Лекція 4. Форми психологічної допомоги у діаналізі (4 год. )

П’ять типів мислення як основа для форм психологічної допомоги. Наївно-натуралістичний, феноменологічний, трансцендентальний, діалектичний та міфологічний типи мислення. Наївно-натуралістичний тип мислення (здоровий глузд) та терапія очевидністю. Запитання як основний інструмент діаналітичного інтерв’ю. Феноменологічний (науковий) тип мислення та терапія визначеністю. Парадокс як головний інструмент діаналітичної дискусії. Методологія сократівського діалогу. Трансцендентальний (містичний) тип мислення та терапія безперервністю. Анімація та імагінація. Діалектичний (прагматичний) тип мислення та терапія упорядкуванням. Реорганізація та відновлення керованості життя. Схема діаналітичної реорганізації. Аритмологічний (міфологічний) тип мислення та терапія творчим розширенням. Розширення смислу персонального міфу клієнта. Рух за “кривою смислу”.

 

Практичне заняття 4. ІНТЕРВ’Ю: ТЕРАПІЯ ОЧЕВИДНІСТЮ. - 2 год.

1. Симулятивний тренінг “Інтерв’ю: терапія очевидністю”.

2. Обговорення.

 

Практичне заняття 5. ДИСКУСІЯ: ТЕРАПІЯ ВИЗНАЧЕНІСТЮ. - 2 год.

1. Симулятивний тренінг “Дискусія: терапія визначеністю”.

2. Обговорення.

 

Практичне заняття 6. ДІАСИНТЕЗ: ТЕРАПІЯ БЕЗПЕРЕРВНІСТЮ. - 2 год.

1. Симулятивний тренінг “Діасинтез: терапія безперервністю”.

2. Обговорення.

 

Практичне заняття 7. РЕОРГАНІЗАЦІЯ: ТЕРАПІЯ УПОРЯДКУВАННЯМ. - 2 год.

1. Симулятивний тренінг “Реорганізація: терапія упорядкуванням”.

2. Обговорення.

 

Практичне заняття 8. АМПЛІФІКАЦІЯ: ТЕРАПІЯ ТВОРЧИМ РОЗШИРЕННЯМ. - 2 год.

1. Симулятивний тренінг “Ампліфікація: терапія творчим розширенням”.

2. Обговорення.

 

Практичне заняття 9. СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ДІАНАЛІЗУ. - 1 год.

1. Симулятивний тренінг “Діаналіз у різних психотерапевтичних контекстах”.

2. Обговорення.

 

Завдання для самостійної роботи (15 год.)

1. Напишіть, які критерії покладено в основу п’яти узагальнених психотерапевтичних стратегій діаналізу?

2. Зафіксуйте стадії здійснення кожної з форм діаналізу.

3. Визначте логіку цих стадій. Чи можна сказати, що логіка слідування стадій у різних формах діаналізу є єдиною? Відповідь обґрунтуйте.

4. Відтворіть схему діаналітичної реорганізації. Відобразіть її у вигляді таблиці.

5. Проведіть навчальну сесію діаналізу, використовуючи дві перші форми: інтерв’ю та дискусію. Проаналізуйте сесію, зазначивши суперечність, яка лежить в основі клієнтської проблеми, шлях, яким вдалось її розв’язати, та об’єктивні й суб’єктивні критерії ефективності.

 

Контрольні запитання та завдання

1.Чи є у діаналізі техніки?

2.Чим відрізняються діаналітичні стратегії від психотерапевтичних стратегій у “технологічних” підходах?

3. Перерахуйте узагальнені психотерапевтичні стратегії (форми) діаналізу та коротко опишіть специфічні риси кожної з них.

4. Чим відрізняється діаналітичне інтерв’ю?

5. Що таке діаналітична дискусія? Як вона пов’язана з сократичним діалогом?

6. Що таке діасинтез? Яка роль у цій діаналітичний формі імагінації та анімації?

7. Визначте основну мету діаналітичної реорганізації.

8. Що таке ампліфікація? Чим відрізняється ампліфікація у діаналізі від ампліфікації у юнгіанському психоаналізі?

9. Назвіть типи мислення, на основі яких створено основні форми діаналізу. Розкажіть про відповідність між типами мислення та формами діаналізу.

 

Рекомендована література [1; 2; 12]

 

ЗАВДАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

1. Назвіть аксіоми та базові концепції діаналізу. Коротко опишіть їх.

2. Охарактеризуйте діаналіз як синтетичне ув’язування існуючих традицій допомоги (сократичний діалог, арете-терапія, реалізм, принципова несерйозність, здоровий глузд).

3. Назвіть та охарактеризуйте форми діаналізу, зазначивши істотні ознаки кожної з них.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

Основна:

1. Завьялов В.Ю. Смысл нерукотворный: Методология дианалитической терапии и консультирования – Новосибирск: Издательский дом "Манускрипт", 2007.

2. Завьялов В.Ю. Элементарный учебник дианализа. – Кировоград: «Полиум», 2003.

3. Щербина Л. Ф. Метатеоретичне мислення психотерапевта: модель, дослідження, програма розвитку / Л. Ф. Щербина. – К.: «Геопринт», 2012.

Додаткова:

 

4. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М., 1995. – 323 с.

5. Климчук В.О. Сучасне психологічне консультування та психотерапія: дискурс соціального конструкціонізму // Практична психологія та соціальна робота. –2013. – № 2. – С. 63-68.

6. Основи психотерапії: навч. посіб. / В. І. Банцер, Л. О. Гребінь, З. В. Гривул [та ін.]; під заг. ред. К. В. Сєдих, О. О. Фільц, Н. Є. Завацька. – Полтава: Алчевськ: ЦПК, 2013. – 329 с.

