Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розповсюдження і демонстрування фільмів
Значна частина розповсюджуваної візуальної масової інформації подається у вигляді кінофільмів та відеофільмів. Закон України "Про кінематографію" (ст. 1) визначає фільм як аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. Загалом, кінематографія, розглядається законодавством як галузь культури, що по'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі. Але серед напрямів діяльності в галузі кінематографії можна виді лити два, безпо середньо пов'язаних з розповсюдженням аудіовізуальної інформації. До них належать розповсюдження та демонстрування фільмів. Розповсюдження (прокат) фільму - це виготовлення фільмокопій (тиражування), продаж і передача їх у прокат юридичним та фізичним особам. Суб'єктами діяльності щодо розповсюдження фільмів є: виробники, дистриб'ютори (прокатники) фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокументів тощо. Демонстрування (публічний показ, публічне сповіщення і публічна демонстрація) фільму - це професійна кінематографічна діяльність, що полягає в показі фільму глядачам у призначених для цього приміщеннях (кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах), на відеоустановках, а також каналами мовлення телебачення. Суб'єктами діяльності щодо демонстрування фільмів є: кінотеатри, кіноустановки, ві-деоустановки, канали мовлення телебачення (ефірного, кабельного, ефірно-кабельного, супутникового тощо). Державне регулювання діяльності з розповсюдження та демонстрування фільмів забезпечується шляхом: - установлення загальнобов'язкових технічних стандартів, норм та правил розповсюдження і демонстрування фільмів; - ведення Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів; - надання права на демонстрування та розповсюдження фільмів у дозвільному порядку. Органом державного регулювання в галузі кінематографіє є Міністерство культури і туризму України (МКТ), у структурі якого діють Державна служба кінематографії та Експертна комісії МКТ з питань розповсюдження і демонстрування фільмів.
У рамках своєї регуляторної діяльності в галузі кінематографії, Мінкультури встановлює вже згадані технічні стандарти, норми та правила розповсюдження і демонстрування фільмів, дотримання яких є обов'язковим для суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності. Крім того, згідно зі ст. 14 Закону України "Про кінематографію", іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи суб-титровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин. Основні функції регулювання діяльності у сфері кінематографії виконує Державна служба кінематографі (Держкіно), яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі МКТ і підпорядковується йому. Основними завданнями Держкіно є: - сприяння відродженню національної кінематографії, посилення її впливу на формування духовних цінностей Українського народу, створення належних правових і економічних умов для розвитку національного кіномистецтва та конкурентоспроможної на міжнародному ринку кіноіндустрії; - участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики в галузі кінематографії; - координація роботи місцевих органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у галузі кінематографії. Зокрема, в рамках виконання своїх повноважень Держкіно: - веде Державний реєстр виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів; - видає державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів. Порядок ведення Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів визначається відповідним Положенням, затверджене Кабінетом Міністрів України321. Одним із головних завдань ведення цього Реєстру є ідентифікація суб'єктів кінематографії, що здійснюють виробництво, розповсюдження і демонстрування фільмів на професійній основі з дотриманням технічних стандартів, норм та правил у цій сфері.
