Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття, ознаки та особливості госп законодавства як джерела госп права.
Норми госп права як загальні правила поведінки СГД функціонують завдяки своїй нормативній формі —нормативним актам. Саме у ці формі норми госп права приймаються, вивчаються і застосовуються, тобто функціонують як загальні обов'язкові правила госп. Відповідно госп законодавство загалом можна визначити як систему нормативних актів, які згідно із законом є інституційними джерелами госп права. Основними джерелами господарського права є саме закони та інші нормативні акти. Такі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко. Слід зазначити, що поняття «господарське законодавство» охоплює як господарські закони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питань госп життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління економікою. До госп законодавства належать також нормативні акти, які в теорії права називають локальними, або статутними. Це статути й установчі договори підприємств, господарських товариств, госп об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств, у тому числі відособлені (філії, представництва, відділення). Сукупність цих нормативних актів є, з юридичної точки зору, своєрідним елементом госпзаконодавства. По-перше, зазначені акти приймаються (затверджуються), як правило, тими суб'єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто підприємствами (щодо державних підприємств діє порядок затвердження їхніх статутів уповноваженими на це органами), товариствами, концернами, корпораціями, асоціаціями тощо. Звідси джерелом юридичної сили статутів, установчих договорів тощо є нормотворчі повноваження саме цих осіб як заснованих на законі соціальних інститутів. Межі таких повноважень визначені законом, тобто статутне право грунтується на законі. По-друге, за колом осіб такі акти є «суб'єктними», тобто поширюються лише на тих суб'єктів, що їх прийняли. Ознаки та особливості господарського законодавства: комплексний зміст основних нормативних актів (переважна більшість нормативних актів госп законодавства включає норми двох і більше галузей права - ЗУ «Про п-ва в Україні містить норми цивільного (ст. 10, 20, 21), адмін (ст. 16), фін (статті 18, 23, 24), трудового (ст. 19) та інших г-зей права; множинність актів (зумовлена тим, що: це законодавство регулює різні види госп діяльності; в економ наявні різні форми власності; на території України до цього часу застосовуються окремі акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України; відсутній кодифікований акт госп законодавства); поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з госп питань. Воно здійснюється згідно з певними принципами: принцип пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України (ст. 4 ЗУ «Про п-ва в Україні»), принцип надання нормам міжнародних економ договорів статусу нац законодавства України (ЗУ «Про дію міжнародних договорів на території України»), право сторін зовнішньоекономічних договорів обирати (погоджувати вибір) право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договорів.
5. Госп-правові норми: поняття та види. Особливості господарсько- правових норм. Госп-правові норим – встановлені органами держ влади в офіційному порядку та зафіксовані у спец правових доках індивідуальні неперсоніфікавані правила у сфері госп. Класифікація госп норм: За структурою: 1) з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція, санкція); 2) з неповною структурою (більша частина): норми заборони (заборона здійснення під-цької діяльності органами держ влади та місцевого самоврядування (ст. 43 ГКУ), норми-принципи (загальні правила господарювання), норми-визначення (більшість прийнятих нормативних актів протягом 1 років має спеціальну статтю “визначення термінів”, у якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі, компетенційні норми (про компетенцію антимонопольного комітету – ст.7-8 ЗУ “Про антимонопольний комітет України”), техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення технічних процесів, держ стандарти), норми-рекомендації (не будучи юр обов’язковими для СГД орієнтують на бажану поведінку. Це примірні статути, договори).
Види госп норм: заборонні – передбачають недопущення певної дії, що порушує госп норми права; зобов’язуючі – потребує від СГД вчинення певної дії; уповноважуючі – дозволяють вчинення певної дії.
6. Систематизація госп зак-ва за критерієм юр сили і за предметом правового регулювання. Згідно з юр силою госп зак-во функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і держ виконавчої влади, які мають законодавчі та нормотворчі повноваження щодо регул госп діяльності. У ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є госп зак-во, що грунтується на статтях і нормах КУ про власність, про під-цтво, про компетенцію вищих органів держ влади (ВРУ, Президента, КМУ) у нормативному регулюванні госп діяльності. Госп закони: загальні («Про власність»; Цивільний кодекс); про види і правовий статус СГД («Про п-а в Україні», «Про госп тов», «Про колективне сільськогосп п-во»); про окремі види госп діяльності («Про зв'язок», «Про поштовий зв'язок», «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про автомобільний транспорт»); про окремі відносини (ГПКУ). Законодавчі акти: а) постанови ВРУ з госп питань, які були прийняті як акти поточного зак-ва; б) декрети КМУ з госп питань, які прийм на підставі тимчас повноваж, делегов ВРУ. Підзаконні нормативні акти: а) укази Президента з госппитань; б) розпорядж Президента з окремих госп питань; в) постанови та розпорядження КМУ з госп питань, які приймаються відповідно до ст. 117 КУ; г) госп норматив акти міністерств, держ комітетів та ін централ органів викон влади; д) норматив акти госп зак-ва місцевих рад та держадмін. Госп зак-во має також горизонтальну систему, що визначається предметом регул у широкому розумінні, тобто видами госп і функціональної діяльності, г-зями Н/Г, видами госп відносин. Структурними підрозділами системи госп зак-ва є окремі інститути (групи норматив актів, предметом яких є комплекс однорід відносин чи вид діяльності). Основою госп зак-ва є система статусних, або компетенційних законів, (визначають правове становище СГД - «Про під-цтво», «Про п-ва в Україні», «Про госп тов», “Про сільськогосп кооперацію”, «Про режим іноз інвест») Іншим інститутом є нормативні актів, які регулюють правове становище об'єднань п-в: («Про п-ва в Україні», «Про сільськогосп кооперацію», «Про захист економічної конкуренції»). Фундаментальним інститутом є нормативн і актів, що на основі ЗУ від 7.02.91 «Про власність» регул відносини щодо управ (володіння, користув) нерухомим майном у Н/Г. Це нормативні акти: про управ держ власністю (укази Президента, постанови КМУ, які деталізують положення ст 31—39 ЗУ «Про власність»); про оренду держ та комун майна; про приватизацію держ майна. Інститут госп договірного (контрактного) права є фундаментальним для всіх видів госп відносин (ЗУ «Про п-ва в Україні», ГПКУ, ЗУ «Про концесії» (16.07.99)). Зак-во про регулювання ринків капіталу, яке грунтується на Законі «Про власність».
