Топографічна анатомія верхньої кінцівки

Верхня кінцівка спереду відмежовується лінією, проведе­ною вздовж дельтоподібно-грудної борозни, позаду — лінією яка проведена вздовж задньої дельтоподібної борозни, зни­зу — по лінії, яка з'єднує нижні краї великого грудного м'яза та найширшого м'яза спини.

У межах верхньої кінцівки виділяють сім ділянок: пахвову, дельтоподібну, плеча, ліктьову, передпліччя, зап'ястя, кисті.

Спільними для верхньої кінцівки і грудей є три ділянки: лопаткова, підключична, пахвова.

Важливими топографічними утвореннями є пахвова та лік­тьова ямки.

Пахвова ямка має чотири стінки і два отвори. Передня стін­ка утворена великим та малими грудними м'язами, задня — підлопатковим і великим круглим м'язами та найширшим м'язом спини, присередня — переднім зубчастим м'язом, а бі­чна — плечовою кісткою та м'язами плеча.

Верхній отвір пахвової ямки обмежений І ребром, ключи­цею з підключичним м'язом та верхнім краєм лопатки. Крізь нього проходять з боку шиї великі судини та нерви. Нижній отвір пахвової ямки спереду обмежений нижнім краєм велико­го грудного м'яза, ззаду — нижнім краєм найширшого м'яза спини, присередньо — переднім зубчастим м'язом та зовні — плечовою кісткою з м'язами плеча. Пахвова ямка заповнена жировою тканиною, в якій знаходяться лімфатичні вузли, су­дини та нерви.

Ліктьова ямка обмежена зверху двоголовим та плечовим м'язами, зовні — плечопроменевим, а зсередини — круглим пронатором. У ділянці ямки, безпосередньо під шкірою, розмі­щена серединна вена ліктя, а в глибині її проходять плечові артерія та вени, а також серединний нерв, містяться лімфатич­ні вузли.

 

 

Л Е К Ц І Я № 9

Т е м а: “М’язева система.”

· Процес руху

· М'язи нижньої кінцівки

 

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Анатомія м'язів нижньої кінцівки визначається їхніми головними функціями: локомоторною, ресорною та опорною. У ділянці таза та стегна знаходяться топографічні утво­рення, через які проходять великі судини та нерви, а також є "слабкі місця", де найчастіше виникають грижі. Знання ана­томії м'язів, топографічних утворень необхідні студентам для вивчення хірургії, лікувальної фізкультури, неврології.

НАВЧАЛЬНА МЕТА

Знати: м'язи нижньої кінцівки, розташування, функції, топографічні утворення нижньої кінцівки.

Уміти: визначати за місцем розташування основні групи м'язів, вирішувати практичні завдання щодо функцій м'язів нижньої кінцівки й основних рухів у суглобах.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

М'язи нижньої кінцівки поділяють на м'язи тазового пояса та м'язи вільної нижньої кінцівки. М'язи тазового пояса:

• клубово-поперековий м'яз — починається двома м'яза­ми: клубовим м'язом, який лежить у клубовій ямці, і великим поперековим м'язом, який починається від поперекових хреб­ців. Обидва м'язи з'єднуються в клубово-поперековий, що ви­ходить через м'язову лакуну і прикріплюється до малого верт­люга стегнової кістки.

Функція: згинає стегно, при фіксованих кінцівках згинає тулуб;

• великий сідничний м'яз — починається від зовнішньої поверхні клубової кістки, задньої поверхні крижової кістки та куприка, прикріплюється до сідничної горбистості стегнової кістки.

Функція: розгинає стегно, при фіксованих кінцівках роз­гинає тулуб;

• середній сідничний м'яз — лежить під попереднім м'я­зом, починається від зовнішньої поверхні крила клубової кіст­ки, прикріплюється до великого вертлюга стегнової кістки.

Функція: відводить стегно;

• малий сідничний м'яз — знаходиться під середнім сід­ничним м'язом, починається від зовнішньої поверхні крила клу­бової кістки, прикріплюється до великого вертлюга стегнової кістки.

Функція: відводить стегно;

• м'яз-натягувач широкої фасції — починається від верх­ньої передньої ості та гребеня клубової кістки, переходить у клубово-великогомілковий тракт і прикріплюється до бічного виростка великогомілкової кістки.

Функція: згинає стегно;

• грушоподібний м'яз — починається на тазовій поверхні крижової кістки, виходить з порожнини таза через великий сідничий отвір і прикріплюється до великого вертлюга стегно­вої кістки.

