Поняття та види функцій права.

 

Функції права – основні напрямки впливу права на суспільні відносини, що виражають його сутність і соціальне призначення в суспільстві, способи організації суспільних відносин.

Термін «функціонування права» означає дія права в житті суспільства, утілення його функцій у суспільних відносинах.

Види функцій права:

1. Спеціально-юридичні:

1) регулятивна функція – сутність у тім, що закріплюються найважливіші відносини, які складываються в суспільстві. Основне призначення цієї функції забезпечити належну організацію суспільних відносин шляхом їхнього закріплення в тих чи інших правових галузях і чи інститутах оформлення їхнього руху. Сутність у тім, що вона встановлює права та обов'язки сторін у суспільних відносинах. При цьому кожному праву корреспондируется визначений обов'язок і навпаки. Має два аспекти (по професорі Алексєєву):

* регулятивно статична – з метою забезпечити належну нормальну організацію суспільних відносин, закріплює уже фактично сформовані з них, ті які мають місце;

* регулятивно динамічна – регулює суспільні відносини в їхньому русі, розвитку (оформляє рух суспільних відносин);

2) охоронна функція – спрямована за допомогою правового впливу на охорону існуючої системи суспільних відносин, їхня недоторканність і витиснення відносин далеких цьому суспільному ладу. Охороняє від порушень найважливіші суспільні відносини. 1) визначення заборон на здійснення протиправних діянь; 2) встановлення юридичних санкцій за здійснення таких діянь; 3) безпосереднє застосування юридичних санкцій до осіб, що совершили правопорушення.

 

2. Загальсоціальні:

1) інформаційна функція – право несе інформацію про можливі варіанти, шляхи поведінки дає конкретні розпорядження, дозволи тих чи інших ситуацій;

2) пізнавальна (гносеологічна) – відображає об’єктивну реальність та засобів моделей правових відносин, які містяться в ньому, що у свою чергу є результатом використання в процесі законодавчої діяльності понять про право і юридичні конструкції. Право відображає фактично сформовані відносини, а також базис на якому вони засновані;

3) виховна – формує у свідомості людей систему цінностей, які є бажаними для суспільства, яке формує форму внутрішнього переконання особистості соціально-корисних установок і мотивацій;

4) ідеологічна – законодавець приймає ті чи інші нормативні акти завжди вкладає в них визначені, бажані йому ідеологічні установки. Суб’єкти права здійснюючи правові розпорядження, привчають себе до даної ідеології і згодом вона стає їхньою власною ідеологією

5) політична;

6) економічна.

 

Поняття системи права.

Система права - это объективно обусловленная внутренняя организация права определённого общества, которая заключается в единстве и согласованности всех юридических норм и дифференциации их по отраслям, подотраслям и институтам. (с)

 

Основные черты системы права:

· единство и согласованность норм права составляющих его систему;

· разделение всей совокупности правовых норм на взаимосвязанные правовые комплексы, отрасли, подотрасли, институты и нормы права;

· объективный характер построения системы права.

 

Систему права необходимо отличать от более общих понятий, таких как правовая система и правовая надстройка.

Вывод: таким образом правовая надстройка характеризует всю правовую действительность (и не господствующую идеологию). Правовая система включает всю господствующую правовую действительность. Система права является элементом правовой системы и характеризуется правовым единством и согласованностью правовых предписаний, а также внутренней дифференциацией по отраслям и институтам права.