Стаття 13. Психологічний захист

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

- планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально установленого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

- своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

- виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

- використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

 

Сьогодні Україна на шляху входження в число держав, які відносяться до гуманістичних. На перше місце ставиться життя й здоров'я людини, а не які-небудь матеріальні цінності. Саме тому увага психічному здоров'ю працівників екстремального виду діяльності приділяється підвищена увага. Рятувальники, як ніхто, практично щодня зіштовхуються із ситуаціями реальної загрози життю, здоров'я людей. На їх очах дуже часто гинуть діти, дорослі люди, трапляються різноманітні кризові ситуації. Працівник практично завжди зіштовхується з людськими стражданнями, втратами, горем…

Зростання числа екстремальних ситуацій (техногенних і природних катастроф, міжнаціональних конфліктів, терористичних актів) у нашій країні за останні роки диктує необхідність підготовки фахівців, здатних надавати екстрену психологічну допомогу жертвам подібних ситуацій.

Як показав час, сьогодні служба психологічного забезпечення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи вкрай необхідна та затребувана. Підтвердженням цьому є дії практичних психологів при виникненні екстремальних ситуацій, наприклад, події в Новобогданівці, резонансні вибухи у Харкові, проведення рятувальних робіт у Західній Україні, катастрофа російського літака ТУ-154 на Донеччині, підтоплення у Миколаївській області.

На жаль зараз склалася ситуація, коли практичне використання психологами своїх знань за деяких обставин неможливе. Водночас з цим іноді керівники не зовсім розуміють роль та можливості психолога.

Я спробую окреслити два основних напрямки, в яких діяльність психологів найбільш доцільна та ефективна.

У результаті здійснення великої дослідницької програми німецькі психологи розробили ряд рекомендацій для психолога, іншого фахівця або добровольця, що працюють в екстремальній ситуації.

Правила для співробітників рятувальних служб:

1. Сповістіть потерпілому, що ви поруч і що вже приймаються заходи щодо порятунку.

Потерпілий повинен почувати, що в ситуації, що створилася, він не самотній. Підійдіть до потерпілого й скажіть, наприклад: «Я залишуся з вами, поки не приїде «Швидка допомога». Потерпілий також повинен бути проінформований про те, що зараз відбувається: «Швидка допомога» уже в шляху».

2. Постарайтеся позбавити потерпілого від сторонніх поглядів.

Цікаві погляди дуже неприємні людині в кризовій ситуації. Якщо «зіваки» не йдуть, дайте їм яке-небудь доручення, наприклад, відігнати цікавих від місця події.

3. Обережно встановлюйте тілесний контакт.

Легкий тілесний контакт звичайно заспокоює потерпілих. Тому візьміть потерпілого за руку або поплескайте по плечу. Доторкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Займіть положення на тім же рівні, що й потерпілий. Навіть надаючи медичну допомогу, намагайтеся перебувати на одному рівні з потерпілим.

4. Говорите й слухайте.

Уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячі, виконуючи свої обов'язки. Говорите й самі, бажано спокійним тоном, навіть якщо потерпілий непритомніє. Не проявляйте нервозності. Уникайте докорів. Запитаєте потерпілого: «чи можу я що-небудь для вас зробити?» Якщо ви випробовуєте почуття жалю, не соромтеся про це сказати.

Правила першої допомоги для психологів:

1. У кризовій ситуації потерпілий завжди перебуває в стані психічного порушення. Це нормально. Оптимальним є середній рівень порушення. Відразу скажіть пацієнтові, що ви очікуєте від терапії і як довго протриває робота над проблемою. Надія на успіх краще, ніж страх неуспіху.

2. Не приступайте до дій відразу. Оглядитеся й вирішите, яка допомога (крім психологічної) потрібно, хто з потерпілих найбільшою мірою потребує допомоги. Приділите цьому секунд 30 при одному потерпілому, біля п'яти хвилин при декількох потерпілих.

3. Точно скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Довідайтеся імена нужденних у допомозі. Скажіть потерпілим, що допомога незабаром прибуде, що ви про це подбали.

4. Установите з потерпілим тілесний контакт, робити це потрібно з обережністю. Найкраще взяти потерпілого за руку або покласти руку на плечі. Доторкатися до голови або інших частин тіла без необхідності не коштує. Займіть положення на тім же рівні, що й потерпілий. Не повертайтеся до потерпілого спиною.

5. Ніколи не обвинувачуйте потерпілого. Розповідайте, які міри потрібно прийняти для надання допомоги в його випадку.

6. Професійна компетентність заспокоює. Розповідайте про ваші кваліфікацію і досвід.

7. Дайте потерпілому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він упорається. Використайте це, щоб він переконався у власних здібностях, щоб у потерпілого виникло почуття самоконтролю.

8. Дайте потерпілому виговоритися. Слухайте його активно, будьте уважні до його почуттів і думок. Переказуйте позитивне.

9. Скажіть потерпілому, що ви залишитеся з ним. При розставанні знайдіть собі заступника й проінструктуйте його про те, що потрібно робити з потерпілим.

10. Залучайте людей з найближчого оточення потерпілого для надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати в кого-небудь почуття провини.

11. Постарайтеся відгородити потерпілого від зайвої уваги й розпитувань. Давайте цікавим конкретні завдання.