Тема 4. Здоров'я людини як основна передумова її безпеки

Здоров'я та його критерії

"Формула здоров'я" та здоровий спосіб життя

Індивідуальне фізичне здоров'я людини та оцінка стану серцево-судинної системи людини

Максимальне споживання кисню як фізіологічний показник здоров'я людини

Деякі аспекти безпечного харчування

Куріння та його вплив на здоров’я людини

Кількісне оцінювання шкідливості куріння

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів ВЗО. — К., 2005. — 320 с.

Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.

3. Вайнер Э.Н. Валеология: Учебник. – М., «Наука». – 2001. - 411 с.

 

4. Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини. Навч. посібник. – К.: Лібра, 1999. – 272 с.

 

 

 

НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ТЕМИ №4:

ЗДОРОВ’Я	ДІАСТОЛІЧНИЙ ТИСК
СУСПІЛЬНИЙ РІВЕНЬ ЗДОРОВ’Я	ПУЛЬСОВИЙ ТИСК
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ	МАКСИМАЛЬНЕ СПОЖИВАННЯ КИСНЮ
АДАПТАЦІЯ	ЗБАЛАНСОВАНЕ ХАРЧУВАННЯ
ГОМЕОСТАЗ	АДЕКВАТНЕ ХАРЧУВАННЯ
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА	РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ
ЧАСТОТА СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ	ЕНЕРГОВИТРАТИ
АРТЕРІАЛЬНИЙ ТИСК	ЗАБРУДНЮВАЧІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
СИСТОЛІЧНИЙ ТИСК	ХАРЧОВІ ДОБАВКИ

Тема 4. ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВНА ПЕРЕДУМОВА ЇЇ БЕЗПЕКИ

Здоров'я та його критерії

 

1. У переліку загальнолюдських цінностей в усі часи пріоритет завжди належав здоров’ю.

 

2. У Давній Греції культ тіла підносився в ранг державних законів, а в Древній Спарті заняття фізичними вправами були обов’язковими (і суворо контролювалися державою) для всіх громадян.

 

3. В Запорізькій Січі функціонувала ефективна система фізичного виховання, основу якої складали віковічні звичаї українського народу.

 

4. Конституцією України (ст.3) життя і здоров’я людини проголошені найвищими соціальними цінностями.

5. Здоров'я визначає стан динамічної рівноваги живого організму із життєвим середовищем — тією частиною Всесвіту, де знаходиться у даний момент часу людина і де функціонують системи її життєзабезпечення.

6. Розрізняють три взаємопов'язаних рівні здоров'я: суспільний, груповий, індивідуальний.

7. Суспільний рівень здоров'я характеризує стан здоров'я населення (народу, нації, країни, раси тощо) загалом. Він є відображенням цілісної системи матеріальних і духовних відносин, властивих певній людській спільноті, суспільству.

8. Групове здоров'я характеризує особливості життєдіяльності людей певної соціальної групи, виділеної за їхнім місцем проживання (регіон, місто, гірська чи рівнинна місцевість тощо), віком і статтю (діти, підлітки, дорослі, люди похилого віку, хлопці або дівчата тощо), фахом чи видом професійної діяльності (школярі, студенти, військовослужбовці, спортсмени, шахтарі, верстатники, працівники сфери послуг тощо).

9. Індивідуальний рівень здоров'я характеризує фізіологічні і психічні особливості функціонування організму індивіда (конкретної особи), котра веде певний спосіб життя в певному життєвому середовищі.

10. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у преамбулі до свого статуту визначає, що " здоров'я — це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад ". Виходячи з цього визначення доцільно говорити про фізичне, психічне і соціальне здоров'я людини.

11. Критерієм здоров'я є здатність організму людини до адаптації (від лат. adapto – пристосування), тобто здатність пристосуватися до мінливих умов навколишнього середовища, до навантажень (психічних і фізичних), якими супроводжується життєдіяльність, зберігаючи при цьому, або швидко поновлюючи сталість внутрішнього середовища організму – гомеостаз.

