Місцеві бюджети як система фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами.

Місцеві фінанси

1. Об’єктивні передумови виникнення місцевих фінансів.

2. Необхідність місцевих фінансів в умовах ринкових відносин.

3. Специфічні ознаки місцевих фінансів.

4. Склад місцевих фінансів.

5. Функції місцевих фінансів.

6. Розподільча функція місцевих фінансів.

7. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.

8. Значення місцевих фінансів як фіскального інструменту економічного розвитку та джерела фінансування громадських послуг і економічного розвитку.

9. Контрольна функція місцевих фінансів та види і форми її прояву.

10. Фінансова політика і роль місцевих органів влади в її реалізації.

11. Особливості функціонування фінансового механізму на рівні місцевого самоврядування.

12. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.

13. Поняття фінансової автономії місцевих органів влади.

14. Принципи автономності.

15. Фінансова незалежність.

16. Межі та кількісні показники фінансової автономії.

17. Коефіцієнт податкоспроможн адм-терит од-ці.

18. Взаємозв’язок місцевих і державних фінансів.

19. Державні та місцеві фінанси як інструменти реалізації функцій інститутів організації суспільного життя.

20. Структура місцевих бюджетів.

21.Принципи формування місц бюджетів України.

22. Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвиткові регіонів.

Місцеві бюджети як система фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами.

24. Структура системи місцевих фінансових інститутів.

25. Види місцевих бюджетів України та їх структура.

26. Сутність поняття “місцеві фінансові ресурси”.

27. Склад доходів місцевих фінансових ресурсів.

28. Власні доходи та їх склад.

29. Способи мобілізації грошових коштів до доходів.

30. Закріплені доходи та їх структура.

31. Регульовані доходи та їх структура.

32. Склад доходів бюджету Автономної республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів.

33. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.

34. Місцеві податки і збори.

35. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування.

36. Групи місцевих податків і зборів.

37. Видатки місцевих бюджетів.

38. Принцип планування бюджетних видатків.

39. Поточні видатки.

40. Видатки розвитку та їх структура.

41. Вільні бюджетні кошти та їх напрямки використання.

42. Джерела формування місцевими радами єдиного позабюджетного фонду.

43. Цільові фонди як складова позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування.

44. Валютні фонди. Джерела, за рахунок яких місцеві ради формують свої валютні фонди.

45. Резервні фонди.

46. Поняття комунальної власності.

47. Комунальна власність.

48. Унітарне комунальне підприємство.

49. Комунальне акціонерне товариство.

50. Комунальне товариство з обмеженою відповідальністю.

51. Комунальний кредит.

52. Фінанси комунальних підприємств.

53. Міжурядові фінансові відносини.

54. Бюджетний (фінансовий, фіскальний) федералізм.

55. Бюджетний унітаризм.

56. Інструменти міжбюджетних відносин.

57. Міжбюджетні взаємовідносини як головний елемент системи міжурядових фінансових відносин.

58. Міжбюджетні взаєморозрахунки як елемент міжбюджетних взаємовідносин.

59. Поняття бюджетних трансфертів та їхнє правове регулювання.

60. Трансферти та їх групи: розподілені податки; гранти; субвенції; інші.

Гранти та його групи: специфічні гранти (субвенції); генеральні гранти.

62. Державна регіональна фінансова політика як складова державної регіональної економічної політики.

63. Поняття вертикальних і горизонтальних дисбалансів та фінансового вирівнювання.

64. Фінансове вирівнювання.

65. Головний інструмент збалансування доходів бюджетів.

 

Склад місцевих фінансів

до складу місцевих фінансів входить сфера фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та ви-користання централізованих і децентралізованих фондів гр коштів.

У сфері централізованих фінансових відносин чільне місце посідають бюджети різних рівнів місцевого самоврядування — Автономної Республіки Крим, обласні, районні, селищні та сільські. У загальному обсязі зведеного бюджету України на них припадало в різні роки від 30% до 40 %. За рахунок цих бюджетів останнім часом фінансується 82% видатків на соціальний захист населення (без урахування витрат Пенсійного фонду та фонду «Чорнобиля»), 72% витрат на соціально-культурні заходи. Час-тина бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування — (30%) сконцентрована на обласному рівні, а 70% на рівні районів, сіл і селищ.

