Контракт, трудова угода. Особливості їх укладання й оформлення

Документація з кадрово-контрактових питань – це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства, установи чи закладу, зафіксовану в автобіографіях, характеристиках, наказах про особовий склад, заявах про прийняття (звільнення, переведення) на роботу, контрактах, трудових угодах.

Кадрово-контрактова документація ведеться з моменту зарахування працівника на підприємство. Вона виділена в окрему групу, що зумовлено її надзвичайною важливістю та особливостями документування.

До таких документів належать: контракти, трудові угоди, особові листки з обліку кадрів, особові картки, заяви (про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, надання відпустки тощо), трудові книжки, накази щодо особового складу, автобіографії, резюме та характеристики.

Контракт – це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між організацією, установою чи підприємством і працівником про умови спільної виробничої і творчої діяльності.

Через контракти громадяни реалізують право розпоряджатися своїми здібностями до праці згідно із Законами України „Про підприємство”, „Про власність”.

Положення про порядок укладання контрактів під час прийняття (наймання) на роботу працівників, затверджене Кабінетом Міністрів України від 19 березня 1994 р. №170, визначає порядок укладання контрактів із працівниками незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності підприємства чи установи.

Реквізити:

· назва виду документа (КОНТРАКТ) із стислим зазначенням його призначення (на виконання обов’язків…, на управління підприємством, на організацію і ведення бухгалтерського обліку в товаристві тощо);

· дата;

· місце підписання;

· орган, що наймає працівника (керівника);

· посада, прізвище, ім’я та по батькові того, кого наймають;

· текст;

· підписи сторін – укладачів контракту;

· печатка.

Структура тексту контракту

1. Загальні положення.

2. Функції та обов’язки працівника (керівника), де зазначаються:

– основні характеристики роботи, яку виконуватиме працівник, та вимоги до рівня й терміну її виконання, дотримання правил охорони праці;

– зобов’язання підприємства щодо організації виробничого процесу, обладнання робочого місця, організації підвищення рівня кваліфікації працівника. Окремим пунктом може бути передбачено додаткові пільги, компенсації, якщо умови роботи шкідливі.

3. Компетенція і права працівника (керівника).

4. Формування й умови діяльності дирекції (апарату) підприємства.

5. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення працівника (керівника), де зазначаються:

– посадовий оклад (тарифна ставка) за певний період;

– надбавка та інші виплати;

– компенсація у разі використання працівником власного автомобіля для службових поїздок;

– щорічна оплачувана відпустка (кількість робочих днів): основна та додаткова. Може вказуватися матеріальна допомога до щорічної відпустки;

– додаткові пільги, компенсації, гарантії.

6. Відповідальність сторін, вирішення суперечок, де зазначається:

– яку відповідальність несуть сторони у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків;

– порядок вирішення суперечок відповідно до чинного законодавства.

7. Зміни, припинення та розірвання контракту, де зазначається:

– як можуть вноситися зміни та доповнення до контракту;

– дострокове розірвання контракту;

– припинення дії контракту.

8. Термін дії та інші умови контракту. Відповідно до Рекомендацій Мінпраці України від 14.01.92 № 01 контракт може бути укладено на термін до 5 років (але не менше, ніж на 1 рік).

9. Адреси сторін та інші відомості.

Порядок укладання контракту

Ініціатором укладання контракту може бути як керівник підприємства, установи, так і особа, яка наймається на роботу.

Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається у письмовій формі й підписується роботодавцем та працівником, якого наймають на роботу за контрактом. Слід пам’ятати, що згідно зі ст. 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Обґрунтованою вважається відмова, яка спричинена:

– відсутністю вакантних місць;

– відсутністю у претендента на роботу належної кваліфікації;

– прямим обмеженням, установленим чинним законодавством.

Забороняється приймати на роботу: осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади й займатися певною діяльністю; близьких родичів службовців, коли їхня служба пов’язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю один одному; на посади з матеріальною відповідальністю осіб, які раніше були засуджені за злочини, скоєні з корисливих мотивів.

Усі умови контракту обов’язково мають погоджуватися сторонами.

Укладаючи контракт, сторони можуть передбачити:

а) додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством (наприклад, за рахунок власних коштів підприємства виплату додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки, сплату банківської позики чи заборгованості, захист від інфляційних процесів, виплату компенсації за використання власного автомобіля у службових справах тощо);

б) випробування працівника для перевірки відповідності його посаді (за згодою сторін);

в) грошові компенсації понад установлену пенсію та виплати у зв’язку з виходом працівника на пенсію, покаліченням під час роботи. Відповідно до чинного законодавства ці питання вирішуються громадськими об’єднаннями (профспілками) або органами громадського самоврядування колективу (радою, правлінням). Можливість унесення до контракту подібних умов має бути попередньо узгоджена з відповідними об’єднаннями чи органами.

Контракт укладається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Вони зберігаються у кожної зі сторін, про що і зазначається у тексті документа.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті. До моменту підписання контракту сторони мають визначити термін його дії – початок і кінець.

На основі контракту видають наказ про прийняття працівника на роботу. З посиланням на даний наказ робиться запис у трудовій книжці.