Режим функціонування системи захисту населення

У залежності від обстановки, масштабів прогнозованої чи уже відбулася надзвичайної ситуації, по рішеннях, відповідно, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласний. Київської, Севастопольський місцевих державних адміністрацій, органа місцевого самоврядування категорованого міста, районної державної адміністрації, у рамках конкретної території встановлюється один з наступних режимів функціонування системи захисту населення і території:

1. щоденної діяльності – у випадку нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, при відсутності епідемій, епізоотії і эпіфітотії;

2. підвищеної готовності – у випадку істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки, одержання прогнозу про імовірність виникнення надзвичайної ситуації;

3. режим надзвичайної ситуації – використовується відповідно до Закону України “Про надзвичайні ситуації”.

4. режим надзвичайногостану– згідно із законом України “Про надзвичайні ситуації”.

Основними засобами, що використовуються під час функціонування системи захисту населення і території, є:

У режимі щоденної діяльності:

• створення спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях і чергування оперативного персоналу;

• розробка і реалізація цільових і науково-технічних програм і методів для запобігання надзвичайні ситуації, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих втрат і збитків, забезпечення стабільного функціонування об'єктів і галузей економіки під час надзвичайних ситуацій;

• удосконалення підготовки органів керування захистом населення і територій усіх рівнів, сил і методів дій у надзвичайних ситуаціях, організація навчання населення методами захисту і дій і цих ситуацій;

• створення і відновлення резервів фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• створення цільових видів страхування;

• постійне прогнозування погіршення обстановки, що може привести до появи надзвичайної ситуації.

У режимі підвищеної готовності:

• забезпечення методів режиму щоденної діяльності і крім того:

• формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районах можливої появи надзвичайної ситуації, і вироблення пропозицій для її нормалізації;

• посилення чергово-диспетчерської служби;

• посилення спостереження і контролю над станом навколишнього середовища, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилягаючих до них територіях, прогнозування імовірності поява надзвичайної ситуації і її масштабів;

• розробка методів для захисту населення і навколишнього середовища, забезпечення постійного функціонування об'єктів;

• приведення в стан підвищеної готовності сил і способів реагування, підключення додаткових сил, уточнення планів їхніх дій і висування, у разі потреби, у прогнозований район розвідки для надзвичайної ситуації;

• проведення методів для запобігання появи надзвичайної ситуації;

• уведення цілодобового чергування членів комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій різних рівнів.

У режимі надзвичайної ситуації:

• прийняття на себе відповідними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і систем захисту населення і території;

• організація захисту населення і територій;

• висування оперативних груп у райони надзвичайних ситуацій;

• організація робіт з локалізації чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, підключення необхідних сил і методів;

• визначення границь території, на якій відбулася надзвичайна ситуація;

• організація робіт для забезпечення постійного функціонування галузей економіки й об'єктів, що відповідають за першочергове життєзабезпечення постраждалого населення;

• здійснення безперервного контролю за станом навколишнього середовища в районах надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилягаючих до них територіях;

• представлення звітів про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам керування й оповіщення населення.

У режимі надзвичайногостану:

• визначення межтериторії, на якій відбулася надзвичайна ситуація;

• створення тимчасових надзвичайних органів керівництва на території дії надзвичайної обстановки в рамках системи захисту населення і території;

• організація нормативного функціонування системи захисту чи населення його оперативної евакуації з особливо небезпечних територій;

• організація робіт з локалізації чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

• забезпечення постійного функціонування об'єктів і галузей економіки, першочергового життєзабезпечення постраждалого населення, що залишилося проживати на території надзвичайної обстановки;

• здійснення безперервного контролю за станом навколишнього середовища в районах надзвичайної обстановки, за обстановкою на аварійних об'єктах і прилягаючих до них територіях;

• встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження волі пересування на території, де введений надзвичайний стан;

• посилення охорони громадськогопорядку й об'єктів, щозабезпечують життєдіяльність населення й об'єктів господарювання;

• звітність про розвиток надзвичайних ситуацій вищим органам і оповіщення населення.