5 . Функції місцевих фінансів

1. Розподільча. До фін систем місц органів влади мобілізується значна частина ВВП. Через різні системи здій розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП.

2. Є фіскал інструментом, що дозволяє забезпечувати ресурсами розв’язання завдань, що покладені на місц органи влади

3. Є ін струм забезпечення громадських послуг. Мсц само вряд, як і держава, є інститутом, що надає громадські послуги

4. Забезпечення ЕК зрос-ня.

5. Контрольна

Є й інші, напр., повяз з виконанням делегованих повноважень центр влади (проблеми гром безпеки, ох правопорядку, оборони, держнагляду та дерд реєстрації та ін).

 

 

Розподільча функція

До фін. систем місц. органів влади мобілізується значна част. (ВВП). Через зазначені системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Функції соц.-економічного регулювання, які забезпечують фінанси місцевих органів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподілом частини ВВП. Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенції здійснюють також і нормативне (правове) регулювання соціально-економічної діяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки господарюючих суб’єктів.

7. МФ як фіскал ін струм перерозп ВВП

У ринкових умовах господарювання місцеві фінанси функціонують як вартісний інструмент формування, розподілу і використання грошових фондів місцевого та індивідуального призначення й контролю за цими процесами. Це досягається шляхом розподілу вартості валового внутрішнього продукту на конкретні види грошових коштів, які направляються на задоволення конкретних потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку. Задоволення потреб регіонів здійснюється на стадії первинного та вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.

Принцип автономності

Принцип автоном реалізується в тому, що таку систему кожен місц орган створ сам: обирає її модель, внутр структуру, Визначає співвідношення між окремими елементами.

Фін автономія є основною формою реалізації принципів місц самовряд.

Відокремлення від центр влади завдань, що покладаються на місц владу, зумовлює потебу в таких фін джерелах, на які може впливати місцева влада. Саме такий підхід передбачає Європейська хартія про місц самоврядуваня. Для країн, які підписали хартію, встановлено вимогу визнавати наявність органів місц самоврядування,уповноважених приймати рішення, що користуються широкою автоно-мією щодо комлетенцій, порядку здійснення цих компетенцій і засобів, необхідних для виконання своєї місії.

 

Фін незалежність

Фін незалежність є передумовою ефек-го розв'язання місц органами влади покладених на них завдань. Місц органи влади в межах закону мають самостійно визначати свої видатки, доходи, способи форм-ня доходів самостійно будувати відповідні фін Інститути.

Масштаб фін незалежності місц влади можна визначити на основі таких показників. Це право на самостійну розробку, затвердж та викон місцо бюджету; право встановлення місц податків зборів; прано утворенні валют, страх, резерв та ін фондів.

Також право на залучення кредит ресурсів; право па встановлення цін і тарифів па продукцію та послуги комун підприємств; право на створення власних фін-кред установ. Це також право па корист-ня, володіння, розпорядження комун власністю, право на розпорядж прибутками комун, підприємств

16. Межі і кількісні показники фін автономії.

Рівень фін. авт. місц. орг. влади може бути визначено сис-мою кількісних показників:

показник пит. ваги видатків на реалізацію влас. повноважень: хар-зує обсяг ф-цій, що забезп-ся органами місц. самовряд. поза межами прямого державного контролю;

показник питомої ваги обов’язкових видатків: хар-зує обсяг завдань, що забезп-ся місц. орг. влади під контролем держ. влади;

показник пит. ваги видатків на фін-ня делегованих повноважень: відображає обсяг завдань держ. влади, що делегуються нею для забезпечення місцевими органами влади;

показники пит. ваги доходів у доходах місц. бюджетів: вказує на ступінь доходних джерел місц. орг. влади від їхньої влас. д-ті та власних рішень і є найбільш універс. показником рівня самостійності місц.бюдж.;

показник питомої ваги доходів місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів

Структура місц.бюдж.

Структура місц. бюдж. склад. відповідно до чинного Бюдж. кодексу з трьох рівнів:

І: республ. бюджет Криму, обласні бюдж., бюджети міст республ. підпорядкування.

