Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини
До первинних форм належить “первинний афект”, що виникає у випадку інфікування через шкіру. До цієї групи відноситься гострий міліарний туберкульоз шкіри і первинна гематогенна скрофулодерма, а також вторинна скрофулодерма (при туберкульозі периферичних лімфатичних вузлів). До вторинних форм туберкульозу шкіри відноситься хронічний прогресуючий туберкульоз (вовчий лишай) в різних варіантах. Особливу форму ураження підшкірної клітковини складають специфічні ін'єкційні абсцеси. Туберкульоз слизової оболонки порожнини рота та щелепних кісток Туберкульоз слизової оболонки порожнини рота та губ, язика, кісток щелепи, навколощелепних тканин викликається мікобактеріями туберкульозу, в основному людського типу. Слизова оболонка порожнини рота — погане середовище для розмноження мікобактерій (висока тканинна опірність, роль слини, що омиває слизову). Первинне ураження туберкульозом порожнини рота як ізольований процес у вигляді первинного туберкульозного комплексу трапляється рідко. Воно відмічається головним чином у ослаблених дітей, переважно у віці від 2 до 3 років, із зниженою опірністю організму в умовах зміненої його реактивності. Захворювання спостерігається також і у старших дітей і дуже рідко у дорослих. З форм вторинного туберкульозу при ураженні слизової оболонки рота можуть спостерігатися туберкульозний вовчак, скрофулодерма та міліарно-виразковий туберкульоз, причому, якщо дві перші форми перебігають звичайно на фоні позитивних туберкулінових реакцій, то міліарно-виразковий туберкульоз виникає переважно на тлі анергії, тобто на фоні негативних туберкулінових реакцій. Патогенез. МБТ можуть потрапляти до слизової оболонки рота ендогенним (гематогенним, лімфогенним, інтраканалікулярним, контактним) та екзогенним шляхами, В патогенезі певне значення мають характер харчування, нервовоендокринні розлади та ін. Клінічна форма захворювання залежить від загального перебігу туберкульозного процесу, імунологічного стану організму. Первинний туберкульоз губ та слизової оболонки порожнини рота Первинний туберкульоз або первинний туберкульозний комплекс, або первинний туберкульозний шанкр, на губах та слизовій оболонці рота зустрічається рідко, в основному у дітей. Він виникає в результаті екзогенного зараження, яке проходить частіше повітряно-крапельним, рідше аліментарним шляхом. Ця форма туберкульозу може розвиватись тільки у людей, у яких в організмі немає МБТ та туберкулінові реакції негативні.
Клініка. Після інкубаційного періоду, тривалість якого 8 — 30 діб, на місці вхідних воріт інфекції виникає болюча виразка розміром до 1—1,5см з підритими нерівними краями з брудно-сірим дном. Дно та краї виразки дещо ущільнені, однак на губах ущільнення може бути незначним. Через 2—4 тижні після виникнення виразки збільшуються та ущільнюються підщелепні лімфатичні вузли. Спочатку вони рухливі, а згодом спаюються між собою та з шкірою. Часто через деякий час ці вузли загноюються та відкриваються. Перебіг цієї форми туберкульозу може бути дуже важким, особливо у грудних дітей, через можливу генералізацію туберкульозу. При сприятливому перебігу процес поступово зникає без лікування. Диференційна діагностика. Від раку губи та твердого шанкру туберкульозний шанкр відрізняє досить швидкий його розвиток, молодий вік хворих, розм'якшення лімфатичних вузлів, наявність МБТ у виділеннях з виразки.
Туберкульозний вовчак Серед туберкульозних захворювань слизової оболонки рота та губ туберкульозний вовчак (lupus vulgaris) — найбільш часте, стійке, схильне до рецидивів, хронічне захворювання. Улюбленою локалізацією туберкульозного вовчака є обличчя, причому дуже часто в процес залучається червона межа верхньої губи, на яку процес звичайно переходить з носа. Однак може бути й ізольоване ураження червоної межі верхньої губи. У середньому 76% хворих на вовчак обличчя хворіють також на вовчак слизової порожнини рота. З вовчакових уражень шкіри обличчя процес звичайно поширюється на слизову оболонку порожнини рота. Трапляються порівняно рідкісні випадки ізольованого ураження тільки порожнини рота або порожнини рота і носа. Іноді вовчак виникає спочатку в порожнині рота, а потім переходить на шкіру обличчя. У частини хворих ураження починається в ділянці носових отворів на місці переходу слизової оболонки в шкіру і на слизовій оболонці хрящової частини носової перегородки, потім процес поширюється на слизову оболонку порожнини рота.