Реєстр складається з трьох розділів: виробники фільмів, розпосю-джувачі фільмів, демонстратори фільмів, у яких відображаються дані: - про виробництво фільмів на власній або найманій (орендованій) виробничій базі з повним технологічним циклом для виготовлення оригіналів фільмових матеріалів на кіноплівці, магнітних чи інших електронних носіях - для виробників фільмів; - про отримання права на виготовлення фільмокопій на кіноплівці, магнітних чи інших електронних носіях, продаж та передачу їх у прокат для демонстрування і для приватного (у домашніх умовах) перегляду; про умови виготовлення фільмокопій: на власній або найманій (орендованій) виробничій базі - для розповсюджувачів фільмів; - про демонстрування фільмів у призначених для цього приміщеннях - для демонстраторів фільмів. Внесення суб'єкта кінематографії до Реестра здійснюється на підставі відповідної заяви, яка розглядається в місячний термін з дня отримання її реєструючим органом. За результатами розгляду заяви орган управління кінематографією ухвалює рішення про внесення до Реєстру суб'єкта кінематографії чи про відмову у внесенні до Реєстру. При внесенні суб'єкта кінематографії до Реєстру йому видають свідоцтво встановленого зразка. Рішення про внесення до Реєстру суб'єкта кінематографії та видачу йому свідоцтва ухвалюють: - Держкіно - стосовно виробників фільмів; розповсюджувачів фільмів, які отримали право на розповсюдження фільмів на всій території України; - місцеві органи управління кінематографією - стосовно розповсюджувачів фільмів, які отримали право на розповсюдження фільмів у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць; демонстраторів фільмів, які проводять свою діяльність у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Одним із ключових засобів регулювання розповсюдження і демонстрування на території України всіх видів вітчизняних та іноземних фільмів є видача Державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (Прокатного посвідчення). Прокатне посвідчення є документом, що засвідчує відповідне право та визначає умови розповсюдження і демонстрування фільмів. Фільми, на які видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування, вносяться до Державного реєстру фільмів. Безпосередньо порядок видачі прокатних посвідчень визначається Положенням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України. Прокатне посвідчення дає право розповсюджувати і демонструвати на території України всі види фільмів, вироблених в Україні та за її межами, будь-яким кінотеатрам, кіноустановкам, віде-оустановкам, прокатним пунктам відеокасет, торговельним підприємствам, підприємствам з тиражування, а також телеорганізаціям, у тому числі кабельному телебаченню, незалежно від форми власності. Згідно з цим Положенням (п. 2), Прокатне посвідчення може засвідчувати два види прав: право розповсюдження фільму та право демонстрування фільму. Право розповсюдження фільму є виключним (ексклюзивним) або невиключним (неексклюзивним) правом на тиражування, продаж, передавання в прокат, оренду фільму. Це право складається з:
- кінотеатрального права (тиражування фільмокопій на кіноплівці, передання їх у прокат, оренду); - права домашнього відео (тиражування фільмокопій на відео-носіях, їх продаж, передавання в прокат); - права публічного комерційного відео (тиражування фільмокопій на відеоносіях, їх продаж, передавання в прокат, оренду для публічного показу через відеопроекцію); - телевізійного права (тиражування фільмокопій на відеоносіях, їх продаж, передавання в прокат для публічного показу каналами мовлення телебачення); Право демонстрування фільму - це виключне (ексклюзивне) або невиключне (неексклюзивне) право на демонстрування (публічний показ) фільму. Це право складається з: - кінотеатрального права (демонстрування фільмокопій на кіноплівці у призначених для цього приміщеннях: кінотеатрах, кіноустановках); - права публічного комерційного відео (демонстрування фільмокопій на відеоносії у призначених для цього та обладнаних спеціальною відеопроекційною апаратурою приміщеннях або у приміщеннях, безпосередньо не пов'язаних з демонструванням фільмів, обладнаних відеопроекційною апаратурою або телевізійними приймачами); - телевізійного права (демонстрування фільмокопій на відеоносії або кіноплівці каналами мовлення ефірного, супутникового, кабельного телебачення платного чи безоплатного). Прокатне посвідчення видається юридичній або фізичній особі, яка відповідно до законодавства є суб'єктом підприємницької діяльності. Рішення про видачу посвідчення приймає Держкіно на підставі відповідної заяви. Прокатне посвідчення видається: - власникам кінотеатрального права - на кожний фільм і кожну фільмокопію на кіноплівці; - власникам телевізійного права, права домашнього відео та публічного комерційного відео - на кожний фільм або кілька фільмів. Для одержання прокатного посвідчення власник відповідних прав на фільм подає до Держкіно: - заяву про видачу прокатного посвідчення, в якій зазначаються назва фільму мовою оригіналу та українською мовою, країна і студія-виробник, рік випуску; - нотаріально засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право даної особи на розповсюдження і демонстрування фільму, починаючи від першого власника майнових авторських прав; в) коротку анотацію фільму, довідку про основний творчий склад знімальної групи та про метраж і тривалість фільму, засвідчені підписом власника відповідних прав на фільм;
