Симптоми професійного вигорання

До першої групи відносять психофізичні симптоми:

· відчуття постійної втоми не тільки ввечері, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);

· відчуття емоційного і фізичного виснаження;

· зниження сприйнятливості і реактивності у зв’язку зі змінами зовнішнього середовища (відсутність реакції зацікавленості на чинник новизни або реакції страху на небезпечну ситуацію);

· загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників);

· частий безпричинний головний біль; постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

· різка втрата або різке збільшення ваги;

· повне або часткове безсоння;

· постійний загальмований, млявий стан і бажання спати протягом всього дня;

· задишка або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

· помітне зниження зовнішньої та внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Друга група об’єднує соціально-психологічні симптоми:

· байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

· підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

· часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, замкнення у собі);

· постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації немає причин (відчуття провини, образи, сорому, підозрілість, скутість);

· відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

· відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «щось не вдасться» або «я не впораюся»;

· загальна негативна настанова на життєві і професійні перспективи (за типом «як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Третя група — поведінкові симптоми:

· відчуття, що робота стає все важчою і важчою, і виконувати її — все важче і важче;

· співробітник помітно змінює свій робочий режим (збільшує або скорочує час роботи);

· постійно, без необхідності, бере роботу додому, але і вдома її не робить;

· керівникові важко ухвалювати рішення;

· відчуття даремності, зневіра, що справи поліпшаться, зниження ентузіазму у ставленні до роботи, байдужість до її результатів;

· невиконання важливих, пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, не відповідна до службових вимог витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

· дистанційність від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;

· зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотичних засобів.

Симптоми професійного вигорання організацій:

· неадекватно підвищується плинність кадрів (від 100% і більше на рік, тобто, протягом року звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року);

· знижена мотивація працівників до праці, занадто часті «перекури» і «чайні перерви» (більше 30 % від загального обсягу робочого часу; кількість «перекурів» у «вигорілих» співробітників збільшується в 3-4 рази);

· співробітники із симптомами хронічної втоми, професійного вигорання, витрачають на звичайну роботу на 40 % більше часу ніж звичайно;

· занадто висока конфліктність персоналу і важка атмосфера в організації.

Наслідки вигорання для організації:

· зменшення включеності співробітників в роботу;

· зниження задоволеності працею;

· збільшення плинності кадрів;

· погіршення соціально-психологічного клімату в колективі;

· збільшення несприятливих фізичних і емоційних симптомів;

· погіршення якісних і кількісних показників роботи;

· збільшення компенсацій на забезпечення здоров'я співробітників.

Можна ще дуже багато розповідати про синдром емоційного вигорання. Але хочеться звернути вашу увагу на те, що все, про що говорилось вище, - наслідки стресу. Давно доведено, що без стресу жива істота просто гине, однак, занадто часте перебування в стресових ситуаціях різного ступеню «токсичне» для людської психіки. Тому кожному з нас потрібно визначити для себе і постаратися встановити той рівень напруження, який необхідний для нашого благополучного існування.

Розділ ІІ.