Висновки: формулюється сутність експерименту, надаються результати та відносна помилка визначення молярної маси еквівалента металу.

Питання для підготовки до захисту лабораторної роботи:

1. Сформулюйте закон еквівалентів.

2. Як визначити молярну масу еквівалента оксиду металу, якщо відома молярна маса еквівалента елемента, який з’єднався з киснем?

3. Напишіть закон еквівалентів для газової системи.

4. Розрахуйте еквівалент та молярну масу еквіваленту елементів: магнію, хрому, цинку, алюмінію.

5. Визначте масу у г вказаного числа еквівалентів речовини: 3 – сульфатної кислоти, 6 – натрій гідроксиду, 5 – цинк оксиду, 8,2 – аргентум карбонату.

6. Визначте еквівалентну та атомну масу тривалентного металу, при горінні 11 г якого утворюється 20,77 г оксиду металу.

7. Визначте масу речовини, що вміщується при нормальних умовах у 15 л водню, у 20 л кисню.

Список літератури.

[ 1 ] – 1.3 – 1.5 стор. 18 – 27

[ 2 ] – 1.4 стор. 28 – 30

Вимоги до оформлення.

Подаються ідентично вимогам стандарту ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

Структура звіту:

– тема;

– цілі лабораторної роботи;

– протокол досліджень (спостереження, рівняння реакцій, таблиці);

– обробка результатів експерименту (розрахунки за формулами);

– висновки.

 

Оцінювання лабораторної роботи

Дотримання загальних вимог щодо виконання лабораторної роботи мають забезпечити максимальну оцінку.

Припущені недоліки, що знижують оцінку:

Помилка при постановці експерименту:

– не перевірена герметичність приладу;

– показання знімаються не за нижнім краєм меніску води;

– пробірка не щільно закрита пробкою, що приводить до втрати водню.

Помилка у розрахунках при обробці результатів експерименту.

Розрахована відносна помилка визначення молярної маси еквівалента металу перевищує 3%.

Порушення правил техніки безпеки.

Лабораторна робота № 4

 

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ШВИДОСТІ РЕАКЦІЇ ВІД

КОНЦЕНТРАЦІЇ ТА ТЕМПАРАТУРИ РЕАГУЮЧИХ РЕЧОВИН

 

Цілі: визначити залежність швидкості хімічної реакції від концентрації та температури реагуючих речовин. Набути навички безпечного проведення хімічного досліду та аналізу отриманих даних.

Теоретичні положення

Хімічна кінетика – це вчення про швидкість хімічних реакцій. Швидкість хімічних реакцій вимірюється зміною концентрацій реагуючих речовин за одиницю часу за умовою постійного об’єму реагуючої системи. Здебільшого користуються молярною концентрацією. Одиницями часу обирають секунди, хвилини, години в залежності від швидкості протікання реакції. Доцільно відносити зміну концентрації до нескінченно малого часу та визначати істинну швидкість реакції V як похідну від концентрації за часом:

 

V = dC / dt

 

Між швидкістю та часом протікання реакції існує обернено пропорційна залежність. Швидкість хімічних реакцій нерівномірна і залежить від природи реагуючих речовин, їх концентрацій, температури, присутності каталізатора.

Залежність швидкості реакції від концентрації реагуючих речовин виражається законом дії мас: швидкість реакції прямо пропорційна добутку концентрацій реагуючих речовин у ступенях, які чисельно дорівнюють їх стехіометричним коефіцієнтам:

 

V = ,

 

де – концентрації реагуючих речовин А і В; m, n – стехіометричні коефіцієнти; К – константа швидкості, що враховує природу реагуючих речовин.

Кількісно К дорівнює швидкості реакції, коли добуток концентрацій реагуючих речовин дорівнює одиниці. Концентрації твердих речовин у виразі швидкості реакції не враховуються.

Вплив температури на швидкість реакції визначається за правилом
Вант-Гоффа: при зростанні температури на кожні 10 градусів швидкість реакції збільшується в 2 – 4 рази:

 

,

 

де V₂ – швидкість реакції при температурі t₂; V₁ – швидкість реакції при температурі t₁, g – температурний коефіцієнт Вант-Гоффа (змінюється від 2 до 4, залежить від природи реагуючих речовин).

Тиск впливає тільки на швидкість газоподібних реакцій. З підвищенням тиску швидкість газоподібних реакцій зростає.