Функція: обертає стегно назовні (супінація);

• внутрішній затульний м'яз — починається від внутріш­нього краю затульного отвору, проходить через малий сідничий отвір і прикріплюється до великого вертлюга стегнової кістки.

Функція: обертає стегно назовні (супінація);

• близнюкові м'язи: верхній близнюковий м'яз — почина­ється від ості сідничої кістки, нижній — від сідничого горба; обидва м'язи прикріплюються до великого вертлюга стегнової кістки.

Функція: обертають стегно назовні (супінація);

• зовнішній затульний м'яз — починається від зовнішньо­го краю затульного отвору і прикріплюється до великого верт­люга стегнової кістки.

Функція: обертає стегно назовні (супінація);

• квадратний м'яз стегна — починається від сідничого горба і прикріплюється до великого вертлюга стегнової кістки.

Функція: обертає стегно назовні (супінація). М'язи вільної нижньої кінцівки М'язи стегна. Передня група:

• чотириголовий м'яз стегна — починається 4 головками: прямий м'яз стегна — від нижньої передньої ості клубової кіст­ки, бічний, присередній і проміжний широкі м'язи — від шорсткої лінії стегнової кістки; прикріплюється до горбистості вели­когомілкової кістки.

Функція: розгинає гомілку, прямий м'яз стегна бере участь у згинанні стегна;

• кравецький м'яз — починається від верхньої передньої ості клубової кістки; прикріплюється до горбистості великого­мілкової кістки.

Функція: згинає стегно в кульшовому суглобі і згинає го­мілку в колінному суглобі. Задня група:

• півсухожилковий м'яз — починається від сідничого гор­ба і прикріплюється до великогомілкової кістки.

Функція: розгинає стегно і згинає гомілку;

• півперетинчастий м'яз — починається від сідничого горба; прикріплюється 3 пучками, формуючи "глибоку гусячу лапку": один пучок приєднується до великогомілкової колате­ральної зв'язки, другий — утворює косу підколінну зв'язку, третій — прикріплюється до великогомілкової кістки.

Функція: розгинає стегно і згинає гомілку;

• двоголовий м'яз стегна — починається двома головка­ми: довгою — від сідничого горба, короткою — від стегнової кістки; прикріплюється до головки малогомілкової кістки.

Функція: розгинає стегно і згинає гомілку.

Медіальна група.

М'язи цієї групи починаються від лобкової кістки; прикрі­плюються до стегнової кістки; виконують приведення стегна. До медіальної групи відносять такі м'язи: гребінний м'яз, дов­гий привідний м'яз, короткий привідний м'яз, великий привід­ний м'яз, стрункий (ніжний) м'яз.

М'язи гомілки. Передня група:

• передній великогомілковий м'яз — починається від біч­ного виростка і бічної поверхні великогомілкової кістки і при­кріплюється до присередньої клиноподібної кістки й основи І плеснової кістки.

Функція: розгинає стопу (ставить стопу на п'ятку);

• довгий розгинач пальців — починається від бічного виро­стка великогомілкової кістки, передньої поверхні малогоміл­кової кістки і прикріплюється до основ середніх і дистальних фаланг II—V пальців;

Функція: розгинає II—V пальці, розгинає стопу;

• довгий розгинач великого пальця — лежить між поперед­німи м'язами, починається від передньої поверхні малогоміл­кової кістки і прикріплюється до основи дистальної фаланги великого пальця.

Функція: розгинає великий палець, бере участь у розгинан­ні стопи.

Латеральна група:

• довгий малогомілковий м'яз — починається від головки і бічної поверхні малогомілкової кістки і прикріплюється до осно­ви І та II плеснових кісток.

Функція: пронує стопу, підіймаючи її латеральний край;

• короткий малогомілковий м'яз — починається від біч­ної поверхні малогомілкової кістки; прикріплюється до осно­ви V плеснової кістки.

Функція: підіймає бічний край стопи. Задня група:

• триголовий м'яз литки — починається 3 головками: біч­ною і присередньою головками від виростків стегнової кістки і камбалоподібним м'язом від задньої поверхні великогомілко­вої кістки і прикріплюється масивним п'ятковим (ахілловим) сухожилком до п'яткового горба п'яткової кістки.

Функція: згинає стопу (ставить стопу на пальці);

• підошовний м'яз — починається від бічного надвиростка стегнової кістки і прикріплюється до п'яткового горба.