7. Титаренко Т.М. Постмодерна особистість у динаміці самоконструювання // Актуальні проблеми психології. Т.2. Психологічна герменевтика. Вип. 6. – К.: Інформаційно-аналітична агенція, 2010. – С. 5-14.

8. Фридман Дж., Комбс Дж. Конструирование иных реальностей: истории и рассказы как терапия. – М.: Независимая фирма “Класс”, 2001. – 368 с.

9. Фурман Б., Ахола Т. Психотерапевтическое консультирование. Беседа, направленная на решение. - СПб.: «Речь», 2001. - 160 стр.

10. Хьелл Л., Зиглер Д. Терапия фиксированных ролей / Хьелл Л., Зиглер Д. Теориии личности. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – С. 471-472.

11. Шостром Э., Браммер Л. Терапевтическая психология. Основы консультирования и психотерапии. – СПб.: Сова; М.: Эксмо, 2002.

12. Щербина Л. Ф. Формальні та сутнісні критерії сучасного визначення психотерапії / Людмила Щербина // Регістри стосунків. Збірник матеріалів конференції / За загальною редакцією Слободянюка І. А. – Київ, 2012. – С. 73-77.

13. DeYoung, P. (2003) Relational Psychotherapy: A Primer. Routledge. 240 p.

14. Gergen, K. (1999) An Invitation to Social Construction. Thousand Oaks, CA: Sage.

15. Glasser, W. (1989). Control theory. In N. Glasser, (Ed.) Control Theory in the Practice of Reality Therapy: Case Studies (pp. 1-15). New York: Harper & Row.

16. Hargaden, H., & Sills, C. (2002). Transactional analysis: A relational perspective. Hove, England: Brunner-Routledge. 224 p.

17. Anderson, H., Postmodern social construction therapies (Draft) / [Електронний ресурс: http://www.harleneanderson.org/writings/postmoderntherapieschapter.htm]

18. Holzman, L. and Mendez, R. (Eds.), (2003). Psychological Investigations: A Clinician’s guide to social therapy. New York: Brunner-Routledge. 240 p.

19. Milliken, B., Social Construction Therapies [Електронний ресурс: http://socialconstructiontherapies.yolasite.com/social-construction-therapies.php]

20. Neimeyer, R.A. (2009) Constructivist Psychotherapy: Distinctive Features (CBT Distinctive Features), Routledge, 168 p.

21. Stern, D.N. (1985). The Interpersonal World of the Infant: A View from Psychoanalysis and Development... New York: Basic Books. 1-294.

22. Widdowson, M. (2009). Transactional Analysis: 100 Key Points and Techniques. Taylor & Francis, 374 p.

 

 

Питання на іспит

1. Методологічні зрушення у психотерапії доби постмодернізму.

2. Відмінності між класичними методами психотерапії та їх сучасними еквівалентами.

3. Соціальне конструювання як поняття постмодерної психотерапії.

4. Напрямки та основні риси соціально-конструкціоністської терапії.

5. Визначення психотерапії у медичній та немедичній психотерапії.

6. Природнича та гуманітарна парадигми психотерапії.

7. Страсбурзька декларація 1990 року про психотерапію та психотерапевтичну освіту.

8. Діалектика мети психотерапії та психотерапевтичних засобів.

9. Значення та обмеження технологій у психотерапії.

10. Відмітні особливості діаналізу як методу психотерапії.

11. Формула діаналізу. Сутність діаналітичної психотерапії та консультування.

12. Діаналіз як методологія: аксіоми та базові концепції.

13. Діаналіз як методологія: декалог принципів.

14. Логічні інструменти діаналізу.

15. Форми діаналізу.

16. Ролі консультанта та клієнта у діаналізі.

17. Переваги діаналізу: “швидкісне” та організоване мислення, екологічність, захист від вигорання, природна диверсифікація людського спілкування.

18. Діаналіз як синтетичне ув’язування існуючих традицій допомоги. Сократичний діалог, арете-терапія, реалізм, принципова несерйозність, здоровий глузд.

19. Пізнавальна діяльність у професійній взаємодії психотерапевта і клієнта. “Пентадне” мислення психотерапевта.

20. Роль теорій та метатеорій у психотерапії. Викривлення мислення. Незалежність психотерапевта від теорій як умова ефективності психотерапії.

21. Діалектичні категорії “факт” і “смисл”, “явище” і “сутність”, “суб’єкт” і “об’єкт” у розмислюванні проблеми клієнта.

22. П’ять типів мислення як основа для форм психологічної допомоги. Наївно-натуралістичний, феноменологічний, трансцендентальний, діалектичний та міфологічний типи мислення.

23. Наївно-натуралістичний тип мислення (здоровий глузд) та терапія очевидністю.

24. Запитання як основний інструмент діаналітичного інтерв’ю.

25. Феноменологічний (науковий) тип мислення та терапія визначеністю.

26. Парадокс як головний інструмент діаналітичної дискусії. Методологія сократівського діалогу.

27. Трансцендентальний (містичний) тип мислення та терапія безперервністю.

28. Анімація та імагінація у діаналізі.

29. Діалектичний (прагматичний) тип мислення та терапія упорядкуванням.

30. Реорганізація та відновлення керованості життя. Схема діаналітичної реорганізації.

31. Аритмологічний (міфологічний) тип мислення та терапія творчим розширенням.

32. Розширення смислу персонального міфу клієнта. Рух за “кривою смислу”.

33. Діаналіз як інтегративна психотерапія.