Стародавнє населення України (2 год.).

План лекції.

1. Поява та розселення людей на території України.

2. Поширення землеробства й скотарства на землях України.

3. Кочовики за раннього залізного віку.

4. Заснування античних міст-держав у Північному Причорномор’ї та Криму.

5. Перші писемні згадки про давніх слов’ян. Велике розселення слов’ян.

 

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

визначати період найдавнішого розвитку в історії України;

показувати на карті територію кочових народів (кіммерійців, скіфів, сарматів); грецькі міста-держави Північного Причорномор’я, розселення східних слов’ян;

встановлювати етнокультурні зв’язки скіфів та сарматів із слов’янами;

характеризувати передумови утворення держави у східних слов’ян;

порівнювати і оцінювати історико-лінгвістичні джерела про етнічну єдність південної групи східнослов’янських племен;

розуміти концепції історичного розвитку, методи історичного дослідження.

Ключові дати до теми:

1 млн. років тому – поява першої людини на території України.

1 млн. років тому – ХІ тис. до н.е. – палеоліт.

ХІ тис. до н. е. – VI тис. до н.е. – мезоліт.

VI—IV тис. до н.е. – неоліт.

IV–III тис. до н. е – існування Трипільської культури (цивілізації).

X–VII ст. до н. е – існування кіммерійців у Північному Причорномор'ї.

VIII–VI ст. до н. є. – велика грецька колонізація

VI—III ст. до н. є. – панування скіфів у Північному Причорномор'ї

III ст. до н. є – III ст. н. е. – панування сарматів у Північному Причорномор'ї.

II тис. до н. є. – виділення праслов'янських племен з індоєвропейської спільності.

270 рік – поява готів у степах України.

370 рік – поява гунів.

IV століття – Велике розселення слов’ян.

VI ст. – Антське царство.

602 р. – остання згадка в письмових джерелах про антів.

Словник історичних термінів і понять до теми:

Агора – народні збори давніх греків, а також назва площі, на якій вони проходили.

Акінак – короткий меч довжиною 40 – 60см., зброя давніх персів і скіфів.

Акрополь – укріплена частина давньогрецького міста; так зване верхнє місто, фортеця.

Анімізм – віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежить її життя, фізіологічний і психологічний стан.

Антропогенез – 1) процес еволюційного формування людини;

2) розділ антропології, що вивчає походження людини.

Археологічна культура — сукупність археологічних пам'яток певної території і часу, що мають місцеві своєрідні особливості. Археологічна культура отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками, наприклад, за формою кераміки, обрядом поховання тощо. Дає змогу встановити рівень розвитку виробничих сил, культури, побуту того чи іншого народу або племені.

Варвари – назва, яку стародавні греки і римляни давали сусіднім з ними народам і племенам, усім чужинцям.

Волхви – серед народів Стародавнього Сходу “мудрі” люди, які володіли знаннями таємних сил природи, спілкувалися з богами і мали надприродні можливості.

Енеоліт (V — початок II тис. до н. е.) – ланка від кам’яного віку до віку металів, коли з’являються речі з міді – першого металу, опанованого людиною, але провідна роль у виготовленні знарядь праці належала каменю.

Ера – у перекладі з латинської мови – початковий момент літочислення.

Ієрогліфи – малюнкові писемні знаки (писали на папірусі, стінах храмів, саркофагах тощо).

Історичне джерело – це пам’ятки минулого, все те, що несе на собі залишки життя і діяльності людей, дає можливість відтворити історичні події (пам’ятки матеріальної культури, мови, писемності, звичаїв, обрядів тощо).

Колонізація — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням.

Магія – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, здатну чудодійно впливати на хід подій у житті людей.

Матріархат – соціальна організація первісного суспільства в період від верхнього палеоліту (40 – 35 тис. років тому) до розвиненого неоліту (12 – 6 тис. років тому), початковий етап розвитку організації.

Мезоліт (XI—VI тис. до н. є.) — середня кам'яна доба. Назва походить від грецьких слів mesos — середній, lithos — камінь.

Неоліт (VI — IV тис. до н. є.) — нова кам'яна доба. Назва походить від грецьких слів neos — новий та lithos — камінь.

Неолітична революція – процес переходу від традиційного привласнюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибна ловля) до господарства виробничого (землеробство, скотарство). Хронологічні рамки неолітичної революції на терені України – VІ – ІІІ тис. до н.е.

Палеоліт (1 млн. pp. тому — XI тис. до н. є.) — найдавніший та найдовший період в історії людства. Назва походить від грецьких слів palaios — стародавній та lithos — камінь. Отже, палеоліт — це стародавня кам'яна доба.

Патріархат — епоха в розвитку первіснообщинного ладу. Для патріархату характерна керівна роль чоловіка в родинному, господарському та громадському житті. Існування патріархату збігалося з мідним, бронзовим, раннім залізним віком.

Первіснообщинний лад — перша в історії суспільно-економічна формація, що ґрунтувалася на колективній власності окремих общин на засоби виробництва та зрівняльному розподілі. Імовірно, виник близько двох мільйонів років тому, існував в окремих районах до V—VI тис. до н. є. Первіснообщинний лад поділяють на два періоди. Протягом першого періоду людина поступово виділилася з тваринного світу, створила найпростіші кам'яні знаряддя праці. Форма суспільно-економічних відносин — первісне людське стадо. Другий період — період родового ладу — був часом утвердження системи виробничих відносин первісного суспільства. Період поділяють на матріархат і патріархат.

Плем’я – форма об’єднання людей у великий колектив для вирішення виробничих та військових проблем на основі спільності мови та території проживання.

Політеїзм – віра в існування багатьох богів.

Ранній залізний вік – один із періодів розвитку людства за археологічною періодизацією. Відзначається розселенням індоєвропейців, технологічним переламом у виготовленні знарядь праці і зброї, виникненням перших державних утворень, періодом існування найяскравіших кочових утворень. На території України ця доба припадає на І тис. до н.е. – початок І тис. н.е. і хронологічно відповідає кіммерійському, скіфському та сарматському добам історії.

Релігія – духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.

Табу – ритуальна заборона на певну дію у первісному суспільстві.

Фетишизм – віра в здатність предметів та кісток тварин допомагати людині в житті та діяльності.

Цивілізація – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рі­вень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Язичництво – термін, який було введено богословами монотеїстичних релігій. Слугує для позначення релігійних вірувань, обрядів і свят, які було вироблено протягом віків до появи монотеїзму. До язичницьких вірувань відносять магію, фетишизм, анімізм, тотемізм тощо.

Лекція 2.