Патологічна анатомія. Первинним елементом при туберкульозному вовчаку є горбочок (люпома). Люпома являє собою обмежене, спочатку плоске, величиною з головку шпильки або трохи більше червоне або жовтувато-червоне безболісне утворення, схильне до периферичного росту та злиття з сусідніми елементами. В результаті злиття люпом утворюються вогнища ураження, що мають різні розміри та контури. Гістологічно в сітчастому шарі сполучної тканини визначається туберкульозний горбочок, що складається з гігантських, плазматичних та епітеліоїдних клітин, а також лімфоцитів. Казеоз відсутній. В зоні інфільтрату та навколо нього є велика кількість розширених кровоносних судин, в тому числі й новоутворених. Еластичні та колагенові волокна в зоні гранульоми зруйновані. Клініка. Найчастіше вовчак у порожнині рота локалізується на яснах верхньої щелепи в ділянці різців та іклів і на верхній губі. Трохи рідше уражаються нижня губа, м'яке піднебіння і щоки. Ураження язика вовчаком трапляються надзвичайно рідко. В клінічному перебігу туберкульозного вовчака слизової оболонки порожнини рота виділяють чотири стадії: інфільтративну, горбочкову, виразкову та рубцеву. У першій стадії в клінічній картині переважає інфільтрація, а окремі горбочки звичайно не видно. Слизова оболонка на ділянці ураження має яскраво-червоний колір, набрякла, причому вогнище ураження дещо виступає над оточуючими тканинами. У другій стадії на фоні набряку та гіперемії з'являються окремі дрібні горбочки, які утворені сосочковими розростаннями, що покриті ледь потускнівшим епітелієм. Зливаючись один з одним, вони можуть нагадувати бородавчасті розростання. Згодом у більшості хворих горбочки розпадаються з утворенням виразки, яка буває різної величини, неправильної форми, часто з роз'їденими, але не підритими краями, з грануляціями на дні та нешироким запальним валом навкруги, на фоні якого нерідко можна бачити ерозії та окремі горбочки, що збереглися. В межах вовчакового вогнища слизова оболонка, що оточує виразку, інтенсивно-червоного або синцевого кольору. Виразка здебільшого безболісна, але трапляються випадки дуже болісних виразок. У виділеннях з виразок, як правило, мікроскопічно не вдається визначити МБТ. На червоній межі губ на поверхні виразки нерідко утворюються кірки, інколи дуже товсті. При завершенні процесу утворюються рубці, причому, якщо процес перебігав без виразкування, то вони гладкі, блискучі, атрофічні; характерно повторне виникнення на такому рубці окремих люцом. Після виразкування рубці щільні, грубі, спаюють слизову оболонку з прилеглими тканинами. В місцях виразок можуть утворитися грубі, потворні рубці. Регіонарні лімфатичні вузли при вовчаку порожнини рота збільшені, м'які, рухомі і болісні. Виразковий вовчаковий процес, хоча й рідко, призводить до значного руйнування тканин. При утворенні на слизовій оболонці порожнини рота окремих люпом вони виглядають як маленькі утворення (до головки шпильки), які ледь підвищуються над поверхнею, мають сіро-жовтуватий або сірувато-червоний колір, м'яку консистенцію; ці горбочки кровоточать при дотку.
