Пожежна безпека вогневих робіт

 

До вогневих робіт відносять зварювання, паяння, варення бітумів і смол, газо різання і т.п. За часом вони можуть бути постійні і тимчасові. Пожежну безпеку постійних вогневих робіт ми розглядати не будемо, оскільки при улаштуванні виробничих дільниць, на яких проводяться постійні вогневі роботи, вимоги пожежної безпеки обов’язково враховані.

Тимчасові вогневі роботи складають часто більшу небезпеку, оскільки вони проводяться в непристосованих для цієї мети приміщеннях (випадок ЦРЛ).

За необхідності проведення тимчасових вогневих робіт обов'язкова вимога - отримання наряду - допуску на проведення таких робіт.

а) на пожежо- і вибухонебезпечних виробництвах допуск на проведення вогневих робіт дає головний інженер підприємства;

б) на пожежонебезпечних виробництвах допуск дає начальник даного цеху, де проводитимуться вогневі роботи. Наряд-допуск обов'язково складається в 2 примірниках і узгоджується з пожежною охороною підприємства. Один екземпляр наряду-допуску залишається у пожежної охорони.

До вогневих робіт допускаються особи, спеціально навчені і внесені в наказ по підприємству.

Представник пожежної охорони повинен вийти на місце намічених вогненних робіт і перевірити наявність речовин для гасіння вогню у випадку непередбаченого загоряння і засобів їх застосування. Крім того, дане робоче місце повинне бути забезпечене пристосуваннями для огородження конструкцій, що згоряють, від дії вогню (наприклад, захист дерев'яної підлоги металевими листами). Посадова особа, яка видала наряд-допуск, повинна забезпечити контроль даного робочого місця через 5-6 годин після закінчення робіт. Це дозволить ліквідувати загоряння від можливих скритих джерел, що залишилися після проведення вогневих робіт, на ранніх стадіях.

 

Методи гасіння вогню

Вони ґрунтуються на умовах виникнення пожежі:

1 Видалення горючої речовини з осередку пожежі або зниження її процентного вмісту.

2 Видалення окислювача або зниження його концентрації в зоні горіння (зниження відсоткового вмісту кисню в повітрі до 14-15% призводить до припинення горіння).

3 Зниження температури горючого середовища до межі, при якій подальше горіння неможливе (нижче температури запалювання).

Який метод краще? Всі 3 методи в комплексі дають якнайкращий результат.

 

Речовини і засоби гасіння пожеж

До речовин для гасіння пожеж можна віднести речовини:

а) які мають високу ефективність гасіння;

б) відносно дешеві;

в) нешкідливі для людини;

г) прості у застосуванні.

Умовно всі речовин для гасіння пожеж можна умовно поділити на:

а) охолоджуючі;

б) такі, що розбавляють;

в) ізолюючі;

г) такі, які хімічно гальмують реакцію горіння.

Деякі з речовин для гасіння пожеж мають відразу декілька властивостей.

Вода

Чому водатушить вогонь?

1 Охолоджує зону горіння (1л води для перетворення в пару потребує 539 ккал).

2 Ізолює осередок горіння від кисню.

3 Пара води розбавляє відсотковий вміст кисню в повітрі (1 л води дає 1725 л водяної пари).

Вода – добра речовина для гасіння пожеж, але її не завжди можна застосовувати:

1 Не можна гасити електроустановки, що перебувають під напругою.

2 Не можна гасити рідкі розплави компактним струменем (можливе швидке випаровування води і як наслідок - вибух).

3 Не можна гасити нафтопродукти з питомою вагою менше 1.

4 Не можна гасити речовини, що вступають в реакцію з водою (карбід кальцію).

Вуглекислота

Можна гасити електроустаткування. Вона важча за повітря, швидко випаровується. Один літр вуглекислоти дає 500 л газу. Принцип гасіння аналогічний з водою:

1) гальмує швидкість утворення горючої пари;

2) знижує концентрацію О₂ в зоні горіння.

До речовин для гасіння пожеж також відносять: хімічна піна, повітряно-механічна піна, галоїдні вуглеводні. Вогнегасні піни найбільш ефективні при пожежах у замкнутих об'ємах: підвалах, ємностях, кабельних приміщеннях і траншеях.

Хімічна піна утворюється в результаті реакції сірчанокислого алюмінію і бікарбонату натрію за наявності поверхнево-активних речовин (ПАР). Характеризується:

стійкістю – до 40хв;

кратністю – до 5 (відношення об'єму піни до об'єму початкових компонентів);

питомою вагою – 0,2 кг/м³.