РОЗДІЛ 2. Вживання іменників із пестливими суфіксами у дитячому фольклорі

При виявленні семантики лексем із демінутивними афіксами важливо пам’ятати, що основне ядро української лексики складають слова з постійно закріпленими за ними смисловими оцінними значеннями. Насамперед оцінка, закладена у самій лексемі, є невіддільна від її реального змісту і номінативної функції. Між предметно-логічним і експресивно-емоційним змістом існує тісний взаємозв’язок, що ґрунтується саме на семантиці слова [23, с. 111].

Майже кожний окремо взятий суфікс у поєднанні з мотивуючою основою містить значення об’єктивної зменшеності, чи позитивної суб’єктивної оцінки, чи зменшеності з позитивною оцінкою, чи негативне значення. Разом із тим, майже кожний суфікс вносить у слово певний семантичний відтінок, у якому переважає або суб’єктивно-розрізнювальна (зменшувальна) функція, або експресивна, емоційна. Такі значеннєві відтінки в оцінних лексемах залежать від навантаження самого суфікса, так і від семантики твірних основ, з якими він поєднується. В. Русанівський відзначає, що «пізнавальна діяльність людства – збагачує мову лексемами на позначення нових понять; взаємостосунки людей, їх ставлення одне до одного й до оточуючого світу спонукають розвиток експресивної лексики і стают ь джерелом виникнення синонімії» [14, с. 74].

Науковці зауважують, що «в українській літературній мові значна група оцінних іменників виражає тільки позитивне суб’єктивне ставлення мовців до реалій. Емоційна інформація, яку вони несуть, найчастіше важливіша за інформацію понятійну, раціональну, тому в деяких випадках там, де використані форми з емоційно-забарвленими суфіксами, їх заміна нейтральними лексемами просто неможлива» [10, с. 53]. Такі суфіксальні утворення виражають почуття симпатії, пестливості, ніжності, схвалення, захоплення, надають лексемам ліричного, народнопісенного звучання, емоційного забарвлення, виявляють прихильне авторське ставлення до зображуваного, його замилування, передають найтонші порухи його душі. Вони створюють глибокий ліризм розповіді, задушевну, щиру інтонацію, безпосередність, чутливість, образність, виразність.

Пестливі суфікси найчастотніше представлені в текстах усної народної творчості, зокрема в дитячому фольклорі.

Було проаналізовано 100 прикладів уживання пестливих суфіксів в іменниках із колискових.

Оскільки колискові пісні співають дітям, тому зменшено-пестливі форми іменника дитина є найчастотнішими, наприклад, Ой у ліску на горішу / Там хатинка новенька, / Там хатинка новенькая, / Там дитинка маленькая; Іди, сонку, в колисоньку, / Приспи мою дитиноньку; Колисочка данська, / Дитиночка панська; / Насипочка шовкова, / Подушечка пухова, / Колисочка новая, / Дитиночка малая; Ой баю мій, баю, / Котка заспіваю, / Щоб дитятко спало, / Горенька не знало; Щоби росла, не боліла, / Головоньки не сушила. / Дітинонька – неволенька, Головоньці клопотонька.

Також частотно ужито пестливу назву колиски з використанням суфіксів –оньк, -очк: Іди, сонку, в колисоньку, / Приспи мою дитиноньку; Колисочка хить-хить, / А Панасик спить-спить.

Емоційний суфікс -к- (а, о) надає словам відтінків пестливості, ніжності (дітки, татко). Іменники чоловічого роду, в яких виступає цей словотворчий формант, майже завжди мають відтінок прихильності. В основному це зменшено-пестливі назви від власних імен (Андрійко, Максимко, Сергійко, Сашко, Мишко, Василько). Інколи він надає назвам забарвлення згрубілості, просторіччя (Панько, Грицько, Данько, Яшко). Наприклад, Покину тя з колисочков, / Сама піду за зіллячком, / Андрійкові за спаннячком.

Суфікси -ус- я, -ун- я в лексемах типу Ганнуся, матуся, бабуня, надаючи іменникам відтінків пестливості, ніжності, ускладнюються супровідним відтінком інтимної сердечності, щирості. Наприклад: Спи, маленькая Ганулю!

Суфікси -усеньк- а, -унечк- а, -усечк- а є ускладненими варіантами попередніх суфіксів. Їм властива особливо яскрава емоція ніжності, пестливості. Наприклад, А в роточок говорушки, / А в ніженьки ходусеньки, / А в рученьки ладусеньки.

Дослідники відзначають, що суфікс -ок має меншу експресивність порівняно із синонімічними -ик, -ець. Цим, очевидно пояснюється наявність у сучасній українській мові великої кількості десемантизованих демінутивів даного словотвірного типу. Проте це стосується в основному слів на позначення предметів та явищ, у той час як назви осіб зберігають значення суб’єктивної оцінки.

Демінутиви з суфіксом -к- (а) утворюються переважно від іменників жіночого роду. Вони виражають семантику зменшеності (дівчинка), пестливості (бідолашка), поєднання цих значень.

Проте утворення пестливих іменників не рідко ужито разом із зменшено-пестливими прикметниками, менше – з дієсловами.

Для вираження ніжності в колискових піснях пестливо називають і частини тіла, наприклад, А в роточок говорушки, / А в ніженьки ходусеньки, / А в рученьки ладусеньки; Ані ручки, ані ніжки.

Отже, пестливі суфікси часто уживають в текстах дитячої усної народної творчості, що пов’язано з намаганням передати ніжність, любов та піклування до немовляти. Окрім того, такі суфікси надають певного стилістичного відтінку колисковим пісням, що робить їх пізнаваними із-поміж інших текстів фольклору, де проаналізоване явище не таке поширене.

 

Висновки

Іменником називається повнозначна змінна частина мови, що об'єднує слова зі значенням предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.

Загальний іменник – це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять. Власний іменник – це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого.

Більшість іменників української мови змінюється за числом, належать до одного з трьох родів і змінюються за відмінками. За відмінюванням іменники української мови поділяються на 4 відміни.

У реченні іменник може виконувати функції підмета, додатка, іменної частини присудка, неузгодженого означення та обставини.

До найпоширеніших пестливих суфіксів належать -еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк- – надзвичайно поширені здрібніло-пестливі наростки в іменниках: рученька, дубочок тощо.

Проведений аналіз семантики та особливостей утворення оцінних іменників дозволяє стверджувати, що в сучасній українській літературній мові активно функціонує розгалужена система іменників із емоційно-оцінним забарвленням Словотвірні зв’язки різних формантів, особливо суфіксів різних позицій продуктивності, часто перехрещуються, що веде до утворення паралелізмів.

Іменники із демінутивними афіксами активно представлені в текстах дитячого фольклору, що спричинено намаганням передати свою любов до дитини, піклування нею, иразити свою ніжність. Оцінка, закладена у самій лексемі, є невіддільна від її реального змісту і номінативної функції.

У роботі було проаналізовано тільки 100 пестливих форм іменників, зафіксованих у колискових піснях. Найчастотніше представлено найменування – пестливу назву дитини, а також частин її тіла і пов’язаними із заколисуванням дитяти предметів тощо.

У перспективі плануємо укласти словник іменників із пестливими суфіксами та проаналізувати семантико-структурні особливості таки слів, що сприятиме подальшим дослідженням мови українського фольклору.