Клінічна картина туберкульозного вовчака має деякі особливості, пов'язані з локалізацією процесу. Як вказувалось раніше, найбільш частою локалізацією у роті є ясна, причому верхні. За місцем розташування ураження на слизовій оболонці ясен розрізняють чотири види уражень: 1) маргінальне, що захоплює край ясен спочатку у вигляді банальної інфільтрації та переходить згодом в горб очково-ерозивну (виразкову) форму; при цьому ясенний край та міжзубні сосочки різко припухають, малюнок ясенного краю згладжується, слизова оболонка ясен набуває яскраво-червоного кольору. Ясна виглядають ніби поколотими голкою, безболісні, матові, легко кровоточать; 2) супрамаргінальне: інфільтративне чи горбочково-виразкове ураження не займає ясенний край; 3) тотальне: процес поширюється на всю зовнішню поверхню ясен подібно до інфільтративного, частіше ерозивного, а іноді виразкового вовчака. При цій формі часто уражається кісткова тканина альвеоли, може розвинутися "картина гіпертрофічного люпозного гінгівіту"; 4) білатеральне, що перебігає подібно виразковому вовчаку. При вовчаковому, головним чином, виразковому, ураженні ясен слідом за виразкуванням починається розсмоктування кістки альвеолярного відростка, яке закінчується загибеллю кісткової тканини в напрямі до тіла щелепи, що обумовлює розхитування та зміщення зубів. В тяжких випадках альвеолярний відросток зовсім зникає і зуби випадають, а при рубцюванні може статися зрощення слизової оболонки верхньої губи та піднебіння, що вельми характерно для вовчакового ураження ясен. При туберкульозному вовчаку нерідко спостерігається комбіноване ураження піднебіння та ясен. Ураження передньої третини піднебіння, що виникає в основному при зараженні контактним шляхом, звичайно має виразковий характер. Виразка, що утворилася на місці горбочка, розповсюджується як по поверхні, так і в глибину, не викликаючи при цьому прободіння піднебіння. Середня частина піднебіння залучається до патологічного процесу в основному при лімфо- або гематогенному поширенні інфекції і перебігає звичайно без виразкування у вигляді горбочкових висипань. Таке вогнище має вигляд щільного, горбистого, синцево-червоного або блідо-рожевого утворення, що височить над поверхнею й інколи пронизане тріщинами. При локалізації вовчака в задній третині піднебіння звичайно уражається язичок, піднебінні дужки, а також часто глотка та гортань. Патологічний процес виникає переважно при лімфогенному поширенні інфекції і перебігає у вигляді горбочкової, рідше виразкової форми.
При ураженні язичка він набрякає, зтовщується, втрачає форму, часто горбистий із зернистою поверхнею, із схильністю до деструкції, хоча виразкова форма вовчака на язичку зустрічається рідше, ніж горбочкова. В результаті деструктивних процесів язичок деформується аж до повного його зникнення. На язиці вовчаковий процес локалізується в зоні його кореня або спинки, лишаючи вільними краї та кінчик. Клінічно на язиці є поверхневі дифузно розсіяні горбочки із схильністю до розпаду, що надає язику подібності до поверхні, поточеної черв'яками. Глибокі виразки на язиці звичайно не утворюються. На місцях ураження можуть виникнути варикозні та папіломатозні утворення. Ці утворення можуть набувати вигляду щільних склерозованих широких безболісних бляшок або м'яких сосочкових розростань. Суб'єктивні відчуття відсутні. Ураження слизової оболонки губ клінічно звичайно перебігає у вигляді виразкової форми, супроводжуючись значним набряком та больовими відчуттями при рухах губ. При заживлення виразок лишаються глибокі рубці, що деформують губу. При виразковому ураженні верхньої губи утворюється типовий клиноподібний дефект, рубець стягує бокові частини губи, що спотворює ЇЇ, спотворюється вимова, утруднюється вживання їжі. При ураженні обох губ може виникнути мікростома. Виділяють ранню інфільтративну форму вовчака, однією з локалізацій котрої є губи. При цій формі уражена губа значно збільшується, шкіра губи та червона межа губ натягнуті, застійно-червоного кольору, окремі люпоми видно не завжди, але при діаскопії визначається феномен яблучного желе. Ця форма вовчака характеризується швидким розпадом інфільтрату та значним руйнуванням тканин. При локалізації вовчака на верхній губі Інколи виникає значний набряк типу елефантіазу, який потім стійко утримується. Перебіг вовчака хронічний. Захворювання починається переважно в дитячому віці (після 5 років), і при відсутності лікування може подовжуватися десятиріччями, супроводиться періодами покращання, які змінюються рецидивами. Звичайно у хворих на вовчак є туберкульоз легень, як правило, в неактивній формі, часто буває туберкульозний лімфаденіт. Туберкульозний вовчак може ускладнюватися бешихою і слоновістю, яка настає в результаті порушення лімфообігу. При вовчаку порожнини рота слоновість буває дуже рідко, головним чином при вовчаку губ. В 1,5 - 4% випадків виникає рак (lupus cardoma) —- стійка незаживаюча виразка з щільними краями, дном, що розпадається, і швидким прогресуванням процесу. Тяжким ускладненням є спотворення, які настають при значних вовчакових ураженнях губ і при-ротової ділянки. Дефекти губ і рубці, що утворюються, звужують ротовий отвір.
