Розташування артилерійських підрозділів на місці

63. Артилерійський підрозділ може розташовуватися в районах зосередження, вихідних районах, районах відпочинку та інших районах. Район розташування призначається зазвичай на місцевості, яка має природні укриття. Він повинен забезпечувати розосередження та приховане розміщення підрозділів дивізіону (батареї), швидкий їх збір і висування в потрібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, сприятливі умови для організації захисту від високоточної зброї, зброї масового ураження, а також у санітарно-епідеміологічному відношенні.

Слід уникати розташування артилерійських підрозділів поблизу промислових об’єктів і великих населених пунктів. Розташування в населених пунктах допускається в умовах суворої зими або тривалої негоди, якщо немає часу на влаштування захисних споруд для особового складу поза населеними пунктами, або за наявності населених пунктів, звільнених від місцевих мешканців.

64. Дивізіон у призначеному районі розташовується побатарейно з урахуванням можливості швидкого шикування колон. Площа району роз­ташування дивізіону на місцевості повинна бути не менше 4 км².

Батарея в указаному їй районі розташовується зазвичай уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні власти­вості місцевості. Озброєння та техніка розміщуються вздовж маршрутів руху, але з боку від них на дистанціях і інтервалах, що знижують ефективність ураження їх ударами авіації, високоточною зброєю і вогнем артилерії противника. Основні засоби озброєння: командирські машини, самохідні гармати, машини розвідувальних комплексів можуть розташовуватися на віддаленні 100 і більше метрів один від одного, а інше озброєння та техніка – на відстані 25-50 м одна від одної.

Дивізіон (батарея) в районі розташування знаходиться у пос­тійній готовності до відбиття нападу противника, знищення його повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних сил. Поблизу самохідних гармат (артилерійських тягачів з гарматами, бойових ма­шин) та іншої техніки відривають щілини. Гармати та машини розмі­щують у складках місцевості та інших природних укриттях.

Для техніки, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів улаштовуються окопи та укриття. Місця розташування підроз­ділів та техніки, позиції охорони та чергові вогневі засоби, сліди від машин ретельно маскуються. В населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Як укриття використовуються під­вальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні споруди.

Радіо- та тепловипромінюючі об’єкти маскуються спеціальними покриттями (екранами), поблизу них обладнуються хибні об’єкти (теплові пастки). В районі розташування та на підступах до нього розвідують та готують шляхи для виходу підрозділів з району та маневру при відбитті нападу противника.

Зміна району розташування дивізіону (батареї) здійснюється за вказівкою старшого командира (начальника). У випадку раптового застосування противником зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, коли немає можливості доповісти про це старшому командиру (начальнику), зміна району може бути здійснена за рішенням командира дивізіону з подальшою доповіддю старшому коман­диру (начальнику).

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

65. Під час усвідомлення завдання на розташування на місці командир дивізіону (батареї), перш за все, звертає увагу на заходи, які проводить старший начальник в інтересах розвідки району розташування.

Під час оцінки обстановки командир дивізіону (батареї) визначає можливість завдання противником ударів при розташуванні у вказаному районі, а також можливість дій в ньому диверсійно-розвідувальних сил противника (НЗФ). Під час оцінки місцевості він вивчає її захисні та маскувальні властивості, можливість їх використання для захисту підрозділів, і перш за все, від високоточної зброї.

В рішенні на розташування на місці командир дивізіону (батареї) визначає: на виконанні яких заходів зосередити основні зусилля; місця розміщення підрозділів із зазначенням порядку дій при їх зайнятті; склад, завдання і порядок зміни чергового підрозділу та добового наряду; порядок організації сторожової (безпосередньої) охорони; завдання всебічного забезпечення, в тому числі і з використанням місцевих ресурсів.

66. До виходу дивізіону (батареї) в призначений район орга­нізовується його розвідка. Якщо дивізіон (батарея) діє у скла­ді загальновійськової (артилерійської) частини, розвідка району розташування здійснюється згідно з розпорядженням командира частини.