Функція: згинає гомілку і стопу;

• підколінний м'яз — починається від бічного виростка стег­нової кістки і прикріплюється до задньої поверхні великогоміл­кової кістки.

Функція: згинає гомілку, при зігнутому коліні обертає го­мілку всередину;

• довгий м'яз-згинач пальців — починається на задній по­верхні великогомілкової кістки і прикріплюється до основи дистальних фаланг II—V пальців.

Функція: згинає І—V пальці, згинає стопу;

• довгий м'яз-згинач великого пальця — починається від малогомілкової кістки і прикріплюється до дистальної фалан­ги великого пальця.

Функція: згинає великий палець, бере участь у згинанні стопи;

• задній великогомілковий м'яз — починається від бічного виростка і задньої поверхні великогомілкової кістки, від зад­ньої поверхні малогомілкової кістки і прикріплюється до кіс­ток заплесна та основи IV плеснової кістки.

Функція: згинає стопу, супінує стопу.

Останні чотири м'язи — це глибокі м'язи задньої групи.

М'язи стопи. Тильні м'язи:

• короткий м'яз-розгинач пальців — розгинає пальці;

• короткий м'яз-розгинач великого пальця — розгинає ве­ликий палець.

Підошовні м'язи. М'язи присередньої групи:

• відвідний м'яз великого пальця;

• короткий м'яз-згинач великого пальця;

• привідний м'яз великого пальця. М'язи бічної групи:

• відвідний м'яз мізинця;

• короткий м'яз-згинач мізинця;

• протиставний м'яз мізинця. М'язи середньої групи:

• короткий згинач пальців;

• квадратний м'яз підошви — згинає пальці;

• чотири червоподібні м'язи — згинають проксимальні фа­ланги і розгинають середні та дистальні фаланги II—V пальців;

• три підошовні міжкісткові м'язи — приводять II—V па­льці;

• чотири тильні міжкісткові м'язи — відводять II—V пальці.

Топографічна анатомія нижньої кінцівки

Нижня кінцівка спереду відмежовується лінією, яка про­ходить по пахвинній зв'язці, позаду — лінією, що йде вздовж гребеня клубової кістки.

На нижній кінцівці виділяють такі ділянки: сідничну, куль­шового суглоба, стегна, колінного суглоба, гомілки, гомілково-стопного суглоба, стопи.

Важливими топографічними утвореннями є стегновий ка­нал та підколінна ямка.

У нормі стегнового каналу не існує, і виникає він тільки в разі утворення стегнових гриж. Є лише стегнове кільце, розмі­щене в присередньому куті судинної лакуни, обмежене латера­льно стегновою веною, спереду і зверху — пахвинною зв'яз­кою, присередньолакунарною зв'язкою, ззаду і знизу — гре­бінною зв'язкою. Якщо кільце надмірно широке, то органи черевної порожнини можуть виходити через нього й утворюва­ти стегнову грижу. Грижа зумовлює утворення стегнового ка­налу, стінками якого латерально буде стегнова вена, ззаду — глибокий листок широкої фасції стегна, спереду — пахвинна зв'язка і поверхневий листок широкої фасції стегна. Вихідним отвором стегнового каналу служить підшкірний розтвір.

Підколінна ямка за формою нагадує ромб. Вона обмежена зверху двоголовим м'язом стегна та півперетинчастим і півсухожилковим м'язом, а знизу — присередньою і бічною головка­ми литкового м'яза. Це анатомічне утворення виповнено жи­ровою тканиною, в якій розміщені судинно-нервовий пучок та лімфатичні вузли.

 

 

Л Е К Ц І Я № 10

Т е м а: “Нервова система.”

• Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

• Нервові механізми фізіологічної регуляції

• Функціональна анатомія спинного мозку

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Головним видом регуляції фізіологічних функцій організму є нервова, або рефлекторна (безумовно- та умовно-рефлектор­на), регуляція. Здійснення рефлекторних актів, або рефлек­сів,— основний специфічний прояв діяльності нервової систе­ми. Рефлекс — реакція організму на зміну зовнішнього та вну­трішнього середовища. Будь-який рефлекс здійснюється за участю рефлекторної дуги. Центрами рефлексів можуть бу­ти як спинний, так і головний мозок. У процесі еволюції у зв'язку з розвитком вищих центрів управління діяльністю всього організму спинний мозок потрапив у підлеглу залеж­ність і став першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку здебільшого здійснюють свій вплив на функції організму за участі спінальних рефлексів, викорис­товуючи їхні координаційні механізми і зв'язки з органами-ефекторами.

