Підготовка аеромобільно-десантного батальйону (роти) до десантно-рейдових дій

Порядок, зміст, послідовність та метод роботи командира батальйону з підготовки до десантно-рейдових дій визначається обстановкою, характером поставленого завдання та встановленим терміном готовності до десантування і ведення десантно-рейдових дій.

Підготовка до десантування та виконання бойових завдань включає:

організацію десантування та десантно-рейдових дій;

зосередження батальйону у вихідному районі для десантування;

підготовку до десантування особового складу, озброєння, техніки та запасів матеріальних засобів;

завершення організації десантування та бойових дій у підрозділах та постановку особовому складу бойових завдань;

вихід підрозділів на посадочні площадки;

завантаження озброєння, техніки та вантажів у вертольоти

(після виконання цього пункту командир батальйону доповідає командиру бригади (полку) про готовність до десантування), а перевірений особовий склад розміщується поблизу вертольотів;

посадка особового складу десанту у вертольоти.

В усіх випадках організація та методи роботи будуються так, щоб вони забезпечували тверде і безперервне управління підрозділами, своєчасний вихід підрозділів до посадочних площадок (аеродромів), швидку підготовку техніки та вантажів до десантування та завантаження його у вертольоти у встановлений термін, а також доведення бойових завдань до всього особового складу.

При усвідомленні бойового завдання командир аеромобільно-десантного батальйону повинен зрозуміти: мету застосування десанту та замисел старшого начальника; смугу (напрямок рейду); склад угруповання противника в смузі (напрямку) десантно-рейдових дій, ймовірний характер дій; порядок авіаційної підтримки засобами старшого командира (начальника), льотний ресурс; умови та порядок взаємодії з авіацією та передовими частинами, які виходять у район дій десанту; тривалість ведення десантно-рейдових дій; з яких посадочних площадок та яким складом авіації Сухопутних військ здійснюється десантування та вогнева підтримка десантно-штурмового загону, порядок їх подачі, бортові номери вертольотів; час готовності до десантно-рейдових дій.

У попередньому розпорядженні командир аеромобільно-десантного батальйону повинен вказати тривалість десантно-рейдових дій, час готовності та основні заходи з підготовки підрозділів, екіпірування особового складу, порядок поповнення боєприпасами та пальним, час та способи доведення завдань. Крім цього, командир батальйону (роти) дає вказівки про перевірку та встановлення частот радіостанцій, особливо звертаючи увагу на узгодження радіозв’язку батальйону із засобами радіозв’язку армійської авіації, доданої для виконання завдання, та про виконання інших заходів згідно з розпорядженнями старшого командира.

При оцінці противника командир батальйону повинен вивчити: склад, положення, бойові можливості, можливий характер дій противника в смузі (напрямку) рейду, розташування важливих об’єктів, організацію їх охорони та оборони, місця встановлення та характер загороджень (якщо для знищення намічені рухомі об’єкти, оцінюється можливість їх переміщення, а також порядок їх блокування системами засідок), напрямки висування резервів противника, засобів ППО у смузі прольоту та найближчих до неї районах.

На основі оцінки противника командир батальйону робить висновки, які сили та засоби залучити до захоплення та знищення об’єктів, склад підрозділів прикриття, передового загону та інших елементів бойового порядку, які дані про противника та до якого терміну додатково отримати.

Неповні дані про противника не є підставою яка звільняє командира від прийняття рішення. Тому велике значення має знання командиром організації, озброєння, тактики та можливих способів дій частин і підрозділів противника та їх бойових можливостей.

При оцінці своїх підрозділів командир аеромобільно-десантного батальйону визначає можливості засобів старшого командира, які застосовуються в інтересах загону, їх вплив на виконання десантом бойових завдань; вивчає стан, бойові можливості, забезпеченість підлеглих, доданих частин, підрозділів, а також можливості виділеної для десантування та підтримки авіації Сухопутних військ. Крім того, він враховує час виходу передових частин АК в район дій десанту та їх вплив на виконання бойових завдань.