При самостійному розташуванні дивізіону розвідка району розташування здійснюється артилерійською розвідувальною групою дивізіону, до складу якої включають офіцера штабу дивізіону та по одному офіцеру або сержанту від кожної батареї, а також фельдшера (санінструктора) та інструктора-дозиметриста. Вони обирають (уточнюють) місця розташування підрозділів та штабу дивізіону, розвідують та позначають під’їзні шляхи, встановлюють та позначають заміновані та заражені ділянки місцевості, розві­дують джерела води та визначають придатність її до вживання.

Підрозділи дивізіону на підході до району розташування зуст­річають офіцери (сержанти) зі складу артилерійської розвідувальної групи та виводять у призначені їм місця. Зупинка колон підрозділів на маршруті руху для очікування вказівок про місце їх розташування не допускається.

67. Штаб дивізіону в районі розташування розмішується з умовою ефективного управління підрозділами під час їх знаходження в районі та виході з нього.

Штаб дивізіону під час розташування на місці розробляє бойовий наказ, схему охорони та оборони району зосередження (додаток 7), донесення про бойовий та чисельний склад, донесення з тилового забезпечення, заявки на матеріальне забезпечення підрозділів.

68. В районі розташування в дивізіоні (батареї) організовується: безпосередня охорона, а при загрозі нападу противника ще й самооборона; дротовий зв’язок між штабом, підрозділами, сторожовими постами; попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про напад повітряного та наземного противника, про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження та про застосування запалювальної зброї; проведення заходів щодо маску­вання; обмеження пересування особового складу та техніки.

69. Безпосередня охорона в дивізіоні організовується в межах райо­ну розташування і здійснюється парними патрулями та постійним чер­гуванням спостерігачів дивізіону.

Окрім того, в дивізіоні призначається черговий підрозділ зазви­чай у складі взводу. Черговий підрозділ розташовується у визна­ченому командиром дивізіону місці та знаходиться у постійній готовності до знищення диверсійно-розвідувальних груп противника та виконання інших раптових завдань, а також для гасіння пожеж в районі розташування та поблизу нього.

В батареї організовується безпосередня охорона, що здійснює­ться патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування батареї. Окрім цього, для охорони особового складу, озброєння та техніки призначається добовий наряд.

Самооборона дивізіону повинна бути круговою та охоплювати усі основні шляхи та підступи до району розташування. Вона здійснює­ться сторожовими постами у складі обслуги з гарматою, які виставляються у разі необхідності на загрозливих напрямках на відстані до 1500 м, на прихованих підступах – секретами у складі 2-3 чоловік, які виставляються на відстані до 400 м від району розташування дивізіону.

Поодиноких солдат противника сторожовий пост (секрет) захоплює в полон або знищує та доповідає про це командиру, який виставив пост (секрет). При нападі противника сторожовий пост сміливо всту­пає з ним в бій та стійко утримує свою позицію до наказу на відхід.

70. При постановці завдань на розташування командир дивізіону (батареї) в бойовому наказі вказує:

батареям (взводам) – основні та запасні райони (місця) розташування, порядок їх заняття та інженерного обладнання, завдання на випадок нападу наземного противника, вогневі позиції, порядок та строки виходу до них;

безпосередній охороні – склад патрулів, маршрути руху та початок патрулювання, завдання, порядок несення служби та дій при виявленні противника, порядок підтримки зв’язку та доповіді про противника, порядок зміни, перепустку та відгук;

силам, які виділені для самооборони – склад та завдання сторо­жових постів, час їх готовності, позиції самооборони, порядок від­криття та ведення вогню, порядок підтримання зв’язку;

черговому підрозділу – склад, до яких дій має бути готовим, район розташування та сигнал для виклику.

Після постановки завдань підрозділам командир дивізіону (батареї) вказує заходи захисту від зброї масового ураження, з маскування та інженерного обладнання району розташування.

