Сутність, функції та форми державного кредиту. Методи управління державним боргом.

Державний кредит – сукупність економічних відносин держави з фізичними та юридичними особами, в яких держава виступає в якості кредитора, позичальника, гаранта. Державний кредит розглядають як: економічну категорію, фінансову категорію – сукупність держ. кредиту представляється через його функції. Розглядають як кредитну категорію – держ. кредит видається на принципах повернення строковості та платності. Як юридична категорія – правовою основою державного кредиту є дговір або угода. За метіально-речовим вмістом – державний кредит являє собою рух позичкового капіталу.

Функції: фіскальна – державний кредит дозволяє сформувати централізований фонд коштів – бюджет. Регулююча – державний кредит впливає на стан грошового ринку, на виробництво та зайнятість. Контрольна – контроль поширюється як на залучення так і на погашення коштів.

Відмінність банківського та державного кредитів – банківський кредит видається на принципах повернення, строковості, платності та цільового використання. Державний кредит видається на принципах повернення, строковості, платності. Кошти, як мобілізовані за допомогою державного кредиту мобілізуються у ропорядженні державних органів влади та використовуються на фінансування бюджетного дефіциту, підтримку курсу нац.. валюти на інвестиційні проекти. Банківський кредит спрямовується на виробництво та особисті потреби. Державний кредит видається як правило у грошовій і товарній формі. Банківський – у грошовій, безготівковий.

Форми державного кредиту – внутрішній (ситуація, коли держава виступає в ролі кредитора, позичальника, гаранта перед резидентами. Зовнішній – не резидентами. Формами внутрішьнго державного кредиту визначають – державні позики, використання частини вкладів населення в ощадбанку, грошові лотереї, використання частини коштів державного позичкового фонду. Форми зовнішнього державного кредиту – зовнішні державні позики, міжнародна фін. допомога, державні гарантії.

Основною формою держ. кредиту вистпають: державні позики, які класифікують за наступними ознаками: за прафом оформлення (на підставі угод і оформлення цінними паперами) за місцем розміщення (державні та місцеві), в залежності від строкві розміщення бувають (короткострокові, середньо та довгострокові). За видами доходів – війграшні, дисконтні, відсоткові за номіналом. За характером обігу – ринкові (не мають обмежень щодо їх купівлі та продажу) – неринкові мають такі обмеження. За формою випуску – готівкові та безготівкові. За способом погашення – одинарні, серійні, довготрокові. За забезпеченням – заставні та без заставні.

 

7. Основи організації фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності.

Фінанси підприємств – сукупність економічних відносин з приводу формування та використання фін. ер ресурсів на рівні підприємств. Функції – формування фін. ресурсів, розподіл та використання фін. ресурсів, контроль за формуванням та використанням фін. ресурсів.

Фінансова діяльність – система використання різних форм та методів різних підприємств. Виділяють 3 основні методи фінансової діяльності підприємств:

Комерційний розрахунок – базується на виконанні принципів (саморегулювання,Самоокупності, самофінансування, прибутковість, фінансова відповідальність. ФР-Витрати-доходи-Фін.результати-ФР

Неприбуткова діяльність – визначається через співвідношення власних витрати чи доходів (творчі спілки, благодійні та релігійні організації, кредитні спілки, фондові біржі).

Заснована на принципах: Господарська та юридична відповідальність, самоокупність, фінансова відповідальність. ФР-Видати-Доходи-ФР Прибуток – ціль.

Кошторисні фінансування – передбачає утримання підприємств за рахунок бюджетних коштів. Державні установи освіти, лікарні, суди. Принципи – плановість, цільовий характер коштів, виділення коштів в залежності від фактичних показників діяльності установ. Фінансування – витрати.

На джерела формування статутного капіталу впливають форми власності: приватна – власний капітал підприємства; акціонера – внески акціонерів; державна – асигнування з бюджету; колективна – внески засновників.

Фінансовими ресурсами П-п є – статуний фонд,фонд розвитку виробництва, мат. стимулювання, аморт. фонд, ФОП, резервний фонд. Оборотні та основни кошти, прибуток, кредити, дотації, внески. Усі фін. ресурси поділяються на 2 категорії: власні (сатут і капітал, аморт) запозичені (кредит) залучені (кредиторська заборгованість). Валовий дохід – основне джерело фінансових ресурсів підприємств, що включає загальну сумму доходів підприємства від усіх видів діяльності в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах. ВД=Д-ПДВ-АЗ-ІП-ІВ Фінансовий результати – прибуток або збиток. Функції прибутку – відображає кінцевий фінансовий результат (стимулююча) Є прибуток: від операційної діяльності, від фінансових операцій, інвестиційної діяльності, чистий прибуток, нерозподілений прибуток. Виручка – сума коштів, що фактично надійшла у кассу або на р-рах п-п. На неї впливають – обсяг виробництва, якість продукції, своєчасність ранспортування, оформлення документів, незалежні від діяльності підприємства, несплата послуг покупцям, недоліки у роботі транспорту і т.д.