Іван Самойлович. Кінець Руїни 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Іван Самойлович. Кінець Руїни



 

Політика гетьмана Д. Многогрішного, який отримав булаву за підтримки Москви, дедалі більше викликала розчарування як з боку його московських покровителів, так і з боку козацтва, козацької старшини, зокрема. Московський уряд небезпідставно підозрював Многогрішного у спробах зближення з Польщею. Козацькі старшини ставили в провину гетьману обмеження їхніх привілеїв та користолюбство гетьмана, більшість козаків звинувачували гетьмана у порушенні козацьких традицій, клановому характері його правління. Кінець-кінцем, у справи України втручається Московська влада. Многогрішний був заарештований і відправлений у заслання. Новим гетьманом за підтримки Москви був обраний Іван Самойлович.

І. Самойлович виявив здатність управляти країною, зумів припинити свавілля старшини, міцно утримував під своїм контролем Запорозьку Січ, за допомогою запорожців разом з кошовим отаманом Іваном Сірком багато чого робив для захисту українських кордонів від набігів татар. За його правління поступово почали відроджуватися зруйновані в роки Руїни села й містечки, сільське господарство й ремісництво, відновлювалася торгівля. Однак одночасно посилювався нагляд з боку представників московської влади. І. Самойлович не хотів і не міг протидіяти прагненням царського уряду тримати Україну під своїм контролем. За ініціативою гетьмана українська православна церква була підпорядкована Московському патріархові. Територія Гетьманщини наприкінці XVII ст. охоплювала Лівобережну Україну та Київ з навколишньою місцевістю. Козацька держава ділилась на полки, їх було 10, а в Слобідській Україні – 5. Формально Гетьманщина мала статус широкої автономії, але за нею наглядав із Москви Малоросійський приказ. Хоча п’ять слобідських полків очолювала полкова і сотенна старшина, але політично-адміністративну владу в Слобожанщині в основному здійснював від імені царського уряду воєвода Бєлгорода. Певну автономію мала Запорозька Січ, яка відіграла велику роль у захисті південних кордонів від набігів кримських татар.

Особливо успішними були дії запорожців, коли їх очолював славетний кошовий отаман Іван Сірко. За своє життя він провів близько ста воєнних походів, під час яких карав нападників і визволяв полонених. Татари боялися його і називали «шайтаном». Видатний художник Ілля Репін присвятив І. Сірку одну з найкращих своїх картин – «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Московська влада ревізувала автономні устої Гетьманщини. Не тільки гетьмана, але й старшину не можна було зняти з посад без дозволу царського уряду. Водночас, підтримуючи намагання козацької старшини стати спадково-привілейованим станом, Москва підтвердила права на маєтки, одержані старшиною, звільнила її від податків на утримання війська, відмежувала козацький стан від міщан та селян.

Водночас Україна залишалася ареною зіткнення геополітичних інтересів Польщі, Туреччини, Криму і Московської держави, часто була театром воєнних дій, які вони вели між собою в 60-80-ті рр. XVII ст. Врешті-решт між зазначеними державами були укладені мирні договори, що поділили Україну. Так, за Бахчисарайським миром 1681 р. між Москвою і Туреччиною за останньою зберігся протекторат над Поділлям, а південь між Дніпром і Бугом остався «нічийним». За «Вічним миром» 1686 р. Польща зберегла за собою Правобережжя, Москва – Лівобережжя з Києвом.

Цим договором суттєво ускладнилося становище гетьмана Івана Самойловича. Та ще й сам гетьман зробив чимало помилкових кроків, які підірвали його престиж та авторитет. Будучи безмежно самовладним, він безпідставно призначав на посади полковників найближчих своїх родичів. Все це привело до старшинської змови й напружених стосунків гетьмана з московською владою.

Приводом для усунення І. Самойловича став невдалий похід московського війська на чолі з фаворитом цариці Софії боярином Василем Голіциним проти Кримського ханства. У невдачі полководця винним призначили Самойловича: мовляв, це він допоміг татарам та й взагалі йому неможна довіряти. Причому не останню роль в інтригах проти гетьмана відіграв його найближчий сподвижник – генеральний осавул Іван Мазепа. Самойловича та його синів катували, позбавили маєтків на користь царя й козацького війська, заслали в Сибір. У 1687 р. новим гетьманом було обрано Івана Степановича Мазепу.

