ВВП: зміст, поняття вимірювання.

ВВП: зміст, поняття вимірювання.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

При підрахунку ВВП виникає проблема подвійного рахунку. Ця проблема полягає в тому, що більшість продуктів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача проходить кілька виробничих стадій, а окремі частини цих продуктів купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути подвійного рахунку, треба виключити урахування проміжного продукту.

Приклад: Зерно. Вартість зерна - 100гр.+ 50 гр. додана вартість елеватора + 50 гр. додана вартість мукомельного заводу + 50 гр. додана вартість хлібозаводу + 50 гр. додана вартість торгівців = 300 гривень. Таким чином, ми підрахували ВВП за методом доданої вартості, виключивши повторення вартості проміжного продукту. Спосіб підрахунку ВВП за методом доданої вартості називають також виробничим методом.

Оскільки у ВВП включається чистий експорт, то імпорт не входить до складу ВВП і не відображується в індексі цін.

11.ВВП та сукупний добробут.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

ВВП на душу населення - ВНП, поділений на чисельність населення країни. Цей показниек дає уявлення про кількість вироблених товарів і послуг, що припадають у середньому на одного жителя країни, або, іншими словами, про те, скільки отримав би кожен житель країни, якщо б весь річний національний дохід був розподілений між усіма громадянами країни порівну.

Не враховує:

У суспільстві існують елементи натурального господарства, неринкова діяльність, результати якої не фіксуються в макропоказниках, хоча і підвищують добробут населення.

(послуги домогосподарки, ремонт житла, самостійне виготовлення одягу, продукти з присадибних ділянок, які не призначені для продажу, тощо).

- діяльність тіньового сектора економіки, який у розвинених країнах складає від 5 до 15% офіційного ВНП, в Україні -40 - 60%.

- зміни якості товарів, зміни його розподілу.

- трансфертні платежі (вони вже включені в C та I);

- операції з цінними паперами;

- продаж БУ речей.

- ВНП не відбиває такі важливі характеристики добробуту населення як стан довкілля, доступність освіти, житлові умови, умови праці та відпочинку, рівень медичного обслуговування та його доступність. Ці недоліки долає показник СНР ООН "чистий економічний добробут". Показник "чистийекономічний добробут" як раз і відбиває стан довкілля, доступність та якість освіти і медичного обслуговування, наявність вільного часу як умови інтелектуального та духовного розвитку людини.

Сукупний попит.

Сукупний попит(АD) - це залежність між кількістю виробленої продукції, на яку пред'являється попит і загальним рівнем цін.

Він показує різні обсяги товарів та послуг, тобто реальні обсяги національного виробництва, які економічні агенти (споживачі, підприємства і держава) готові придбати при будь якому рівні цін. Це сума попитів домогосподарств, фірм, уряду та іноземців.

AD = C (споживчий попит) + I( інвестаційний попит) + G (попит з боку держави) + Xn (чистий експорт)

Три види ефектів

1. Ефект ставки відсотку: чим ставка відсотку вище, тим менше величина сукупного попиту. Рівень цін і відсоткова ставка пов'язані між собою: якщо зростає рівень цін, зростає і відсоткова ставка.

2.Ефект багатства або реальних касових залишків. Якщо ціни зростають, то реальна цінність, або купівельна спроможність фінансових активів, таких як збереження або облігації, зменшується.

3. Ефект імпорту. Якщо споживачі надають перевагу імпортованим товарам, величина сукупного попиту зменшується.

Країна повинна захищати свій ринок розумною політикою протекціонізму та підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних товарів.

Нецінові фактори сукупно попиту:

1. Витрати споживачів, на які впливають:

- Добробут споживачів. Якщо добробут зростає, зростає і сукупний попит, крива AD зсувається праворуч і навпаки.

- Очікування споживачів: якщо вони очікують, що в майбутньому їх дохід зросте, вони сьогодні купують товарів більше і навпаки.

