Систематика (тип, клас, підряд, родина, види) збудників фасціольозу.

Систематика (тип, клас, підряд, родина) Fasciola gigantica.

Де локалізуються збудники фасціольозу?

Морфологія Fasciola hepatica.

Морфологія Fasciola gigantica.

Опишіть цикл розвитку збудників фасціольозу тварин.

Біологія фасціол.

Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за гострого фасціольозу.

Діагностика гострого фасціольозу жуйних.

Діагностика хронічного фасціольозу жуйних.

Зажиттєва діагностика фасціольозу.

Морфологічні особливості яєць фасціол.

Техніка проведення повного гельмінтологічного розтину за гострого

Фасціольозу жуйних.

Терапія за гострої форми фасціольозу жуйних.

Специфічна терапія при хронічній формі фасціольозу.

Назвіть ефективні антигельмінтики при фасціольозі овець.

Заходи профілактики фасціольозу жуйних.

Варіан тесту

Стадії розвитку фасціоли звичайної:

А. Яйце, мірацидій, адолескарій, редія, марита, церкарія, спороциста.

Б. Яйце, мірацидій, спороциста, редія, церкарія, метацеркарій, марита.

В. Яйце, мірацидій, спороциста, редія, церкарія, адолескарій, марита.

Г. Яйце, церкарія, редія, спороциста., метацеркарій, марита, мірацидій.

 

Етапи розвитку фасціоли гігантської:

А. Ембріогонія, партеногонія, спорогонія, маритогонія.

Б. Ембріогонія, спорогонія, маритогонія, партеногонія.

В. Ембріогонія, маритогонія, партеногонія, спорогонія.

Г. Ембріогонія, партеногонія, цистогонія, маритогонія.

 

Місце локалізації паразита Fasciola hepatica:

А. Рубець жуйних тварин.

Б. Яйцепровід дорослих птахів.

В. Жовчні ходи печінки жуйних тварин.

Г. Фабрицієва сумка молодняку птахів.

 

Будова тіла фасціоли звичайної:

А. Конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм. Ротовий отвір оточений слаборозвиненим присоском, черевний присосок добре розвинений і розміщений у задній частині тіла.

Б. Ланцетоподібної форми, довжина 5-15 мм, ширина 1,5-2,5 мм. Має слаборозвинені присоски, розміщені у передній третині тіла.

В. Листоподібної форми, довжина 2-3 см, ширина до 1 см. коричневого кольору. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, розміщені в передній частині тіла.

Г. Грушоподібної форми, довжина 3-6 мм, ширина 1-2 мм. Рожевого кольору. Обидва присоски розміщені в передній частині тіла.

 

Послідовність розвитку стадій в малому ставковику за фасціольозу:

А. Спороциста, церкарія, редія.

Б. Адолескарій, редія, спороциста.

В. Редія, метацеркарій, спороциста.

Г. Спороциста, редія, церкарія.

 

Стадія розвитку зародкової клітини з моменту запліднення яйця до виходу з нього мірацидія за фасціольозу:

А. Ембріогонія.

Б. Цистогонія.

В. Партеногонія.

Г. Маритогонія.

 

Стадія розвитку церкаріїв з мірацидія в тілі молюска за фасціольозу:

А. Партеногонія

Б. Маритогонія

В. Цистогонія.

Г. Ембріогонія

Стадія перетворення церкаріїв на адолескарії за фасціольозу:

А. Цистогонія.

Б. Ембріогонія.

В. Маритогонія.

Г. Партеногонія.

Стадія розвитку фасціол в організмі дефінітивного хазяїна:

А. Цистогонія.

Б. Партеногонія.

В. Маритогонія.

Г. Ембріогонія.

 

Морфологічні особливості яєць Fasciola hepatica:

А. Яйця дрібні, овальної форми, темно-коричневого кольору, з кришечкою, асиметричні, зрілі (містять мірацидій).

Б. Яйця великі, овальні, сірого кольору, незрілі.

В. Яйця великі, жовтого кольору, овальної форми, з кришечкою на одному з полюсів. Розвиваються в зовнішньому середовищі.

Г. Яйця дуже дрібних розмірів, овальної форми, світло-жовтого кольору, незрілі. На одному з полюсів розміщена кришечка, на іншому — горбок.

