Умови, що забезпечують виконання зовнішньоторговельного контракту, санкції та форс-мажорні обставини.

Умовами, які забезпечують виконання договору, є:

1) умова, яка містить застереження про те, що жодна із сторін не має права передати свої права по контракту третій стороні без письмової згоди іншої сторони;

2) умова про те, що після укладання контракту вся попередня переписка та переговори по контракту втрачають свою силу;

3) умови, які визначають порядок його зміни чи анулювання;

4) умови, які містять гарантії, достатні для захисту інтересів контрагентів на випадок порушення умов договору однією із сторін. Зазвичай вони містять визначення різного роду санкцій у вигляді пені неустойок, штрафів.

Найбільш поширеним видом санкцій є неустойка - конвенційний штраф за запізнення в поставці товару.

Права продавця, що не отримав платежу за товари. В угодах міжнародної купівлі-продажу продавець, як правило, розлучається з володінням товаром до отримання його вартості, оскільки він вважає здійснити

відвантаження товару. Навіть у тих випадках, коли оплата здійснюється готівкою, до моменту отримання продавцем переказу від покупця проходить певний час. При угодах з надання кредиту проходить ще більше часу, перш ніж буде оплачено вексель, виписаний покупцем на продавця. Протягом цього часу може багато чого статись: покупець може стати неплатоспроможним, він може видати боргові зобов'язання, що мають переважаюче значення в порівнянні із звичайними торговими боргами, він може об'єднатися з фірмою, яка має велику заборгованість, або країна покупця може заборонити платіж у визначеній валюті. У цих ситуаціях права продавця повинні бути захищеним. Мова йде про наступні права, які можна висувати на основі Закону:

1. Право утримання товару до виплати його вар тості) коли він володіє товаром.

2. У випадку неплатоспроможності покупця - право затримки товару в дорозі після його виходу з володіння продавця.

3. Право перепродажу з обмеженнями, встановленими в Законі.

Якщо продавець не обумовить перехід права власності в контракті, то жодна із правових резолюцій, 9 передбачених у Законі про купівлю-продаж, не може бути використана в якості правового захисту в такому випадку. Оформлення продавцем коносамента на ім'я покупця не обов'язково свідчить про намір продавця передати покупцеві право власності. Якщо ж коносамент передано покупцеві або його агентові, то майже неминучим є висновок про наміри продавця передати покупцеві право власності на товар. Дані правила застосовуються до всіх договорів, по яких в обов'язки продавця входить передання коносамента. В тих випадках, коли такого зобов'язання немає, наприклад, у договорах на умовах заводу, FОВ (покупець укладає договір із перевізником) або франко, фізичне передання товару покупцеві або перевізникові вважається дією, згідно якої право власності переходить до покупця. Якщо продавець зобов'язаний виписати коносамент по договору на умовах СІF, СFR. або FОВ і коносамент переданий покупцеві або його агентові, то право власності до покупця переходить лише умовно, тобто це право може бути повернене продавцеві у випадку, коли виявиться невідпо-відність товару умовам договору. Навмисне затримання продавцем коносамента може означати, що в наміри сторін входило те, що право власності не передається покупцеві в такій майбутній поставці.

Застереження про обставини нездоланної сили («форс-мажор»).

Майже всі контракти містять умови, які дозволяють переносити термін виконання договору чи звільняють сторони від виконання зобов'язань у випадку виникнення «форс-мажорних» обставин. «Форс-мажор» обставини можна поділити на дві категорії:

1) довготривалі - заборона експорту внаслідок військових дій, блокад, валютних обмежень та інших заходівуряду;

2) короткотривалі - пожежі, повені, стихійні лиха, замерзання морських шляхів чи порту, закриття морських проток, відхилення на шляху транспортування в результаті військових дій і т.п.

В умовах контракту визначається тривалість дії обставин нездоланної сили. Він встановлюється з урахуванням терміну поставки, характеру товару, способу продажу, торгових звичаїв. Так, для товарів, які швидко

псуються, даний термін становить 15-30 днів, для обладнання - 3-6 місяців. Сторона, яка не може виконати свої зобов'язання в силу виникнення «форс-мажорних» обставин, повинна в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх виникнення та. закінчення. Ці повідомлення повинні підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати країни, на території якої виник «форс-мажор».