Стислий огляд сучасних шкіл конституціології

Класифікація В. Н. Шевкушенко і А. М. Геселевич (1926) створена на основі анатомічних ознак, а саме на основі співвідношення форм окремих частин тіла. Автори цієї класифікації вважають, що між зовнішньою формою, внутрішньою будовою, розміщенням органів і їх функціями є тісний зв'язок.

Класифікація розрізняє три типи конституції людини: доліхоморфний, брахіморфний і мезоморфний.

Доліхоморфний тип характеризують подовжні розміри тіла, зріст вище за середнє, довга і вузька грудна клітка, вузькі плечі, довгі кінцівки, короткий тулуб.

Брахіморфний тип - приземистий, широкий, із добре вираженими поперечними розмірами, довгим тулубом, короткими кінцівками, шиєю і грудною кліткою.

Мезоморфний тип характеризується проміжними ознаками (між доліхоморфним і брахіморфним типами).

Автори цієї класифікації вважають, що між зовнішньою формою, внутрішньою будовою, розміщенням органів і їх функціями є тісний зв'язок.

А. А. Богомолець у 1928 р. запропонував класифікувати конституційні типи на підставі розвитку сполучної тканини (гістологічний принцип) і виділив чотири типи: астенічний, фіброзний, пастозний і ліпоматозний. Астенічний тип характеризується розвитком переважно пухкої сполучної тканини, яка володіє здібністю до високої реактивності й опірності; фіброзний - великим розвитком щільної волоконної сполучної тканини; пастозний-рихлою «сирою», «набряклою» сполучною тканиною, схильною до затримки рідини; ліпоматозний - сильно розвинутою жировою тканиною.

Найбільш чітко розробив конституцію людей, спираючись на зовнішній вигляд або статуру, Клод Сиго. У 1914 р. учений запропонував визначати конституцію людини за чотирма основними системами органів -травною, дихальною, м'язовою і нервовою. Залежно від того, яка система превалює, автор виділив такі типи конституції людини: дихальний (респіраторний), травний (дигестивний), м'язовий (мускульний), мозковий (церебральний) (рис. 14).

При респіраторному типі всі повітряні пазухи й дихальні шляхи добре розвинуті. У людей цього типу довга грудна клітка, невеликий живіт, зріст вищий за середній. Респіраторний тип нагадує трапецоїд з основою, повернутою вгору. Порівняно з нижніми кінцівками, тулуб довгий, а грудна клітка переважає над розмірами живота. Голова має ромбічну форму.

При дигестивному типі сильно розвинуті відділи, пов'язані з органами травлення. Цей тип також характеризується довгим тулубом, але з переважанням розмірів живота. У представників дигестивного типу великий живіт, конічна, розширена донизу форма грудної клітки, тупий підгрудинний кут, невисокий ріст, сильно розвинута нижня частина голови. Високе положення діафрагми обумовлює в них більш горизонтальне розміщення серця. Загальна форма тіла нагадує трапецоїд з основою, повернутою вниз. На відміну від респіраторного типу, дигестивний має широко відкритий грудино-реберний кут, плечі зсунуті до середини. В архітектурі голови переважає нижня третина обличчя.

Для церебрального типу характерний розвиток мозкового черепа. Будова тіла струнка, підгрудинний кут гострий. Церебральний тип відрізняється невеликим зростанням, приземистим тонким тулубом, домінує довжина нижніх кінцівок. Відрізняється великим розвитком мозкового черепа. Голова нагадує трапецію, звернуту підставою вгору.

М'язовий тип характеризується добрим розвитком рухового апарату: скелета й м'язів. М'язовий тип характеризується коротким тулубом і довгими нижніми кінцівками. Грудна клітка та живіт розвинута рівною мірою. Голова має чотирикутну форму з однаковим розвитком усіх трьох відділів. Підгрудинний кут тупий, живіт підтягнутий, міцний.

На думку К. Сиго, головним чинником, який формує статуру, є зовнішнє середовище. Схема К. Сиго досить суб'єктивна - оцінюється переважаючий апарат - цінність її обмежена.