 

Вид Fasciola hepatica належить до класу:

А. Nematoda

Б. Cestoda.

В. Aсanthocephala.

Г. Trematoda.

 

Вид Fasciola hepatica належить до типу:

А. Nemathelminthes.

Б. Trematoda.

В. Fasciolidae.

Г. Plathelminthes.

Вид Fasciola hepatica належить до родини:

А. Opisthorchidae.

Б. Fasciolidae.

В. Paramphistomatidae.

Г. Dicrocoeliidae.

 

Проміжними хазяями за фасціольозу є молюски:

А. Bithynia fuchsiana.

Б. Gyraulus albus.

В. Lymnaea auricularia.

Г. Bithynia fuchsiana.

 

Для профілактики фасціольозу зміну пасовищ проводять у:

А. Квітні-травні.

Б. Червні-липні.

В. Липні-серпні.

Г. Вересні-жовтні.

 

Форма випуску препарату фасціолоцидної дії бронтел 10%:

А. Порошок.

Б. Паста.

В. Емульсія.

Г. Ін`єкційний розчин.

Д. Суспезія.

Діючою речовиною препарату ацемідофен трематодоцидної дії є:

А. Діамфенетид.

Б. Альбендазол.

В. Триклабендазол.

Г. Клозантел.

 

Діючою речовиною препарату фасціолоцидної дії бронтел 10%:

А. Альбендазол.

Б. Клозантел.

В. Триклабендазол.

Г. Діамфенетид.

Д. Рафоксанід.

Біотопи малого ставковика обробляють розчином:

А. Хлориду калію.

Б. Ксилонафту.

В. Мідного купоросу.

Г. Дикрезилового ефіру.

 

За методом послідовного промивання до фекалій додають:

А. Поташ.

Б. Воду.

В. Розчин кухонної солі.

Г. Хлорид цинку.

 

Срок життя фасціоли в організмі дефінітивного живителя становить:

А. 3-5 років.

Б. 5-6 місяців.

В. 3-4 місяці.

Г. 1-2 роки.

 

Через який час відбудеться знищення адолескаріїв при карантинування сіна:

А. 3 місяці.

Б. 6 місяців.

В. 9 місяців.

Г. 1 рік.

 

Ефективність дегельмінтизації за фасціольозу визначають через:

А. 10-15 днів.

Б. 30-45 днів.

В. 2-3 місяці.

Г. 4-6 місяців.

 

Систематика (тип, клас, підряд, родина) Dicrocoelium lanceatum.

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника дикроцеліозу.

Морфологія збудника дикроцеліозу

Біологія збудника дикроцеліозу.

Назвіть проміжних і додаткових хазяїв збудників дикроцеліозу.

Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни при дикроцеліозі.

Морфологічні особливості яєць дикроцеліїв.

Як установлюють діагноз на дикроцеліоз?

Терапія за дикроцеліозу жуйних.

Профілактика дикроцеліозу жуйних.

Варіан тесту

 

Будова тіла Dicrocoelium lanceatum:

А. Листоподібної форми, довжина 2-3 см, ширина до 1 см. коричневого кольору із зеленуватим відтінком. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, розміщені в передній частині тіла

Б. Грушоподібної форми, довжина 3-6 мм, ширина 1-2 мм. Рожевого кольору. Обидва присоски розміщені в передній частині тіла.

В. Конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм. Ротовий отвір оточений слаборозвиненим присоском, черевний присосок добре розвинений і розміщений у задній частині тіла.

Г. Ланцетоподібної форми, довжина 5-15 мм, ширина 1,5-2,5 мм. Має слаборозвинені присоски однакового розміру, розміщені у передній третині тіла.

Морфологічні особливості яєць Dicrocoelium lanceatum:

А. Яйця дуже дрібних розмірів, овальної форми, світло-жовтого кольору, з кришечкою на одному та горбком - на протилежному полюсі; незрілі

Б. Яйця дрібні, овальної форми, темно-коричневого кольору, з кришечкою, асиметричні, зрілі (містять мірацидій).

