Державна атестація випускників

ВСТУП

Методичні вказівки до виконання дипломної роботи магістра розроблено на кафедрі Суднових енергетичних установок д.т.н., проф. Ханмамедовим С.А., ст. викл. Шакуном С.М., доц. Руденко В.І., ас. Пічуріним М.Б. за участю інших викладачів кафедри СЕУ, а також к.т.н., доц. Логішева І.В., к.т.н., проф. Білого В.Н., к.т.н., проф. Кіріса О.В. з урахуванням вимог Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 "Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення", основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій та стандартів сучасних текстових редакторів.

Основні положення

Державна атестація випускників

Державна атестація випускників-магістрів Одеської національної морської академії здійснюється у відповідності до Закону України " Про освіту", "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161, "Рекомендацій про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України", розроблених Управлінням вищих навчальних закладів Міністерства освіти України (лист Міносвіти України від 29 грудня 1993 р. № 83-5/1259), "Норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової і організаційної роботи педагогічних і науково-педаго­гічних працівників вищих навчальних закладів", затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 7 серпня 2002 р. № 450, а також «Положення про організацію навчального процесу» ОНМА № 2-03-1.

При розробці методичних вказівок було враховано також статус Одеської національної морської академії як національного пілотного закладу вищої освіти, акредитованого у повному обсязі та автономного у вирішенні питань стосовно визначення змісту освіти та планування навчальної діяльності. Для проведення державної атестації випускників-спеціалістів Одеської національної морської академії на факультетах створюються державні екзаменаційні комісії (ДЕК). Строки проведення державної атестації випускників визначаються відповідними навчальними планами. Державну атестацію проходить кожний курсант після повного виконання ним навчального плану. Державна атестація проводиться у формі державних іспитів (тестування) та захисту дипломної роботи. Перелік та форми атестаційних заходів обумовлюються відповідним навчальним планом. Програма, методика проведення державних екзаменів, тестування та порядок організації захисту дипломних робіт визначаються Вченою радою факультету з урахуванням пропозицій випускаючих кафедр.

ДИПЛОМНА робота МАГІСТРА

Дипломна робота магістра — це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження курсанта, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Вона має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих курсантом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін.

Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою курсанта-випускника, яка виконувалася ним на спеціальній кафедрі.

Основні вимоги до дипломної роботи магістра:

§ актуальність теми, відповідність її сучасному стану морської галузі, науки та перспективам розвитку, практичним завданням морегоспорського комплексу;

§ вивчення та критичний аналіз сучасних джерел інформації з теми, (монографії, періодика, Інтернет);

§ вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у морській галузі;

§ чітка характеристика предмета і об’єкта дослідження, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором досліджень;

§ узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ роботи

Титульний аркуш

Титульний аркуш роботи містить найменування вищого навчального закладу, де вона виконана; прізвище, ім'я, по батькові автора; індекс УДК; назву роботи; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта; місто і рік.

Зміст

Зміст подають на початку праці. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.

Вступ

Вступ розкриває сутність і стан наукової задачі та її значення, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику праці в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язками наукової задачі обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність наукового завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

Мета і задачі дослідження

Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага магістранта, оскільки предмет дослідження визначає тему праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в праці мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Особистий внесок здобувача

У випадку використання в праці ідей або розробок, що належать співавторам, здобувач повинен відзначити цей факт з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розробки.

Апробація результатів

Вказується, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднені результати досліджень, що включені до праці.

Вказують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати роботи.

Основна частина

Основна частина праці складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

В розділах основної частини подають:

§ огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;

§ викладення загальної методики і основних методів досліджень;

§ експериментальну частину і методику досліджень;

§ відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

§ аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, здобувач повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини дисертації.

В другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. В теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних - принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

В наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку задачі. Здобувач повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Висновки

Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані у праці, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової задачі, її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в праці наукової задачі, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Додатки

За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття праці:

§ проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

§ таблиці допоміжних цифрових даних;

§ протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

§ інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розв'язання задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання магістерської роботи;

§ ілюстрації допоміжного характеру.

