Медичні засоби протихімічного захисту

Серед медичних засобів протихімічного захисту особливе місце посідають антидоти (протиотрути).

Антидоти - це лікарські засоби або спеціальні рецептури, які запобігають або усувають основні ознаки інтоксикації за рахунок фізичних чи хімічних перетворень при безпосередній взаємодії з отрутою, або за рахунок антагонізму з отрутою в дії на біомішені (рецептори, ферменти), та фізіологічні системи.

Залежно від застосування антидоти поділяються на профілактичні та лікувальні. А за механізмом захисної дії і токсикокінетичними особливостями розрізняють:

1. Засоби запобігання доступу отрути в організм /антидоти місцевої дії/. Звичайно вони використовуються в першу чергу.

А. Неспецифічні засоби фізико-хімічної дії- розчинники і сорбенти. Принципи знешкодження отрути -розчинення, сорбція і виведення (колоїдні розчинники, активоване вугілля).

Б. Специфічні засоби хімічної дії, які вступають у хімічну реакцію з отрутою з утворенням нетоксичних продуктів. Механізм взаємодії -нейтралізація, окислення, відновлення, зв’язування. Це компоненти рецептури розчину ІПП, комплексоутворюючі речовини: унітіол, дикаптол, гіпосульфіт Na, амінополікарбонові, амінополіфосфорні кислоти (ЕДТА, ДТПА та ін.).

2. Засоби, які змінюють швидкість біотрансформації та "втрату" отрути в крові і тканинах на шляху до біомішеней.

А. Безпосередньо взаємодіючі з отрутою і утворюючі нетоксичні продукти (глюкоза-цианіди, унітіол-люізіт, комплексони (пентацин)- солі важких металів).

Б. Сприяють утворенню в організмі з'єднань, які споріднені з отрутою та зв'язують її (амілнітріт, антіциан-цианід).

В. "Знешкоджуючий синтез"- перетворення антидота в антиметаболіт отрути, який знешкоджує його (тіосульфат Na-цианід).

Г. Активатори (бензонал-ФОС, спіронолактон сулема) або інгібітори (метіонін, цистеїн, цистеамін) ферментів метаболізуючих отрут.

Д. Речовини, конкурентно взаємодіючі з метаболізуючими отрути ферментами, які запобігають "летальному синтезу" (етиловий спирт - метиловий спирт).

3. Антидоти фізіологічного (функціонального) антагонізму, які викликають фізіологічні (фармакологічні) ефекти, протилежні тим, які виникають при дії отрути. Виділяють три групи антидотів:

А. Конкурентної дії - мають спорідненість з біомішенями (М-холінолітики, М-холіноміметики).

Б. Незалежної (непрямої) дії. Дію отрути і антидоту спрямовано на різні біомішені, викликає протилежні фізіологічні (фармакологічні) ефекти. (Протисудорожні засоби -ФОС).

В. Неконкурентної дії - вплив антидоту на різні взаємозв"зані центри однієї й тієї ж біологічної структури. При цьому дія отрути знижується. (Піридоксин- ФОС).

4. Речовини, які запобігають взаємодії отрути з біомішенями або реактивують біомішені. Це радикальні засоби антидотної профілактики.

А. Оборотні комплексоутворювачі з біомішенями (аміностигмін, галантамін, прозерін - ФОВ).

Б. Реактиватори активних центрів біомішеней, інгібірованих ОР (реактиватори ХЕ-ФОВ, унітіол - люізіт + піруватоксидаза).

В. Реактиватори "непрямої дії" (метгемоглобіноутворювачі - цианіди + цитохромоксидаза) - звільнення цитохромоксидази в результаті побічної дії антидота на Нв.

5. Речовини, які замінюють пошкоджені біоструктури, відводять отрути від біомішені (холінестераза-ФОВ, цитохром-С-СО-, піридоксин-гідразин, сірководень), компенсують дефіцит втрачених речовин.

6. Імуноантидоти, дія яких основана на імунозахисних реакціях антиген-антитіло.

А. Імуноантидоти високомолекулярних токсинів - анатоксини.

Б. Імуноантидоти низькомолекулярних токсинів, що являють собою комплекси токсину з макроносієм, який володіє антигенними ознаками (антитіла до морфіну, барбітуратів, ФОС).

Необхідно зауважити, що деякі антидоти володіють кількома механізмами дії.