В. Яйця дуже дрібних розмірів, світло-жовтого кольору, овальної форми, з кришечкою на одному та горбком - на протилежному полюсі; зрілі.

Г. Яйця великі, овальні, сірого кольору, незрілі.

Вид Dicrocoelium lanceatum належить до родини:

А. Fasciolidae.

Б. Dicrocoeliidae.

В. Paramphistomatidae.

Г. Opisthorchidae.

 

Проміжними хазяями за дикроцеліозу є молюски родів:

А. Bithynia.

Б. Helicella.

В. Planorbidae.

Г. Chondrula.

 

Додатковими хазяями за дикроцеліозу є:

А. Бабки.

Б. Коропові риби.

В. Молюски.

Г. Руді мурашки.

Рослини поблизу мурашників обприскують:

А. Хлоридом калію.

Б. Емульсією дикрезилового ефіру.

В. Мідним купоросом.

Г. Дихлор-саліциланілідом.

 

За дикроцеліозу по методу Фюлеборна до фекалій додають:

А. Розчин кухонної солі.

Б. Дистильовану воду.

В. Поташ.

Г. Хлорид цинку

 

В мурашках за дикроцеліозу розвивається:

А. Адолескарій.

Б. Спороциста.

В. Метацеркарій.

Г. Мірацидій.

Яйця дикроцеліїв для подальшого розвитку заковтуються:

А. Мурашками.

Б. Короповими рибами.

В. Молюсками.

Г. Бабками.

Стадії розвитку дикроцелія:

А. Яйце, мірацидій, спороциста, редія, церкарія, адолескарій, марита.

Б. Яйце, церкарія, редія, спороциста., метацеркарій, марита, мірацидій.

В. Яйце, мірацидій, спороциста, редія, церкарія, метацеркарій, марита.

Г. Яйце, мірацидій, адолескарій, редія, марита, церкарія, спороциста.

Діючою речовиною препаратів бровальзен, вальбазен, вермітан є:

А. Альбендазол.

Б. Фенбендазол.

В. Триклабендазол.

Г. Мебендазол.

Д. Фебантел.

При поїданні мурашками слизових грудочок церкарії перетворюються в метацеркарії через:

А. 3-4 тижні

Б. 1-2 місяці

В. 3-4 місяці

Г. 1-2 роки

 

Систематика (тип, клас, підряд, види) збудників парамфістомідозів жуйних.

Цикл розвитку парамфістом.

Цикл розвитку Paramphistomum ischikawai.

Морфологія Liorchis scotiae.

Які особливості гострого та хронічного перебігу парамфістоматозів?

Морфологічні особливості яєць парамфістом.

Зажиттєва та посмертна діагностика ліорхозу жуйних.

Дігностика парамфістомідозів жуйних.

Якими лабораторними методами діагностують парамфістоматози?

Специфічна терапія при парамфістомідозах жуйних.

Профілактика парамфістомідозів жуйних.

Заходи профілактики ліорхозу жуйних.

 

Варіан тесту

 

Стадії розвитку парамфістоматид:

А. Яйце, мірацидій, адолескарій, редія, марита, церкарія, спороциста.

Б. Яйце, мірацидій, спороциста, редія, церкарія, метацеркарій, марита.

В. Яйце, церкарія, редія, спороциста., метацеркарій, марита, мірацидій.

Г. Яйце, мірацидій, спороциста, редія, церкарія, адолескарій, марита.

 

Етапи розвитку Paramphistomum ischikawai:

А. Ембріогонія, партеногонія, спорогонія, маритогонія.

Б. Ембріогонія, спорогонія, маритогонія, партеногонія.

В. Ембріогонія, маритогонія, партеногонія, спорогонія.

Г. Ембріогонія, партеногонія, цистогонія, маритогонія.

 

Місце локалізації статевозрілих трематод Liorchis scotiae:

А. Рубець жуйних тварин, рідше сітка і книжка.

Б. Яйцепровід дорослих птахів.

В. Жовчні ходи печінки жуйних тварин.

Г. Жовчні ходи печінки мʼясоїдних.

 

Будова тіла Paramphistomum ischikawai:

А. Конічної форми, рожевого кольору, розміром 5-20 мм. Ротовий отвір оточений слаборозвиненим присоском, черевний присосок добре розвинений і розміщений у задній частині тіла.