Отже, внаслідок перемоги у Визвольній війні виникла Українська гетьманська держава з новими суспільними і економічними відносинами і породила в українців надії на вільний подальший розвиток країни. Проте наступні події призвели до глибокої кризи, викликаної як недостатнім досвідом народу в державному будівництві, так і гострою міжусобною боротьбою між окремими старшинськими угрупованнями, їхніми зрадами національних інтересів, так і ворожими діями сусідніх держав, що скористалися загостренням внутрішніх антагонізмів. Як наслідок, в роки Руїни населення Правобережної України зменшилося в десять разів. Водночас у цій боротьбі Україна зазнала не тільки незліченних людських і матеріальних втрат, але й частково поступилася здобутками революції Хмельницького. Проте боротьба за суверенність української держави залишила в найширших колах народу глибокий слід.

 

Контрольні запитання

1. Як розвивались події після Переяславської Ради?

2. Яке історичне значення діяльності Б. Хмельницького?

3. Які особливості характеризують Руїну?

4. У чому причини невдалого правління І. Виговського, П. Тетері?

5. Які причини виникнення розбрату в Гетьманщині?

6. Коли був укладений Гадяцький договір? Охарактеризуйте його зміст.

7. Яку політику проводив Ю. Хмельницький?

8. Якими були наслідки Андрусівського перемир’я для України?

9. Яку зовнішню політику проводив П. Дорошенко?

10. У чому суть політики царизму щодо України?

11. Які основні причини невдачі боротьби українського народу за незалежність України.

 

Тематика рефератів

1. Політика українських гетьманів в період Руїни.

2. Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної Української держави.

3. Гетьман Ю. Хмельницький: політичний портрет.

4. Запорозька Січ в роки Руїни. І. Сірко.

5. Гетьман І. Самойлович: політичний портрет.

6. Політика Москви, Польщі, Туреччини відносно України в роки Руїни.

 

VII. Україна у XVIII ст.

 

Ключові слова: національна аристократія, самоврядування, деспот, кріпосник, конституція, колегія, шовіністична політика, державний бюджет, намісництво, губернія, повіт, волость, колонізація, анархія, централізація, уніфікація, русифікація, Новоросія, Катеринослав.

 

XVIII ст. в історії України було надзвичайно суперечливим. З одного боку, вона стає складовою частиною Російської імперії, на яку перетворилася колишня Московія; вона втрачає останні ознаки своєї автономії, яким були гетьманське врядування, Запорозька Січ, полковий устрій; відбувається прогресуюче обмеження українських прав та вольностей; посилюються тенденції русифікації, посилюється експлуатація людських та матеріальних ресурсів українських земель, відбувається офіційне закріпачення селянства. Але водночас перетворення Росії на одну з найсильніших держав у Європі

 

Гетьманування Івана Мазепи

 

У 1687 р. гетьманом України було обрано І. Мазепу, вихідця з української шляхти. Він змолоду побував за кордоном, служив при польському королі, потім у гетьманів Дорошенка і Самойловича. Мазепа відзначався освіченістю, вмів подобатись людям. У своїй внутрішній політиці Мазепа спирався на старшину, намагаючись створити в Україні національну аристократію і з її допомогою відстоювати самоврядування. Водночас він обмежував прагнення старшини до необмеженого посилення експлуатації селянства, встановивши максимальну панщину у два дні на тиждень. Свою гетьманську владу рішуче захищав від посягань запорожців і старшини, а свою резиденцію в Батурині і хуторі Гончарівці устаткував з великим шиком.

Розквіт України Мазепа пов'язував з розвитком виробництва, освіти, культури. За часів його гетьманування (1687-1708 рр.) в Україні збільшилось виробництво полотна, канатів, поширились посіви окремих технічних культур, культивувались нові овочі і фрукти. Багато міст прикрасилось новими церквами і будинками, Києво-Могилянська колегія отримала статус академії (1701 р.), для неї були збудовані нові корпуси.