ІІ: районні, бюджети міст облас. підпорядк.з районним поділом, бюджети міст облас. підпорядкування без районного поділу.

ІІІ: бюджети міст районного підпорядкув., бюджети селищ, сіл, бюджети районів у містах.

Особливості формування доходів місц. бюдж. полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством, сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місц. самоврядування в межах своєї компетенції самост. визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.

Принципи фор місц фін Укр

• єдності бюджету, що означає існування єдиного рахунка доходів і видатків кожної ланки бюд системи.

• збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

• самостійності — Держ бюд та місц бюджети є самостійними. Держава коштами Держбюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади АРК та органів місц самовр.

• повноти — включенню до складу бюджетів підля-гають усі надходження до бюджетів та витрати бюджет-тів, що здійснюються відповідно до норм-правових актів органів держ влади, АРК, місцевого самоврядування;

• обґрунтованості — бюджет форм на реалістичних макропоказниках ек і соц розвитку держави та розрахун-ках надходжень до бюджету і витрат бюджету

• ефективності —усі учасники бюдж процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мін обсягу бюдж коштів та досягнення макс результату при викор-ні визначеного бюджетом обсягу коштів;

• субсидіарності — розподіл видів видатків між Держ та місц бюджетами, а також між місц бюд має ґрунтуватись на максим можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

• цільового використання бюджетних коштів

• справедливості і неупередженості;

• публічності та прозорості

• відповідальності учасників бюджетного процесу.

Місцеві податки та збори

Податки: 1)податок з реклами, 2)комун податок.

До зборів: 1) готельний збір; 2)збір за паркув автотранспорту, 3)ринковий збір. 4) за видачу ордера на квартиру; 5)курортний збір; 6)збір за участь у бігах на іподромі; 7)збір за виграш 8)збір за право проведення кіно і телезйомок; 9)за проведення місцевого аукціону, конкурс розпродажу, 10) за видачу дозволу на розміщення об'єктні торгівлі, 12) збір з власників собак

Цільові фонди

Місцеві ради отримали право в межах єдиного позабюджетного фонду створювати цільові фонди. Кожна рада затверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфера його діяльності, мета і завдання, структура та методи формування коштів.

Складовою позабюджетних фондів є цільові фонди. Ради можуть створювати в межах законодавства У.цільові фонди для розв'язання будь-яких соц та екон проблем на підвідомчій території. На місцевому рівні створ-ся також відділення загальнодержавних цільових фондів.

Резервні фонди.

Формування резервних фондів місцю рад передбачено в 1990р. Законом „Про бюдж с-му УРСР".стаття 13 пердбачала утворення місц радами резервних фондів за рах. Власйих доходів і частини перевищення доходів над видатками бюджетів нижчого рівня. Ці кошти могли передаватись раді вищого рівня для фін збалансув бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій і субвенцій.

Резервні фонди утворюються в розмірі 1 % видатків кожного з відповідних бюджетів. Вони викор-ся для фін-ня невідкладних заходів, не передбач відповідними місцевими бюджетами. Ці фонди утворюються за рішенням відповідних рад.

Уряд ЛР Крим, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані подавати щоквартальні письмові звіти про видатки з резервних фондів з обірунтуваням їхньої необхідності, економічності й ефективності. Верховна Рада АРК та відповідні місцеві ради розглядають і приймають рішення щодо схвалення чи несхвалення цих видатків. Вони також можуть приймати рішення про відновлення резервних фондів.

Поняття комун.власність

Це самост. форма власності, яка, за Конст. У., є власністю терит. громади. Комун. в-ть є самост. і рівно прав. формою власності поряд з такими, як держ. та приватна. За екон. природою це колективна форма власності. Терит. громада є колективним власником коштів, об’єктів і майна комун. власності.

Із запровадж. комун. власності в Україні органи місц. самовр. мають власну юридично оформлену самостійну фін.-екон. базу.

Термін комун. власність вживається як загальноприйн. поряд із терміном муніцип. власність у багатьох зарубіжних країнах.