Діагностика. Діагностика вовчака порожнини рота при наявності вовчака обличчя не становить труднощів. При ізольованому вовчаку слизової оболонки порожнини рота діагноз визначається на підставі сукупності клінічних і лабораторних досліджень. Для діагностики люпоми застосовують діаскопію та зондування. При діаскопії люпому розглядають через звичайне предметне скло. При надавлюванні склом на шкіру та червону межу губ вони знекровлюються, при цьому зникає червона межа люпоми, що обумовлена перифокальним розширенням судин, і добре розрізняється сама люпома, яка має жовто-бурий або воскоподібний колір, що нагадує колір яблучного желе (симптом яблучного желе). При злитті декількох дрібних люпом при діаскопії просвічує або велика пляма, інколи до 1см в діаметрі, або декілька окремих дрібних буруватих плям. Другий діагностичний метод полягає в надавлюванні зондом на люпому, при цьому зонд легко провалюється (симптом А. І. Поспєлова), що пояснюється головним чином руйнуванням в люпомі еластичних та колагенових волокон. Диференційна діагностика. В типових випадках діагностика туберкульозного вовчака не складна. Диференційну діагностику вовчакових уражень на слизовій оболонці порожнин рота та губах слід проводити з горбковим сифілітом, лепрою та червоним вовчаком. Відмінністю червоного вовчака, який ізольовано може уражати червону межу губ від туберкульозного, є відсутність люпом, більш яскраве забарвлення еритеми та виражений гіперкератоз, а також сніжно-голубе світіння вогнищ червоного вовчака при освітленні їх променями лампи Вуда. Коліквативний туберкульоз Коліквативний туберкульоз або скрофулодерма, в порожнині рота спостерігається дуже рідко, переважно на язиці і в окремих випадках на щоках, в основному у дітей, і характеризується утворенням в глибоких шарах слизової оболонки порожнини рота поодиноких щільних вузлів. Ці вузли в центрі поступово розм'якшуються і проривають кількома фістульними отворами, пронизуючи слизову, через які виділяється невелика кількість гною з домішками крові та шматочків некротичної тканини. Виразка, що утворюється, має неправильну форму, м'яка, з роз'їденими підритими, малоболючими краями, дно її вкрите млявими грануляціями. Виразки не з'єднуються між собою, фістульозними сполученнями. При рубцюванні утворюються нерівні, "кудлаті" рубці. Процес розвивається дуже повільно, без різких запальних явищ і безболісно. Діагностика та диференційна діагностика. Скрофулодерма на слизовій оболонці рота має невелику подібність до сифілітичної гуми, але відрізняється від останньої тим, що утворюється в підлітковому віці, має м'яку консистенцію, її потрібно диференціювати й від інших захворювань. Вузли, що утворюються у слизовій оболонці та підслизовому шарі при актиномікозі, відрізняються від таких при коліквативному туберкульозі різкою, дошкоподібною твердістю, наявністю нориць, а не виразок і наявністю у виділеннях з нориць друз променистого гриба. Для ракової пухлини, що розпадається, характерна щільність, болючість, наявність атипових клітин. Після прориву вузла діагностика полегшується тим, що туберкульозна коліквативна виразка має підриті краї, повільно росте вшир, не заглиблюючись у тканини. Виділення виразки — рідкі, нагадують гній, дно її вкрите млявими грануляціями. Виникає вона тільки у хворих на туберкульоз, переважно гематогенним, рідше лімфогенним шляхом.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 240; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.139.238.76 (0.015 с.) |