Лекція 7. Аналіз використання трудових ресурсів

1. Аналіз чисельності, складу та руху робочої сили.

2. Аналіз використання фонду робочого часу.

3. Аналіз трудомісткості продукції.

4. Аналіз продуктивності праці.

 

-1-

Джерелами інформації для аналізу трудових ресурсів є: 1-ПВ „Звіт з праці2”, 1-п „Звіт підприємства з продукції”, 6-ПВ „Чисельність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів”, а також дані планово-норматив­ної, облікової та оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства, інші оперативні дані.

Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із плановими показниками і з показниками, досягнутими в минулому періоді. Розрахункову чисельність працівників визначають за планово – нормативними розрахунками самого підприємства. Фактичну чисельність беруть за даними відділу кадрів.

Для аналізу складу працівників складається аналітична таблиця

Показники	План	Факт	Відхилення
абсол.	відносне
Персонал підприємства всього, з них робітники
службовці, в т ч.
керівники
спеціалісти

Керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів. До них відносяться:

1 рівень: директор, заступники, головний бухгалтер, головний інженер.

2 рівень: директори виробництва, заступник головного бухгалтера, керівники управлінь.

3 рівень: керівники цехів, відділів, лабораторії.

Спеціалісти:

- професіонали – це працівники, професійні завдання яких полягають в збільшенні наявного обсягу знань, розробки нових проектів, технологій, програм (як правило мають наукові звання);

- фахівці – особи, зайняті економічними, інженерно-технічними, бухгалтерськими та іншими роботами.

- технічні службовці – працівники, що займаються підготовкою, оформленням документації, обліком, діловодством. До них відносяться: обліковці, контролери, касири, секретарі.

Робітники – це персонал, який безпосередньо зайнятий у процесі виробництва матеріальних цінностей, ремонті основних засобів, виконує переміщення вантажів та пасажирів, виробляє послуги.

При аналізі руху робочої сили визначаються коефіцієнти:

Коефіцієнт обороту по прийому:

 

= ; де

 

- чисельність прийнятих на роботу; чол;

−середньоспискова чисельність.

 

Коефіцієнт обороту по звільненню:

 

= ; де

 

- чисельність звільнених, чол.

 

Коефіцієнт плинності кадрів:

, де

 

– чисельність звільнених за власним бажанням;

– чисельність звільнених за порушення трудової дисципліни.

 

Коефіцієнт сталості кадрів:

 

, де

– чисельність працівників, що працюють більше 1 року.

 

Коефіцієнт загального обороту:

 

 

-2-

Одним із факторів що впливає на продуктивність праці с використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу веде до зростання продуктивності праці, до кращого використання трудових ресурсів.

Для використання робочого часу використовують дані табельного обліку, плановий баланс робочого часу, хронометраж операцій і робочих процесів, моментні спостереження в цехах.

Аналіз використання робочого часу проводиться у двох напрямках: виявлення втрат робочого часу та виявлення непродуктивного використання робочого часу.

Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою показників:

середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);

середня тривалість робочого дня (зміни).

Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях (дні виходів на роботу). На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу (страйки); кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

Середня кількість робочих днів (Д) та годин (Г) 1-го працівника визначається за формулами:

 

 

Середня тривалість робочого дня:

Факторна модельфондру робочого часу (ФРЧ) має вигляд:

 

 

-3-

Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу випущеної продукції.

Розрізняють питому та технологічну трудомісткість. Питома трудомісткість – це загальні витрати людино/годин на 1 виріб, або на 100 шт. товарної продукції. Технологічна трудомісткість – це витрати нормованого робочого часу основних робітників - відрідників на виробництво продукції.

Аналітична таблиця має вигляд:

Показники	План	Факт	Відхилення
абсол.	відносне
Обсяг товарної продукції (тис.грн)
Відпрацьовано всіма працівниками (тис.люд/год)
Середньо годинний виробіток працівника
Питома трудомісткість на 1000 грн. (люд/год)

 

Між показниками трудомісткості і продуктивності праці існує обернено-пропорційний зв'язок. При зменшенні трудомісткості, продуктивність праці зростає і навпаки.

 

-4-

Продуктивність праці – це кількість продукції випущеної з 1-цю часу або кількість продукції випущеної одним працівником.

Аналітична таблиця має вигляд:

Показники	План	Факт	Відхилення
абсол.	відносне
Обсяг товарної продукції (О)
Середньоспискова чисельність (Ч)
Відпрацьовано людино/днів (В люд/дн)
Річна продуктивність праці (ППР)
Середньорічна продуктивність праці (ППр)
Середньоденна продуктивність праці (ППд)
Середньогодинна продуктивність праці (ППгод)

 

Річна продуктивність праці:

Середньоденна продуктивність праці:

 

Середньо годинна продуктивність праці:

 

Факторна модель аналізу середньорічної продуктивності праці:

 

 

При аналізі порівнюють темпи зростання продуктивності праці з темпами зростання заробітної плати. Позитивним вважається перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами заробітної плати.