ОФОРМЛЕННЯ роботи

Загальні правила

Пояснювальна записка може бути надрукованою за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм). Допускається рукописне виконання роботи за умови його якісного виконання. Кількість рядків на сторінці — до 35 за умови рівномірного її заповнення (1,35 инт. Word). Мінімальна висота друкарського шрифту 1,8 мм. Бажано використовувати шрифти текстового редактора Word. Кегль шрифту — не менше 12 пт. (стандарт — 14 пт.).

Необхідно дотримуватись рівномірної густини, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними. Окремі слова, формули, знаки, які вписують чорнилом, тушшю, пастою у надрукований текст мають бути чорного кольору, при цьому густина вписаного тексту має максимально наближуватись до густини основного тексту. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.

Текст пояснювальної записки друкують, дотримуючись таких розмірів берегів (не менше): верхній і нижній — 20 мм, лівий — 25 мм, правий — 10 мм.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати 0,63 – 1,25 см.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж 1,5 рядки.

Якщо підрозділ, пункт або підпункт починаються у нижній частині сторінки, то за ними мають розміщуватися не менше двох рядків тексту. В іншому разі текст слід починати з нової сторінки.

Допускається включення до роботи сторінок, виконаних методом репрографії.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Першу сторінку структурних частин роботи із заголовками "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ" та "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ" не нумерують.

Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Нумерація сторінок роботи

Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка проекту) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.

Наведення переліків

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи — дефіс (-) — це, так званий, перший рівень деталізації.

Для подальшої деталізації переліку можна використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

 

Приклад:

До суднової енергетичної установки входять:

а) теплові машини:

1) дизель;

2) утилізаційний котел;

б) валопровід тощо.

При виконанні роботи комп'ютерним способом допускається застосовувати один з вбудованих у текстовий редактор стиль списків.

 

Приклад:

До суднової енергетичної установки входять:

1) теплові машини:

a) дизель;

b) утилізаційний котел;

2) валопровід тощо.

Або

До суднової енергетичної установки входять:

· теплові машини:

o дизель;

o утилізаційний котел;

· валопровід тощо.

Формулювання приміток

Примітки додають за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

 

Примітка. Менші значення стосуються турбоходів.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. В такому разі після слова "Примітка" ставлять двокрапку і у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

 

Примітка:

1. Середньостатистичні дані.

2. Менші значення стосуються турбоходів.

Ілюстрації

Ілюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Аркуші більшого формату розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті.

Ілюстрації мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы конструкторской документации» та «Единой системы программной документации».

Ілюстрації нумерують арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу (додатку). Номер ілюстрації складається з номера розділу (букви додатку) та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених розділовим знаком (крапка або дефіс). Наприклад: "... Рис. 1.2..." — другий рисунок першого розділу. Назва ілюстрації розташовується під нею, після слова "Рис." та номера, наприклад: "Рис. 3.2 – Схема передачі інформації" або "Рис. 3.2. Схема передачі інформації".

При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис), які розташовують на полі, перед або після назви ілюстрації.

У будь-якому випадку ілюстрація з назвою та пояснювальними даними повинні бути розташовані на одній сторінці. Між ілюстрацією і основним текстом та між підрисунковим підписом і основним текстом має бути відстань близько одного міжрядкового інтервалу.

Приклади оформлення подання ілюстративного матеріалу наведено у додатку Е.

При наведенні у роботі ілюстрацій запозичених ілюстрацій необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Оформлення таблиць

Таблицю слід наводити безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою).

Кожна таблиця повинна мати назву. Назва таблиці складається зі слова "Таблиця", порядкового номера і заголовка, вона розміщується посередині рядка (рис. 3.1). Номер таблиці і заголовок відокремлюють розділовим знаком, зазвичай — це крапка або тире. Назва таблиці може не мати заголовка.

Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в межах розділу, відокремлених крапкою. Наприклад: "Таблиця 1.2...." — друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно із загальними вимогами. Заголовок друкують малими літерами (крім першої великої). Між основним текстом та назвою таблиці, а також між таблицею та основним текстом залишають принаймні один вільний рядок.

Рис. 3.1. Приклад оформлення таблиці

Слід намагатися розміщувати таблиці на одній сторінці. За необхідності таблицю можна переносити на наступну сторінку. При цьому на наступних сторінках повторюється головка чи боковик. Допускається головку або боковик заміняти відповідними номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. В останньому випадку над продовженням таблиці з лівого боку сторінки пишуть: "Продовження таблиці …" із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють виразом "Те саме", а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводять, то в ньому ставлять прочерк.