Стає зрозумілим і роль інших відділів центральної нерво­вої системи у регуляції функцій організму, виходячи із законо­мірностей діяльності спинного мозку.

Тому знання анатомії і фізіології спинного мозку має вели­ке значення для майбутніх медичних сестер у процесі вивчен­ня морфологічних ознак захворювань і формування клінічного мислення.

НАВЧАЛЬНА МЕТА

Знати: нервові механізми фізіологічної регуляції; спинний мозок — будову та функції; оболони спинного мозку, міжобо­лонові простори.

Уміти: визначати відділи, частини, оболони спинного мозку. Проводити дослідження сухожилкових рефлексів у людини, схематично зображувати будову колінного рефлексу і аналізу­вати будову ланок рефлекторної дуги.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

Нервова система об'єднує ряд органів і структур, які в сукуп­ності забезпечують зв'язок організму із зовнішнім середови­щем, регуляцію всіх життєвих процесів, координацію й інтег­рацію діяльності органів та систем. Завдяки нервовій системі організм функціонує як одне нерозривне ціле. Основою будови нервової системи є нервова тканина, яка здатна сприймати по­дразнення із зовнішнього середовища, трансформувати його у відчуття і на основі останнього формувати реакцію-відповідь.

Існують дві класифікації нервової системи — анатомічна та фізіологічна. Згідно з першою нервову систему поділяють на центральну і периферійну. До центральної належать головний і спинний мозок, до периферійної — нервові волокна, вузли та їхні розгалуження. Згідно з фізіологічною класифікацією нер­вова система поділяється на соматичну й автономну (вегета­тивну). Перша забезпечує іннервацію всього тіла, крім внутріш­ніх органів, судин, остання іннервує означені внутрішні органи.

Необхідно пам'ятати, що обидві класифікації деякою мірою умовні, оскільки в основі функціонування нервової системи лежать рефлекторні дуги, які охоплюють різні її відділи та внут­рішні органи.

Нейрон є основною структурною і функціональною одини­цею центральної нервової системи. Як відомо, він складається з тіла (соми) та відростків, які мають переважний напрям і спе­ціалізацію. Довгий відросток (аксон) проводить нервові імпуль­си від тіла нейрона до клітин — нервових, м'язових, секретор­них. Короткі деревоподібно розгалужені відростки — дендри­ти — проводять збудження до тіла нейрона. Основна функція нейронів — сприймання та перероблення інформації, проведен­ня її до інших клітин.

У головному та спинному мозку розрізняють сіру та білу речовини. Сіра речовина — скупчення тіл нейронів, біла речо­вина — скупчення відростків нейронів. Нейроглія входить до складу як сірої, так і білої речовини, вона складається із клі­тин, які виконують різноманітні функції: опорну, трофічну, секреторну та ін.

У різних відділах центральної нервової системи розташу­вання сірої та білої речовини різне. Так, у спинному мозку зов­ні знаходиться біла речовина, а всередині — сіра; у головному мозку в одних відділах сіра речовина лежить зовні, а в інших — усередині. Суцільний шар сірої речовини на поверхні білої має назву кори (кора великого мозку, кора мозочка).

Скупчення сірої речовини всередині білої називають ядра­ми. Ядра сірої речовини виконують роль різних центрів головного і спинного мозку, які регулюють функції внутрішніх орга­нів (центр дихання, центр слиновиділення тощо).

Скупчення нервових клітин за межами головного і спинно­го мозку називають вузлами, або гангліями (вузли в міжхребтових отворах, в яремному отворі тощо).

Нервові волокна — це відростки нервових клітин, вкриті оболонками. Залежно від будови оболонки їх поділяють на дві основні групи — мієлінові (м'якотні) та безмієлінові (безм'якотні). І ті, й інші побудовані з осьового циліндра, який є від­ростком нервової клітини й оболонки.

Нерви являють собою пучки нервових волокон, вкритих зверху сполучнотканинною оболонкою. До складу одних нервів входять переважно рухові нервові волокна, тому вони мають назви рухових, до складу інших — чутливі нервові волокна — чутливі нерви, а до складу більшості нервів входять і рухові, й чутливі нервові волокна, їх називають змішаними нервами.