Б. Ланцетоподібної форми, довжина 5-15 мм, ширина 1,5-2,5 мм. Має слаборозвинені присоски, розміщені у передній третині тіла.

В. Листоподібної форми, довжина 2-3 см, ширина до 1 см. коричневого кольору. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, розміщені в передній частині тіла.

Г. Грушоподібної форми, довжина 3-6 мм, ширина 1-2 мм. Рожевого кольору. Обидва присоски розміщені в передній частині тіла.

 

Послідовність розвитку стадій в молюсках витушках за парамфістом:

А. Спороциста, церкарія, редія.

Б. Адолескарій, редія, спороциста.

В. Редія, метацеркарій, спороциста.

Г. Спороциста, редія, церкарія.

 

Стадія розвитку зародкової клітини з моменту запліднення яйця до виходу з нього мірацидія за парамфістоматозу:

А. Партеногонія.

Б. Цистогонія.

В. Ембріогонія.

Г. Маритогонія.

 

Стадія розвитку церкаріїв з мірацидія в тілі молюска за парамфістоматозу:

А. Партеногонія

Б. Маритогонія

В. Цистогонія.

Г. Ембріогонія

Стадія перетворення церкаріїв на адолескарії за парамфістоматозу:

А. Цистогонія.

Б. Ембріогонія.

В. Маритогонія.

Г. Партеногонія.

Морфологічні особливості яєць Paramphistomum ischikawai:

А. Яйця дрібні, овальної форми, темно-коричневого кольору, з кришечкою, асиметричні, зрілі (містять мірацидій).

Б. Яйця великі, овальні, блідо-сірого кольору, з кришечкою на однім із полюсів, жовткові клітини не повністю заповнюють порожнину яйця..

В. Яйця великі, жовтого кольору, овальної форми, з кришечкою на одному з полюсів. Розвиваються в зовнішньому середовищі.

Г. Яйця дуже дрібних розмірів, овальної форми, світло-жовтого кольору, незрілі. На одному з полюсів розміщена кришечка, на іншому — горбок.

 

Вид Paramphistomum ischikawai належить до класу:

А. Nematoda

Б. Cestoda.

В. Aсantocephala.

Г. Trematoda.

 

Проміжними хазяями за парамфістоматозу є молюски:

А. Bithynia fuchsiana.

Б. Gyraulus albus.

В. Lymnaea auricularia.

Г. Planorbis panorbis, Segmentina nitida.

 

Форма випуску препарату рафензол є:

А. Порошок.

Б. Паста.

В. Емульсія.

Г. Ін`єкційний розчин.

Д. Суспезія.

Діючою речовиною ветеринарних препаратів бровадазол, панакур є:

А. Альбендазол.

Б. Фенбендазол.

В. Триклабендазол.

Г. Клозантел.

 

Діючою речовиною препарату трематозол є:

А. Альбендазол.

Б. Клозантел.

В. Триклабендазол.

Г. Бітіонол сульфоксид.

Д. Рафоксанід.

Біотопи обробляють розчином:

А. Мідного купоросу.

Б. Ксилонафту.

В. Хлориду калію.

Г. Дикрезилового ефіру.

 

Міріцидії парамфістом для подальшого розвитку проникають у тіло:

А. Мурашки.

Б. Коропових риб.

В. Бабки.

Г. Молюска.

Статевої зрілості паразити Paramphistomum ischikawa досягають після зараження за:

А. 3,5-4 місяці.

Б. 1-2 місяці

В. 3-4 тижні.

Г. 1-2 роки.

 

Планову преімагінальну дегельмінтизації за парамфістоматозу проводять:

А. Весною (квітень-травень) перед вигоном тварин на пасовища.

Б. Літом (червень-липень) при пасовищному періоді.

В. Осінню (жовтень-листопад) перед постановкою тварин на стійло.

В. Зимою (січень-лютий) при стійловому утриманні тварин.

 

Біотермічно знезаражують гній за парамфістоматозу:

А. не менше як 3 дні.

Б. не менше як 30 днів.

В. не менше як 3 місяці.

Б. не менше як 1 рік.

 

 

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника опісторхозу.