На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи.

Написання формул та рівнянь

Формули або групи формул, що наводяться в окремих рядках, відокремлюють від основного тексту вільним рядком. За необхідності його висота може бути зменшена до 6 пт.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у роботі, за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках, нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: (3.1) — перша формула третього розділу.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться по правому краю тексту на рівні вістря парантеза.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта бажано давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Наприклад:

 

Кінетична енергія T1 обертового руху мас у переносному русі визначається сумою

 

 

T1 = T11 + T12 + T13 + T14;

 

 

 

 

де ω — частота обертання приводного валика регулятора;

— моменти інерції зовнішніх і внутрішніх вантажів відносно осі приводного валика.

 

 

Інші приклади написання формул наведено у Додатку Е.

Розташування додатків

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: "Додаток А", "Додаток Б" і т. д. Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" (другий розділ додатку А), "Г3.1" (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: "Рисунок Г.2" — другий рисунок додатку Г; "Таблиця А.2" — друга таблиця додатку А, "формула (А.1)" — перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2...", "... у таблиці А.1...", "... за формулою (А.3)...".

Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині.

Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаної літератури). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи.

КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ

Захист роботи

6.2.1. До захисту ДРМ допускаються магістранти, які виконали всі вимоги навчального плану та освітньо-професійної програми з відповідного напряму підготовки.

6.2.2. Допуском до захисту ДРМ є рішення випускаючої кафедри.

6.2.3. Захист дипломних робіт магістра проводиться на відкритому засіданні ДЕК при обов'язковій присутності голови комісії або його заступника.

Для захисту дипломної роботи курсанту (студенту) надається 10 хвилин на доповідь, в якій треба відмітити актуальність тематики та новизну результатів, наукову та практичну цінність виконаних розробок. Автори спільних розробок повинні навести особисті результати.

Звітними документами про захист дипломних робіт курсантами є:

§ виконана дипломна робота;

§ письмовий відгук наукового керівника;

§ 2 письмові рецензії на дипломну роботу;

§ протокол засідання ДЕК.

Загальна оцінка виводиться на закритому засіданні членів ДЕК шляхом обговорення результатів захисту робіт.

Всі звітні документи передаються до деканату факультету після захисту робіт.

Захищена робота направляється до архіву академії

Додаток А
Приклад оформлення титульного аркуша

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеська національна морська академія

 

Судномеханічний факультет

 

Кафедра суднових енергетичних установок

ДИПЛОМНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему:

УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ДИЗЕЛЬ-ЕНЕРГЕТИЧНОЇ УСТАНОВКИ ТАНКЕРА

курсанта 6 курсу
Малишка Івана Миколайовича

Керівник:
професор, доктор технічних наук Ханмамедов С.А.

 

Консультанти розділів:

____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

Нормоконтроль _________________________________________________________

 

Роботу заслухано на засіданні кафедри (на якій виконано проект) та рекомендовано до захисту в ДЕК, протокол № __ від __ ______ 20__ р.

 

Завідувач кафедри (на якій виконано проект)

 

 

Рецензент _____________________________________________________________

(ПІБ, підпис, дата)

 

Одеса – 20__

Додаток Б
Приклад оформлення завдання на ДРМ

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ

 

Судномеханічний факультет

 

Кафедра суднових енергетичних установок

 

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Завідуючий кафедрою СЕУ

________________________

Ханмамедов С.А.

"___" ____________ 20__ р.

 

 

ЗАВДАННЯ

На дипломну роботу магістра

 

Курсанту 6-го курсу СМФ ___________________________________________

 

Тема роботи (предмет дослідження) ___________________________________
__________________________________________________________________

Об'єкт дослідження _________________________________________________

Робота повинна бути виконана у відповідності з «Методичними вказівками до виконання дипломної роботи магістра», затвердженими Радою СМФ від 26.04.2011, протокол № 9.

