Грунти суббореальних пустель

Сіро-бурі пустельні грунти

Сіро-бурі пустельні – це грунти суббореальних та субтропічних пустель. В якості самостійного типу ці грунти вперше були виділені І.П.Герасимовим. Сіро-бурі пустельні грунти розповсюджені винятково в пустелях Азії (СНД, Китай, Монголія, Іран), де займають площу 150,2 млн. га.

 

Клімат пустель сухий, різко континентальний, з малою кількістю опадів (80-100 мм на рік), випаровуваність досягає 1500 мм, Кз<0,1. Режим зволоження різко контрастний: на фоні загального панування протягом року надзвичайно низької вологості наступають короткочасні періоди порівняно високого зволоження, до яких приурочений бурний спалах у розвитку рослин, мікроорганізмів, різноманітних біохімічних процесів та вивітрювання. Періоди зволоження наступають зимою і ранньою весною; влітку опадів майже не буває. Рельєф являє собою стародавні та підгірські рівнини. Грунтотворні породи представлені в основному елювієм-делювієм глин, піщаників, мертелів, вапняків, магматичних порід. Часто ці відклади перекриваються лесоподібними суглинками й супісками. Рослинний покрив розріджений ксерофітно-галофітний: солянкові напівчагарники з глибокою кореневою системою, весною – ефемери, на поверхні – кірочки водоростей і лишайників. Щорічний опад рослинної маси складає приблизно 12 ц/га, він високозольний.

 

Грунтотворний процес перерваний, характеризується короткочасним гумусоутворенням в весняний період: рослинні залишки майже повністю мінералізуються – гумусу накопичується незначна кількість, зате висока зольність їх викликає процес осолонцювання (з-під кірки виносяться колоїдні частки, які акумулюються в центральній частині профілю). Випітний тип водного режиму стимулює процес засолення. В грунтах проходить кіркоутворення, що пояснюється контрастним гідротермічним режимом, високою дисперсністю органічної та мінеральної частини, діяльністю водоростей та лишайників. Профіль має таку будову:

Кк – кірочка потужністю 3-5 см, палево-сіра, щільна, крупно-пориста;

Е – елювіальний, потужністю 3-7 см, шаруватий, палево-світло-сірий;

Ік – ілювіальний, коричнюватий, ущільнений, призмоподібно-грудкуватий, карбонати в вигляді білоочок;

Pks – материнська порода, пухкіша, засолена, загіпсована.

 

Вміст гумусу низький (0,5% у верхньому горизонті), в його складі переважають фульвокислоти, що мають спрощену будову, зв'язані з R₂0₃, незважаючи на карбонатність грунтів. ЄП низька (10 мг-екв), у складі ввібраних катіонів переважають Са, Mg, Na. Грунти карбонатні з поверхні, вміст СаСО₃ в кірочці сягає 7-11% і поступово зменшується вниз по профілю – це важлива діагностична ознака сіро-бурих грунтів, яка відрізняє їх від бурих напівпустельних і сіроземів. Реакція лужна. Грунти гіпсоносні і в типовому прояві засолені, тобто рід звичайних грунтів є ще й солончакуватим, тип засолення хлоридно-сульфатний. За гранскладом переважають супіщані й легкосуглинкові, тому грунти слабо диференційовані, незважаючи на солонцюватість. Водно-фізичні властивості несприятливі: кірка низько водопроникна, тому грунти не всмоктують воду і гублять її через поверхневий стік і випаровування.

Грунти використовувати в землеробстві без зрошення неможливо. Зрошення дозволяє отримувати високі урожаї цінних культур, але воно утруднене відсутністю місцевих джерел води, високою гіпсо-носністю, близьким заляганням щільних порід, щебенистістю, складним рельєфом. Зона пустель є базою пасовищного тваринництва.

Пустельні примітивні грунти

Ці грунти розповсюджені в пустелях всієї земної кулі, їх площа складає ~70 млн. га. Грунти – результат первинного процесу грунтоутворення, мають примітивну будову профілю (К+НР+Р), потужність профілю коливається від декількох міліметрів (примітивні елювійовані кірки) до 10 см (примітивні грунти). Гумусу в усіх різновидах грунтів <0,5%. часто бувають гіпсоносні, засолені, карбонатні, ЄП = 2-4 мг-екв, у тропічних пустелях мають червонуватий відтінок (завдяки залишковій фералітизації). В сільському господарстві не використовуються.

Такири

Такири – це засолені слаборозвинені солонцюваті глинисті грунти суббореальних пустель, що мають тріщинувату поверхню.

 

Світова площа цих грунтів ~2 млн. га, особливо багато їх у пустелях Азії в сучасних дельтах рік типу Сирдар'ї та Амудар'ї, в передгірських рівнинах, в основному – плямами.