Морфологія Opisthorchis tenuicollis (Opisthorchis felineus).

Біологія збудника опісторхозу м`ясоїдних.

Цикл розвитку Opisthorchis tenuicollis.

Опишіть патогенез та клінічні ознаки опісторхозу.

Як установлюють діагноз на опісторхоз?

Діагностика опісторхозу м`ясоїдних.

Антигельмінтики за опісторхозу м`ясоїдних.

Профілактика опісторхозу м`ясоїдних.

Як здійснюють профілактику опісторхозу та боротьбу з ним?

Варіан тесту

 

Збудник опісторхозу відноситься до типу:

А. Plathelminthes.

Б. Nemathelminthes.

B. Acanthocephales.

Г. Cestodes.

 

Збудник опісторхозу відноситься до класу:

А. Trematoda.

Б. Cestoda.

В. Nematoda.

Г. Acanthocephala.

 

Збудник опісторхозу відноситься до підряду:

А. Fasciolata.

Б. Taeniata.

В. Paramphistomata.

Г. Heterophyata.

 

Розділ гельмінтології, який вивчає присиснів, зветься:

А. Трематодологія.

Б. Цестодологія.

В. Нематодологія.

Г. Акантоцефалогія.

 

Хвороби, що спричиняються присиснями, мають назву:

А. Трематодози.

Б. Цестодози.

В. Нематодози.

Г. Акантоцефальози.

 

Синонімом Opisthorchis tenuicollis є:

А. Opisthorchis viverrini.

Б. Opisthorchis felineus.

В. Opisthorchis sinensis.

Г. Clonorchis sinensis.

 

Локалізація Opisthorchis tenuicollis в організмі дефінітивного хазяїна:

А. Тонкий кишечник людини.

Б. Тонкий кишечник собаки.

В. Тонкий кишечник великої рогатої худоби.

Г. Жовчні ходи печінки собак.

 

Локалізація Opisthorchis tenuicollis в організмі дефінітивного хазяїна:

А. Тонкий кишечник людини.

Б. Тонкий кишечник собаки.

В. Тонкий кишечник великої рогатої худоби.

Г. Жовчнй міхур та протоки підшлункової залози собак.

Локалізація метацеркарія Opisthorchis tenuicollis в організмі додаткового хазяїна:

А. Тонкий кишечник людини.

Б. М`язи риби.

В. Тонкий кишечник великої рогатої худоби.

Г. М`язи великої рогатої худоби.

 

Проміжним хазяїном Opisthorchis tenuicollis є:

А. Прісноводні молюски з роду Bithynia.

Б. Прісноводні молюски з родини Planorbidae.

В. Наземні молюски з роду Helicella.

Г. Наземні молюски з роду Chondrula.

 

М’ясоїдні тварини й людина заражаються опісторхозом, заковтуючи:

А. Мірацидії.

Б. Метацеркарії.

В. Адолескарії.

Г. Яйця.

 

З фекаліями інвазованої опісторхозом людини виділяються:

А. Гермафродитні членики.

Б. Зрілі членики.

В. Цистицерки.

Г. Яйця.

 

Для зажиттєвої діагностики опісторхозу застосовують метод:

А. Послідовного промивання.

Б. Фюллеборна.

В. Бермана.

 

Для зажиттєвої діагностики опісторхозу застосовують метод:

А. Флотаційний метод з використанням насиченого розчину гіпосульфіту натрію.

Б. Фюллеборна.

В. Бермана.

Допоміжне значення за опісторхозу має:

А. Дослідження поверхневих м’язів спини та хвоста риби на наявність у них метацеркаріїв.

Б. Досліжження трави на наявність адолескаріїв.

В. Дослідження мурашок на наявність метацеркаріїв.

 

Дієвим заходом профілактики опісторхозу є:

А. Зміна пасовищ через кожні 2 місяці.

Б. Знищення молюсків.

В. Заборона згодовування м’ясоїдним тваринам сирої риби.

Г. Проведення дератизації на фермах.

 

При поодиноких випадках зараження метацеркаріями опісторхусів рибу:

А. Утилізують.

Б. Реалізовують без обмежень.

В. Знезаражують заморожуванням за температури -8…-15°С упродовж 5 діб.

