Зміна ставлення до якості та удосконалення управлінської діяльності в сучасному світі

 

Історія якості набула розвитку одночасно з виникненням виробництва товарів і послуг. З розвитком виробничих процесів змінювалося і ставлення до якості. У середні віки майстерні ремісників об'єднувалися в цехи. Кожний з них мав свій статут, відповідно до якого продукція повинна була виготовлятися за певним зразком, з гарної сировини. Доки процес виготовлення виробу знаходився в полі зору майстра, він разом з робітниками почував себе відповідальним за результати своєї праці. Якість дозволяла відчувати задоволення від своєї роботи.

За виготовлення неякісної продукції в різних країнах передбачалася різна міра покарання, але всі вони зводилися до одного: за несумлінну роботу до винуватого застосовувалося суворе покарання.

В Англії, наприклад, законом про гільдії призначався наглядач за якістю, який мав право карати винних за погану роботу. Згідно з кодексом Хаммурапі, передбачалася дуже жорстока кара за брак у будівництві, особливо якщо це призводило до людських жертв. Якщо при руйнуванні гинув пан або члени його родини, то така ж доля очікувала і на будівельників та їхніх родичів.

У Росії суворі заходи покарання за виготовлення і постачання неякісних виробів були введені за часів Петра І. Розроблена система штрафів була добрим стимулом для якісної роботи.

Поступово управлінська діяльність удосконалювалася, але як самостійний науковий напрям сформувалася лише в XIX столітті.

Основоположниками теорії наукового виробничого управління (виробничого менеджменту) вважають учених А. Файоля, Т. Вебера, Г. Форда, Т. Емерсона, М. Маслоута ін. Однак найбільший внесок у розвиток теорії менеджменту зробив американський інженер Ф. Тейлор,якого тепер називають «батьком наукового управління». Розроблені ним на початку XX століття принципи збереглися донині.

На початковому етапі управління якістю являло собою окремі елементи, що були частиною виробничого менеджменту. Однак для більш ефективного вирішення проблем, пов'язаних з якістю, потрібна була більш тісна взаємодія всіх елементів. У результаті з'явився відособлений напрям менеджменту виробництва – управління якістю продукції (менеджмент якості).

У подальшому менеджменті якості виділився й самостійний напрям, який розглядався як інженерно-технічна проблема контролю продукції.

Таким чином, можна виділити кілька етапів еволюції управління якістю продукції (менеджменту якості) (рис. 3.1).

Вони одержали такі умовні назви:

1. Механічний контроль (до 1900 p.).

2. Контроль майстра (1900-1920 рр.).

3. Інспекційний контроль (1920-1940 рр.).

4. Статистичний контроль (1940-1960 рр.).

5. Забезпечення якості (1960-1980 рр.).

6. Загальне управління якістю (1980-2000 рр.).

7. Інтегровані системи (з 2000 р. ‑ до наших часів).

 

		1.	До 1900 г.	Кожний робітник сам відповідає за виріб власного виготовлення, виконаного за допомогою машинної або ручної праці
		2.	1900 – 1920 рр.	Основна відповідальність за якість лягла на майстра (десятника)
		3.	1920 – 1940 рр.	Перевірка якості та випробування-сортування, розробка та переробка (США 25% браку)
		4.	1940 – 1960 рр.	Контроль якості. Післяопераційний контроль
		5.	1960 – 1980 рр.	Економіка якості
		6.	1980 – 2000 рр.	Всебічне управління якістю TQM
		7.	2000 р. – тепер.час	Інтегрувальні системи
		Майбутнє		Якість життя – широке поняття якості культури, якості виробництва, людський фактор в якості

 

Рис. 3.1. Етапи еволюції управління якістю продукції

(менеджменту якості)

На першому етапі кожний працівник сам відповідав за продукцію власного виготовлення, виконану за допомогою ручної або машинної праці. Тому цей етап отримав умовну назву «Механічний контроль».

Другий етап умовно припадає на період з 1900 по 1920 рік й отримав назву «Контроль майстра». Суть його полягала в тому, що основна відповідальність за якість лягала на майстра (десятника). Почало розвиватися конвеєрне промислове виробництво. У цей період відбувалося активне впровадження «системи Тейлора», яка включала такі поняття, як верхня і нижня межа якості, поля допусків, вводила вимірювальні інструменти (шаблони і калібри). У ній обґрунтовувалася необхідність введення незалежної посади інспектора з якості, було розроблено методи впливу на якість продукції, система штрафних санкцій за брак.

На цьому етапі якість продукції визначалася як відповідність стандартам.

Третій етап еволюції управління якістю охопив період з 1920 по 1940 рік. Набуло розвитку масове промислове виробництво. Почали з'являтися обґрунтовані Тейлором інспекції з якості. Звідси і назва етапу – «Інспекційний контроль». Набув поширення організований 100%-ний контроль якості виробленого товару. Контроль якості переходив до рук спеціально навчених незалежних інспекторів з якості. Уперше стали застосовуватися методи статистичного контролю: контрольні карти, обґрунтовувалися вибіркові методи контролю якості продукції.

Заслуги в розробці контрольних карт належать В. Шухарту. Його роль в історії якості пов'язана також з розробкою сучасної філософії якості.

Якість визначалася як відповідність стандартам і стабільності процесів. Проводився контроль готової продукції.

Четвертий етап припав на 1940-1960 роки і отримав умовну назву «Статистичний контроль», тому що саме в цей час активно