Роль Еклоги у Візантійських судах

Невдачі зовнішньої політики у Візантії разом з громадянською війною зумовили проведення корінних реформ у внутрішньому устрої держави. Різко скоротилося велике землеволодіння рабовласницького типу. Великого значення набули вільні сільські общини. Землеробство перебудовувалося на феодальній основі: на зміну праці рабів приходила праця різних категорій залежного населення. Корінним чином змінюється адміністративний устрій. Старі діоцези та провінції замінюються новими військово-адміністративними округами - фемами.

Сформувалася ціла структура воїнських володінь, яка гарантувала наступність передачі військової професії з покоління у покоління. Візантійська армія комплектувалася в цей час майже виключно з місцевих жителів, а не найманців. На чолі фем стояли командири фемного війська - стратиги, у чиїх руках зосереджувалося не лише військове управління, але й цивільна адміністрація. Такий устрій означав відступ від начал суворої централізації, притаманних Візантії в перші столітгя її існування.

У 726 р. був виданий збірник офіційних законодавчих актів Еклога. Передбачалось створення вмборки законів з інституцій, дігест, кодекса та новел – «конституцій» Юстиниана зі зміннами гуманного характеру.

· Він, зокрема, закріпив зміни в процесуальному праві: проголошувався принцип рівності усіх громадян перед судом, звільнення сторін тяжби від сплати судових мит тощо.

· Були також скорочені законні приводи для розлучення.

· В переліку покарань за карні злочини домінували жорсткі заходи: відрізання носа і язика, осліплення, відрубування кінцівок. За кровозмішання, навмисний підпал, отруєння, розбій передбачалася смертна кара.

· В ряді випадків допускалася заміна членоушкодження високими грошовими штрафами.

Збірка «Еклога» - була видана візантійським імператором Львом Ісаврянином і його сином Константаном у 741 р. «Еклога» являла собою власне збірку із різних візантійських законів, що приховують у собі норми права цивільного (світського). Також прийнято додаток до Еклоги у вигляді Землеробського, Військового та Морського законів, а також Моїсеїв закон

В «Еклогу» входять норми цивільного візантійського права, які торкаються права спадкового, опіки, духівниць; є також в «Еклозі» норми процесуального характеру; містяться також норми права родинного, шлюбного. Єсть в «Еклозі» норми права карного, які складають 17-й її титул. «Еклога» має 18 титулів, і в «Кормчій книзі», куди вона увійшла, має таку назву: «Главизна царів Констянтина і Леона».

Перемогу на селі нових феодальних відносин зафіксував кодифікований у VIII ст. «Землеробський закон», що був додатком до Еклоги. Він регулював питання життя сільської общини, Отже, можна говорити, що у VII-VIІІ ст. у Візантії розпочинається процес феодалізації, який в основному завершується в XI ст.

Така перебудова суспільного ладу дозволила відтворити боєздатне військо. Роль Еклоги полягає у тому, що багато змін, які відбулися у суспільстві, відображаються у законодавстві і Еклога мала врегулювати процесуальне право: проголошувався принцип рівності громадян перед законом та судом, звільнялися від податків та судових мит особи, що приймали участь у процесах. Уся збірка ділилася на 18 титулів, які охоплювали питання шлюбного та сімейного права, спадкового права, опіки та піклування. Регламентувалися договори даріння, купівлі – продажу, займу, найму.

Прискорення майнового розшарування на селі призвело до розорення частини селянства, перетворення його на залежних, т. зв париків. Інколи в залежність від крупних землевласників потрапляли цілі села. Дінати (так називали можновладців - багатіїв, від «діна» - сила) нерідко самовільно захоплювали общинні землі і силою примушували вільних общинників перетворюватися на париків. Збіднілі селяни не могли платити державні податки, цим зменшувалася чисельність стратіотського ополчення, що занепокоювало імператорську владу.

Морський закон був компіляціею норм звичайного морського права. Військовий – зводом карно-правових норм, що стосуються злочинів, скоєних військовослужбовцями. Моїсеїв закон містив морально-релігійні норми, запозичені у Ветхому Заповіті. Укладачі вважали ці норми як юридичні, що можна застосувати на практиці.

В сфері цивільного та сімейного права Еклога розвивала деякі основні тенденції, закладені ще законодавством Юстиніана. Також посилювалася відповідальність за злочини проти віри та боротьба з єретиками.

Еклога, додатки до Еклоги, Землеробський, Морський, Військовий та Моїсеєві закони утворювали єдиный корпус світського права Візантії, норми якого діяали протягом VIII--IX ст., до появи оновленого законодавства імператорів македонської династії.

Родоський морський закон

ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПРАВА VIII-XIV СТ. Потреби судової практики робили необхідним переробку Зводу законів Юстиніана і його виклад у короткій і зрозумілій формі. В 726 році була видана Еклога ("обрані закони"), яка стала найважливішим етапом у розвитку візантійського права. У ряді своїх списків Еклога Морським законам, який в Західній Європі здобув популярність як Родоський морський закон. Складання цієї збірки відноситься до VII-VIII ст. У ньому були зібрані правові звичаї, що склалися в практиці античної та середньовічної морської торгівлі і частково оброблені ще римськими юристами. Морський закон містив правила, що відносяться до судноводіння, перевезення вантажів і пасажирів, фрахтуванню судів, викидання вантажу в разі небезпеки на море (так звана аварія), розподіл прибутків і збитків між судновласником і власником вантажу і т. п. Окремі норми цього збірника застосовувалися в міжнародній торгівлі аж до XV ст..

56.Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)

Скасувавши Еклогу, складену його політичними супротивниками (іконоборцями), Василь I наказав знову переробити Звід законів Юстиніана, виключити з нього застарілі положення, роз'яснити важкі юридичні терміни і перевести їх на грецьку мову. Результатом законодавчих робіт було видання в 879 році Прохірона, що в наступні століття був одним з найбільш авторитетних джерел права Візантії. Прохірон представляв собою більш повну збірку законів. Зміни, внесені Прохіроном в правову систему Візантії, не були суттєвими. Але Прохірон в деякій мірі відбив і нові умови візантійського суспільства IX століття. У ньому більш докладно викладається договірне право, вносяться деякі зміни в сімейне право. При імператорі Львові VI, ознаменувався підйомом юридичної науки, були завершені великі кодіфікаційні роботи, нової переробки законодавства Юстиніана. Складені таким чином близько 890 р. "Василик" ("Базиліка"), тобто "царські закони", покликані були замінити собою все більш важкодоступних для розуміння збірники права Юстініана. У «василику» величезний правової матеріал розташований більш компактно і послідовно, ніж у Зводі законів Юстініана., що складається з декількох самостійних частин (книг). "Царські закони" включають в себе широкий правовий матеріал, що відноситься насамперед до публічного та церковному права. Однак більша частина "Василика" присвячена питанням приватного права. З кінця XII в. "Вас.илик " стали єдиним чинним небозводом візантійського права.