Звернення акціонера за захистом своїх прав

Якщо права акціонера порушуються, він має право звертатись за захистом до суду. Окрім того контролюючим органом у визначених випадках є також ДКЦПФР.

Важливим моментом є судове оскарження рішення загальних зборів. Якщо таке рішення або порядок його прийняття порушують вимоги закону «Про акціонерні товариства», інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори АТ, акціонер, права та інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Рішення загальних зборів з питань злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу товариства, зміни його типу з публічного на приватне, вчинення значного правочину та зміни розміру статутного капіталу може бути оскаржене акціонером виключно після отримання письмової відмови в обов'язковому викупі товариством акцій або в разі неотримання відповіді протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства.

Важливо, що новим законом встановлено, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення, то суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення.

Необхідно відмітити, що ефективність захисту прав залежить в першу чергу від самого акціонера, його активності та оперативності. Важливим є вчасність та послідовність дій по відстоюванню своїх прав, що можливо, зокрема, при високій правовій освіченості.

Звичайно, ніщо не гарантує відсутність проблем та порушень, однак наполеглива боротьба з будь-якими порушеннями корпоративного законодавства є єдиним засобом захисту своїх прав.

Традиційно говорять про два потенційних джерела надходження коштів: кредиторів та стратегічних інвесторів, причому ефективне корпоративне управління та забезпечення прав акціонерів є важливими для використання обох джерел.

Підприємство отримає змогу залучити кошти, якщо ті, хто їх надає, будуть упевнені, що їхні права гарантовані, а в разі порушення – можливий їх ефективний захист. Але якщо законодавство та/або внутрішні документи товариства дозволяють керівництву або акціонеру – власнику контрольного пакета акцій використовувати діяльність акціонерного товариства для особистого збагачення, то не буде ані надання кредитів, ані інвестування в акції цього товариства. Тож закріплення та ефективне забезпечення прав інвесторів необхідне для економічного зростання країни [4].

Основні корпоративні права акціонерів у системі сучасного корпоративного управління – це право на отримання частини прибутку корпорації у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна при ліквідації підприємства; право на участь в управлінні компанією шляхом голосування на загальних зборах акціонерів; право на отримання інформації про діяльність корпорації.

Порушення чи непорушення прав акціонерів залежить від ефективності використання ними різних способів захисту. Правові способи захисту потребують більших витрат часу, але є надійнішими щодо інших. При цьому, вдавшись до них, акціонер має більші шанси відновити свої порушені права.

Типовими порушеннями прав акціонерів є неповідомлення власників акцій про проведення загальних зборів акціонерів; зміна місця та термінів проведення загальних зборів; недосконалі процедури реєстрації та розрахунку кворуму на загальних зборах; унесення змін до порядку денного зборів у ході їх проведення; відсутність в акціонерів, що придбали акції товариства на вторинному ринку, можливості ознайомлення зі статутом товариства; порушення прав акціонерів під час додаткової емісії акцій тощо.

Не викликає сумніву, що захист прав акціонерів, особливо дрібних, є одним із найважливіших елементів системи корпоративного управління і безпосередньо впливає на ефективність функціонування акціонерних товариств [1].

Із точки зору корпоративного управління, однакове ставлення має бути як до місцевих (внутрішніх), так і до іноземних акціонерів, незалежно від державної політики щодо іноземних інвестицій.

Згідно з принципами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), важливим показником, який визначає ступінь захисту прав акціонерів, є наявність ефективних засобів правового захисту від порушень, що не потребують значних витрат коштів та часу. Довіра дрібних акціонерів зростає, якщо правова система передбачає механізми, які дозволяють їм звертатися до суду, коли вони мають вагомі підстави вважати, що їхні права було порушено.

Велика кількість скарг про порушення прав інвесторів, які надходять не тільки до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦПФР), але й до правоохоронних органів, народних депутатів та Президента України, свідчать про низький рівень довіри акціонерів, особливо громадян, до судової системи, невпевненість у швидкому та справедливому розгляді справи.
Способи захисту прав акціонерів можна розрізняти за такими критеріями [2]:

1. За суб'єктом, який здійснює захист прав акціонерів: судовий (захист прав акціонерів через суд); державний (захист прав акціонерів через державні та правоохоронні органи).

2. За кількістю осіб, які беруть участь у захисті прав акціонерів: індивідуальний; колективний.

3. За способом реалізації: правовий; неправовий.

По-перше, одним зі способів захисту прав акціонерів є відповідні норми статуту та внутрішніх положень товариства, особливо в тих країнах, де спостерігається слабкий захист прав акціонерів на законодавчому рівні.

З метою залучення інвестицій деякі з українських акціонерних товариств уже почали вносити такі зміни до установчих документів. До статуту АТ можна включити, наприклад, рівне переважне право для власників простих акцій, прийняття загальними зборами рішень про укладання значних угод, а також угод, у яких члени правління та спостережної ради АТ мають особистий інтерес (угоди, в укладанні яких є особиста зацікавленість).

Ці заходи зменшили б побоювання інвесторів і кредиторів щодо розмивання часток акціонерів, вилучення активів та інших порушень.

По-друге, захист прав акціонерів може здійснюватися через державні органи, на які покладені функції регулювання ринку цінних паперів.

Повноваження з накладення санкцій за порушення законодавства, надання обов'язкових для виконання розпоряджень про усунення порушень, надсилання матеріалів у правоохоронні органи тощо, які має ДКЦПФР в Україні, можуть використовуватися й для захисту прав акціонерів. Декілька років тому до Закону "Про господарські товариства" було внесено доповнення, що ДКЦПФР може призначити свого представника для контролю за реєстрацією акціонерів для участі в загальних зборах. Це допомагає забезпечити права власників акцій на участь в управлінні товариством. Водночас очевидно, що, наприклад, ДКЦПФР не зможе забезпечити захист декількох мільйонів акціонерів 35 тисяч акціонерних товариств України.

По-третє, акціонери можуть захищати свої права через звернення до суду. Судовий захист вимагає витрат коштівта часу, а також має свої особливості. Так, акціонер може звертатися до суду в разі порушення товариством його прав. Законодавство України не містить обмежень чи умов для такого звернення. До речі, право на судовий захист передбачено Конституціями багатьох країн. Крім того, акціонери можуть захищати свої права опосередковано, подаючи позови в інтересах товариства [4].
Як показує досвід країн, що розвиваються, більшість проблем, пов'язаних із правами та ставленням до акціонерів, слід вирішувати на рівні закону.