 

Комунальна власність

Це самост. форма власності, яка, за Конст. У., є власністю терит. громади. Комун. в-ть є самост. і рівно прав. формою власності поряд з такими, як держ. та приватна. За екон. природою це колективна форма власності. Терит. громада є колективним власником коштів, об’єктів і майна комун. власності.

Із запровадж. комун. власності в Україні органи місц. самовр. мають власну юридично оформлену самостійну фін.-екон. базу.

Термін комун. власність вживається як загальноприйн. поряд із терміном муніцип. власність у багатьох зарубіжних країнах.

Суб’єктом права ком. влас. за Конст. є тер. громада, а від її імені – представницький орган місц. самовряд., що обирається жителями міста, села, селища або об’єдн. сіл.

Виконавчі органи місц. самовар. можуть здійсн. з об’єктами комун. влас-ті всі майн операції, передавати їх у постійне або тим час. користування фіз. та юр. особам, здавати в оренду, продавати і купувати, приватиз.

Комун кредиту.

Ком. кр-т є сист. відносин між двома юр. особами з поворот., платної та строкової передачі фін. ресурсів, одна з яких – орган місц. самовр. Його не слід ототожнювати з держ. кредитом.

Осн. форми комун. кредиту: 1)Облігаційні позики; 2)Безоблігац. позики; 3)Комун. банківський кредит; 4)Комерц. комун. банківський кредит; 5)Комун. кредит держ. банків; 6)Взаємний комун. кредит та ін.

Відповідно до закон-ва У. органи місц. самовряд. можуть брати участь у фін.-кредитних відносинах. Згідно з прийнятим у 1991р. Законом „Про цінні папери і фондову біржу” місцеві ради отримали право на випуск внутрішніх місцевих позик. На Держкомісію з ЦП і фонд ринку покладено ф-ції регулювання реєстрації ЦП.

Надходж. від внутр. позик і грошово-речових лотерей, які проводяться за ріш. відповідних рад, зарах. до відповідних бюдж.

Загальний обсяг випущених внутр. позик регулює ВР України в межах визначеного законом обсягів внутр. держ. боргу. Органи місц.самовр. обов’язково погоджують з Мінфіном розмір місц позик і кредитів.

Комунальний кредит є системою відносин між 2 юри особами з поворотної, платної та стровокової передачі фін ресурсін, одна і яких - орган місц самоврядування.

Фін. комун. під-в.

Становл. інституту фінансів комун. під-в в У. розпочалося із запровадженням у 1990р. комун. форми власності.

Особл-ті функ-ня фін-в комун. підпр. У.:

1. Частина комун.закладів не мають самост. банк. рах-ків, а лише субрах,(напр., школи, дит.садки).ще частина мають змішану с-му фін-ня-як кошторисну, так і госпрозрах.

2. Прибуток під-в комун. власності розподіл. в порядку, визнач. відповідними місц. радами згідно із статутами цих підпр.

3. 100% под.на приб комун-х підпр. зарах. до бюджету місцевої ради того рівня, якому належать ці підприємства.

4.Місц. ради можуть надавати пільги або повністю звільняти від оподатк. п-ва комун. форми власності в тій част., в якій ці податки зарах. до відповід. місц. бюджетів. 5.Комун. під-ва в У. мають самостійні фін. баланси.

6. Більшість установ і закладів, що перебув. у комун. власності, є самост. юр. особами і фін-ся за рахунок місцевих бюджетів на основі кошторисів.

7. Фінанси комун.під-в обліковуються в складі фінансів держ. сектора економіки.

Бюджетний унітаризм.

Бюдж унітаризм - це така форма внутр міжурядових фін відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль. Центральна влада здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси.

Гранти та його групи

Фін.вирівн.

Фін. вирівнювання –процес усунення вертик. і горизонт. дисбалансів. У процесі фін.вирівн. здійсн. заходи з перерозп. фін.ресурсів як між ланками системи бюдж. по вертикалі, так і між так званими бідними і багатими тер. по гориз.

Метою фін.вирівнювання є перерозподіл фінансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси, з метою їх усунення.

