Парадокс «Філдстайна-Хоріока» (Feldstein-Horioka puzzle).

М.Філдстайн та Ч.Хоріока

звернули увагу на те,

що безперешкодне функціонування

міжнародного ринку капіталів

дозволяє

Внутрішній нормі інвестицій

значно відхилятися

Від норми заощаджень.

Дійсно, в ідеалі заощадження

(тобто наявний, власний капітал країни)

повинні шукати

шляхи власного

найбільш ефективного використання

на всьому ринку, тобто не тільки у своїй,

а й у інших країнах.

 

І внутрішні інвестиції

не обмежуються

тільки національними заощадженнями,

оскільки джерелом інвестиційних коштів

повинен бути і міжнародний ринок капіталів.

 

Якщо б фінансові ринки

були повністю об’єднанні,

у всьому світі

були б об’єднані й заощадження.

Теоретично можна припустити,

що надлишкові

внутрішні заощадження

повинні спрямовуватися в країни,

які забезпечують

найвищі доходи,

і не існує ніякої кореляції

між внутрішніми заощадженнями

і внутрішніми інвестиціями.

 

Тобто, внутрішні заощадження

можуть виходити

з країни

на міжнародний ринок капіталів

і ставати інвестиціями в інших країнах.

 

Так само в країні на інвестування

можуть йти як внутрішні заощадження,

так і через

міжнародний ринок капіталів

заощадження інших країн.

 

Таким чином може

існувати різниця

у той чи інший бік

між обсягами

національних заощаджень та інвестицій.

 

Феномен низького рівня

Міжнародних нетто-потоків капіталу.

 

Міжнародні потоки капіталу

є одним з

найважливіших індикаторів

глобалізації фінансових ринків.

 

У системі національних рахунків

рахунок поточних операцій

платіжного балансу

відповідає різниці

між валовими національними

заощадженнями та інвестиціями.

 

Дефіцит рахунка поточних операцій

означає брак внутрішніх заощаджень,
який компенсується

припливом чистих заощаджень з-за кордону.

 

Динаміка сальдо

рахунку поточних операцій

і відображає

міжнародну мобільність капіталу,

яка характеризується

відношенням сальдо

рахунка поточних операцій

до номінального ВВП.

 

Навіть з врахуванням того,

що заощадження та інвестиції

в індустріально розвинутих країнах

коливаються з різних причин,

рівень чистих потоків капіталу,

що спостерігається на сьогодні,

Суперечить

Теоретичним уявленням

про неабиякі масштаби глобалізації

на фінансових ринках.

 

Парадокси глобалізації

Фінансового ринку

частково пояснюються

диспропорцією його розвитку

на користь

похідних фінансових інструментів.

 

Парадокс дисоціації.

Глобалізація розглядається

як мета історичного прогресу,

інтеграція і дезінтеграція

є його тенденціями,

що визначають його динаміку.

 

Одним із проявів інтеграції

є регіоналізація,

всередині якої

виникли і загострились

ісля світової фінансової кризи

2007 р.

ознаки визрівання

парадоксу дисоціації.

 

Наслідком провалів

реалізації інтеграційних планів

може стати не просто

дезінтеграційна реальність,

а дисоціація, що буде

супроводжуватися

Утворенням

Нових

Геополітичних конструкцій

у постглобальному світі.

 

Розглянуті

основні парадокси глобалізації

свідчать про

складність і непередбачуваність

цього процесу,

змушують переглядати традиційні

теоретичні уявлення і концепції,

розробляти більш обґрунтовані

державно-політичні стратегії розвитку.

 

Саме наявність парадоксів

глобальних трансформацій

часто дискредитує

глобалізаційний процес сам по собі,

викликаючи рішучий опір

різноманітних політико-соціальних груп,

а іноді й цілих економічних шкіл.