 

Керівник роботи _______________________________________________

 

Дата подання роботи на кафедру: _____ ______________ 20__

Дата подання роботи на факультет: _____ ______________ 20__

 

Завдання видав

Керівник роботи ___________________ ___________________________

Дата Підпис

 

Завдання прийняв

Курсант ___________________ ___________________________

Дата Підпис

 

 

Одеса – 20__

Додаток В
Приклад оформлення змісту роботи

 

ЗМІСТ

 

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів... 3

Вступ............................................................................................................................................ 5

1. Огляд праць з обраної теми....................................................................................... 7

2. Постановка завдання роботи................................................................................. 11

3. Вибір прототипу елементу енергетичної установки................................. 13

3.1. Опис досліджуваного процесу.................................................................. 14

3.2. Дослідження впливу експлуатаційних факторів............................ 19

4. Розрахунок нових елементів установки або їх пристроїв........................ 25

5. Організація експлуатації …....................................................................................... 48

6. Питання безпеки життєдіяльності……................................................................ 48

Висновки................................................................................................................................ 55

Список використаної літератури............................................................................... 57

Додатки.................................................................................................................................. 59

 

Додаток Д
Приклади оформлення ілюстративного матеріалу

Рис. 1.2. Схема експериментального стенду: 1 – електродвигун; 2 – насос; 3 – клапан; 4 – підігрівник палива; 5 – термометр; 6 – ВОДД; 7 – контрольний манометр; 8 – волоконна лінія; 9 – оптичний рефлектометр

 

І — повітря для аерування; II — промивна вода; III — за борт;
IV — стічні води; V — господарсько-побутові води; VI — на берег

Рис. 9.1 – Система накопичення стічних вод у збірному танку

 

1 — відмови головного двигуна і валопроводу; 2 — відмови допоміжних механізмів; 3 — відмови дизель-генераторів.

Рис. 4.8. Середні величини відмов елементів СТЗ

 

Рис. 6.15. Концентрація водню у зразках

 

Рис. 3.7. Зовнішні характеристики генератора
в різних варіантах підключення DCT

Додаток Е
Приклади написання формул

 

1. Формула не має номеру. Вона розташовується посередині рядка і відокремлюється від основного тексту вільними рядками:

 

Введемо до розгляду кут δ^{( i )} для судна

 

,

 

де — відстань між точками O і Рi.

 

2. Формула має номер. Вона розташовується посередині рядка, а номер вирівняно по правому краю тесту; формула відокремлюється від основного тексту вільними рядками:

 

Тому швидкість точки Рi судна дорівнює

 

. (3.10)

 

3. Номер формули розташовується на рівні середньої лінії дробу:

 

. (2.34)

 

4. Система рівнянь. Номер розташовується на рівні вістря парантеза:

 

(6.19)

Додаток Ж
Приклади оформлення слайдів

 

Навчальне видання

 

Укладачі:

Ханмамедов Сергій Альбертович
Шакун Сергій Миколайович
Руденко Вадим Іванович
Пічурін Микола Борисович

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
МАГІСТРА

 

 

Підписано до друку __.__.2011. Формат 60х84/16. 1,39 обл.-друк. арк. Наклад 20 прим. Зам. №   ОНМА, центр «Видавінформ» 65029, м. Одеса, Дідріхсона,8, корп. 7 Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003 Тел./факс:[phone] publish@ma/odessa.ua

 

ВСТУП

Методичні вказівки до виконання дипломної роботи магістра розроблено на кафедрі Суднових енергетичних установок д.т.н., проф. Ханмамедовим С.А., ст. викл. Шакуном С.М., доц. Руденко В.І., ас. Пічуріним М.Б. за участю інших викладачів кафедри СЕУ, а також к.т.н., доц. Логішева І.В., к.т.н., проф. Білого В.Н., к.т.н., проф. Кіріса О.В. з урахуванням вимог Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 "Документація, звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення", основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій та стандартів сучасних текстових редакторів.

Основні положення

Державна атестація випускників

Державна атестація випускників-магістрів Одеської національної морської академії здійснюється у відповідності до Закону України " Про освіту", "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", затвердженого Наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161, "Рекомендацій про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України", розроблених Управлінням вищих навчальних закладів Міністерства освіти України (лист Міносвіти України від 29 грудня 1993 р. № 83-5/1259), "Норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової і організаційної роботи педагогічних і науково-педаго­гічних працівників вищих навчальних закладів", затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 7 серпня 2002 р. № 450, а також «Положення про організацію навчального процесу» ОНМА № 2-03-1.