Ключовими проблемами охорони здоров’я населення є:

1) незадовільний стан здоров’я населення;

2) недостатнє медикаментозне і матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я;

3) нераціональна організація системи надання медичної допомоги, диспропорція її первинного, вторинного і третинного рівнів;

4) брак сучасних медичних технологій, недостатнє володіння ними;

5) низький рівень інформованості про сучасні медичні технології, засоби збереження здоров’я та активного дозвілля;

6) неефективність державної політики щодо формування здорового способу життя;

7) недостатність фінансових, і насамперед, бюджетних, ресурсів для забезпечення ефективної діяльності системи охорони здоров’я;

8) практична відсутність ринку медичних послуг;

9) недосконалість нормативно-правових актів, які впливають на створення умов для поліпшення стану здоров’я населення та підвищення ефективності використання в системі охорони здоров’я людських, матеріально-технічних та фінансових ресурсів в умовах ринкової економіки.

Погіршення стану здоров’я зумовлене, насамперед, комплексом не медичних, а соціально-економічних та екологічних чинників, недосконалим способом життя населення. Тому поліпшення здоров’я неможливе без істотних соціально-економічних змін.

Вирішення проблем: Оскільки здоров’я населення є результатом діяльності не тільки галузі охорони здоров’я, а інтегральним показником успішності функціонування держави, усіх її інституцій, в основу розроблення Програми покладено міжгалузевий комплексний підхід. Мова йде про створення ідеологічно нової системи - системи охорони громадського здоров’я [12, С.9-10].

Проблеми підкомплеку побутового обслуговування:

Постановка проблеми: Система відносин у галузях соціальної інфраструктури носить соціально-утриманський характер і вступає в суперечність із законами ринкової економіки.

Вирішення проблеми: Реформування соціальної інфраструктури має забезпечити баланс між принципами економічної і соціальної ефективності. Соціальні виплати мають надаватися домогосподарствам, середньодушовий дохід яких нижчий за прожитковий мінімум.

Проблеми легкої промисловості:

Постановка проблеми: 1. Висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості. Причиною даної проблеми є різке скорочення сировинної бази і як результат повна залежність швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості від імпортної сировини. Костюми, сукні, сорочки, блузки та інші вироби здебільшого пошиті із китайської тканини, а взуття виготовляють з китайської чи турецької шкіри.

Висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості обумовлює їх низьку конкурентоспроможність за ціною. Так як вітчизняний споживчий ринок для українських виробників залишається закритим, то їм не залишається нічого іншого як продовжувати працювати за вже сформованою схемою.

Постановка проблеми: 2. На вітчизняних підприємствах спостерігається значний знос виробничих фондів. Більша частина виробничих фондів є застарілою. Використання застарілого устаткування, яке потребує великих енергозатрат, веде до збільшення собівартості продукції. А це в свою чергу призводить до послаблення конкурентних позицій підприємств на ринку, і, як наслідок, до їх збитковості, і навіть банкрутства.

Постановка проблеми: 3. Недостатня купівельна спроможність населення. Причиною є складне економічне становище країни.

Крім того, важким тягарем на економіку країни лягають витрати пов’язані з воєнними діями на сході країни.

В таких умовах споживачі віддають перевагу дешевшій продукції з Китаю чи Туреччини [11], з якими українським виробникам конкурувати є просто не реальним завданням на сьогоднішній час. Крім того, сировину та комплектуючі українські виробники купляють в тому ж Китаї. А це не має жодного економічного сенсу. Набагато простішим варіантом буде привезти готові вироби, що виготовлені дешевою робочою силою.

Постановка проблеми: 4. Тінізація галузі. Серед імпортованих товарів легкої промисловості досить висока частка таких, що ввозяться контрабандою. А це створює недобросовісну конкуренцію на ринку.

Вирішення проблеми: Сьогодні притримуються думки, що єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є прозорість і мінімізація ролі держави в митній політиці. Системна контрабанда робиться на ліцензіях і квотах. Доки в Україні буде існувати система квотування експорту й імпорту, доти буде контрабанда [1].

Постановка проблеми: 5. Недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність. Більшість галузей вітчизняної економіки гостро відчувають недостатність інвестиційних коштів. Частка прямих іноземних інвестицій в легку промисловість складає лише 0,3 % від загального обсягу. Найбільшу стурбованість іноземних інвесторів викликає високий рівень корупції в органах влади та в судовій системі країни [27]. Політична та економічна нестабільність в країні також негативно впливає на залучення іноземних інвестицій.

Постановка проблеми: 6. Низька частка промислових підприємств, що впроваджували організаційні інновації, яка складає лише 1,1 % від загальної кількості підприємств (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.