У висновках з оцінки своїх підрозділів командир батальйону визначає стан та боєздатність своїх підрозділів, а також частини (підрозділів) авіації Сухопутних військ; які елементи бойового порядку та у якому складі створити, побудову бойового порядку авіації Сухопутних військ при польоті на десантування; у чому полягає взаємодопомога підрозділів в ході виконання бойового завдання; якими силами та засобами прикрити дії головних сил.

При оцінці сусідів командир батальйону визначає їх положення та завдання, як вони можуть сприяти загону у виконанні завдань рейду.

При оцінці місцевості вивчається характер місцевості, наявність посадочних площадок, умов підходу до них, частин (підрозділів) авіації Сухопутних військ, умови висадки особового складу, озброєння, техніки, визначаються маршрути, профіль польоту вертольотів. Також командир враховує кліматичні та погодні умови, пору року та час доби.

При вивченні місцевості широко використовуються топографічні карти великого масштабу, плани міст, воєнно-географічні описи та матеріали повітряного фотографування.

При необхідності аналізується та оцінюється рхб обстановка, райони руйнувань, пожеж та затоплень, радіоелектронна обстановка та інші фактори.

Працюючи у тісному контакті з представниками авіації Сухопутних військ командир та начальник штабу батальйону уточнюють кількість вертольотів на кожній посадочній площадці, час та порядок їх зосередження, порядок та час завантаження озброєння, техніки, запасів МТЗ і посадки особового складу у вертольоти; визначають порядок дозаправки вертольотів пальним (якщо вона планується); виконують розрахунок польоту вертольотів при десантуванні по рубежах та часу; розраховують загальну тривалість польоту авіації Сухопутних військ та десантування; визначають порядок підтримки зв’язку з частинами (підрозділами) авіації Сухопутних військ; порядок контролю та надання допомоги підлеглим підрозділам.

У рішенні на ведення десантно-рейдових дій командир батальйону визначає:

замисел бою (з яких посадочних площадок, у якому угрупованні, якими частинами (підрозділами) авіації Сухопутних військ здійснити десантування; кількість та типи вертольотів; смугу (напрямок) дій, послідовність, способи захоплення та знищення об’єктів у визначеній смузі (напрямку); об’єкти, що уражаються засобами старшого командира, порядок та ступінь їх ураження; бойовий порядок десантно-штурмового загону; порядок бойового застосування вертольотів, місця площадок базування, підскоку та тимчасового базового району у визначеній смузі (напрямку);

бойові завдання штатним та доданим підрозділам;

основні питання взаємодії та всебічного забезпечення;

організацію управління.

Бойовий наказ командира батальйону, як правило, віддається перед виходом на посадочні площадки вертольотів, на макеті місцевості або схемі (великомасштабній карті).

У бойовому наказі на ведення десантно-рейдових дій при постановці бойових завдань командир батальйону вказує:

- аеромобільно-десантним ротам – засоби посилення, бойове завдання, вихідний район для десантування із визначенням посадочних площадок та часу прибуття до них, кількість вертольотів виділених для виконання бойового завдання, їх бортові номери та порядок шикування у польоті, смугу прольоту, смугу (напрямок) ведення десантно-рейдових дій, район та час зосередження після виконання завдання, сили і засоби підтримки, площадки базування та посадочні площадки в районі ведення десантно-рейдових дій, площадки підскоку та засідок, час готовності до дій;

резерву – склад, пункт збору, напрямок і порядок переміщення, можливі бойові завдання;

артилерійським підрозділам ─ склад, райони вогневих позицій і час готовності до відкриття вогню; завдання на напрямку дій головних сил, тривалість артилерійської підготовки атаки, глибину артилерійської підтримки атаки;