12. Гомеостаз (від грец. homoios – подібний, однаковий, і грец. stasis – стан, непорушність) – це відносна динамічна сталість внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних функцій організму людини. Гомеостаз в організмі підтримується на всіх рівнях його організації і забезпечує динамічну рівновагу організму при змінах зовнішнього середовища.

13. До стійких кількісних показників стану внутрішнього середовища відносять: температуру тіла, артеріальний тиск, концентрацію цукру в крові, рН, вміст води в організмі та ін. Здатність до гомеостазу нині розглядається як біологічна основа здоров'я.

 

 

14. Суть механізму адаптації полягає у зміні меж чутливості аналізаторів, розширенні діапазону фізіологічних резервів організму, зміні у певних межах параметрів фізіологічних функцій організму. Мета і сенс цих змін – забезпечити збереження й підтримання життя особи та її розвиток.

 

15. Розрізняють три види адаптивних змін – термінові, кумулятивні і еволюційні.

Термінова адаптація характеризується безперервно протікаючими пристосувальними змінами, що виникають як відповідь на мінливі умови середовища (наприклад зіниці очей).

Кумулятивна адаптація відрізняється такими змінами, котрі виникають у відповідь на довготривалий зовнішній або внутрішній вплив (наприклад нарощування м’язів у спортсменів в результаті тренувань).

Еволюційна адаптація виникає при досить тривалому збереженні нових умов, які виникли в середовищі протягом не менше 10 поколінь. Наприклад, потепління (похолодання) клімату. Це призводить до адаптивних змін у генній структурі, в результаті чого для наступних поколінь подібні умови стають „своїми”, природними (наприклад, вузькі очі у ескімосів).

 

16. Враховуючи взаємозалежність понять здоров’я і адаптації можна сказати, що здоров’я – це стан рівноваги між адаптаційними можливостями організму (потенціалом людини) і умовами середовища, які постійно змінюються.

 

17. Дефіцит здоров'я може проявлятися через так званий третій стан, коли людина почувається начебто і не хворою, але й не здоровою. Цей передпатологічний (пограничний) стан, стан непевного здоров’я, напруження адаптаційних механізмів може тривати роками, десятиліттями, а то й протягом усього життя. Нині в Україні більше ніж половина людей мають прояви третього, пограничного стану.

18. У пограничному стані людина реалізує лише частину своїх психофізіологічних можливостей і тому часто не може досягти багатьох своїх сподівань.

19. Існує певна послідовність перехідних станів від здоров’я до припинення життєдіяльності взагалі, тобто смерті: безумовне здоров'я – умовне здоров'я – функціональні відхилення – пограничні стани – хронічні захворювання – інвалідність – повна втрата функцій – смерть. Завдання в принципі полягає в тому, щоб перевести людину на більш високий рівень здоров’я.

 

20. Хоча здоров'я має у своїй основі біологічні ознаки і може розглядатися як природний стан живого організму, воно формується також під величезним і постійно зростаючим впливом природних, антропогенних та соціальних факторів, кожний з яких оцінюється у БЖД через ризик погіршення здоров'я і працездатності людини.

21. Рівень суспільного і групового здоров'я прийнято оцінювати за основними демографічними показниками: загальною смертністю населення, дитячої смертністю, середньою очікуваною тривалістю життя, народжуваністю. Ці показники називають інтегральними показниками здоров'я на груповому й суспільному рівнях.

22. В Україні, як і більшості розвинених держав світу, створено систему охорони здоров'я, яка містить: санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, науково-медичні, санітарно-епідеміологічні заклади.

