Основні клінічні форми полінейропатій

• гостра полірадикулоневропатія Гійєна-Барре
• алкогольна, марганцева поліневропатії
• свинцева поліневропатія
• післядифтерійна поліневропатія
• ботулінічна поліневропатія
• діабетична поліневропатія

Особливості алкогольної полінейропатії

• пекучий біль в кистях та стопах
• гіпестезія з гіперпатією в дистальних відділах кінцівок
• значне вегетативне забарвлення (гіпергідроз, цианоз кистей та стоп)
• поєднання з іншими ознаками алкоголізму

Особливості післядифтерійної полінейропатії

• виникає через 1-2 місяці після дифтерії
• початок з ураження парасимпатичних волокон III пари (порушується акомодація) та з ураження ІХ та Х пар черепних нервів (дисфонія, дисфагія)
• периферичні парези м’язів дистальних відділів кінцівок без болю та вегетативних розладів
• порушується переважно м’язово-суглобове відчуття (сенситивна атаксія)

Особливості діабетичної полінейропатії

• біль в дистальних відділах кінцівок
• шкіра кінцівок суха, бліда
• раннє випадіння колінних та ахіллових рефлексів поєднується з ураженням черепних нервів (переважно ІІІ, VI пар)

Периферичний псевдотабес

Це сенситивно-атактична форма полінейропатії.

Ознаки, подібні до спинної сухотки:

- сенситивна атаксія

- гіпотонія м’язів кінцівок

- гіпо- або арефлексія глибоких рефлексів

Плексопатії

Плечова плексопатія

• верхня Дюшена-Ерба (ураження верхнього первинного пучка сплетення, що утворений корінцями С5-С6)
• нижня Дежеріна-Клюмпке (ураження волокон, що йдуть від корінців С8-Т1)
• тотальна (має ознаки двох попередніх)

Гостра демієлінізуюча полірадикулонейропатія Гійєна-Барре

Клінічні ознаки:

• парестезії, біль в кінцівках
• в’ялий тетрапарез (переважно в м’язах проксимальних відділах кінцівок)
• ураження черепних нервів (VII, IX, X пп.)
• симптоми натягу (Ласега, Нері)
• в спинномозковій рідині інколи помірний плеоцитоз і завжди білково-клітинна дисоціація
• часто сприятливий наслідок (у ¾ хворих настає видужання без помітного дефекту)

Тунельні синдроми

Це компресійні мононейропатії, коли нерв здавлюється зміненими тканинами, що його оточують. Основний провокуючий фактор – перенапруження (часто професійне)

Клінічні ознаки тунельного синдрому:

• напруження та болючість тканин, що оточують нерв
• біль, парестезії в цій ділянці
• гіпер- або гіпалгезія в зоні іннервації нерва
• периферичні парези відповідних м’язів з гіпотрофією
• вегетативно-судинні та трофічні зміни шкіри, волосся, нігтів в ділянці локального вегетативного забезпечення

Синдром защемлення ліктьового нерва в кубітальному каналі

Синдром зап’ясткового каналу

Синдром защемлення бічного шкірного нерва стегна під пупартовою зв’язкою (парестетична мералгія Бернгардта-Рота)

Синдром защемлення малогомілкового нерва під сухожиллям двоголового м’яза стегна

Синдром защемлення малогомілкового нерва біля шийки малогомілкової кістки

Синдром тарзального каналу

Гангліоніти

Найчастіше зустрічаються герпетичні гангліоніти міжхребцевих вузлів та вузла трійчастого нерва. Вони характеризуються наявністю больового синдрому, випадінням поверхневих видів чутливості за сегментарним типом та пухирцевими висипаннями в уражених дерматомах.

Діагностика захворювань ПНС

• спонділографія
• магніто-резонансна томографія хребта та спинного мозку
• електроміографія
• ліквородіагностика

Лікувальні заходи в гострому періоді