 

При поодиноких випадках зараження метацеркаріями опісторхусів рибу:

А. Утилізують.

Б. Реалізовують без обмежень.

В. Знезаражують проварюванням упродовж 30 хв.

 

У разі значного зараження метацеркаріями опісторхусів рибу:

А. Утилізують.

Б. Реалізовують без обмежень.

В. Знезаражують.

 

Для дегельмінтизації при опісторхозі застосовують препарати, що містять:

А. Івермектин.

Б. Празиквантел.

В. Левамізол.

Г. Макроциклічні лактони.

 

Для дегельмінтизації при опісторхозі застосовують препарати, що містять:

А. Івермектин.

Б. Фенбендазол.

В. Левамізол.

Г. Макроциклічні лактони.

 

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника простогонімозу.

Морфологія Prostogonimus ovatus.

Біологія збудників простогонімозу птахів.

Цикл розвитку Prostogonimus ovatus.

Опишіть патогенез та клінічні ознаки при простогонімозі.

Як установити діагноз на простогонімоз?

Дагностика простогонімозу птахів.

Антигельмінтики за простогонімозу птахів.

Профілактика простогонімозу птахів.

 

Варіан тесту

 

Збудник простогонімозу відноситься до типу:

А. Plathelminthes.

Б. Nemathelminthes.

B. Acanthocephales.

Г. Cestodes.

 

Збудник простогонімозу відноситься до класу:

А. Trematoda.

Б. Cestoda.

В. Nematoda.

Г. Acanthocephala.

 

Збудник простогонімозу відноситься до підряду:

А. Fasciolata.

Б. Taeniata.

В. Paramphistomata.

Г. Anoplocephalata.

 

Збудник простогонімозу відноситься до родини:

А. Fasciolidae.

Б. Dicrocoeliidae.

В. Paramphistomidae.

Г. Prosthogonimidae.

 

Збудник простогонімозу відноситься до роду:

А. Fasciola.

Б. Dicrocoelium.

В. Prosthogonimus.

Г. Taenia.

 

Локалізація Prosthogonimus ovatus в організмі дорослої птиці:

А. Тонкий кишечник птиці.

Б. Яйцепроводі.

В. Фабрицієвій сумці.

Г. Сліпих кишках.

Д. Трахеї і великих бронках

 

Локалізація Prosthogonimus ovatus в організмі молодої птиці:

А. Тонкий кишечник птиці.

Б. Яйцепроводі.

В. Фабрицієвій сумці.

Г. Сліпих кишках.

Д. Трахеї і великих бронках

 

Проміжним хазяїном Prosthogonimus ovatus є:

А. Прісноводні молюски з роду Bithynia.

Б. Прісноводні молюски з родини Planorbidae.

В. Наземні молюски з роду Helicella.

Г. Наземні молюски з роду Chondrula.

 

Додатковим хазяїном Prosthogonimus ovatus є:

А. Прісноводні молюски з роду Bithynia.

Б. Бабки з роду Libellula.

В. Наземні молюски з роду Helicella.

Г. Мурашки з роду Formica.

 

Інвазійна личинка Prosthogonimus ovatus має назву:

А. Цистицерк.

Б. Цистицеркоїд.

В. Ценур.

Г. Метацеркарій.

 

Птиця заражається простогонімозом, заковтуючи:

А. Яйця.

Б. Метацеркарії.

В. Мірацидії.

Г. Адолескарії.

 

Виявити методом послідовного промивання фекалій при простогонімозі птиці можна:

А. Яйця.

Б. Дорослих паразитів.

В. Личинки.

Г. Метацеркарії.

Виявити флотаційним методом Щербовича при простогонімозі птиці можна:

А. Яйця.

Б. Дорослих паразитів.

В. Личинки.

Г. Метацеркарії.

 

 

Виявити методом послідовного промивання фекалій при простогонімозі птиці можна:

А. Яйця.

Б. Дорослих паразитів.

В. Личинки.

Г. Метацеркарії.

Виявити флотаційним методом Щербовича при простогонімозі птиці можна:

А. Яйця.

Б. Дорослих паразитів.

В. Личинки.

Г. Метацеркарії.