Обєктивна необх. фін. вирівнюваннязумовлена рядом причин: 1.Нерівномірність терит. РПС, яка зумовлює диференціювання подат бази регіонів на тер.У. Зменш. роль індустр. областей і зрост. значення столиці держави. Ще більш занепадає податк.база аграрних регіонів України. 2.Диференціація обсягів витрат у сфері надання держ.і гром.послуг та цін на ці послуги. Більш високі витрати на ці послуги несуть еколог. забруднені сх рег та регіони зони Чорн.катастрофи. 3.Внасл. неефект. провед. заходів із забезп. єдиних стандартів держ.і гром.послуг по всій терит.країни сформув. розрив у рівнях життя в окр. регіонах У., в сільс. і міськ. місцевостях. 4.Потребами передачі від центр. влади на місц. рівень значної част. видатків, які більш ефект здійснюватиму-ться на місц.рівні (це фін-ня освіти, культури, ох.здоровя, фізкульт.і спорту та ін.) 5.Зовн.ефектами соц. виплат. послугами, які фін-ся з бюдж. однієї адмін.-тер. один., корист. і жителі ін.тер.одиниць, але їхні владні органи при цьому не несуть витрат

 

 

Бюджетний менеджмент

1. Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетному процесі.

2. Методи управлінської діяльності в бюджетному процесі

3. Складові бюджетного менеджменту.

4. Фінансове планування, його складові частини.

5. Конституція України в управлінні бюджетним процесом.

6. Бюджетний кодекс - основний законодавчий акт в управлінні бюджетом.

7. Характеристика Закону "Про місцеве самоврядування".

8. Роль Міністерства фінансів в управлінні бюджетними ресурсами.

9. Складові органів Міністерства Фінансів України, їх функції та повноваження.

10. Рахункова Палата: завдання, повноваження, функції.

11. Державне казначейство: завдання, повноваження, відповідальність.

12. Контрольно-ревізійне управління: структура, завдання, функції

13. Державна позикова служба: структура, завдання, функції.

14. Роль Національного банку України в бюджетному процесі.

15. Бюджетне планування як складова частина фінансового.

16. Економічні ОСНОВИ бюджетного планування.

17. Завдання, принципи та методи бюджетного планування.

18. Бюджетне планування на державному рівні.

19. Бюджетне планування на місцевому рівні.

20. Принципи виконання бюджету. Органи, які забезпечують виконання бюджету.

21. Органи, що забезпечують виконання доходної частини бюджету. Механізм їх взаємодії.

22. Розпис доходів і видатків.

23. Бюджетна класифікація: сутність, структура та складові частини.

24. Класифікація доходів бюджету, складові доходів бюджету.

25. Бюджетна класифікація видатків бюджету, характеристика видатків бюджету.

26. Бюджетні цільові фонди: джерела формування та порядок використання коштів.

27. Позабюджетні цільові фонди: джерела формування та порядок використання коштів.

28. Міжбюджетні трансферти: економічна сутність та призначення.

29. Види міжбюджетних трансфертів та умови їх надання

30. Бюджетна позика: сутність, умови надання та погашення

31. Сутність податкового менеджменту, причини виникнення.

32. Формування та використання грошових коштів бюджетів.

33. Системи касового виконання бюджетів.

34. Законодавчі акти, які регламентують організацію бюджетного процесу в Україні.

35. Порядок складання бюджетів на загальнодержавному рівні.

36. Порядок внесення доповнено і змін у бюджети всіх рівнів.

37. Затвердження Державного та місцевих бюджетів.

38. Органи, що забезпечують виконання Державного бюджету.

39. Органи, що забезпечують виконання місцевих бюджетів.

40. Інформація про хід використання бюджетів.

41. Облік видатків бюджету.

42. Рахунки, які призначені для обліку грошових коштів бюджету.

43. Рахунки, які призначені для обліку доходів бюджету.

44. Рахунки, які призначені для обліку видатків бюджету.

45. Порядок затвердження звіту про виконання Державного та місцевих бюджетів.

46. Сутність та порядок надання бюджетних позик.

47. Резерви поповнення місцевих бюджетів.

48. Суть, функції, принципи та завдання бюджетного обліку.

49. Механізм здійснення бюджетного обліку за доходами та видатками бюджету.

50. Оформлення результатів виконання бюджету.

51. Бюджетний контроль: предмет, завдання, види.