 

3. Основні завдання Цивільної оборони:

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті чи території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безладь і дії по ліквідації їхніх наслідків у компетенцію органів керування і сил цивільної оборони не входять.

 

Попередження надзвичайних ситуацій – це комплекс заходів, проведених

завчасно і спрямованих на максимально можливе зменшення ризику виникнення НС, а також на збереження здоров'я людей, зниження розмірів збитку навколишній природному середовищу і матеріальним втратам у випадку їх виникнення.

Ліквідація НС – це аварійно-рятувальні й інші невідкладні роботи, проведені при виникненні НС і спрямовані на порятунок життя і збереження здоров'я людей, зниження розмірів збитків для навколишнього природного середовища і матеріальних втрат, а також на локалізацію зон НС, припинення дії характерних для них небезпечних факторів.

Зона НС – це територія, на якій склалася НС.

1. Попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і забезпечення зменшення збитків і втрат у випадку стихійних лих, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж.

З метою виконання задач:

§ вчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій захисту населення від впливу їхніх наслідків;

§ готується науково обґрунтованийпрогноз наслідків можливих надзвичайних ситуацій;

§ здійснюється безупинне спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів і навколишнього середовища;

§ підтримуються в готовності до негайного використання засобу оповіщення інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження і локальних систем оповіщення;

§ створюються спеціалізовані формування, і здійснюється їхня підготовка до дій по призначенню;

§ здійснюється забезпечення працівників підприємств, установ і організацій індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруджень відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів цивільної оборони.

У випадку, коли підприємством, установою, організацією не здійснюються ці чи заходи допускаються порушення в технологічному процесі, не дотримуються правила зберігання, транспортування, використання, знищення і поховання сильнодіючих отруйних речовин, що може привести до надзвичайної ситуації, штаби цивільної оборони вносять відповідним органам пропозиціїпо застосуванню до такого підприємства (установі, організації) відповідних санкцій, а також залученню посадових осіб, винних у порушеннях, до відповідальності відповідно до діючого законодавства.

2. Оповіщення населення при загрозі і виникненні надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, постійне інформування населення про обстановку, що складається.

З метою виконання поставленої задачі у всіх ланках міських і заміських пунктів (керування) на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, лініях зв'язку і радіомовлення, а також спеціальних засобів створюється система оповіщення й інформаційного забезпечення. Вона являє собою комплекс організаційно-технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної влади, адміністраціям підприємств, установ і організацій, силам цивільної оборони і населенню.

Автоматизована система оповіщення й інформаційного забезпечення створюється на базі загальнодержавної мережі зв'язку і радіомовлення і підрозділяється на державну і регіональну. Система повинна забезпечити циркулярне оповіщення посадових осіб з використанням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення. Система оповіщення й інформаційного забезпечення використовується централізовано.

Оповіщення підлеглих штабів сил цивільної оборони і населення організує вищестоящий штаб.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих і застосуванні засобів масового ураження.

З метою виконання задачі здійснюється комплекс заходів щодо забезпечення укриття населення в захисних спорудженнях, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливів біологічних засобів зараження.

Укриття населення, у захисних спорудженнях досягається:

a своєчасним будівництвом захисних споруді підтримуванням їх у готовності до використання;

a комплексним освоєнням підземного простору міст і інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщенні для укриття населення в надзвичайних ситуаціях);

a обстеженням і обліком підземних і наземних споруджень і будівель, що відповідають вимогам по захисту населення;

a дообладнанняз урахуванням реальної обстановки підвальних і інших заглиблених приміщень.

Потреба в захисних спорудженнях визначається виходячи з необхідності укриття всіх робітників та службовців за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення по місцеві проживання.