Близькі до класифікації К. Сиго типи конституції людини за морфологічними ознаками виділив німецький психіатр Е. Кречмер (1926). Схема Е. Кремчера створена на основі антропологічних спостережень (опис статури зроблений на основі візуальних спостережень). У ній виділено три типи статури:

Пікнічний тип (товстий) - широкий, сильний і коренастий, з округлими формами тіла й великою кількістю жирової тканини. Пікнічний тип характеризується добрим розвитком черепа, грудної клітки та живота, а також схильністю до ожиріння. Відмінна риса - слабий розвиток мускулатури на тулубі й тендітний скелет. Коротка товста шия, грудна клітка бочкоподібна з тупим грудино-ребровим кутом. Жирова маса накопичується в ділянці живота. У жінок при тих же характеристиках спостерігається накопичення жиру в ділянці грудей і таза.

 

 

Рис. 14 Схема морфологічних типів за Клодом Сито: R - респіраторний (дихальний); D - дигестивний (жувальний); М - м'язовий; С – церебральний

 

 

Рис. 15. Схема типів статур за Е.Кречмером: А - пікнічний тип; В - атлетичний тип; С - лептосомний тип

Лептосомний тип (тонкий) - довгий, тонкий, витягнутий тип будови тіла. Характерною особливістю є слабий розвиток тіла в товщину й ширину при порівняно довгому рості, шкіра зазвичай бліда, суха, вузькі плечі й безвольно опущені уподовж тіла тонкі з великими кистями руки. Характерні вузькі груди, гострий грудино-ребровий кут. Цей тип зберігається протягом всього життя, без жодної схильності до ожиріння. Жінки лептосомного типу звичайно невисокі й мають риси гіпопластичного типу. В осіб обох статей череп високий із загостреними рисами обличчя.

Атлетичний тип - м'язистий, із вузьким тазом, широкою грудною кліткою і широкими плечима (бідельтовидний діаметр). Атлетичний тип характеризується сильним розвитком кісток м'язів і шкіри. Загальне враження: могутня і груба статура - повна протилежність лептосомному типу. Зріст - середній або високий, велика грудна клітка, широкі плечі, але вузький таз. Верхні кінцівки із сильно розвинутою мускулатурою і кістковими виступами, відрізняються від порівняно слаборозвинених нижніх кінцівок. Варіантом Цього типу є «короткий тип». У них немає різкого контрасту між вираженістю верхніх і нижніх кінцівок. У жінок атлетичного типу фігура нагадує чоловічу.

Е. Кречмер поставив перед собою завдання пов’язати морфологічні та психічні особливості людини. Так, пікнічна конституція виявилася пов'язаною із циклотимічним типом психіки й такими рисами особи, як м'якість, добродушність, практичний склад розуму. Людям астенічного соматотипу більш властива замкнутість, розсудливість, схильність до теоретизування. Астенічна й частково атлетична конституція виявилася пов'язаною з шизофренічішм типом психіки й т. д. Такий зв'язок між морфологічними особливостями людини і його психікою встановив Е. Кречмер у процесі роботи з психічно хворими. Проте вірогідність тих або інших захворювань у зв'язку з визначеним соматотипом існує лише як тенденція і не має фатального характеру.

Класифікація М.В.Черноруцького (1927) - створена на основі вивчення розміщення органів, їх форми, особливостей метаболізму. Три типи конституції: астенічний, нормостенічний і гіперстенічений (рис. 16). Ця схема мала широке застосування в медичній практиці. При визначенні конституційних типів М. В. Черноруцький використовував індекс Піньє: І = L-(Р+Т), де І - безрозмірний індекс; L- довжина тіла (у см); Р - вага (у кг); Т -обхват грудей (у см).

1. Астеніки - вузька грудна клітка, слабе жировідкладення, слабий розвиток м'язової системи. В астеніків зазвичай довші легені, мале серце, знижений артеріальний тиск, високий обмін речовин, підвищені функції гіпофіза, щитовидної і статевих залоз, знижена функція наднирників, схильність до зміщення органів униз.

2. Нормостеники - із середнім розвитком кісткової і м'язової системи, _помірним жировідкладенням. У нормостеників усі показники коливаються в межах середніх величин.

3. Гіперстеніки - масивні, добре вгодовані люди з відносно довгим тулубом і короткими кінцівками. Для гіперстеників характерне високе розміщення діафрагми, горизонтальне розміщення серця, короткі, але широкі легені, гіперсекреція наднирників, підвищений кров'яний тиск, високий вміст у крові гемоглобіну й еритроцитів.

 

Рис. 16. Схема трьох основних конституційних типів за М. В. Черноруцьким:

А - астенік Б - нормостенік, В – гіперстенік.

 

 

Таблиця 15