Візуальний метод дослідження склепінь стопи

При візуальному методі дослідження досліджуваний стає на тверду опорну поверхню (табурет, лавка чи стіл), ноги випрямлені, ступні розміщені паралельно на відстані 10-15 см. Визначається положення п'яткової кістки стосовно гомілки (вид ззаду), стан поздовжнього та поперекового склепінь стопи. При нормальній стопі осі гомілки та п'ятки збігаються, при плоскостопості частіше всього осі п'ятки та гомілки утворюють кут, відкритий назовні (вальгусна установка п'ятки). При огляді ступні з медіальної сторони нормальне поздовжнє зведення переглядається у вигляді дути, яка йде від головки першої плеснової кістки до п'яткової кістки. У цю нішу вільно можна ввести кінцівки пальців. При плоскостопості дуга зведення дуже полога й розміщена близько до опорної поверхні. При сплощенні поперечного зведення ступні в ділянці головок плеснових кісток ступня здається розпластаною в передньому відділі з пальцями, які віялоподібно розходяться.

Для огляду ступні з підвішеного боку досліджуваний має встати на стілець на коліна лицем до спинки так, щоб ступні вільно звисали на краю стільця. У такому положенні опорна частина ступні відрізняється від неопорної більш темним забарвленням. Принормальному поздовжньому зведенні опорна частина на середині ступні, у ділянці перешийка, становить приблизно 1/3-1/2 ширини ступні. Якщо вона займає більше половини ширини ступні, то ступня рахується сплощеною, понад 2/3 - плоскою. Якщо в ділянці переднього відділу ступні на підошві є мозолі, можна думати про поперечну плоскостопість. Візуальну вираженість зведень ступні можна оцінити за допомогою функціональних проб: а) піднімаючись на носки, б) піднімаючи пальці ступні без відриву від площини опори.

При підніманні на носки нормальна ступня характеризується заглибленням повздовжнього зведення. При підніманні пальців ступні характерне збільшення медіальної частини повздовжнього зведення. Однак ці методи суб'єктивні, вони не дають можливості дати градацію плоскостопості та кількісно оцінити її. Тому для оцінювання стану ступні рекомендується використати вимірювальні методи.

Метод подометрії

В основі цього методу лежить вимірювання за допомогою спеціального

приладу - стопометра чи за допомогою товстотного циркуля і дерев'яного трикутника довжини ступні, висоти медіальної частини її повздовжнього зведення, висоти підйому ступні, а також ширини й довжини заднього та переднього відділів ступні. Довжина ступні визначається як відстань між п'ятковою і кінцевою точками. Висота медіальної частини поздовжнього зведення ступні вимірюється (за відсутності стопометра) за допомогою звичайного трикутника, який прямим кутом приставляється до медіальної сторони ступні, від опорної поверхні до човноподібної горбистості, а при вимірюванні висоти підйому ступні - до найвищої точки тильної поверхні ступні (човноподібної кістки).

Рис. 28. Подометр Фрідланда:1 - підстава; 2 — рухома планка; З - шкала

(в см).

 

 

Рис. 29. Схема вимірювань стопи для визначення подометричного індексу

Фрідланда: h - висота стопи; І - довжина стопи.

 

При нормальному склепінні ступні висота медіальної частини поздовжнього зведення коливається в межах 5-7 см. За методом М. О. Фрідлянда вираховується індекс ступні, який дорівнює: I=h x 100/1, де I-шуканий індекс (у %), h - висота підйому стопи (у см); I - довжина стопи (у см).

Характеристика індексу стопи:

• індекс понад 33 %- дуже високе зведення,

• від 33 до 31 %- помірно високе зведення,

• від 31 до 29 %- нормальне зведення,

• від 29 до 27 %- помірна плоскостопість,

• від 27 до 25 %- плоска стопа,

• нижче 25 %~ різка плоскостопість.

Метод плантографії

Однак точніше встановити ступінь плоскостопості можна, знаючи

величину висоти зводу від підлоги до м'яких тканин зводу стопи, для чого застосовують плантографію. Метод плантографії полягає в одержанні й обробці відбитків стоп (плантограм). Плантограму одержують Отже. Поліетиленову плівку, натягнуту на дерев'яну рамку, з одного боку змащують штемпельною (типографською) фарбою з добавленням невеликої кількості машинного мастила й пофарбованою поверхнею накладають на чистий аркуш паперу. Піддослідний стає двома ногами на плівку, в результаті чого на папері залишаються відбитки стоп. Обробку плантограм роблять із використанням методів В. А. Штрітера й І. М. Чижина.