Мазепа остаточно відмовився від орієнтації на Польщу, Крим, Туреччину, бо вважав боротьбу проти Московської держави безнадійною. Довгий час він всіляко допомагав царю Петру І в усіх його справах. Зокрема, надсилав проти турків і татар козацькі полки. Коли Москва розв'язала війну проти Швеції за вихід до Балтійського моря, Мазепа прислав на допомогу російській армії декілька козацьких загонів. Потім за наказом царя посилав тисячі українців на будівництво нової російської столиці Санкт-Петербурга. В боях, а також на важких канальних роботах, від морозів, поганого харчування, хвороб щорічно гинули десятки тисяч козаків. Проте нехтування людським життям для досягнення своєї мети були характерними для Петра І. Відвертий деспот і кріпосник, прибічник абсолютної влади, він розглядав і Україну як знаряддя для здійснення своїх імперських планів. Цар вимагав від гетьмана не тільки все нових і нових людей, але обклав український народ величезними податками, що посилювало розорення Гетьманщини. А в політичному плані Петро проводив курс на знищення самоврядування і повне підпорядкування України московській владі. В усьому цьому Петро І отримував беззастережну підтримку І. Мазепи, який отримував від царя все нові й нові нагороду, одним з перших в Росії був нагороджений орденом Андрія Первозванного, найвищим орденом імперії; став однією з найбагатших людей у Росії та Європі.

Однак роль слухняного виконавця волі царя дедалі все більше не ставала обтяжливою для гетьмана, ця роль, очевидно, ніяк не відповідала його великим амбіціям. І коли І. Мазепа переконався в тому, що політика царя веде до послаблення його особистої влади, то почав шукати вихід із становища, що склалося. Вважаючи, що лише поразка Москви в Північній війні (1700-1721 рр.) і його допомога шведському королю Карлу ХІІ нададуть йому таку змогу, гетьман став на шлях зради царю і встановлення союзу зі шведським королем.

Переговори гетьмана зі шведами велись у глибокій таємниці, коли Україна фактично була окупована царськими військами. Тому Мазепа не зумів підготувати ні більшість козаків, ні взагалі українське суспільство до виступу проти Петра І та свого переходу на бік Карла XII. До того ж, правду кажучи, І. Мазепа не користувався великою популярністю серед більшості козацтва й усього українського народу. Як наслідок за ним пішла лише частка запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. У 1708 р. гетьман з малим козацьким військом відкрито виступив проти Москви і пішов на з'єднання зі шведським військом, що надійшло на Україну. За це Петро І наказав піддати Мазепу анафемі, і його майже 300 років проклинали в усіх православних російських церквах.

У червні 1709 р. під Полтавою сталася вирішальна битва між військами Петра І і Карла XII, внаслідок якого шведський король і гетьман втекли з рештками розгромленої армії вмежі володінь Туреччини. Незабаром Мазепа помер у Бендерах (Молдавія). Козаки і старшина, що були в еміграції, обрали гетьманом генерального писаря Пилипа Орлика. Він докладав чимало сил, щоб звільнити Україну за допомогою Туреччини і татар. Він навіть намагався створити союз коаліцію європейських держав проти Росії. Ним була складена так звана Конституція прав і вільностей Війська Запорізького, за якою були визначені правові засади української держави як республіки, де влада належала гетьману й верхівці козацької старшини.

Після переходу Мазепи на бік шведів за наказом Петра І старшина «обрала» гетьманом Івана Скоропадського, до якого цар приставив своїх спостерігачів. Резиденція Мазепи у м. Батурин і хутір Гончарівка були зруйновані, а більшість їх населення була винищена. У травні 1709 р. була ліквідована Запорозька Січ (Чортомлицька). Пізніше біля Перекопського перешийка в Олешківських пісках поруч з Кримом запорожці, яким вдалося втікти від розправи, заснували Олешківську Січ.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 164; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.80.39 (0.018 с.)