г) фільмокопію на кіноплівці або інших носіях, яка відповідає технічним вимогам для перегляду, дубльована (озвучена, субтитрована) українською мовою. Розгляд заяви, ухвалення рішення щодо державної реєстрації фільму або відмови у ній та видача прокатного посвідчення здійснюються протягом 15 днів. У разі позитивного рішення Держкіно реєструє фільм у Державному реєстрі фільмів, присвоює кожному фільму державний реєстраційний номер та видає прокатне посвідчення. Під час реєстрації також встановлюється індекс розповсюдження і демонстрації та визначається глядацька аудиторія фільма. У разі виникнення розбіжностей щодо визначення індексу фільму за згодою власника відповідних прав на фільм цей індекс визначає Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно, до складу якої входять незалежні експерти — кінознавці, кінокритики, мистецтвознавці, психологи, а також представники заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Підставами для відмови у державній реєстрації фільму та видачі прокатного посвідчення є: - висновок експертної комісії щодо невідповідності фільму вимогам Закону України "Про захист суспільної моралі"; - якщо фільм не дубльований (озвучений, субтитрований) українською мовою на фільмокопії мови оригіналу. Відмова у державній реєстрації та видачі прокатного посвідчення означає заборону демонстрації та розповсюдження фільму на території України. Положенням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів встановлені такі індекси що визначають глядацьку аудиторію та відповідно до неї умови розповсюдження і демонстрування фільмів, які зазначаються у прокатному посвідченні Для фільмів, що не мають обмеження глядацької аудиторії встановлюються індекси: "ДА " — дитяча аудиторія та "ЗА "— загальна аудиторія. Для фільмів, що мають обмеження глядацької аудиторії: "14" - фільм, перегляд якого дозволяється дітям до 14 років тільки у супроводі батьків. Самостійний перегляд дітям до 14 років забороняється; "16" - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 16 років; "18" - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 18 років; "Х21" - фільм, перегляд якого забороняється особам віком до 21 року. Відповідно до встановлених індексів, фільми, що мають обмеження глядацької аудиторії, розповсюджуються і демонструються з дотриманням певних вимог та обмежень. Так, продаж, передання в прокат населенню примірників фільмів на відеоносіях здійснюються з дотриманням таких вимог: - наявність на відеоносіях інформації про індекс фільму, який визначає глядацьку аудиторію; - обов'язкове попередженням споживача про встановлені обмеження. При демонструванні фільмів кінотеатрами і кіновідеоустановками встановлено вимоги щодо попередження глядача про встановлені обмеження та дотримання встановленого часу демонстрування фільму.
Згідно з часовими обмеженнями фільми з індексом обмеження глядацької аудиторії можуть демонструватися: "14" - на будь-яких сеансах, крім спеціальних дитячих; "16" - на будь-яких сеансах, крім спеціальних дитячих; "18" та "Х21" - на вечірніх сеансах з 18 години. При демонструванні фільмів телеорганізаціями необхідно дотримувати таких вимог: попередження про встановлені обмеження у програмах телепередач; попередження перед початком демонстрування фільму; застосування візуальних позначок класифікації відео-продукції; додержання встановленого часу демонстрування фільму. Згідно з часовими обмеженнями фільми з індексом обмеження глядацької аудиторії можуть демонструватися на телебаченні: "14" - з 18 до 6 години; "16" - з 21 до 6 години; "18"-з 23 до 6 години; "Х21"-з 24 до 6 години. Ще однією вимогою до ідентифікації при демонструванні кінофільмів є встановлена ст. 13 Закону України "Про кінематографію" обов'язковість наявності вихідних даних (титрів) фільму, які повинні розміщуватися на матеріальних носіях на початку або в кінці фільму та підлягають обов'язковому відтворенню на всіх фільмокопіях. У вихідних даних (титрах) у довільній послідовності зазначаються назва фільму, учасники його створення, знак охорони авторського права, рік його створення. За погодженням із власником, який має виключне право на фільм, у вихідні дані (титри) фільму можуть бути внесені додаткові відомості про учасників його створення.
Питання для самоконтролю:
1. У чому особливості предмета регулювання права масової інформації як інституту інформаційного права? 2. Які основні тенденції розвитку права масової інформації в нашій країні? 3. Визначите правовий зміст свободи масової інформації. 4. Що представляє собою засіб масової інформації як об'єкт права? 5. У чому особливості правового статусу журналіста? 6. Чим відрізняється відповідальність за зловживання свободою масової інформації від адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення законодавства про вибори? 7. Назвіть основні способи захисту прав у сфері масової інформації.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 279; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.48.135 (0.027 с.) |