Сполучнотканинну оболонку, яка вкриває окремі пучки во­локон нерва, називають периневрієм, а ту, яка вкриває весь нерв,— епіневрієм. Між нервовими волокнами, які утворюють пучки, є тонкі прошарки сполучної тканини — ендоневрій. У сполучній тканині нерва містяться судини, які його живлять.

Передача нервового збудження здійснюється за допомогою синапсів. Розрізняють такі види синапсів: аксо-соматичні, аксо-дендритичні, аксо-аксональні, дендро-дендритичні. Більшість синапсів належать до аксо-дендритичних.

Центральні синапси забезпечують численні зв'язки між нейронами, що забезпечує складну координацію та інтеграцію рефлекторної діяльності. Одне нервове волокно може утворю­вати до 10 тис. синапсів на багатьох нервових клітинах. Синап­си центральних нейронів (як і периферійних) утворені преси-наптичною мембраною, синаптичною щілиною і постсинаптичною мембраною. Передача нервового збудження здійснюється за допомогою медіаторів. Залежно від хімічної природи їх по­діляють на 4 групи: аміни (ацетилхолін, норадреналін, дофа-мін, серотонін), амінокислоти (наприклад, гліцин, глутамінова та ін.), пуринові та нуклеотиди (АТФ), нейропептиди (вазо­пресин та ін.). За функціональними властивостями медіатори Центральної нервової системи поділяють на збуджувальні, галь­мівні, модулюючі.

Під дією нервового імпульсу відбувається деполяризація закінчень нервового волокна, що зумовлює підвищення кон­центрації Са²⁺ у ньому, внаслідок чого медіатор потрапляє в си-наптичну щілину, зв'язується з рецепторними білками постсинаптичної мембрани — у ній виникає або збуджувальний, або гальмівний постсинаптичний потенціал.

Основним і специфічним проявом діяльності нервової сис­теми є здійснення рефлексів.

Рефлекс — реакція організму на зміни внутрішнього або зов­нішнього середовища, що здійснюється за участю центральної нервової системи у відповідь на подразнення рецепторів.

Шлях, яким поширюється збудження під час здійснення рефлексу, називають рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з п'яти компонентів: рецептор, аферентний шлях, нервовий центр, еферентний шлях, ефектор.

У зв'язку з тим що під час рефлексу збуджуються рецепто­ри ефектора і від них поступає імпульс до центральної нерво­вої системи, інформуючи про досягнутий результат (зворотна аферентація), вживають термін "рефлекторне кільце" замість "рефлекторної дуги".

Вся нервова діяльність складається з рефлексів, які відзна­чаються великою різноманітністю.

Класифікація рефлексів

1. Залежно від кількості центральних синапсів (між афе­рентними й еферентними нейронами): моносинаптичні (ко­лінний, ахілловий та ін.) та полісинаптичні — вони включа­ють кільце послідовних центральних (вставних) нейронів (це рефлекси з м'язових, шкірних рецепторів).

2. Залежно від локалізації рецепторів: екстеро-, інтеро- та пропріорецептивні.

3. Залежно від того, які органи є ефекторами: рухові (якщо їхнім ефектором є скелетні м'язи) та вегетативні (якщо їхнім ефектором є залози, кровоносні судини, внутрішні органи).

Усі вищезгадані рефлекси поділяють на: природжені, або без­умовні (вони зумовлені генетично-структурною організацією нервової системи), та набуті, або умовні (рефлекси, які виника­ють протягом життя).

Для здійснення будь-якого рефлексу необхідна цілісність усіх ланцюгів рефлекторної дуги. Порушення хоча б одного з них призводить до зниження рефлексу.

В основі нервової діяльності лежить взаємодія двох актив­них процесів: збудження і гальмування.

Значення процесів гальмування полягає в тому, що:

• разом зі збудженням процес гальмування відіграє значну роль у пристосуванні організму до навколишнього середовища;

• гальмування відіграє важливу роль у формуванні умов­них рефлексів, звільняючи ЦНС від перероблення несуттєвої інформації;

• забезпечує регуляцію координаційних рефлекторних ре­акцій, наприклад, під час згинання руки — центри м'язів-роз­гиначів гальмуються;

гальмування захищає нервові центри від втоми і висна­ження тощо.

Спинний мозок

(medulla spinalis, myelos — грец.)

Спинний мозок має форму циліндричного тяжа, довжина його становить 41—45 см, маса до 35 г. Спинний мозок знахо­диться у хребтовому каналі, від до .