В чому полягають причини заполонення українського ринку російською книгою і які шляхи виходу з цієї ситуації?

Книжковий ринок України пересичений літературою з Росії, в той час як українське книговидання переживає кризу. 92% вільного книжкового ринку в Україні, якщо не рахувати навчальну літературу, – книжки, завезені з Росії.

На читацький вибір в Україні впливають якість і ціна книг, а не мова, якою її видано. Ця тенденція зумовлена великою пропозицією книг з Росії. «Ми маємо фактичну двомовність і двочитання. Якщо на прилавку лежать книги російською і українською мовами, то найчастіше читач обере ту, яка якісніша й дешевша, – йому буде все одно, якою мовою вона написана», – цитата директора видавництва «Фоліо» Олександра Красовицького.

За оцінкою ряду російських експертів місткість нинішнього українського ринку оцінюється в 400—420 млн. доларів, а російських книжок на Україні продається десь на 300—320 млн доларів. Звичайно забороняти іншомовну літературу не варто, для зменшення засилля іншомовної літератури потрібно підвищувати конкурентноздатність вітчизняних книжкових видань.

З метою вирішення проблем національної книговидавничої галузі на загальнодержавному рівні потрібно здійснити низку заходів, зокрема:

- визначити книговидавничу галузь України національним стратегічним пріоритетом;

- забезпечити проведення єдиної державної політики щодо вирішення питань, пов’язаних з організацією діяльності видавничого сектора;

- розробити механізми покращання взаємодії і координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування з книговидавничими органами та видавництвами щодо розвитку вітчизняної книги;

- внести зміни до чинного законодавства, зокрема підготувати проект закону «Про заборону виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, музеїв, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності».

-забезпечити створення широкої загальнонаціональної мережі книгорозповсюдження, зорієнтованої на реалізацію продукції вітчизняного книговиробника,;

-створити єдину національну довідково-інформаційну систему книжкового простору України, забезпечити її бюджетне фінансування;

- створити механізми звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у вітчизняне книговидання. Вирішення проблеми з оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток вітчизняної книги;

- розробити Національним банком України механізмів пільгового кредитування державними і комерційними банками підприємств видавничої галузі;

-установити обов’язкові фіксовані відрахування із центрального та місцевих бюджетів на закупівлю україномовної літератури для національних, публічних, наукових і дитячих бібліотек, а також для стабільного відновлення фондів сільських та шкільних бібліотек;

- розробити та затвердити державну програму модернізації видавничо-поліграфічного комплексу України з метою збільшення конкурентноздатності книговидавничої галузі;

- розширювати міжнародне співробітництва у сфері книговидання та книгорозповсюдження, здійснювати популяризацію української книги за кордоном, створити фонд підтримки перекладів українських авторів іноземними мовами;

- створити загальнодержавний фонд підтримки видання української літератури мовами народів світу, розробка механізмів і процедури залучення до його фінансового наповнення спонсорів та меценатів, включаючи представників української діаспори

- розробити програму популяризації вітчизняної книги, зокрема через встановлення соціальних тарифів на рекламу книжок вітчизняного виробництва, встановлення нормативів на обов’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для реклами вітчизняної книги.

33. Ситуація на ринку книги і проблема національної безпеки. Чому так стоїть питання?

(+ див. попереднє пит.)

Книжка – специфічний товар, у якому поєднано не тільки матеріальні, а передусім духовно-мистецькі, інтелектуальні, освітні, культурологічні цінності, завдяки яким вона впливає на соціальні, суспільні, виробничі процеси.

Розбудова української держави неможлива без розвитку національного книговидання. Українське книговидання відіграє важливу роль у самоусвідомленні нації, формуванні культури, духовності та водночас є свідченням національно-культурного відродження українського народу. Книга була і залишається найефективнішим засобом передачі знань та ідей у їх єдності та цілісності, а читання книги — найактивніше сприяє виробленню універсальної та фундаментальної картини світу, формування різнобічного світогляду, глибинних переконань людини, стимулюванню її участі в житті суспільства.

Ситуація, коли більше ніж 90% ринку займає імпортна продукція загрожує економічній незалежності країни. На інформаційному ринку - це питання національної безпеки.

За оцінками Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів, сьогодні на книжковому ринку більше ніж 90% продукції - це імпорт. Вітчизняні видавництва фінансово слабкі і не можуть скласти конкуренції закордонним виробникам. Такі книжки дорожчі ніж російські або білоруські, незважаючи на те, що українські видавці та поліграфісти мають за Законом України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" пільги по ПДВ та податку на прибуток.

Російські виробники працюють для ринку в 10 разів більше, ніж українські. Це означає на порядок нижчу собівартість їхньої продукції.

Пропонується ухвалити спеціальний Закон України “Про державне регулювання імпорту, захист конкуренції та прав споживачів на ринку друкованої продукції в Україні". Особливістю цього закону є те, що він не тільки поступово зменшує долю імпорту книжок, але й усуває іншу небезпеку окупації ринку – примітивне тиражування виданих у Росії книжок під вивіскою української філії або представництва. З цією метою до тексту закону введено вимогу видання та реалізації не менше ніж 10% накладу книжок українською мовою. Це змусить іноземні видавництва нести додаткові витрати на підготовку українського видання і цим самим створить додаткові робочі місця для української гуманітарної інтелігенції та вирівняє конкурентні умови на видавничому ринку.

Ситуація стала ще більш катастрофічною, коли російська Держдума прийняла закон, який пролонґовує діючі пільги російським книговидавцям. І водночас пільги, що стосувалися видавничої справи в Україні, закінчилися 31 грудня 2002 року. Таким чином, національна книга стала повністю неконкурентноспроможною.

Відсутність досліджень запитів аудиторії призводить до того, що українською мовою друкуються книжки, які не мають особливо високого попиту і російською мовою. Тобто вони не потрібні споживачеві. В той же час розмаїття друкованої продукції закордонного виробництва набагато більше ніж вітчизняного, і нерідко дешевше. Тому в українського споживача постає вибір – придбати закордонну дешевшу книгу чи українську дорожчу.