V. Система поточного і підсумкового контролю

 

Оцінка знижується за неякісне оформлення, мовні помилки в тексті, недостатній обсяг звіту; відсутність певної частини звіту, недостатню повноту документів.

У процесі оцінювання навчальних досягнень студентів застосовуються такі методи:

Ø Методи усного контролю: індивідуальне опитування, співбесіда.

Ø Методи письмового контролю: щоденник, звіт.

Ø Методи самоконтролю: уміння самостійно оцінювати свої знання, самоаналіз.

 

Загальні критерії оцінювання успішності студентів, які отримали за 4-бальною шкалою оцінки «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно», подано у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень практикантів

Оцінка	Критерії оцінювання
«відмінно»	ставиться за повні та міцні знання матеріалу в заданому обсязі, вміння вільно виконувати практичні завдання, передбачені навчальною програмою; за знання основної та додаткової літератури; за вияв креативності у розумінні і творчому використанні набутих знань та умінь.
«добре»	ставиться за вияв студентом повних, систематичних знань із дисципліни, успішне виконання практичних завдань, засвоєння основної та додаткової літератури, здатність до самостійного поповнення та оновлення знань. Але у відповіді студента наявні незначні помилки.
«задовільно»	ставиться за вияв знання основного навчального матеріалу в обсязі, достатньому для подальшого навчання і майбутньої фахової діяльності, поверхову обізнаність з основною і додатковою літературою, передбаченою навчальною програмою; можливі суттєві помилки у виконанні практичних завдань, але студент спроможний усунути їх із допомогою викладача.
«незадовільно»	виставляється студентові, відповідь якого під час відтворення основного програмового матеріалу поверхова, фрагментарна, що зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення. Таким чином, оцінка «незадовільно» ставиться студентові, який неспроможний до навчання чи виконання фахової діяльності після закінчення ВНЗ без повторного навчання за програмою відповідної дисципліни.

 

 

VІ. ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

 

1.Щоденник практики, який відображає роботу студента за весь період практики та містить наступні розділи:

· індивідуальний план роботи студента-практиканта;

· спостереження та аналіз уроків досвідчених учителів-предметників та інших студентів-практикантів;

· спостереження та аналіз позакласних заходів.

2. Плани-конспекти уроків української мови та літератури і позакласного профорієнтаційного заходу, що проводив студент, підписані вчителем-предметником.

3. Звіт-самоаналіз студента-практиканта, підписаний студентом.

4. Наочність, дидактичний матеріал, виготовлені до проведених занять.

5. Характеристика студента-практиканта з рекомендованою оцінкою вчителя, підписана і завірена директором школи.

 

 

ВСІ ЗВІТНІ МАТЕРІАЛИ ПОДАЮТЬСЯ У ПАПЦІ, ЩО МАЄ НАЗВУ «ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ В СТАРШИХ КЛАСАХ»

VІІ. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНТАДЦІЇ СТУДЕНТУ-ПРАКТИКАНТУ

 

Психологічний аналіз уроку

Психологічна мета уроку:

1) проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета й конкретного уроку;

2) врахування в цільовому спрямуванні уроку психологічної мети вивчення теми і результатів, яких було досягнуто у попередній роботі;

3) передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

Принципи організації уроку

1. Визначення змісту і структури уроку:

– співвідношення навантаження на пам’ять учнів і їх мислення;

– визначення обсягу відтворюючої та творчої діяльності учнів;

– планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника тощо) й у процесі самостійного пошуку;

– здійснення вчителем та учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);

– врахування контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, які здійснюються вчителем, та взаємної критичної оцінки, самоконтролю й самоаналізу учнів;

– співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття у зв’язку з виконаною роботою, настанови, які стимулюють інтерес, вольові зусиллі для подолання труднощів тощо) та примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації тощо).

2. Особливості самоорганізації вчителя:

– підготовленість до уроку і, головне, – усвідомлення психологічної цілі й внутрішня готовність до її досягнення;

– робоче самопочуття на початку уроку та упродовж його (зібраність, налаштування на тему та мету уроку, енергійність, наполегливість у досягненні поставленої мети, оптимістичний підхід до усіх подій на уроці, педагогічна винахідливість тощо);

– педагогічний такт (випадки, вияви);

– психологічний клімат на уроці (підтримання атмосфери радісного, відвертого спілкування, діловий контакт й ін.).

Організація пізнавальної діяльності учнів

1. Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи мислення й уяви учнів:

– планування шляхів сприйняття школярами об’єктів і явищ, що вивчаються, їх осмислення;

– використання настанов у формі переконання, навіювання;

– планування умов стійкої уваги й зосередженості учнів;

– використання різноманітних форм роботи для актуалізації у пам’яті учнів раніше засвоєних знань і вмінь, необхідних для сприйняття нових (бесіда, індивідуальне опитування, вправи на повторення).

2. Організація діяльності мислення й уяви учнів у процесі формування нових знань і вмінь:

– визначення рівня сформованості знань і вмінь учнів (на рівні конкретно-чуттєвих уявлень, понять, узагальнюючих образів – „відкриттів”, формулювання висновків);

– опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів в організації мислетворчої діяльності й уяви учнів;

– планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення завдань, використання завдань із недостатніми та надмірними даними, організація пошукової та дослідницької роботи учнів на уроці, створення переборювальних інтелектуальних ускладнень у ході самостійних робіт, ускладнювання завдань із метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);

– керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівнюючого, пояснюючого до узагальнюючого, оціночного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;

– використання різних видів творчих робіт учнів (роз’яснення мети роботи, умов її виконання, навчання відбору й систематизації матеріалу, а також обробка результатів та оформлення роботи).

3. Закріплення результатів роботи:

– формування навичок шляхом вправ;

– навчання переносу раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного переносу.

Організованість учнів:

1. Ставлення учнів до навчання, їх самоорганізація та рівень розумового розвитку.

2. Можливі групи учнів за рівнем засвоєння знань, умінь і навичок, врахування цих обставин за умови визначення поєднання індивідуальної, групової й фронтальної форм роботи учнів на уроці.

Врахування вікових особливостей учнів:

1. Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.

2. Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.

3. Диференційований підхід до сильних і слабких школярів.