71. В горах дивізіон (батарея) розташовується в місцях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або розгортання для відбиття нападу противника. Не дозволяється розташування в районах, де можливі обвали, снігові лавини, повені та селеві потоки. Для укриття особового складу, озброєння та техніки викорис­товуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

В лісі підрозділи розташовуються вздовж доріг та просік. На випадок виникнення пожеж готуються шляхи виходу в запасний район. Рятувальні роботи та гасіння пожеж здійснюється черговим під­розділом, а в разі необхідності і додатково виділеним особовим складом дивізіону (батареї).

В степовій (пустельній) зоні артилерійські підрозділи розташовуються в оазисах, на місцевості, що має міжгрядові пониження, бархани, піщані пагорки, хащі саксаулу та інші природні укриття.

На місцевості, що позбавлена природних масок, широко застосовуються табельні маскувальні засоби, а також маски, виготовлені з місцевих засобів. Крім того, озброєння і техніка зафарбовуються під фон місцевості.

Частини (підрозділи) забезпечуються водою з запасів, що возяться, а також шляхом підвозу (доставки) її з пунктів водозабезпечення.

Особлива увага приділяється протиповітряній обороні, маскуванню, розвідці радіоактивного і хімічного зараження пісків, що переміщуються, економній витраті води та палива, охороні пунктів водозабезпечення, а також заходам попередження інфекційних захворювань.

Взимку для розташування підрозділів обираються райони, захи­щені від вітру. Особлива увага приділяється підтриманню у проїжджому стані доріг для виходу підрозділів із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені та опалювальні укриття. Двигуни машин у разі необхідності періодично прогріваються. При цьому вживаються заходи щодо запобігання отруєнню особового скла­ду відпрацьованими газами, переохолодженню та обмороженню.

72. Дивізіон (батарея), доданий батальйону (роті), призначеному в сторожову охорону, розгортається в бойовий порядок із завданням завдати ураження противнику на підступах до позицій сторожової охорони, підтримати її бій та прикрити вогнем проміжки між її позиціями.

Дивізіон (батарея) повинен бути постійно готовим відкрити вогонь для ураження противника в смузі охорони.

Зосереджений вогонь дивізіону, перш за все, готується по перех­рестях та важливих ділянках доріг на підступах до сторожової охоро­ни. Перед позиціями сторожової охорони та в проміжках між ними готується нерухомий загороджувальний вогонь.

Особлива увага приділяється підготовці до ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

73. Райони вогневих позицій обираються на танконебезпечних напрямках з урахуванням можливості ведення вогню прямим наведенням по танках та інших броньованих об’єктах противника. Крім основного району вогневих позицій за наявності часу готується запасний район вогневих позицій.

Командно-спостережний пункт дивізіону (батареї) розташовує­ться разом з командиром батальйону (роти). Для розвідки противника на широкому фронті в дивізіоні та в батареї зазвичай розгортаються бокові спостережні пункти.

74. При постановці завдань командир дивізіону, призначеного до складу сторожової охорони, в бойовому наказі вказує:

розподіл батарей для підтримки підрозділів, виділених до сторожової охорони;

вогневі завдання батареям з ураження противника на підступах до позицій сторожової охорони та при відбитті нападу противника в проміжках між ними;

райони вогневих позицій та місця командно-спостережних пунктів, порядок їх підготовки до зайняття.

Командир батареї в бойових розпорядженнях ставить завдання взводу управління з артилерійської розвідки та організації зв’язку. Вогневим взводам ставить вогневі завдання та вказує порядок їх виконання, місця вогневих позицій, маршрут та порядок їх зміни.

75. З появою противника командир дивізіону (батареї) допо­відає про це командиру батальйону (роти), визначає напрямок руху противника та готує вогонь для його ураження. Вогонь по противнику, що наближається, дивізіон (батарея) відкриває за командою (сигна­лом) командира батальйону (роти).

Для знищення дрібних груп противника, які намагаються проник­нути через сторожову охорону, дивізіон (батарея) звичайно не залу­чається.

При виявленні значних сил противника дивізіон (батарея) ура­жає їх, починаючи з максимальної дальності, разом з іншими вогневи­ми засобами батальйону (роти) відбиває атаку противника, прикриває висування та підтримує введення в бій головних сил.

 

Розділ четвертий