52. Органи державного бюджетного контролю в Україні.

53. Методи бюджетного контролю.

54. Ревізія - як один з методів бюджетного контролю.

55. Класифікація ревізій та порядок їх проведення.

56. Основи та завдання проведення ревізій.

57. Етапи контрольно-ревізійного процесу, їх характеристика.

58. Акт про проведення ревізій: його складові частини та їх характеристика.

59. Основні питання, які перевіряються в ході ревізії бюджетної установи.

60. Заходи, які проводяться для усунення виявлених недоліків і порушень під час ревізій.

1. БМ та його роль у бюдж. процесі

БМ–є одним з напрямків фін. менедж. Це сукупн. взаємопов’язаних дій, що напр. на керування бюдж. ресурсами і відносинами, які вин. в процесі руху бюдж. потоків. БМ повинен визначати ефективність керування цим рухом і відносинами. Об’єктом упр. виступає бюджет, суб’єктом – органи упр. бюджетом. На якості управління однаково відображається знання як об’єкта (керованої системи), так і суб’єкта (керуючої системи). До керуючої системи належать: органи законод. і викон. влади; фін. органи держави. До керованої системи належать: Бюдж. ресурси; бюдж. відносини. Предметом Б.М. як навчальної дисципліни є бюдж. процес і управління ним. Структура бюдж. процесу включає дві складові: бюдж. планування (склад., розгляд, затвердь.) та виконання бюдж. Рівень бюдж. планування зал. від: 1)чіткості формул-ня цілей і завдань, які вирішує держава; 2)достовірності інф-ції, яка використ. при розрах. проекту бюдж.; 3)методів, які викор. в процесі бю­джетного планування.

 

 

2. Методи упр. д-ті в бюдж.процесі.

Методи планування показників бюджету:

метод прямого рахунку (передб. обчисл. пок-в бюдж. виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окре­мих статей дох. і вид. по кожному підпр., орг., установі, громад-ну); нормативний (заснув. на викор. норм та норм-вів, встановл. по віднош. як до детальних, так і узагальн. показн-в); аналіт-й (передб. обчисл. план. показ­н. на осн. визнач. впливу на них різноманіт. чинни­ків, засновується на моделюванні бюдж. показ-в).

3.Складові бюджетного менеджменту

1. Бюджетне планування.

Реалізація функції стратегічного планування покладається на органи законодавчої влади.

2. Організація виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету.

3. Облік виконання бюджету. вирішує наступне важливе завдання — забезпечити систему управління необхідною інформацією. Тобто, облік виконання бюджету — це забезпечуюча система, на якій базується бюджетний процес. Контроль за виконанням бюджету є одним із основних напрямків фінансового контролю. Він здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контроль, а також поточний.

4.Фін.планування, його склад.частини.

Держ. бюджет входить у заг. с-му фін. планів У. Розгляд і викон. фін. планів і всієї їх сукупності визнач. зміст фін. планування, а форм-ня і викон. Держбюдж. - зміст бюдж. план. І фін., і бюджетне план-ня здійсн-ся органічно й одночасно, у єдиному плановому процесі, у якому першість належить бюдж. план-ню. Водночас і фін., і бюдж. план-ня є невід'ємною складовою частиною держ. план-ня. Фін. плани розробл. всіма учасн-ми суп. вир-ва - від первинних структур – підпр., об'єднань, орг., банків до цент. органів господарського керування і викон. органів держ. влади. Задачами ФП є:

1.)Встановл. оптимальних пропорцій між централ. і децентрал. фінансами; 2.)Визн. обсягів і джерел фін. ресурсів у розрізі галузей, окремих п-ств. і об'єднань. 3)Раціон. розподіл фін. ресурсів між: вироб. і невир. сферою, галузями ек-ки, екон. регіонами країни. 4.)Стимулюв. найбільше ефективного викор-ня коштів. 5.)Концентрація фін. ресурсів на найбільш важливих напр. екон. розвитку. 6.)Активний вплив фінансів на форм-ня раціон-ї структури вир-ва з урахув. його соц. спрямов-ті. До складу єдиної с-ми фін.планів У. входять: Держбюдж.; Місц. бюдж.; Бюдж. соц. страх. і соц. забезп. насел.; ПФ; Баланси прибутків і витрат держ., приват., комерц., спільн. підпр. і орг.; Фін. плани громадських орг-цій; Кошториси установ невир. сфери; Фін. плани держ. і приват. майнового й особист. страх. Фін. плани підпр. і орг. пов'язані з бюджетом через подат. с-му.