 

Клімат території розповсюдження такирів аридний чи супераридний різко континентальний, річна кількість опадів – 50 мм, Кз<0,2. Рельєф являє собою розчленовані підгірні рівнини, дельти, алювіальні рівнини, котловини та інші пониження, які періодично заливаються поверхневими засоленими водами, РГВ низький. Грунтотворні породи глинисті – стародавній та сучасний алювій, делювій, погано водопроникні, засолені, карбонатні. Плями такирів звичайно без вищої рослинності, покриті водоростями та лишайниками. Утворення такирів складається з таких елементарних процесів: засолення, осолонцювання, розсолення, поважчення гранулометричного складу і утворення кірки.

Гранулометричний склад стає все важчим у процесі такироут-ворення за рахунок періодичного накопичення поверхневих вод, що приносять мул. Важливу роль у генезисі відіграють водорості та лишайники, які при відмиранні насичують грунт аморфним SiО₂, сприяючи цим осолонцюванню та осолодінню. Вони також є однією з причин утворення на поверхні такирів кірки, перетворюють бікарбонат Са в карбонат, бо використовують СО₂ при диханні і цим цементують кірку, виділяють O₂, утворюючи в ній пори. Це активне кіркоутворення та розтріскування викликається дуже контрастним гідротермічним режимом грунтів (рис. 48). Гумусоутворення майже не відбувається, органічна речовина переважно приноситься алювіальними та делювіальними водами.

 

Рис. 48. Поверхня такиру

 

Будова профілю такирів дуже своєрідна – поверхня їх блискуча, покрита тріщинами глибиною 2-10 см, які ділять її на полігони:

Кк – кірка потужністю 1-8 см, щільна, комірчасто-пориста;

Ек – шарувато-лускуватий елювіальний, потужністю 10-25 см, сіруватий або бурий;

Isk – ілювіальний соленосний, безструктурний, ущільнений;

Pks – безструктурна грунтотворна порода.

 

З узбецької "такир" – голий, бідний. Такири весною непрохідні в результаті набухання й перезволоження. Влітку при висиханні перетворюються в щільну в'язку, тріщинувату масу з малим коефіцієнтом фільтрації води. За гранулометричним складом такири глинисті, диференційовані по профілю. Вміст гумусу не перевищує 1% у кірці, поступово зменшуючись з глибиною, Сгк:Сфк ~ 0,5. Такири сильно карбонатні, ЄП невелика, біля 10 мг-екв на 100 г грунту в кірковому горизонті, 15-20 мг-екв у нижніх горизонтах. У складі ввібраних катіонів переважають Са та Mg, багато (до 50%) ввібраного Na. Реакція кіркового та елювіального горизонтів лужна, нижче – нейтральна. Більша частина такирів засолена, тип засолення – хлоридно-сульфатно-натрієвий, мінімум солей у Кк та Ек-горизонтах. Такири гіпсоносні, мають погані водно-фізичні властивості, велику щільність, низьку пористість. Містять мало поживних речовин.

Грунти низькородючі, використовувати їх у сільському господарстві можна тільки після меліорації, яка включає плантажну оранку, промивку від солей, піскування, внесення добрив. Добрий ефект дає біологічна меліорація такирів – посів солестійких культур протягом 2-3 років, у тому числі й люцерни, після чого можна культивувати бавовну.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив суббореальних лісових областей.

2. Вкажіть основні процеси, що формують профіль бурих лісових грунтів.

3. Дайте характеристику складу та властивостей бурих лісових грунтів.

4. Визначте причину високої кислотності бурувато-підзолистих грунтів Передкарпаття.

5. Охарактеризуйте умови грунтоутворення та фунтовий покрив зони Лісостепу суббореального поясу.

6. Дайте характеристику процесам, що формують профіль сірих лісових грунтів?

7. Назвіть підтипи, роди та види сірих лісових грунтів і проаналізуйте показники їх діагностики.

8. Дайте порівняльну характеристику властивостей підтипів сірих лісових грунтів.

9. Вкажіть прийоми підвищення родючості сірих лісових грунтів.

10. У чому полягають основні риси чорноземоутворення?

11. Дайте характеристику чорноземам Лісостепу.

12. Проаналізуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив зони Степу суббореального поясу.

13. Дайте характеристику чорноземам Степу.

14. Які основні проблеми використання й охорони чорноземів?

15. Проаналізуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив зони сухого Степу суббореального поясу.

16. Дайте характеристику особливостям генезису та властивостей каштанових грунтів.

17. Які основні причини утворення формації засолених грунтів?

18. Охарактеризуйте солончаки як тип інтразональних грунтів.

19. У чому полягає суть солонцевого процесу грунтоутворення?

20. Охарактеризуйте солонці як тип інтразональних грунтів.

21. Охарактеризуйте солоді як тип інтразональних грунтів.

22. Порівняйте заходи щодо підвищення родючості солончаків, солонців і солодей. Визначте шляхи науково-обгрунтованого використання цих грунтів.

23. Проаналізуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив суббореальних напівпустель.

24. Обгрунтуйте генезис і властивості бурих напівпустельних грунтів.

25. Наведіть і проаналізуйте умови грунтоутворення та грунтовий покрив суббореальних пустель.

26. Опишіть особливості генезису і властивостей сіро-бурих і примітивних пустельних грунтів.

27. Які існують теорії утворення такирів? Охарактеризуйте їх основні властивості.