Про заходи профілактики і ліквідації бруцельозу тварин

ІНСТРУКЦІЯ

З. ПРОФІЛАКТИКА БРУЦЕЛЬОЗУ ТА ІНФЕКЦІЙНОГО ЕПІДИДИМІТУ БАРАНІВ

3.1. На територію України не дозволяється завозити поголів'я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперми і зігот ембріонів з неблагополучних щодо бруцельозу господарств а також тварин щеплених протибруцельозними вакцинами.

3.2. Імпортних племінних тварин /рогату худобу та свиней/ після карантину утримують відокремлено не менше 12 місяців до одержання благополучного щодо бруцельозу розтелення, окоту чи опоросу і негативних серологічних досліджень.

3.3. Керівники господарств, приватні власники худоби і спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:

3.3.1. Не допускати придбання тварин та вводу їх в госпо­дарство без погодження з головним лікарем ветеринарної медици­ни району.

3.3.2. Необхідно досліджувати на бруцельоз та інфекцій­ний епідидиміт у період 30-ти денного профілактичного каранти­ну як при вводі, так і при виводі тварин з господарства.

3.3.3. При виявленні позитивно реагуючих тварин на бру­цельоз або інфекційний епідидиміт проводити уточнення діагно­зу. Без уточнення діагнозу забороняється реалізація племінної продукції з ферми, гурту, отари.

3.3.4. Виконувати ветеринарні та зоотехнічні правила комплектування, годівлі, утримання та використання тварин. Бу­дувати необхідні об'єкти ветеринарного та санітарного призна­чення. Дотримуватись застережних заходів при заготівлі кормів з метою виключення контамінації їх бруцелами.

3.3.5. Молоко, заготовлене від тварин, що знаходяться в користуванні у населення, відправляти на молокозаводи у спеці­ально маркованій тарі, не завозячи на ферму.

3.3.6. Не дозволяти доступ сторонніх осіб та транспорту на тваринницькі ферми.

3.3.7. Не допускати контакту здорового поголів'я тварин на пасовищі або водопої з худобою неблагополучних на бруцельоз ферм.

3.3.8. Пред'являти тварин для огляду і дослідження, виді­ляти для виконання цих робіт підсобних робітників та створюва­ти необхідні умови для своєчасного дослідження.

 

ОЗДОРОВЛЕННЯ ЗВІРІВНИЦЬКІМ І МИСЛИВСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ЩОДО БРУЦЕЛЬОЗУ

7.1. При встановленні бруцельозу у хутрових звірів прово­дять серологічне дослідження поголів'я за РА у розведенні си­роватки крові 1:10 один раз на місяць до одержання негативних результатів. Позитивно реагуючих звірів /самок разом з припло­дом/ утримують в ізоляторі до забою на хутро. Хутрові шкурки дезінфікують і консервують відповідно до "Інструкції по дезін­фекції сировини тваринницького походження і підприємств по йо­го заготівлі". Карантин знімають після забою реагуючих тварин і санації приміщень та інвентарю.

7.2. При встановленні бруцельозу серед диких тварин /каба­ни, косулі, лосі та інше/ мисливських господарств по результа­тах бактеріологічних досліджень комісійне з участю представни­ків державної адміністрації, ветеринарної та єгерської служб визначається зона заселення неблагополучної популяції тварин, а також шляхи їх можливої міграції і рішенням обласної держав­ної адміністрації збільшується квота ліцензійно-санітарного відстрілу дорослих тварин до 50% від їх оптимальної кількості щорічно протягом 3-х років.

7.3. У неблагополучних щодо бруцельозу зонах забезпечу­ються заходи охорони свійських тварин від контакту з дикими; приділяють увагу огородженню ферм і місць зберігання кормів, уникають розміщення літніх таборів свійських тварин у зонах інтенсивного заселення дикими парнокопитними. При встановленні фактів парування диких тварин з свійськими, останніх ізолюють і здають на забій. Решта тварин цієї групи повинна бути під ветеринарним наглядом і досліджена на бруцельоз протягом 6 мі­сяців не менше двох разів.

 

ОЗДОРОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСТВ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ЩОДО

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи профілактики і ліквідації бруцельозу тварин

 

Бруцельоз - небезпечна інфекційна хвороба тварин переваж­но з хронічним перебігом.

Збудник бруцельозу - бактерії роду Вгисеllа. Визначають 6 самостійних видів бруцел; Вг.melitensis /козячо-овечий/ - З біовари, Вг.аbогtus /великої рогатої худоби/ - 9 біоварів, Вг.suis /свинячий/ - 5 біоварів, Br.ovis /баранячий/, Вг.canis /собачий/, Вг.пеоtоmае /чагарникових пацюків /.

На бруцельоз важко хворіють люди, які заражаються від тварин або через інфіковані продукти тваринництва.

Найбільш небезпечним для людей є збудник бруцельозу овець і кіз - Вг. melitensis.

В залежності від епізоотичного стану поголів'я тварин ферми, гурти, господарства, населені пункти, райони, області вважають благополучними або неблагополучними щодо бруцельозу.