 

 

Предмет, об’єкт, суб’єкт ФМ

ФМ - це процес управ формув, розподілом і викорис фін ресурсів господ суб'єкту і оптимізації обігу його гр коштів. Фін відносини на рівні підприєм структур охоплюють відносини: з ін п-вами: по постачанню тов-мат запасів, реалізованої продукції, виконанню робіт, наданню послуг; з банків системою: по гр розрах за банків послуги при отриманні і погаш кредитів, купівлі-продажу валют та ін операції; з страх організаціями по стр-ню вироб та фін ризи-ків; з подат органами по сплаті податківв;

з позабюдж фондами по сплаті обов'яз зборів (32%- пенс фонд, 2,9%- фонд з тимч втрати працезд; 1,9%- фонд у зв'язку з безр; 0,86%- фонд нещас випадків на в-ві); з власним персоналом по виплаті з/пл, премій і т.п.; з акціонерами по виплаті дивідендів; інші відносини.

Суб'єктами виступають фін менеджери - це проф підготовлені спеціалісти в галузі управ фінансами, які викон управлінські функції.

Об'єктом є фінанси господ суб'єктів, тобто відносини, пов'язані з формув, викор фін ресурсів цих п-в, та фінансова діяльність

4.Ф-ції фін.менеджменту.

Ф-ції ФМ поділяються на дві групи:

1)ф-ції фін.менеджменту як підсистеми, що управляється;

2)ф-ції ФМ як підсистеми управління під-вом.

В найбільш загальному плані осн. функ-ми фін. менеджменту є:

1.Дослідж. зовнішнього економ. середовища.

2.Розробка фін.стратегії підпр-ва.

3.Аналіз і планування фін.звітності.

4.Прийняття рішень з питань оперативної фін.діяльності.

5.Прийняття інвестиційних рішень.

6.Взаємодія з ін. контрагентами з питань фін.д-ті (фін.органами, фін.-кредитними установами, ін.під-ми, фіз..особами).

 

5.Джерела фін.інформації.

Усі джерела фін. інформації можна поділити на 5 блоків:

І блок – це закони, постанови та ін. нормат. акти, положення і д-ти, які визначають правову основу фін.інститутів. Ці док-ти мають обов’язків для виконання хар-тер.

До 2 блоку входять д-ти держ.органів (Мінфіну, НБУ тощо), міжнародних орг. та ін.фін інститутів, які містять вимоги, рекоменд. в сфері фінансів. Не всі ці д-ти є обов’язковими для виконання.

3 блок вкл. в себе бух.звітність, яка хар-зує майновий та фін. стан під-ва. Склад та структура звітності періодично змінюються.

4 блок – статистична звітність. Інф-ція цього блоку дуже важлива для юр. та фіз. осіб, які безпосередньо зайняті операціями на ринку ЦП.

5 блок (несистемні дані) включ. в себе офіційну статистику загальноекономічної спрямованості, дані аудит.компаній; дані, надруковані в різних засобах масової інф., неофіційні дані тощо.

Розглянуті джерела інф-ції поділяють ще на дві групи: 1)ті, що хар-ють майновий та фін.стан під-ва; 2)які хар-ть зовн.середовище, передусім, ринок ЦП.

6. Поняття фін звіт, її знач.

Фін звітність - це бух звітність, що містить інформацію про фін стан, резул д-ті та рух гр коштів під-ва за звітний період.

Емітенти облігацій, довірчі товариства. Валютні та фондові біржі, інвестиц фонди, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані щорічно надавати річну фін звіт для публікації в пресі.

Фін звітність в умовах ринку представляє інтереси для двох груп зов користувачів: акціонери, керуючі п-ва, фін менеджери всіх рівнів; кредитори, аудитор служби, потенційні інвестори, консультанти з фін питань, біржі ЦП, законодавчі органи, податкові органи, юристи, торгово-виробничі асоціації, профспілки.

