-декларації можуть становити цілу преамбулу закону або бути лише частиною одного речення. Залежно від стилю викладу вони бувають 'ідеологічно насиченими й ідеологічно нейтральними. Цілком звільнити закон від ідеологічних настанов не можна, проте необхідно, щоб зако­нодавець, по можливості, створював ідеологічно нейтральні норми-де-кларації.

Дефінітивні норми, або норми-визначення — нормативні припи­си, які містять визначення правових категорій і понять. Вони вносять ясність у нормативно-правовий акт, інформують і орієнтують правоза-стосувача. Значення цих норм підкреслюється тим, що поняття термінів законодавець викладає в перших статтях законодавчих актів. Напри­клад, у Законі України «Про автомобільний транспорт» стаття 1 назива­ється «Визначення основних термінів» і містить норми-дефініції: автомо­більний транспортний засіб, автобус, автовокзал, автостанція, шляховий лист, зупинка, легковий автомобіль, таксі й інші. У Господарському кодексі України (без виділення спеціальної статті) містяться поняття та­ких термінів: асоційовані підприємства (господарські організації), аудит, аудиторська діяльність, банкрутство та інші. Такі норми-дефініції мають. загальнообов'язкове значення.

Темпоральні норми, або норми-строки — нормативні приписи, що визначають час настання, протікання або припинення дії, яка спри­чиняє певні юридичні наслідки. Часом можуть бути роки, місяці, дні, години, а також випадки й обставини, що пов'язані зі строком (настан­ня повноліття). Строки можуть бути матеріальними (термін реєстрації шлюбу — через місяць після подання особами заяви про реєстрацію шлюбу) і процесуальними (строк касаційного оскарження прокурора — протягом місяця від дня проголошення постанови або рішення суду апеляційної інстанції).

Окрім зазначених спеціалізованих норм, можна назвати низку ін­ших: норми-преюдиції, норми-презумпції, норми-фікції.

Слід врахувати, що в конституційному праві переважають (у кіль­кісному відношенні) над класичними (логічними) нормами такі спеціа­лізовані норми: норми-визначення, норми-цілі, норми-принципи, норми-декларації.

Серед спеціалізованих норм слід виділити:

Оперативні	, Колізійні
норми- інструменти	норми-арбітри

їх специфіка полягає в тому, що вони є нормами про норми.

Оперативні норми, або норми-інструменти — норми, роль яких виражається: а) у встановленні дати вступу (зміни, припинення) норма­тивно-правового акта в силу; б) у його поширенні на нове коло суспі­льних відносин; в) у продовженні їх дії на новий строк. Вони назива­ються «оперативними», оскільки забезпечують регулювання суспільних відносин оперативним шляхом: не через видання нових регулятивних норм, а через ухвалення нормативно-правових актів, їх зміну, доповнен­ня, поширення сфери і строку дії, тобто регулюють їх рух.

Колізійні норми, або норми-арбітри — норми, які регулюють ви­бір норми при наявності суперечностей між окремими нормативними актами з того самого предмету регулювання.

Колізійні норми розглянемо окремо, попередньо з'ясуємо, що таке юридична колізія.

§ 11. Юридичні колізії: поняття, причини виникнення і способи вирішення с Юридична колізія — неузгодженість (розбіжність, зіткнення) норм, пов'язана з особливостями регулювання одних і тих же або подібних суспільних відносин різними правовими актами.

Юридичні колізії — один з видів правових конфліктів. Різновидом юридичних колізій є колізії в законодавстві,— суперечності норм, які містяться в правових приписах різних законодавчих актів, що регу­люють однакові фактичні відносини.

Колізії існують в усіх сферах діяльності людини, і їх наявність є за­кономірним відображенням складного процесу розвитку суспільства, що не може бути безконфліктним. Можливі соціальні, економічні, еко­логічні, політичні, юридичні, інформаційні та інші колізії. Юридичні ко­лізії можуть існувати між нормами права в рамках одного акта; між різними нормативно-правовими актами; між нормами права і актами його тлумачення; між індивідуально-правовими актами, регулюючими одні й ті ж суспільні відносинами та ін. Нерідко ґрунтом для юридичних колізій стають політичні колізії: порушення принципу поділу влади і сис­теми «стримувань і противаг», вихід органів держави за межі своїх повноважень, втручання в компетенцію один одного, політичні амбіції, суперництво за лідерство, кон'юнктурні розуміння та ін.

