Зм. 1. 1 тема 6. Русько-візантійські культурні зв’язки у Х – хііі ст.

План

1. Проблема походження української культури. Візантійський чинник [2, с. 123-145].

2. Стародавні археологічні культури на українських землях. Трипільська культура [1, с. 56 – 75].

3. Міфологія української землі. Язичництво [4, с. 110 - 118].

4. Внесок візантійців у християнізацію Русі [3, с. 11 – 29; 5, с. 13].

5. Візантійський архітектурний стиль та його прояви у Русі [3, с. 157 - 181].

Терміни і поняття

Автохтонність (від грeцьк. "аутос" — сам, "хтонес" — земля) — на­лежний за походженням до даної території, місцевий.

Археологія (від грецьк. "архатос" — стародавній, "логос" — сло­во) — наука, яка вивчає історію людського суспільства на ос­нові вивчення пам’яток кам’яного, мідного (бронзового), залізного і почасти пізніших віків. До пам’яток, що називають­ся археологічними, належать: стоянки, поселення, поховання, різні типи знарядь праці, зброї, посуду, прикрас, предмети по­буту, мистецтва. Т. Шевченко називав археологію матір’ю історії.

Велес — бог худоби, чередників та музик у слов’янській міфології.

Генотеїзм – форма релігії, в якій є багато богів, але на чолі з одним верховним богом.

Дажбог - Сонячний бог, якому поклонявся весь слов’янський світ: податель добра, багатства.

Зернь — виріб з узорів із найменших зернят металу.

Ідол в язичницьких релігіях — об’єкт культу, предмет, який начеб­то містить у собі божество або є ним.

Лада — богиня шлюбу, мати любові та добра у слов’янській міфології.

Масляна — свято наступаючої весни.

Мокош — богиня родючості, мистецтва і води, заступниця вагітних та породіль услов’янській міфології.

Пантеїзм – ф ілософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнюється з природою.

Перун — головний бог у язичників, володар блискавок і грому, покровитель воїнів у Х ст.

Політеїзм — віра в багатьох богів.

Протомісто (від грецьк. "рroto" — перший, первісний) — зародок міста.

Сварог – Прабог, владика світу: бог світла і небесного вогню.

Скань (від давньорус. "cкать" — сукати, звивати) — художні вироби з тонкого золотого, срібного або мідного дроту.

Требище — жертовник, місце принесення язичниками жертви богу.

Ужиткове мистецтво — металеві та ювелірні вироби.

Чернь — темно-сірі або чорні зображення на срібних і золотих виро­бах, один з видів ужиткового мистецтва.

Язичництво — система первісних дохристиянських релігійних віру­вань, поглядів і обрядів. У східних слов'ян набуло форми обо­жнення сил природи, тварин та рослин, а також людиноподібних істот: русалок, берегинь, рожениць.

Запитання для самоперевірки

1. Які складові української культури розрізняють учені?

2. Ким і коли вперше були відкриті і досліджені пам’ятки Трипільської культури?

3. Чи мала Трипільська культура пряме генетичне продовження?

4. Яку композицію має скульптура Збруцького ідола, знайдена у 1848 р. у річці Збруч?

5. У чому полягають особливості української міфології?

6. Яка основна ідея слов’янського язичництва?

Список джерел

1. Костомаров М. Слов’янська міфологія. / Костомаров М.– К.: Генеза, 2004. – 300 с.

2. Лозко Г. А. Українське язичництво / Лозко Г. – К.: Либідь,2006. – 239 с.

3. Іванов С. В. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. / Іванов С. В. – К.: Обереги, 2002. – 520 с.

4. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. / Рыбаков Б.А. – М.: Наука, 2002. – 399 с.

5. Полоз І. А. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія / Полоз І. А.. – К.: Либідь, 2001. – 432 с.