Фін. звітність забезпечує інформ. потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння ЦП; участі в капіталі п-ва; оцінки якості управління; оцінки здатності підпр. своєчасно виконувати свої зоб-ня; забезпеченості зоб-нь підпр.; визнач.∑ дивід., що підляг. розподілу; регулювання д-ті підприємства; ін.

 

 

7.Баланс під-ва та його складові.

Баланс— це звіт про фін. стан під-ва, який відобр на певну дату стан його активів, зобов'язань і капіталу. Склад активів показує, як розміщені засоби під-ва. Склад пасивів показує джерела фінансування активів, тобто зобов'язання підприємства.

Активи — це ресурси, що контролюються під-вом в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання екон. вигод в майбутньому.

Зобов'язання — це заборгованість підпр., яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженоі інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та влас. капітал підприємства.

Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбач. відповідними положеннями (стандартами).

Підсумок активу балансу повинен = сумі зобов'язань та власного капіталу.

Для малих підприємств може передбачатись скорочена форма балансу.

8 З віт про фінансові результати (ЗФР)

Звіт склад. з 3 розділів:1(фін. рез-ти) побудований згідно з класиф. доходів і ви­трат за видами діяльності та функ-ми, що забезпечують зіставлення доходів і витрат для визнач. чистого прибутку (збитку) звітного періоду. 2(елементи операц. витрат) - надається інф. про витрати в розрізі економ. елементів (лише операц. витрат). 3 "Розрах. показників прибутковості акцій" - заповн. тільки АТ, прості акції яких вільно продаються і купуються на фондових біржах Метою склад. ЗФР є надан­ня повної, правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від д-ті підпр-ва за звітний період. Для МП може передбач. спрощена форма звіту.

Доход у ЗФР відображ. в мо­мент надходж. активу або погашення зобов'язання, які при­зводять до збільшення влас. капіталу підпр. (крім зро­стання капіталу за рахунок внесків учасників). Витрати відображу. у ЗФР в мо­мент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменш. влас. капіталу підпр. Якщо актив забезпечує екон. вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображ. у ЗФР на основі систематичного та раціон. їх розподілу (напр., у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економ. вигоди. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випад­ків, передбач. відповідними полож. (стандартами).

 

9 Звіт про рух грошових коштів (ЗРГК)

Складання звіту визнач. П(С)БО 4 "ЗРГК". Метою є на­дання фін. звітності повної, правдивої інформації про зміни, що відбулися у грош. ко­штах підпр. та їх еквівалентах за звітний період. У звіті наводяться дані про рух грош. коштів протягом звіт. періоду в результаті опе­рац., інвест. та фін. д-ті. Якщо рух гр. коштів в результаті 1 операції включає суми, які належ до різних видів д-ті, то ці суми слід наводити окремо у складі відповідних видів д-ті. Внутр зміни у складі гр. коштів до звіту не включ. Підпр. розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в рез-ті операц., інвест. та фін. д-ті. Негр операції (отримання активів шляхом фін. оренди; бартерні опер.) не включ. до звіту.

Рух гр. коштів в результаті оп. Д-ті визнач. шляхом коригування прибутку від звич. Д-ті до оподат. на суми: змін запасів, дебіт. та кредит. заборгова­ності, пов'язаної з операц. діяльністю, протягом звітного періоду; наведені в негрошових статтях; наведені в статтях, які пов'язані з рухом грош.коштів; в рез-ті інвест. та фін. діяльності.

Рух грош. коштів у рез-ті інвестиц. д-ті визн. на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необ. активи" та статті "Поточні фін. інвестиції".

Рух грош.коштів у рез-ті фін. д-ті визнач. на основі змін у статтях балансу за розділом "Влас. капітал" та статтях, пов'язаних з фін. Д-тю, у розділах балансу: "Забезп наступних витрат і платежів", "Довгострок. зобов'язання" і "Поточні зобов'язання"

10. Звіт про ВК підпр. та його складові.

Складання звіту про власний капітал визначається П(С)БО 5 «Звіт про вл капітал». Норми П(С)БО 5 стосуються під-в, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Метою складання звіту про власний ка