Благополучними на бруцельоз визначають ферми, гурти, гос­подарства, населені пункти, райони, області, в яких при дос­лідженнях на бруцельоз не виявляють хворих тварин.

У разі виникнення захворювання неблагополучним на бру­цельоз оголошують господарство /ферму, гурт/ і на період оздо­ровлення визначають загрозливу зону можливої міграції збудника.

Заходи профілактики та ліквідації спалахів бруцельозу в республіці виходять з того, що Україна вільна від бруцельозу всіх видів сільськогосподарських тварин. Стійке благополуччя щодо бруцельозу забезпечується без застосування протибруцельозних вакцин.

 

1. ОБОВ'ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИКІВ ГОСПОДАРСТВ, ВЛАСНИКІВ ТВАРИН, СПЕЦІАЛІСТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ, ОРГАНІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЗА ОРГАНІЗАЦІЮ ТА ВИКОНАННЯ ПРОТИБРУЦЕЛЬОЗНИХ ЗАХОДІВ.

1.1. Керівники господарств, незалежно від їх підлеглості, та власники тварин забезпечують організацію і проведення ка­рантинних, організаційно-господарчих та санітарних заходів по охороні тварин від зараження бруцельозом, а також як найшвидшу ліквідацію вогнища інфекції в разі його виникнення.

1.2. Головні лікарі ветеринарної медицини районів /міст/, агропромислових об'єднань та комбінатів, а також ветеринарні фахівці, що обслуговують колективні, фермерські і підсобні господарства, відповідають за організацію своєчасної діагностики бруцельозу та проведення спеціальних заходів.

1.3. Ветеринарні органи районів, областей повинні здійс­нювати постійне керівництво і контроль за виконанням заходів щодо профілактики та ліквідації бруцельозу тварин у господарс­твах і населених пунктах. Інформувати про стан виконання цієї роботи місцеві адміністративні органи і Державний департамент ветеринарної медицини.

1.4. За невиконання профілактичних і оздоровчих проти бруцельозних заходів винні особи підлягають штрафу, а в окремих випадках можуть бути притягнуті до кримінальної відповідаль­ності за розповсюдження бруцельозу згідно з чинним законодавс­твом.

1.5. Установи і організації ветеринарної медицини, орга­нів охорони здоров'я повинні своєчасно обмінюватися інформаці­єю про випадки захворювання на бруцельоз тварин і людей, які обслуговують худобу.

Проводити спільні медико-ветеринарні обстеження в разі виникнення спалаху бруцельозу тварин, визначати джерела та шляхи проникнення збудника хвороби, організовувати спільні за­ходи по швидкому вкоріненню бруцельозної інфекції серед тва­рин.

1.6. Медичні працівники беруть участь у розробці заходів боротьби з бруцельозом і профілактики зараження людей у небла­гополучних господарствах, населених пунктах.

Організовують та впроваджують па тваринницькіх фермах, підприємствах, що переробляють продукти і сировину тваринного походження, медико-санітарні заходи, а також здійснюють дер­жавний санітарний нагляд за додержанням протиепідемічного ре­жиму.

1.7. Місцеві органи охорони здоров'я разом з державною інспекцією ветеринарної медицини організовують комісійні пере­вірки на повноту і якість проведення профілактичних та оздо­ровчих заходів на тваринницьких фермах і переробних підприємс­твах, видають офіційні розпорядження про невідкладні організа­ційно-господарчі та медичні профілактичні заходи.

 

2. ДІАГНОСТИКА БРУЦЕЛЬОЗУ

2.1. Дослідження тварин та біологічного матеріалу від них проводять згідно з настановою по діагностиці бруцельозу, яка затверджена Державним департаментом ветеринарної медицини.

2.2. Для дослідження тварин на. бруцельоз застосовують се­рологічний, алергічний та бактеріологічний методи.

Велику рогату худобу, яків, зебу, буйволів досліджують серологічним методом /роз бенгал проба. - РБП або реакція аглю­тинації - РА, реакція зв'язування комплементу - РЗК або реак­ція тривалого зв'язування комплементу - РТЗК, кільцева реакція з молоком - КР/ і алергічним;

овець, кіз, оленів - серологічним /РБП, РА, РЗК, РТЗК/ і алергічним;

свиней - серологічним /РБП, РЗК, РТЗК/ і алергічним;

коней - серологічним /РБП, РА, РЗК/;

верблюдів - серологічним /РБП, РА, РЗК/;

собак і тварин інших видів - серологічним /РА, РЗК/.

2.3. Планові профілактичні серологічні дослідження на бруцельоз бугаїв-плідників, корів, нетелів, буйволів, баранів-плідників, вівцематок, що лишилися без приплоду, кну­рів-плідників проводять у всіх господарствах один раз на рік за роз бенгал пробою /РБП/. При одержанні позитивних результа­тів по РБП діагноз уточнюють додатковим дослідженням по РЗК /РТЗК/ і РД.

Дійне стадо корів, овець, та кіз, що належать громадянам, які проживають на території господарств чи в окремих населених пунктах, досліджують на бруцельоз один раз на рік комплексно по РБП та РЗК.