Причини виникнення юридичних колізій:

Об'єктивні	Суб'єктивні
— не залежні від волі і свідо­мості законодавця, викликані соціальною реальністю, зумов­лені об'єктивним розвитком правовідносин (зовнішній чин­ник)	— пов'язані з волею ісвідомістю законо­давця, зумовлені суб'єктивними процеса­ми: відсутність професіоналізму, нероз­виненість юридичного мислення, ігнору­вання правил юридичної техніки та ін. (внутрішній чинник)

Колізії можуть виникати «на стику» національного і міжнародного права. Причини їх утворення: недодержання загальноприйнятих принципів міжнародного права; відмовлення реально привести національне законо­давство у відповідність з міжнародними стандартами в галузі прав люди­ни; невиконання актів міждержавних об'єднань; ухвалення національних актів усупереч нормам міжнародного права; неправильне тлумачення міжнародно-правових актів; ігнорування критерію конституційності.

Колізії нормативно-правових актів:

Тимчасова (темпоральна)

Умови виникнення — введення в дію в різний час двох і більше норма-тивних актів одного рівня з того ж самого питання, які мають розбіжності (між законом і законом, указом і указом та ін.).

Спосіб подолання — дотримуватись колізійного принципу: наступний акт одного рівня з того ж самого питання скасовує дію акта поперед­нього.

Винятком є норми: 1) про зворотну силу закону; 2) про переживання

Закону.

Ієрархічна (субординаційна)

Умови виникнення — введення в дію суперечних один одному норма­тивно-правових актів з того ж самого питання різними ієрархічно супід­рядними державними органами.

Спосіб подолання — дотримуватись колізійного принципу: у разі роз­біжностей нормативно-правових актів з того ж самого питання за­стосовуються норми Того акта, який має більшу юридичну силу. Акт вищого органу державної влади володіє більшою юридичною силою порівняно з актом органу, що знаходиться на нижчій сходинці ієрархіч­ної структури державних органів. При цьому враховується правова при­рода і функціональне призначення актів, ухвалених тим самим право-творчим органом (конституція, закони, постанови парламенту, постано-ви уряду тощо)

Значеннєва (сутнісна)

Умови виникнення — введення в дію загальних і спеціальних (винятко­вих) актів, норми яких суперечать один одному внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, викликаного специфікою суспільних від­носин.

Спосіб подолання — дотримування колізійного принципу: норма спеці­ального (виняткового) акта скасовує дію норми загального акта. За умови, що спеціальний акт формально не відмінений

 

Змішані колізії:
збіг тимчасових і значеннєвих колізій	збіг ієрархічних і значеннєвих колізій
Умови виникнення: введення в дію загальної норми пізніше спеціальної тим же самим дер­жавним органом. Спосіб подолання — дотри­муватися колізійного принци­пу: спеціальна норма має пе­ревагу перед загальною, яка введена в дію після неї	Умови виникнення: введення в дію загаль­ної і спеціальної (або виняткової) норм, що містяться в актах різної юридичної сили, За умови, що нижчий за ієрархією орган уповноважений видавати спеціаль­ні (або виняткові) норми. Спосіб подолання — дотримуватися ко­лізійного принципу: спеціальна (винят­кова) норма має перевагу перед зага­льною

Типові юридичні колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили:

Конституція й інші нормативно-правові акти — перевагу має конституція як основний закон вищої юридичної сили, прямої дії, застосовуваний на всій території держави.

Закони і підзаконні акти — перевагу мають закони як норма­тивно-правові акти, що наділені верховенством і вищою юридичною силою.

Нормативно-правові акти федерації і суб'єктів федерації; акти унітарної держави і його автономного утворення — перевагу ма­ють загальнодержавні акти.

Нормативно-правові акти і міжнародні договори, ратифіковані парламентом,— - перевагу мають міжнародні договори.

Способи вирішення колізій:
попередження	усунення	подолання
— застосовується на стадії підготовки, ух­валення і введення в дію законів	— повне звільнення від колізій у процесі законодавчої діяльно­сті	— вирішення колізій у про­цесі застосування законів, проте без остаточного знят­тя протиріч між ними

Колізії внутрішньодержавного права вирішуються такими спосо­бами усунення і подолання:

1) ухваленням нового акта; 2) скасуванням старого акта; 3) внесен­ням змін до чинного акта; 4) систематизацією (кодифікацією) законо­давства; 5) виданням норм-арбітрів (колізійних норм); 6) застосуванням загальних колізійних принципів; 7) тлумаченням у процесі правозасто-сування; 8) судовим розглядом — роботою конституційних та інших судів; 9) переговорами через погоджувальні комісії та ін. На перше місце по оперативності вирішення юридичних колізій можна поставити тлумачення.