Діагностичні критерії стадій перебігу

Діагностичні критерії стадії загострення значні клінічні прояви больового абдомінального синдрому, диспепсичного синдрому, синдрому хронічної неспецифічної інтоксикації; ознакиза палення у клінічному аналізі крові, біохімічний синдром холестазу (можливий).

Діагностичні критерії стадії неповної клінічної ремісії:

помірні клінічні прояви больового абдомінального синдрому, диспептичного синдрому,

астено-вегетативного синдрому; показники клінічного аналізу крові у межах норми,

біохімічний синдром холестазу (можливий).

Діагностичні критерії стадії ремісії:

скарги, клінічні прояви характерних синдромів практично відсутні; показники клінічного

аналізу крові у межах норми.

Діагностичні критерії форми захворювання

Легка форма – больовий синдром не різко виражений, загострення 1-2 рази на рік, тривалість загострення не більше 2-3 тижнів.

Середньої важкості – стійкі прояви больового, диспепсичного, астено-вегетативного

синдрому.

Тяжка – різко виражений больовий та диспепсичний синдроми, характерні часті та тривалі

напади жовчної кольки (1-2 рази на місяць та частіше).

 

Лікування.

1. У фазі загострення – госпіталізація на 2-3 тижні. Напівпостільний або щадний режим.

2. Дієта стіл № 5, прийом їжі 5-6 разів на добу.

3. При загостренні: Спазмолітична терапія: дротаверин в дозі 1-1,5 мг/кг 3рази на добу, пінаверіум бромід по 50 – 100 мг 3 разина добу дітям від 12 років, гімекромон (дітям від 5років) по 200 – 600 мг на добу у 3 прийоми, мебеверін (дітям від 12 років) по 200 мг 2 рази на добу, прифініумбромід (з моменту народження) в дозі 1 мг/кг на добуп/ш, в/м, в/в; у формі сиропу – три рази на добувнутрішньо, до 3 міс. - по 1 мл, від 3 міс. до 12 міс.- по1-2 мл, від 1 року до 6 років - по 5 – 10 мл, 6 – 12 років

- по 10 - 20 мл кожні 6 – 8 годин; у формі пігулок –дітям 6 -12 років по 15 – 30 мг три рази на добу, після12 років – по 30 – 60 мг три рази на добу. Досвідлікування дітей у світі доводить, що патогенетична медикаментозна терапія сприяє більш швидкому усуненню клінічних проявів захворювання, скорочує терміни госпіталізації. Тривалість курсу - 7 - 15 днів;при необхідності - подовжити курс, препарат необхіднозмінити.

4. Антибактеріальна терапія в періоді загострення (при наявності:|суворий| загострення хронічного холецистохолангіту, що супроводжується|супроводжується| запальними змінами крові (нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ), виражені|виказувати| ознаки інтоксикації, наявність хронічних очагів інфекції.

Використовують антибіотики широкого спектру дії, добре проникаючі|проникні| в жовч та накопичуються в жовчі у достатніх для лікувального ефекту концентраціях: При стафілококовій|стафілокок| інфекції віддають перевагу|преференцію| напівсинтетичним пеніцилінам|: оксацилін|, ампіокс|, амоксіклав|, аугментин| або цефалоспоринам| 1-го і 2-го поколінь: цефаклор|, цефтазідім|, кетоцеф|, клафоран| і препаратам із групи макролідів,

. При протейній| інфекції використовують метронідазол|, нітрофуранові| препарати, напівсинтетичні аміноглікозиди: гентаміцин|, амікацин|; при синегнойній| інфекції: карбеніцілін|, тазоцин|, цефалоспорини| (цефтазідім|); напівсинтетичні аміноглікозиди, монобактами|, карбепенеми| (тиенам|); при грибковій інфекції – фунгіцидні препарати. Курс антибіотикотерапії| складає 7-14 днів. При неповній клінічній ремісії: лікування призначаєтьсяза типом функціональних розладів біліарного тракту

5. Пре- і пробіотики |: хілак-форте|, лінекс|, сімбітер|.

1. Жовчогінні препарати залежно від виду дискінетичних| розладів призначаються так само як при дискінезії| ЖВШ (див. вище).
2. Фізіотерапія, фітотерапія і мінеральні води призначають у фазі ремісії.

ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ (ХП)

– поліетіологічне захворювання з фазово-прогресуючим перебігом, осередковими чи дифузно-дегенеративними, деструктивними змінами ацинарної тканини, екзокринної та ендокринної функцій.

Різноманітність розповсюдженості пов'язана із складністю патогенетичних механізмів

розвитку ХП, відсутністю уніфікованої класифікації і єдиних методичних підходів до

виявлення цієї патології та її лікування. Головні чинники захворювання:

- травми черевної порожнини;

- гострі вірусні захворювання та бактеріальні інфекції (епідемічний паротит, ГРВІ, вірусний

гепатит, ентеровірусні захворювання, колі інфекція, сепсис, скарлатина, дизентерія тощо);

- захворювання дванадцятипалої кишки та гепатобіліарної системи;

- психічні травми;

- хронічні вогнища запалення;

- токсичні, зокрема, медикаментозні ураження;

- дефіцит в їжі білків та вітамінів.

У структурі дитячої гастроентерологічної патології панкреатити займають від 15 до

25% (за даними різних авторів), в Україні – до 3,1 ‰ дитячого населення. З однаковою

частотою хворіють хлопчики і дівчатка.