 

§ 4.2. "Формула здоров'я" та здоровий спосіб життя

 

1. Можна виділити вісім основних груп показників індивідуального здоров’я:

1) генетичні (генотип, відсутність спадкових дефектів);

2) біохімічні (показники біологічних тканин і рідин);

3) метаболічні (рівень обміну речовин у стані спокою і після навантажень);

4) морфологічні (рівень фізичного розвитку, тип конституції - морфотип);

5) функціональні (функціональний стан органів і систем: норма спокою; норма реакцій; резервні можливості тощо);

6) психологічні (емоційно-вольова, розумова, інтелектуальна сфери; домінантність мозкової півкулі; тип темпераменту; тип вегетативної нервової системи; тип домінуючого інстинкту);

7) соціально-духовні (цільові установки, моральні цінності, ідеали, рівень вимог і потреб, ступінь амбіційності, визнання тощо).

8) клінічні (відсутність ознак хвороби).

 

2. Значна частина цих показників може бути визначена кількісно, що дозволяє у кінцевому рахунку одержати сумарну величину рівня здоров’я, оцінити силу або слабкість кожного з показників, розробити заходи для їх поліпшення і вносити корективи у саму програму оздоровлення.

 

3. "Формула здоров'я" — це графічно-аналітичне зображення сукупності чинників, урахування яких дозволяє оцінити і проаналізувати індивідуальний рівень здоров'я особи.

4. Доведено, що здоров'я людини рівною мірою визначається двома сукупностями чинників: об'єктивними (50%) і суб'єктивними (50%).

5. До об'єктивних чинників здоров'я відносять: вплив за здоров'я навколишнього природного середовища, у тому числі й природнокліматичні умови за місцем проживання (цей "внесок" оцінюється у 20-25%), наявність генетично успадкованих хвороб і загальний стан генетичного фонду популяції (15-20%), стан медичної підтримки, своєчасна і кваліфікована медична допомога (5-15%).

6. Суб'єктивні чинники здоров'я характеризуються як спосіб життя людини. До них належать: рухова активність, режим праці і відпочинку, режим, і якість харчування, емоційно-психічні навантаження, наявність або відсутність шкідливих звичок, фізична тренованість і загартованість організму, ставлення до оточуючих (доброзичливість, милосердя, гумор, толерантність).

7. Якщо об'єктивними чинниками здоров'я керувати важко, а частіше – неможливо, то суб'єктивні чинники цілком керовані, а значить, своїм здоров'ям можна управляти, поліпшувати його.

8. Нині здоровий спосіб життя розглядається як основа профілактики всіх захворювань. Це такий спосіб життєдіяльності, котрий відповідає генетично обумовленим типологічним особливостям даної людини, конкретним умовам її життя і направлений на формування, збереження і укріплення здоров’я для повноцінного виконання людиною її соціально-біологічних функцій.

 

9. Сучасне суспільство постійно примножує досвід боротьби із хворобами, але практично не має досвіду зміцнення здоров'я. А ще римський філософ Сенека (4-65 рр. до н.е.) зазначав: " Уміння продовжити життя — у здатності не скорочувати його ".

10. Структура здорового способу життя повинна являти собою органічну єдність всіх сторін матеріально-побутового, природного, соціального і духовного буття людини, яка реалізується крізь фізіологічні, енергетичні і інформаційні канали людини.

 

11. Здоровий спосіб життя має містити в собі такі складові:

· оптимальний руховий режим;

· тренування імунітету і загартування;

· раціональне харчування;

· психофізіологічну регуляцію;

· психосексуальну і статеву культуру;

· раціональний режим життя;

· відсутність шкідливих звичок;

· валеологічну самоосвіту.

 

12. Формування здорового способу життя являє собою виключно довгий процес і може тривати все життя. Зворотній зв’язок від змін, що відбуваються в організмі в результаті додержання цього способу життя спрацьовує не відразу, позитивний ефект іноді відстрочений на роки. Ось чому, на жаль, досить часто люди лише „пробують” сам перехід, але, не одержавши швидкого результату, повертаються до попереднього способу життя (шкідливих звичок, приємних, але небезпечних факторів життєдіяльності: переїдання, вжиівання алкоголю, гіподинамії тощо).

 

13. Здоров'я людини, як дзеркало, відображає обличчя суспільства. Ключ до розв’язання питання поліпшення здоров'я слід шукати у надрах економіки, політики, у способі життя та взаємовідносинах людей.