підрозділам ППО – склад, які підрозділи і якими силами прикрити, райони вогневих (стартових) позицій, напрямок і порядок переміщення;

підрозділу бойових вертольотів – посадочні площадки у вихідному районі для десантування та час зосередження на них, порядок прикриття загону у польоті, порядок підтримки підрозділів у ході захоплення та знищення об’єктів, площадки базування та засідок, льотний ресурс;

частині (підрозділу) транспортно-бойових вертольотів – посадочні площадки у вихідному районі для десантування та час зосередження на них; завдання з перекидання підрозділів загону до об’єктів захоплення (в новий район), маршрут, профіль польоту, бойовий порядок, площадки висадки та базування у новому районі, льотний ресурс;

інженерно-саперному підрозділу ─ завдання з інженерного забезпечення атаки та знищення об’єктів; порядку мінування шляхів маневру та евакуації рухомих об’єктів.

Відповідальним етапом роботи командира батальйону є організація взаємодії. Її мета – досягнення єдиного розуміння поставлених завдань і способів їхнього виконання, узгодження зусиль усіх сил та засобів по напрямках, завданнях, рубежах (об’єктах) та часу.

Взаємодія організовується на весь період виконання бойових завдань в тилу противника, але найбільш детально ─ на вступ у бій після десантування та виконання найближчого завдання.

Характерною рисою при організації взаємодії у батальйоні є більш детальне відпрацьовування питань спільних дій під­розділів з частинами (підрозділами) бойових та транспортно-бойових вертольотів, а також необхідність ретельного узгодження порядку зустрічі та ведення спільних бойових дій повітряного десанту з передовими частинами військ АК. При цьому особлива увага звертається на визначення та тверде з'ясування усіма сигналів взаємного розпізнавання, ціле­вказівок та порядку підтримки зв’язку.

Командир батальйону особисто дає вказівки з взаємодії, залучаючи на деяких етапах до своєї роботи необхідних йому посадових осіб та підлеглих командирів. Для більш детального відпрацювання найбільш важливих питань взаємодії може бути засто­сований метод розіграшу окремих епізодів майбутніх дій.

При організації взаємодії командиру батальйону доцільно дотримуватись тієї послідовності, що характерна для виконання поставленого завдання. Однак організація взаємодії не повинна здійснюватись як докладне повторення поставлених завдань. Вона полягає в роз’ясненні, як краще і доцільніше їх виконувати. Основними і найбільш типо­вими завданнями, по яких доцільно організовувати взаємодію, є здійснення польоту та забезпечення десантування; організація вогневого ураження противника в районі десантування та ведення десантно-рейдових дій; вихід з бою та переліт у новий район.

Для здійснення польоту та забезпечення десантування узгоджуються: маршрути, час та порядок виходу підрозділів на посадочні площадки, порядок завантаження техніки і посадки особового складу у вертольоти, сигнали початку та закінчення завантаження і посадки; порядок, черговість та час зльоту, побудова бойового порядку частин (підрозділів) авіації СВ з десантом у повітрі, смуга прольоту (маршрут) та профіль польоту, час проходження вихідного рубежу (пункту), контрольних пунктів та рубежу (пункту) бойового розходження; порядок прикриття десанту та авіації у вихідному районі для десантування, при польоті, у районі десантування і бойових дій; сили винищувальної авіації, що прикривають десант від ударів з повітря, способи, зони та висоти її дій, порядок виклику, взаємного розпізнавання та цілевказівок; зони бойових дій ППО старшого начальника, порядок прольоту через них авіації СВ з десантом; порядок придушення засобів ППО та наземних військ противника у смузі прольоту десанту ударами авіації, ракетних військ та вогнем артилерії, час ударів, відкриття та припинення вогню, міри безпеки польоту вертольотів, сигнали оповіщення, взаємного розпізнавання і цілевказівок; порядок відбиття ударів бойових вертольотів противника вогнем бортового озброєння та стрілецької зброї з бортів своїх вертольотів; порядок розвідки та подолання вертолітними частинами (підрозділами) непридушених засобів ППО противника; порядок подолання можливих зон радіоактивного зараження атмосфери; порядок десантування (який підрозділ, на яку площадку і коли висаджується), район збору та напрямок висування до об'єкта атаки, вогневі позиції артилерії, час готовності до відкриття вогню; організація зв’язку, сигнали управління.

