Методичні рекомендації до виконання завдань 1,2,3.

Аналіз і оцінка структури балансу проводиться на підставі двох показників: коефіцієнта поточної ліквідності (К_пл) та коефіцієнта забезпеченості власними коштами (К_звк).

Якщо один або обидва коефіцієнти менше нормативних значень, то розраховується коефіцієнт поновлення платоспроможності (К_в). Якщо обидва коефіцієнти більше нормативного значення, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності (К_у).

Структура балансу визнається незадовільною, якщо коефіцієнти відновлення (втрати) платоспроможності менше 1. Якщо коефіцієнт втрати платоспроможності менше 1, то це означає, що підприємство може втратити платоспроможність протягом 3 місяців. Якщо коефіцієнт поновлення платоспроможності більше 1, то приймається рішення про відстрочку признання структури балансу незадовільною, а підприємства – неплатоспроможним на строк до 6 місяців.

 

, (2.1)

, (2.2)

де ОбА – оборотні активи та витрати майбутніх періодів;

ПЗ – поточні зобов’язання;

ВК – власний капітал;

ВА – необоротні активи.

Стан підприємства у майбутньому розраховують за допомогою таких формул:

 

, (2.3)

, (2.4)

де Т – звітний період у місяцях;

К_в – коефіцієнт поновлення платоспроможності;

К_у – коефіцієнт втрати платоспроможності;

К _плк – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду;

К _плн – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок звітного періоду;

К _плнорм – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;

6 і 3 – період поновлення та втрати платоспроможності, у місяцях, відповідно.

Показник забезпеченості запасів і витрат джерелами фінансування є одним із найбільш ефективних критеріїв, що характеризує поточну фінансову стабільність підприємства. Стабільність фінансового стану залежно від співвідношення обсягу запасів і витрат підприємства та видів джерел їх фінансування (фінансових ситуацій) поділяється на чотири типи – абсолютну, нормальну, нестабільну, кризову.

Абсолютно стійкий стан показує, що запаси і витрати підприємства повністю фінансуються власними оборотними коштами з урахуванням довгострокових зобов’язань.

Нормальний стійкий стан пов’язаний з ефективним використанням як власних, так і позикових коштів.

Нестабільний фінансовий стан відповідає становищу, коли підприємство для фінансування частини запасів і витрат використовує додаткові джерела, у результаті чого порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних коштів і платіжних зобов’язань. При цьому фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо дотримуються таких умов:

- виробничі запаси плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових коштів, що використовують при формуванні запасів;

- незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менше суми власного оборотного капіталу.

Кризовий стан підприємства характеризується тим, що підприємство має не тільки тимчасово вільні кошти (не прострочена кредиторська заборгованість та короткострокові кредити), а також прострочену кредиторську заборгованість, прострочені короткострокові кредити та прострочену дебіторську заборгованість. Така ситуація означає, що підприємство не може вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами та втратило платоспроможність.

Аналіз поточної й прогнозування майбутньої платоспроможності здійснюються на підставі оцінки фінансового стану щодо задовільності структури балансу. Методика цього аналізу викладена у «Методичних положеннях з оцінки фінансового стану підприємства і встановлення незадовільної структури балансу».

Стабілізаційні програми розробляються на підставі викладеного матеріалу у [16].

Оцінка ймовірності банкрутства проводиться за такими моделями:

1 Модель Альтмана (двофакторна):

Z = –0,3877 – 1,0736К_п + 0,0579К_авт, (2.5)

де К_п – коефіцієнт покритя;

К_авт – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)

Якщо Z = 0, ймовірність банкрутства становить 50%; Z>0, ймовірність банкрутства перевищує 50%; Z< 0, зменшується ймовірність банкрутства.

 

2 Модель Альтмана (1968):

Z = 1,2Х₁ + 1,4Х₂ + 3,3Х₃ + 0,6Х₄ + Х₅, (2.6)

де Х₁ - відношення робочого капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х₂ - відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х₃ - відношення операційного прибутку до суми всіх активів;

Х₄ - відношення ринкової вартості акцій (суми статутного капіталу та додаткового капіталу) до суми всіх зобов’язань;

Х₅ - відношення виручки (доходу від реалізації) до суми всіх активів.

Якщо Z до 1,8 – ймовірність банкрутства дуже висока; 1,81-2,7 – висока; 2,71-2,99 – можлива; 3,00 і більше – дуже низька

 

3 Модель Альтмана (1983):

Z = 0,717Х₁ + 0,847Х₂ + 3,107Х₃ + 0,42Х₄+ +0,995 Х₅, (2.7)

де Х₁ - відношення робочого капіталу до суми всіх активів підприємства;

Х₂ - відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х₃ - відношення операційного прибутку до суми всіх активів;

Х₄ - відношення власного і позикового капіталу;

Х₅ - відношення виручки (доходу від реалізації) до суми всіх активів.