Укриттям у притулках повинна бути забезпечена необхідна працююча зміна підприємства, установи, організації, що продовжує виробничу діяльність у воєнний час, а також нетранспортабельні хворі в лікарнях, розміщених у містах, віднесеним до груп по цивільній обороні. Норма площі захисного спорудження на одне обличчя й інші критерії визначаються будівельними нормами і правилами інженерно-технічних заходів цивільної оборони.

Практичні заходи щодо евакуації населення, його організованого вивезення з районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня погроза здоров'ю людей) плануються у випадку:

Š загальної аварії на атомній електростанції;

Š усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, унаслідок якого виникає безпосередня погроза здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого зараження;

Š погрози катастрофічного затоплення місцевості;

Š масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

Š землетрусів і інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з важкими наслідками.

Підставою для практичного здійснення заходів щодо евакуації, є фактичні показники стану реальної обстановки у випадку надзвичайної ситуації і відповідне рішення.

Штаби цивільної оборони беруть участь у плануванні евакозаходів і всебічно сприяють підготовці евакоорганів до дій по призначенню.

Для транспортного забезпечення здійснення зазначених заходів залучається в мирний час весь транспорт, наявний на відповідній території, а у воєнний час - транспорт, поставляється не в Збройні Сили України.

Комплекс заходів щодо медичного захисту населення, що полягає в недопущенні чи зараження зменшення його масштабів, своєчасному наданні допомоги постраждалим і їхнє лікування, забезпеченні епідеміологічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій відноситься:

a планування використання наявних сил і засобів охорони здоров'я незалежно від їхньої приналежності і форм власності;

a розгортання в надзвичайних умовах необхідної кількості лікувальних закладів;

a забезпечення своєчасного використання профілактичних препаратів;

a контроль продуктів харчування і води;

a своєчасне створення і підготовка сил екстреної медичної допомоги і медичного захисту;

a нагромадження медичних засобів захисту, спеціального майна і техніки;

a підготовка медперсоналу і загальне медико-санітарне навчання населення.

Захист від біологічних засобів зараження передбачає:

a своєчасне виявлення чи погрози факту біологічного зараження, його виду і масштабу;

a комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних заходів.

У ході виконання заходів захисту від біологічних засобів зараження використовуються колективні й індивідуальні засоби захисту, установлюється режим чи карантину обсервації, проводиться ліквідація вогнища поразки й екстрена профілактика. На об'єктах народного господарства, у закладах охорони здоров'я і населенням підтримується протиепідемічний режим.

Радіаційний і хімічний захист - це забезпечення людей засобами індивідуального захисту, організація і проведення, спеціальної розробки, встановлення і підтримки типового режиму радіаційного захисту. Радіаційний і хімічний захист досягається:

4 своєчасним нагромадженням і підтримкою в готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідай і контролю. Цими засобами забезпечуються, насамперед, особовий склад формувань, що бере участь у рятувальній і іншій невідкладній роботах у вогнищах поразки, персонал радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів, а також населення, що проживає в зонах можливого небезпечного зараження;

4 своєчасним впровадженням у практику використання засобів, способів і методів виявлення, оцінки масштабів і наслідків надзвичайних ситуацій, обумовлених аваріями на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах, застосування зброї масової поразки;

4 розробкою типових режимів радіаційного і хімічного захисту населення і функціонування об'єктів народного господарства в умовах зараження місцевості;

4 своєчасним пристосуванням об'єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей спеціальної обробки одягу, майна і транспорту.

Для забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій на території України вводяться однакові вимоги по безпеці функціонування радіаційно, хімічно і вибухонебезпечних об'єктів:

· підтримка на них запасів сильнодіючих отруйних речовин в обсязі, що не перевищує нормативів;

· розміщення СДЯВ за межами житлової забудови міст;

· облік метеорологічних і інших природних факторів, властивих у даній місцевості, що впливають на наслідки діяльності чи підприємств аварій;

· виконання обов'язкового комплексу інженерно-технічних заходів щодо зменшення небезпеки у випадку аварії;

· підтримка норм і правил техніки безпеки персоналом радіаційно-, хімічно- і вибухонебезпечних об'єктів.