- Заборгованість споживачів. Якщо споживачі значну кількість товарів придбали в кредит, частка їх доходів піде на погашення боргу, тому вони змушені утримуватись від купівель.

- Податки з населення. Якщо податки зростають, сукупний попит зменшується.

2. Інвестиційні витрати, на які впливають:

- відсоткова ставка. Якщо зменшилась грошова маса, відсоткова ставка зростає, а інвестиційний попит зменшується і навпаки;

- очікувані прибутки від інвестицій;

- податки з підприємств;

- наявність на ринку нових технологій та можливість їх придбання;

- наявність надлишкових виробничих потужностей.

3. Державні витрати. Якщо державні закупки зростають, зростає і сукупний попит.

4. Чистий експорт. Якщо експорт більше імпорту, це означає, що на нашу продукцію зростає попит в інших країнах.

На чистий експорт впливає:

- національний дохід інших країн: якщо він зростає, іноземці купують більше товарів;

- курс національної грошової одиниці: якщо вона знецінюється, експорт зростає, а імпорт зменшується.

Держава може збільшувати сукупний попит, збільшуючи грошову масу, тоді ставка відсотку зменшується, а попит зростає.

Дію нецінових чинників сукупного попиту графічно показано зсувом кривої AD праворуч (якщо сукупний попит зростає)та ліворуч (якщо сукупний попит зменшується).

13.Сукупна пропозиція, крива сукупної пропозиції (AS)

Сукупна пропозиція (AS) - це пропозиція реального обсягу національного виробництва, сукупність пропозицій індивідів, фірм, держави.

Форма кривої сукупної пропозиції (AS) відбиває погляди двох напрямків економічної думки - класичної та кейнсіанської. Кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції (1) характеризує обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Кейнс виходив з того, що у короткостроковому періоді ціни не гнучкі, фіксовані. Фіксованими є і інші номінальні величини. Пояснюється це тривалістю трудових договорів, державним регулюванням заробітної плати, строками дії контрактів на поставку сировини та готової продукції, діяльністю профспілок. До того ж у цей період спостерігається неповна зайнятість ресурсів, у тому числі - робочої сили. За цими умовами обсяги виробництва можуть зростати і за незмінними цінами. Графічно кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції представлено горизонтальною лінією

Класична модель характеризує довгостроковий період, у якому рівень виробництва залежить від обсягів капіталу і праці, наявної технології, а не від рівня цін. Класики розглядають економіку у стані повної зайнятості. У довгостроковому періоді всі ресурси задіяні. Ціна може зростати, а обсяги виробництва - залишатися незмінними. Чому? Оскільки всі ресурси зайняті, для того, щоб відволікти робітників від інших фірм і залучити у свою, ви повинні платити їм більшу заробітну плату, щоб отримати додаткові матеріальні ресурси, за них треба також більше заплатити. Рівень цін зросте. А загальний обсяг виробництва? Він не зміниться, оскільки ваша фірма збільшить пропозицію, а ті фірми, в кого ви відібрали ресурси - зменшать. Тому на графіку класичний відрізок кривої сукупної пропозиції (3) буде показано вертикальною лінією.

Висхідний (проміжний) відрізок кривої сукупної пропозиції. Відбувається одночасно зростання обсягів вир-ва і зростання рівня цін. Галузі розвиваються нерівномірно, а нові потребують додаткової робочої сили. Розвиток депресивних рівнів також потребує додаткових ресурсів. Розбудова ек. депресивних, віддалених районів вимагає додаткових витрат. До того ж важко знаходити висококваліфіковану робочу силу. Тому фірми змушені наймати працівників не такої високої кваліфікації, а це позначається на продуктивності праці і викликає зростання обсягів виробництва при однозначному зростанні цін. При повній зайнятості ресурсів та зростанні рівня цін зростають і обсяги виробництва, але ця закономірність діє тільки при відсутності монополії. Графічно зміни величини сукупної пропозиції внаслідок зміни рівня цін показується рухом вздовж кривої AS.

Класична економічна теорія.