Якщо Z< 1,23, існує ймовірність банкрутства.

 

4 Модель Спрингейта:

Z = 1,03А + 3,07В + 0,66С + 0,4D, (2.8)

де А - відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

В - відношення прибутку до сплати податків та відсотків до загальної вартості активів;

С - відношення прибутку до сплати податків та відсотків до короткострокових зобов’язань;

D - відношення обсягу продаж до загальної вартості активів

Якщо Z < 0,862, суб’єкт господарювання є потенційним банкрутом.

 

5 Модель Ліса (1972):

Z = 0,063 Х₁ + 0,092 Х₂ + 0,057Х₃ +0,001Х₄, (2.9)

де Х₁ - відношення оборотних активів до суми всіх активів;

Х₂ - відношення операційного прибутку до суми всіх активів;

Х₃ - відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

Х₄ - відношення власного і позикового капіталу.

Z = 0,037, якщо Z< 0,037, існує ймовірність банкрутства.

 

6 Модель Таффлера:

Z = 0,53Х₁ + 0,13Х₂ + 0,18Х₃ + 0,16Х₄, (2.10)

де Х₁ - відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов’язань;

Х₂ - відношення оборотних активів до суми всіх активів;

Х₃- відношення короткострокових зобов’язань до суми всіх активів;

Х₄- відношення чистого доходу від реалізації продукції до суми всіх активів.

Якщо Z > 0,3 - гарний фінансовий стан; Z < 0,2 – ймовірність банкрутства.

 

7 Універсальна дискримінантна функція:

Z = 1,5Х₁ + 0,08Х₂ + 10Х₃ + 5Х₄ + 0,3Х₅ + +0,1Х₆, (2.11)

де Х₁ - відношення грошового потоку до суми всіх активів;

Х₂ - відношення валюти балансу до суми зобов'язань;

Х₃ - відношення чистого прибутку до валюти балансу;

Х₄ - відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції;

Х₅ - відношення виробничих запасів до виручки від реалізації продукції;

Х₆ - відношення виручки від реалізації продукції до валюти балансу.

Якщо Z>2 - фінансовий стан стійкий: банкрутство не загрожує;

1< Z>2 - порушена фінансова рівновага, але йому не загрожує банкрутство за умови здійснення антикризового управління; 0< Z< 1 - існує загроза банкрутства, якщо не будуть впроваджені санаційні заходи;

Z< 0 – підприємство напівбанкрут.

 

Завдання 4 Виходячи з даних, наведених у таблиці 2.6, необхідно:

1 Розрахувати відхилення, виходячи з того, що матеріали з виробництва продукції використовуються однакові для трьох видів продукції:

- загальні відхилення за матеріальними витратами на фактичний обсяг виробництва;

- відхилення з використання матеріалів у виробництві;

- відхилення за відходами матеріалів та їх використанням у виробництві;

- відхилення за цінами на основні матеріали;

- відхилення за цінами на допустимі відходи.

2 Розрахувати та проаналізувати вплив зміни матеріальних витрат на плановий прибуток, якщо загальна матеріаломісткість виробництва становить 80%. Обсяг реалізації за планом на рік 3,5 тис.грн.

3 Зазначте причини відхилень за матеріалами.

 

Таблиця 2.6 – Вихідні дані

 

Показник	Од. виміру	А	В	С	Разом
Фактичний випуск	шт.
Основні матеріали:	кг
за нормою на одиницю продукції
Фактично на випуск
Ціна кг матеріалу:	грн
нормативна;
фактична
Допустимі відходи:	кг
за нормою на одиницю продукції;		0.1	0,15	0.2
фактично на випуск		-	-	-
Ціна відходів:
за ціною матеріалу;
за ціною використання

 

Завдання 5 Виходячи з даних таблиці 2.7, необхідно:

1 Розрахувати відхилення за трудомісткістю в другому та третьому місяцях стосовно першого місяця; щодо нормативної величини у 1,2,3 місяцях. Прокоментуйте загальні відхилення та їх вплив на кошторисний прибуток.

2 Розрахувати та проаналізувати відхилення за ставкою заробітної плати, оплати простоїв, понаднормових робіт.

3 Розрахувати коефіцієнти продуктивності праці.

4 Розрахувати відхилення із продуктивності праці та зазначити причини цих відхилень. Як ці відхилення впливають на прибуток?

У цеху працює 50 чоловік (виробничі робітники) по 40 годин на тиждень. Нормативна ставка витрат із заробітної плати продукції А – 2000 грн на одиницю продукції, продукції Б – 3000 грн на одиницю продукції. Нормативна ставка цеху за 1 годину праці – 600 грн. Понаднормові роботи оплачуються за перші дві години у полуторному розмірі. Оплата простоїв – 2/3 ставки за годину роботи.

 

Таблиця 2.7 – Вихідні дані (дані наведені умовно)