Метод Штрітера полягає в тому, що на плантограмі (рис. 31) проводять дотичну до найбільш виступаючих точок медіального краю відбитка стопи. Із її середини відновлюють перпендикуляр ав до перетину його із медіальним контуром відбитка.

Стан повздовжнього зведення стопи визначається за формулою:

І=ГД-100/ВД.

Оцінюється Отже:

при індексі від 0 до 36 % високосклепінчата стопа,

від 35,1 до43 %- підвищене зведення,

від 43 до 50 %- нормальне зведення,

від 50,1 до 60 %- сплощене зведення,

від60,1 до 70 %- плоскостопість.

 

 

 

Рис. 30. Розшифровка плантограми за І. М. Чижином (пояснення в тексті)

 

 

Рис. З1. Визначення повздовжнього зведення стопи за В. А. Штрітером: співвідношення довжини вб до довжини аб (обчислюється у відсотках)

Дуже часто для оцінювання плантоірам використовується метод І. М. Чижина. Для спостереження в динаміці можна користуватися також і аналізом відбитків стопи за Чижином. На відбитку проводяться (рис. 30): дотична до самих виступаючих точок внутрішньої частини стопи (ГВ), лінія АБ через основу II пальця до середини п'яти (поздовжня вісь стопи) і лінія ДЖ, яка проводиться через середину поздовжньої осі стопи (АБ) перпендикулярно їй до перетину з дотичною (точка Ж) і зовнішнім краєм

відбитка (точка Д). Індекс стопи, тобто відношення ширини опорної частини середини стопи (ДЕ) до відрізка ЕЖ, у нормі коливається від 0 до 1,0. Індекс сплощених стоп коливається до 1,0 до 2,0, а плоскі стопи мають індекс понад 2,0.

Гоніометрія

Контроль за розвитком гнучкості в наукових дослідженнях здійснюють за допомогою спеціальних приладів (гоніометри, гоніографи тощо), які дають змогу визначити амплітуду пасивних й активних рухів у певному суглобі в кутових градусах. У спортивній практиці використовуються гоніометри різних

Приставний гоніометр - це звичайний металічний транспортир, на основі якого закріплена стрілка, котра показує в градусах кут зміни положення приладу. За допомогою фіксаторів, розміщених на його основі, гоніометр прикріплюється до ковзаючого циркуля, ніжки якого приставляються до відповідних антропометричних точок на тілі людини.

Із гоніометрами пов'язано дві основні проблеми. По-перше, важко визначити вісь руху для складних дій, таких як згинання і розгинання зап'ястка, у які залучено більше двох кісткових зчленовувань. По-друге, важко розмістити плечі гоніометра уздовж кісток частіш тіла і тримати їх в цьому положенні у процесі вимірювання. Гоніометрія може бути надійною, коли нею користуються досвідчені фахівці, які дотримуються стандартного протоколу тестування. Є надійніші вимірювальні пристрої, включаючи гоніометри Гамбурцева, Сермєєва, Яцкевича гравітаційного й комплексного типів, і кутомір Лейтона для вимірювання амплітуди руху в суглобах.

При визначенні рухливості в суглобах слід дотримуватись таких правил:

1. вимірювання потрібно проводити в ранкові часи;

2. не можна проводити вимірювання після великих фізичних навантажень;

3. перед вимірюванням слід виконувати розминку, включаючи в неї рухи з зростаючою амплітудою;

4. максимальна величина рухливості тої чи іншої ланки тіла має визначатись з його вихідного положення;

5. бранші гоніометра слід приставляти до антропометричних точок, які відмічені на шкірі піддослідного демографічним олівцем;

6. під час вимірювань стрілка гоніометра має переміщуватися тільки в площині перпендикулярній осі обертання піддослідної ланки тіла.

У спортивній практиці поширені контрольні вправи у яких гнучкість вимірюється опосередковано в лінійних одиницях. Так, загальний рівень гнучкості опорно-рухового апарату можна оцінити за результатами виконання трьох контрольних вправ, які вимагають великої рухливості в найбільш масивних суглобах: суглоби хребта, кульшові та плечові суглоби.

 

 

Рис. 32. Звичайні гоніометри та кутомір для вимірювання амплітуди рухів в суглобах, у якому застосовуються гравітаційна й компасна стрілки

 

Таблиця 21