Вимоги щодо оформлення контрольної роботи

Контрольна робота виконується українською мовоютільки у шкільному зошиті в клітинку. Писати слід чітким, розбірливим почерком чорнилом одного кольору (синім, фіолетовим, чорним) через клітинку, залишаючи поля не більше 20 мм. Обсяг роботи не повинен перевищувати 25-30 сторінок.

Якщо план складний, то підпункти бажано нумерувати так – 1.2. (другий підпункт першого пункту). Заголовки пунктів (глав) пишуться прописними літерами, підпунктів – рядовими. В кінці заголовку крапку не ставлять. Всі сторінки роботи наскрізно нумеруються.

План має включати перелік усіх заголовків (із зазначенням сторінок на яких вони розташовані).

Побудова і порядок оформлення осовної частини залежать від проблеми, що розглядається в контрольній роботі.

Цитування - дослівне наведення уривків із літературних джерел. Слід намагатись передавати думки інших авторів власними словами, посилаючись на джерело інформації. Цитування слід використовувати лише за потреби найточніше передати думку іншого автора.

Правила цитування: 1) повна відповідність цитати тексту джерела, із якого вона запозичена; 2) цитувати автора слід з його творів; 3) не слід спотворювати думку автора. Всередині основного тексту цитати беруться в лапки. З великої літери вони починаються у тих випадках, коли цитата відкриває собою фразу або після двокрапки, якщо і в джерелі вона починається із прописної. Перше слово цитати, що органічно входить до синтаксичної будови фрази основного тексту, пишеться із рядової букви, навіть якщо в першоджерелі текст починається з прописної. Як знак пропуску тексту в цитаті використовуються три крапки.

Бібліографічні посилання.

Всі цитати, цифрові та ілюстративні матеріали обов’язково супроводжуються точними посиланнями на літературні джерела. Існує декілька видів посилань. У контрольній роботі доцільно використовувати найбільш економні затекстові посилання. Для цього слід пронумерувати список використаної літератури, а потім у тексті в квадратних дужках вказати порядковий номер джерела, на яке посилаєтесь, і номери сторінок.

Наприклад:

· у тексті

“Глобалізація – це лише один з наслідків концентрації і централізації виробництва під егідою великих корпорацій. Зростання є головною властивістю виробництва. Будь-які межі рано чи пізно стають затісними для нього” [2, c. 13].

· у списку використаної літератури

... 2. Заграва Е. Глобалізація і нації. – К.: Фенікс, 2002. – 64 с.

Таблиці сприяють кращому розумінню матеріалу і дають можливість скоротити обсяг роботи. Основні вимоги до таблиць: 1) достовірність наявних дних; 2) логічність побудови; 3) системне розміщення рядків і граф, що забезпечує зручність прочитання. Не слід надавати табличної форми простим матеріалам, проте не слід також ускладнювати форму таблиці, обтяжувати її надмірною інформацією.

Таблиці нумеруються арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують надпис з прописної літери “Таблиця” із зазначенням порядкового номера таблиці. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який слід розміщувати під словом “Таблиця” над відповідною формою таблиці. Він повинен бути сформульованим стисло, точно і зрозуміло Заголовок починають писати з великої літери і не підкреслюють. Якщо таблицю переносять на наступну сторінку роботи, то над таблицею приводяться слова “Продовження табл. (зазн. ном.)” або “Закінчення табл. (зазн. ном.)”.

Таблицю необхідно розміщувати після першого згадування про неї в текст і. При посиланні на таблицю зазначають її номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад: “(табл. 3)”. При повторному посиланні на таблицю вживають слово “дивись”, наприклад: “(див. табл. 3)”.

Текст, що коментує таблицю, повинен відповідати її змісту. У ньому слід сформулювати висновок, що логічно випливає із наявних табличних даних, або підкреслює певну їх особливість.

Приклад подання таблиці.

Таблиця 3.