Зак-во про страхування (ЗУ від 7.03.96 р. «Про страхування») регулює відносини між страховиками щодо захисту майнових страхувальників у разі настання страх випадків. Зак-во про захист економічної конкуренції («Про захист економ конкуренції», (11.01.01), «Про Антимоноп комітет Укр» (26.11.93), «Про захист від недобросовісної конкуренції» (7.06.96)). Зак-во про зовнішньоеконом діяльність («Про зовнішньоеконом діяльність» (16.04.91), який регул зовн торг; економ і науково-тех співробітництво; спеціалізацію та кооперацію в-ва, науки і техніки; економ зв'язки в галузі будівництва; транспортні відносини; експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кредитні, розрахункові та ін.) операції. Зак-во про нормативні документи (тех норми) та умови їх застосування (декрети КМУ, ЗУ «Про держ регул видобут і викор дорог металів і дорог каміння та контроль за операціями з ними», «Про метрологію та метрологічну діяльність»). 7. Підприємництво, його суть і принципи організації. Законодавчі акти, що регулюють стан і розвиток підприємнцитіва. Матеріальна основа підприємницької діяльності. Залежність підприємництва від форм власності. Умови для розвитку підприємницької діяльності. Підприємництво ст. 42 ГКУ- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господ діял, що здійснюється СГД з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Принципи підпр діял: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; Організаційні форми підприємництва ст. 45 ГКУ: Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця; порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами. 3. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Законодавчі акти: КУ, ГКУ, ЦКУ, ГПКУ, ЗУ „Про підприємництва”, ЗУ „Про підприємства”, ЗУ „Про власність”, ЗУ „Про господарські товариства”, ЗУ „Про захист економічної конкуренції”, ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції”. Матеріальною основою підприємницької діяльності є власність. Умовами для розвитку підпр діяльності є додержання принципів підприємництва, допомога з боку держави. 8. Суб’єкти госп. Корпорат право. Обмеження і ліцензування під-цтва. СГД визнаються учасники госпвідносин, які здійснюють госп діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. СГД є: 1) госп організації - юр особи, створені відповідно до ЦКУ, держ, комун та інші п-ва, а також інші юр особи, які здійснюють госп діял та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють госп діяльність та зареєстровані відповідно до закону як під-ці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи госп організацій, утворені ними для здійснення госп діяльності. Реалізують свою госп компетенцію на основі права власності, права госп відання, права оперативного управ та права оперативно-госп викор майна відповідно до визначення цієї компетенції у законах. Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) госп організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-госп викормайна, без статусу юр особи. Корпоративні права (ст. 167 ГКУ) - це права особи, частка якої визначається у статут фонді (майні) госп організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управ госп організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається під-цтвом. Ліцензування, патентування певних видів госп діяльності та квотування є засобами держ регул у сфері госп, спрямованими на забезпечення єдиної держ політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих с-чів (ст. 14 ГКУ). Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право СГД-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду госп діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів госп діяльності, регулюються законом. У сферах, пов'язаних із торг за грошові кошти, обміном готівкових валютних цінностей, у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування під-цької діяльності СГД. Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право СГД займатися певними видами під-цької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торг патент - це держ свідоцтво, яке засвідчує право СГД на особливий порядок оподаткування відповідно до закону.
У сфері госп застосовуються (ст.15 ГКУ): державні стандарти України: кодекси усталеної практики; класифікатори; технічні умови; міжнар, регіон і нац стандарти інших країн (застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнар договорів України). Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для: СГД, якщо на стандарти є посилання в нормативно-правових актах; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні; виробника чи постачальника, якщо його продукцію сертифіковано щодо вимог стандартів. У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлено нормативно-правовими актами України, дозволяється застосування положень угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України у частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України. З метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції, небезпечних для життя, здоров'я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві в виборі продукції, створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі здійснюється сертифікація, тобто підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів. Види та порядок сертифікації продукції та послуг встановлюються законом.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 149; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.143.181 (0.023 с.) |