ЗМ. 1.1 Тема 7. Культура народів України доби середньовіччя (татари, турки, молдавани, італійці)

План

1. Формування етнічних груп на території України [3, с. 26 - 100]

2. Культура Кримського ханства у добу середньовіччя [1, с. 209 - 222]

3. Генуезці та їх культурні традиції [2, с. 10 - 40]

4. Молдавське населення південно-західної України [4, с. 175 - 179]

5. Культура Закарпаття у добу середньовіччя [1. с. 11- 28]

Терміни та поняття

Апокрифи (від грецьк. таємничий, прихований) — релігійні тво­ри з біблійними сюжетами, які не визнавалися церквою ка­нонічними і були заборонені.

Апокрифічний — фальшивий, несправжній, малоймовірний.

Берестяні грамоти — тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою-писалом. За змістом — це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи.

Билини —народні епічні пісні періоду Київської Русі. Перші записи билин датовані початком XVII ст.

Глаголиця —одна із стародавніх слов’янських систем письма. Напевне, передує кирилиці.

Графіті —стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предме­тами на ремісничих виробах, стінах споруд.

Дитинець —укріплена центральна частина стародавньою міста на Русі. З XIV ст. почала називатися Кремль.

Золоті ворота —головна урочиста брама давнього Києва, видатна пам’ятка архітектури часів Київської Русі. Споруджена в 1037 р. за Ярослава Мудрого. Назва походить від позолоченого куполу надбрамної церкви. Реставровані у 1982р. до 1500-річчя Києва.

Ізборники —хрестоматії, книги, в яких списувалися матеріали, виїмки, витримки з інших, іноді й більших творів.

Києво - Печерська лавра —православний чоловічий монастир, заснований у Києві 1051 р. Відіграла значну роль у розвитку української культури, була центром літописання, іконопису, книгодрукування. Друкарня лаврська функціонувала по 1922 рік.

Києво - Печерський патерик — збірка творів про історію Києво-Печерського монастиря та його пер­ших подвижників, яка була складена в першій третині XIII ст. (1215- 1230 рр.).

Лавра — назва великих православних чо­ловічих монастирів, підпорядкованих безпосередньо верховній церковній владі.

Літописання, літопис —хронологічно-послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

Оранта —один з іконографічних образів Богоматері. який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесе­ними руками і повернутими від себе долонями. Оранта набула поширення в іконографії та живописі Візантії і Київської Русі.

Плінфа — широка і тонка випале­на цегла великого формату, яку застосовували в будівництві у Візантії та у Х-ХIII ст. у Київській Русі.

Різи — стародавнє слов’янське письмо, яке, за свідченнями письмо­вих джерел, існувало ще в дохристиянську епоху.

"Руська правда" —перше писемне зведення законів Київської Русі ХІ-ХII ст.

Скоморохи —мандруючі актори, співці, музиканти. Іноді виступали і як акробати і дресирувальники.

"Слова" —твори церковно-повчального характеру часів Київської Русі. Сюжетом для їх написання могла служити історична подія, злободенна суспільна проблема, постановка моральної теми.

Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер: у живопи­сі — картина, в скульптурі — статуя, погруддя. У добу Київської Русі— це ікони.

Стилос (по-давньоруськи — писало) — спеціальний інструмент, за допомогою якого на берестяних грамотах видавлювати тексти.

Фреска (від італ. "fresco" — свіжий, сирий) — художнє зоб­раження, що зроблене водяними фарбами на вогкій штукатурці.

Запитання для самоперевірки

1. До якого періоду Європейської культури належить культура Київської Русі?

2. Які факти свідчать про широке розповсюдження писемності серед населення Київської Русі?

3. Коли і ким було запроваджено християнство на Русі?

4. В чому полягає значення християнства для розвитку культури Київської Русі?

5. Назвіть основні особливості давньоруського мистецтва.

6. Коли в Київській Русі була побудована перша кам’яна церква? Як вона називалася?

7. Хто є автором „Повісті временних літ”? Коли вона написана?

 

Список джерел

1. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі / Брайчевський М.Ю. – К.: Наука 2000. – 233 с.

2. Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХI – XIYвв. / Высоцкий С.А. – К.: Генеза, 2006. – 344 с.

3. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги / Запаско Я.П.. – К.: Наука, 2000. – 111 с.

4. Моця О. Київська Русь: від язичництва до християнства / Моця О. – К.: Наука, 2003. – 567 с.