При організації вогневого ураження противника в районі десантування та веденні десантно-рейдових дій узгоджуються: порядок ураження противника ВТЗ, ударами тактичної авіації перед та в ході десантування, час нанесення ударів, рубежі безпечного віддалення; порядок ураження об'єктів (цілей) противника ударами тактичної авіації, яка підтримує, і бойових вертольотів та вогнем своєї артилерії перед атакою, тривалість вогневої підготовки або вогневого нальоту; порядок висадки підрозділів, дій та час висування на рубіж атаки підрозділів; час готовності інших елементів бойового порядку, а також пунктів управління та підрозділів тилу; напрямки і час атаки підрозділів десанту, порядок їхніх дій при захопленні та знищенні об'єктів; порядок вогневої підтримки атаки підрозділів ударами тактичної авіації, бойових та транспортно-бойових вертольотів, вогнем артилерії; рубежі безпечного віддалення; площадки базування вертольотів у районі ведення десантно-рейдових дій, порядок їхньої охорони та оборони, а також способи виклику вертольотів; сили і засоби ППО та винищувальної авіації, що прикривають рейдовий загін у смузі (напрямку) дій, зони та висоти їхніх бойових дій, порядок виклику винищувачів та вогню засобів ППО; порядок доставки матеріальних засобів у підрозділи, евакуації поранених та порятунку екіпажів вертольотів у ході бою; заходи щодо забезпечення взаємної безпеки аеромобільно-десантних, вертолітних, артилерійських підрозділів і авіації; сигнали управління, цілевказівок і взаємного розпізнавання, особливо з авіацією та військами, що виходять у смугу ведення десантно-рейдових дій.

При виході з бою і переміщенні (перельоті) у новий район узгоджуються: удари, що наносяться в інтересах десанту засобами старших начальників; способи і порядок дій підрозділів, призначених для прикриття виходу з бою головних сил десанту; порядок виходу з бою головних сил десанту, завантаження техніки і посадки у вертольоти для здійснення маневру (перельоту) у новий район бойових дій або у район підготовки до повторного десантування, дозаправлення і зарядки боєкомплектом озброєння вертольотів; черговість вильоту і побудова бойового порядку авіації в повітрі, маршрути і профіль польоту, контрольні пункти, час прольоту і виходу в призначений район; порядок придушення засобів ППО противника під час польоту в призначений район штатними і підтримуючими засобами; сигнали управління, оповіщення та взаємодії.

При організації управління командир батальйону вказує місце розгортання командно-спостережного пункту у вихідному районі для десантування, порядок його десантування, місця та час розгортання у смузі дій, напрямок пересування, порядок використання засобів зв’язку.

У подальшому командир батальйону організовує контроль за підготовкою підрозділів до виконання завдань.

 

Питання для самоконтролю

1. Заходи підготовки до десантування та виконання бойових завдань.

2.Що повинен зрозуміти командир батальйону при усвідомленні бойового завдання?

3.Що вказує командир батальйону у попередньому розпорядженні?

4. Що повинен вивчити командир батальйону при оцінці обстановки?

5. Що повинні уточнити командир та начальник штабу батальйону з представниками авіації Сухопутних військ?

6. Що командир батальйону визначає у рішенні на ведення десантно-рейдових дій?

7. Що вказує командир батальйону у бойовому наказі при постановці бойових завдань на ведення десантно-рейдових дій?

8. Зміст організації взаємодії на ведення десантно-рейдових дій.

9. Зміст організації управління командиром батальйону.