Місце і роль держави в політичній системі України.

Це обумовлюється наступним:

1. Держава виступає насамперед як альтернатива боротьбі між різними соціальними групами, прошарками, класами з різними інтересами. Воно запобігло самознищенню людського суспільства на самій ранній стадії нашої цивілізації і запобігає це сьогодні. У цьому змісті воно “дало” життя політичній системі суспільства в сучасному її розумінні.

У той же час не хто інший, як держава, протягом всієї історії людства багаторазово розв’язувала міжусобні і регіональні збройні конфлікти, війни, включаючи дві світові війни. В одних випадках (як агресор) держава була і є знаряддям визначених політичних угруповань, що відображають інтереси пануючих шарів, класів суспільства. В інших випадках (як захисник) воно найчастіше виражає загальнонародні інтереси.

2. Державу можна розглядати як організаційну форму, як союз людей, що об’єдналися для спільного проживання. Історичні, ідеологічні, соціально-економічні зв’язки індивідів з державою одержують концентроване вираження в політико-правовій категорії громадянства. Кожний із членів “державної громади” зацікавлений у її існуванні, тому що особиста незалежність і воля в спілкуванні зі співгромадянами, охорона родини і власності, гарантія безпеки від вторгнення в особисте життя ззовні забезпечуються державою. Як громадянин індивід здобуває стійкі первинні політичні якості, що стають основою його участі в політичному житті країни, у діяльності суспільно-політичних об’єднань і рухів, політичних партій і т.п. Інакше кажучи, насамперед через державу індивід отримує доступ до політичної системи суспільства.

Разом з тим між державою й окремими громадянами (незалежно від того, до якого класу вони належать) існує комплекс протиріч, що у цілому характеризується як одне з основних внутрішніх протиріч політичної системи суспільства. Це протиріччя між демократією і бюрократією в сфері законодавчої і виконавчої влади, між тенденціями розвитку самоврядування й обмежених можливостей його здійснення й ін. Протиріччя ці різко загострюються, коли держава проводить яскраво виражену класову, національну, расову політику стосовно громадян, що не належать до політично пануючих соціальних груп.

3. У ряді факторів, що обумовили появу держави, важливе місце займає соціально-класове розшарування суспільства. Звідси випливає, що держава виступає політичною організацією економічно пануючого класу.

І все-таки марксистсько-ленінська характеристика класової сутності держави як органа придушення вірно відображає тільки особливий стан у розвитку суспільства, коли в ньому виникає така класова напруженість (викликана, як правило, військовими конфліктами, економічною і духовною кризою), що здатна підірвати суспільство, привести його в стан хаосу. У звичайні ж нормальні періоди в класовому суспільстві превалюють загальсоціальні зв’язки, більш сильні і творчі, ніж класові антагонізми. Гідної уваги залишається думка Ф. Энгельса про те, що в дійсному світі метафізичні полярні протилежності існують тільки під час криз, що весь великий хід розвитку відбувається у формі взаємодії. Держава в силу свого соціального призначення не може бути постійно функціонуючим у режимі панування і насильства. Як свідчить історія, діяльність держав такого типу (деспотичних, авторитарних) має свої тимчасові межі, що у міру розвитку цивілізації усе більш звужуються.

Класовий характер держави зв’язує його з іншими політичними явищами. Тому перед державою і політичною системою в цілому існують ті самі завдання: спрямувати класову боротьбу в русло цивілізованої політичної боротьби, що буде заснована на принципах демократії і права; направити зусилля протилежних прошарків, класів і їх політичних організацій на конструктивне рішення загальсоціальних, а виходить, одночасно і класових проблем.

4. Держава стала першим результатом політичної діяльності людей, організованих певним чином і відображає інтереси певних соціальних груп і прошарків. Це обумовило його претензії на загальність охоплення політичних явищ, а ознаки территориальности і публічної влади зробили реальним значення держави як форми політичного гуртожитку різних соціальних і національних утворень, а також виражають інтереси різного роду організацій і партій. Державність – форма буття класового суспільства.

У цьому зв’язку держава відіграє роль надкласового арбітра. У законодавчому порядку воно встановлює “правила гри” для політичних партій і суспільних об’єднань, намагається враховувати у своїй політиці спектр їхній різноманітних, інколи антагоністично-суперечливих інтересів. Демократична держава прагне забезпечити не тільки нормальний мирний політичний гуртожиток, але і мирну зміну державної влади, якщо виникає така історична необхідність. Держава, як форма політичного гуртожитку за територією збігається з політичною системою суспільства. По змістовних і функціональних характеристиках вона виступає елементом політичної системи.

5. Держава – найважливіший інтегруючий фактор, що зв’язує в єдине ціле політичну систему і цивільне суспільство. У силу свого соціального походження держава бере на себе турботу про загальні справи. Воно змушено займатися загальсоціальними проблемами – від будівництва будинків для старих, пристроїв зв’язку, транспортних артерій до енергетичного, екологічного забезпечення майбутніх поколінь людей. Як основний власник засобів виробництва, землі, її надр воно фінансує найбільш капіталомісткі галузі науки і виробництва, несе тягар витрат на оборону. Як орган, керуючий суспільними справами, держава за допомогою апарата, речовинних придатків (поліція, в’язниця і т.п.) зберігає визначену цілісність політичної системи, забезпечує правопорядок у суспільстві.

Зрозуміло, тут виникає маса протиріч, що можуть бути умовно зведені до гіпертрофованого розуміння ролі держави в житті суспільства і приниженню значення окремої особистості. Тому тільки та держава може вважатися соціальною і демократичною, у якій створені умови для реалізації прав і свобод людини.

Для політичної системи суспільства важливе консолідуюче значення має суверенний характер державної влади. Тільки держава має право виступати в межах і поза кордонами країни від імені народу і суспільства. Входження політичної системи конкретного суспільства у світове політичне співтовариство багато в чому залежить від реалізації суверенних якостей держави.

6. Політична система в силу рухливості економічних, соціально-класових відносин, мінливості ідеологічної і психологічної аури знаходиться в постійному русі. Усі її елементи і компоненти працюють разом, узгоджуючи інтереси соціальних груп, виробляючи політичні рішення. Коли ж виникають надзвичайні суспільні ситуації (відбуваються стихійні лиха, змінюється форма правління чи політичний режим), особлива роль у дозволі приділяється державі. Причому в цьому випадку мова йде не просто про державу, а про його субстанціональний прояв – державну владу. Тільки законна державна влада може забезпечити відносно безболісний і безкровний перехід до нового стану суспільства.

Будь-яка політична діяльність у кінцевому рахунку так чи інакше зв’язана з державною владою. Можна сперечатися про те, які фактори лежали в основі виникнення держави, чиї інтереси виражають ті чи інші сучасні державні утворення. Але аксіомою є те, що результатом політичної діяльності людей і їхніх об’єднань виступає державна влада. І що б ні було зафіксовано в програмних документах різних політичних партій різних часів, ясно одне: їм потрібна державна влада для здійснення декларативних чи таємних цілей. Саме тому надзвичайно важливим для всього суспільства є створення чіткого, безперебійно працюючого правового механізму утворення і здійснення державної влади.