Тема 5. Підприємництво як об’єкт державного регулювання економіки

Тема 5. Підприємництво як об’єкт державного регулювання економіки

Підприємництво, організаційні форми та види підприємницької діяльності

Державне регулювання підприємництва

Політика роздержавлення і приватизації

4. Конкурентна (антимонопольна) політика держави

Інститут банкрутства суб'єкта підприємництва

Система регулювання і підтримки підприємництва

Державний сектор економіки і державне підприємництво

Інститут банкрутства суб'єкта підприємництва

Інститут банкрутства суб'єкта підприємництва – елемент механізму державного регулювання підприємницької діяльності, який забезпечує виявлення неефективних, неплатоспроможних підприємств і гарантує захист їхніх інтересів, розробляючи (пропонуючи) для підприємства заходи щодо запобігання банкрутства.

Суб'єктом банкрутства можуть стати будь-які підприємницькі структури, у тому числі державні підприємства, які неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед бюджетом і кредиторами.

Нормативно-правова база, що регулює процедуру банкрутства, охоплює: Господарський кодекс України (ст. 209-215), Закон України "Про банкрутство", а також Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про аудиторську діяльність", Арбітражний процесуальний кодекс.

Щодо неплатоспроможного боржника застосовують такі процедури:

- розпорядження майном боржника;

- мирову угоду;

- санацію (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідацію банкрута.

Окрім цього, створюється цивілізоване підприємницьке середовище.

До визнання суб'єкта господарювання банкрутом йому надається можливість вийти із стану неплатоспроможності через процедуру санації.

Санація (оздоровлення) - це система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств, об'єднань, банків, інших господарських структур.

До санаційних заходів належать:

- випуск нових акцій або облігацій для залучення грошового капіталу;

- збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій;

- відтермінування погашення випущених підприємством облігацій, зменшення відсоткових виплат за ними;

- реструктуризація короткострокової заборгованості у довгострокову;

- ліквідація нерентабельного підприємства і створення на його основі нового;

- зміна форми власності підприємства;

- структурна перебудова виробництва, перехід до випуску більш рентабельної продукції;

- злиття або створення дочірніх підприємств; зміна ринків збуту;

- зміна сировинної бази тощо.

Банкрутом суб'єкт господарювання визнається (оголошується) тільки за рішенням Арбітражного суду.

Таким чином, до прийняття такої ухвали підприємству надається можливість вийти зі стану фінансової неспроможності.

Державними органами та іншими структурами (суб'єктами НЕС), що беруть безпосередню участь у провадженні справи про банкрутство підприємства, є: Арбітражний суд, що провадить справу про банкрутство; Фонд державного майна, який тимчасово розпоряджається майном боржника, якщо боржником є державне підприємство; банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника і стає тимчасовим розпорядником майна боржника, коли банкрутом є недержавна господарська структура; аудиторська фірма, яка підтверджує неплатоспроможність боржника; санатори, громадяни або організації, які за власним бажанням беруть участь у санації підприємства; ліквідаційна комісія, що призначається Арбітражним судом після визнання боржника банкрутом, до складу якої обов'язково має входити розпорядник майна боржника.

Отже, ефективно сприяти розвитку підприємництва можна лише на основі поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів і засобів регулювання та підтримки підприємництва.

Найкращим інструментом комплексного використання вище перелічених форм, методів і засобів регулювання та підтримки підприємництва є державні регіональні програми сприяння розвитку і підтримки підприємництва.

Державний сектор економіки - це комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним або місцевим органам державної впади і використовуються державою для виконання економічних, соціально-культурних та політичних функцій.

Об'єктами державної власності є:

1) матеріальна база функціонування держави як політичного інституту (майно органів державної влади та управління, збройних сил та міліції, монетний двір, пошта тощо);

Державне підприємництво - це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ та надання послуг (виконання робіт) суб'єктам НЕС (приватним підприємствам і населенню).

Організаційною формою держпідприємництва є державне підприємство. Державні підприємства діють на основі державної власності. А підприємства, що функціонують на основі комунальної власності територіальної громади, вважаються комунальними підприємствами.

Організаційно-правовими формами державних підприємств згідно із законом (ГК України) є:

- унітарні державні підприємства (діють як державні комерційні і казенні підприємства);

- державні корпорації (корпоратизовані державні комерційні підприємства);

- змішані АТ.

Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника й органу влади, до сфери управління якого воно входить. Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, якого призначає орган, до сфери управління котрого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Тема 5. Підприємництво як об’єкт державного регулювання економіки