2.4. Обов'язковому комплексному серологічному дослідженню по РБП /РА/ і РЗК /РТЗК/ на бруцельоз підлягають тварини всіх видів в період 30-ти денного профілактичного карантину при ви­веденні або вводі їх у господарство, а також при продажі або купівлі тварин приватними власниками.

2.5. У загрозливій зоні можливого заносу бруцельозу пла­нові серологічні дослідження маточного поголів'я проводять по РБП /РА/ двічі на рік - весною і восени.

2.6. При виявленні позитивно реагуючих тварин повторне дослідження на бруцельоз всієї групи тварин проводять через 15-20 днів серологічними методами РБП, РА, РЗК /РТЗК/ і алергічно. При необхідності використовують також кільцеку реакцію з молоком.

2.7. Корів /нетелів/, буйволиць, верблюдиць досліджують незалежно від терміну вагітності; вівцематок і свиноматок - через 1-2 місяці після окоту чи опоросу.

2.8. Серологічні дослідження на бруцельоз проводять не раніше, як через 45 днів після останнього щеплення проти ін­фекційних захворювань, протипаразитарних та інших профілактич­них ветеринарних обробок.

2.9. При виявленні підозрілих клінічних ознак на захворювання бруцельозом /аборти, мертвонародження, орхіти, артрити та. інше/ хворих тварин ізолюють і обов'язково досліджують дві­чі по РБП/РА/ і РЗК/РТЗК/ на бруцельоз з інтервалом 15-20 днів і алергічною пробою. При необхідності цими ж методами досліджують інших тварин стада /ферми/, а вівцепоголів'я додатково на інфекційний епідидиміт баранів.

2.10. Коней досліджують серологічно по РБП та РЗК на бру­цельоз у разі виявлення клінічних ознак хвороби /бурсит, нагній холки, тендовагініт, артрит та інше/, а також у разі контакту з неблагополучним поголів'ям інших видів тварин у бруцельозному вогнищі.

2.11. Диких тварин /лосі, кабани, косулі та інші/ дослід­жують на бруцельоз серологічно по РБП і РЗК та бактеріологічне після вибіркового діагностично-ліцензійного відстрілу.

2.12. У звірівництві плановий контроль щодо бруцельозу проводять на підставі бактеріологічних досліджень абортованих плодів.

2.13. Планові серологічні дослідження та клінічне обсте­ження на інфекційний епідидиміт /бруцела овіону інфекцію/ ба­ранів-плідників проводять один раз на рік до парувальної ком­панії. а також перед формуванням отар для відгону на полонини і після повернення, під час профілактичного карантину у разі продажу племінних баранів /баранчиків/ чи вівцематок /ярок/ або при міжгооподарчому обміні. Для дослідження застосовують реакцію тривалого зв'язування комплементу /РТЗК/ з бруцелаовісним антигеном, або реакцію імунодифузії /РІД/.

2.14. Бактеріологічні дослідження на бруцельоз з обов'язковою постановкою біопроби на морських свинках проводять з біоматеріалом від сільськогосподарських тварин при наявності пі­дозри на захворювання бруцельозом /аборти, орхіти, артрити та інше/, а також при діагностичному забої для уточнення діагнозу у серопозитивних тварин благополучного господарства.

Абортовані плоди, що надходять у лабораторії ветеринарної медицини для дослідження на трихомоноз, кампілобактеріоз, сальмонельоз, лептоспіроз, хламідіоз слід також досліджувати і на бруцельоз.

2.15. На. інфекційний епідидиміт баранів бактеріологічне досліджують статеві залози і їх придатки від клінічно хворих чи серологічне позитивних баранів після діагностичного забою або кастрації, а також абортплоди, цервіко-вагінальні виділен­ня у вівцематок після аборту.

2.16. Діагноз на бруцельоз вважають установленим якщо:

- ізольовано культуру бруцел із біоматеріалу або одержано позитивні результати біопроби на морських свинках;

- виявлено позитивні серологічні або алергічні реакції у тварин з клінічними ознаками бруцельозу;

- виявлені зростання титрів антитіл по РА і РЗК у повтор­них пробах сироватки крові, відібраних з інтервалом 15-20 діб, а також позитивну алергічну реакцію та збільшення загальної кількості позитивно реагуючих тварин.

2.17. Діагноз на інфекційний епідидиміт баранів вважають установленим, якщо ізольовано культуру збудника хвороби - Вг. Ovis або виявлено позитивну РТЗК або РІД з бруцелаовісним антигеном. При первинному виявленні позитивно реагуючих в РТЗК з бруцелаовісним антигеном обов'язково проводять уточнення ді­агнозу клінічним і бактеріологічним методами, реагуючих тварин відправляють на забій.

2.18. У неблагополучних щодо бруцельозу або інфекційного епідидиміту господарствах чи населених пунктах позитивно реа­гуючих тварин визнають хворими і відправляють на забій.

2.19. Ізольовані культури бруцел обов’язково направляють в інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини /м. Харків, Пушкінська 83/ для визначення виду та біовару збудника хвороби.