Найбільш відомими економістами - класиками вважаються Д.Рікардо, Джон Стюарт Мілль, Жан Батист Сей, Ф.Еджуорт, Альфред Маршалл, А.Пігу. Цей напрямок економічної думки сформувався у Х1Х - та початку ХХ сторіччя

У основі класичної теорії зайнятості - два головних поняття.

По-перше, стверджувалось, що неможлива ситуація, за якою при повній зайнятості ресурсів рівень витрат буде недостатнім для закупки виробленої продукції.

По-друге, навіть якщо б рівень витрат з якихось причин зменшився і не забезпечував продаж всіх вироблених товарів, ринок своїми механізмами швидко повернув би економіку до стану рівноваги. Такими механізмами є ціни, заробітна плата, норма процента.

Класична теорія рівноваги базується на законі Сея. Закон Сея - проста ідея про те, що сам процес виробництва товарів створює дохід, рівний вартості вироблених товарів, інакше кажучи, виробництво само створює для себе попит, а тому величина попиту і величина пропозиції завжди співпадають, отже, економіка завжди знаходиться у стані рівноваги. Це відбувається за рахунок гнучкості цін та тільки в умовах повної зайнятості. Сей виходив з припущення, що весь дохід, отриманий економічними суб'єктами, витрачається, і кожен витрачає тільки власні кошти.

Якщо якісь ресурси не використовуються, розвивається додаткове виробництво до того моменту, коли буде досягнута повна зайнятість. Класики вважали, що можливі тільки тимчасові порушення рівноваги і ринок через ціні швидко відновлює рівновагу.

Безробіття, вважають класики, було б неможливим, якби заробітна плата була гнучкою, тобто якби вона знижувалась при даному рівні цін.

Згідно з класичною теорією, безробіття є добровільним, у ньому повинні самі робітники, які не погоджуються на зниження заробітної плати.

Рівновага в економіці досягається рівністю збережень та інвестицій: S = I

Інструментом, який призведе до того, що всі заощадження перетворяться на інвестиції є норма процента. Також, однією із умов досягнення рівновагі є гнучкість цін і заробітної плати. Ефективність цих механізмів класики пов'язують з тим, що ціни гнучкі, а пропозиція еластична.

Класики вважали, що на грошовому ринку заощадження населення будуть відбиватися кривою пропозиції грошей S, а інвестиційні плани підприємств - на кривій попиту на гроші D.

Чим вище норма позичкового відсотку, тим більше заощаджень, тим більше пропозиція грошей, тому крива пропозиції має позитивний нахил.

Інвестори зацікавлені в зниженні ставки відсотку, тому крива попиту на гроші має від'ємний нахил.

Величина відсоткової ставки r буде врівноважувати попит і пропозицію грошей. Рівноважна ставка відсотку - в точці перетину кривих попиту і пропозиції грошей.

Класики стверджують: будь - яка відсоткова ставка буде врівноважувати попит і пропозицію грошей, тобто заощадження і інвестиції.

17. Кейнс iанська теорiя: загальнi теоретичнi передумови

Кейнс піддав критичному аналізу основні положення класичної теорії, насамперед - існування механізму обов'язкового досягнення рівноваги повної зайнятості. Наявність безробіття, кризи, що періодично повторюються, спростовують твердження класичної школи. Кейнс звернув увагу на те, що ціни та заробітна плата нееластичні в сторону зниження. Кейнс також спростував ствердження Сєя щодо того, що сама пропозиція створює попит. Кейнс стверджував, що попит створює пропозицію. Підприємці виробляють товари та послуги, вважаючи, що на них існує попит. Попит приносить підприємцям дохід, який дозволяє відшкодувати витрати та отримати прибуток. Це означає, що обсяг виробництва і рівень зайнятості в економіці залежать від розташування кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Кейнс висунув теорію ефективного попиту; зрозуміти, як за Кейнсом формується ефективний попит нам допоможе графік на рис. 3 рис.

Крива сукупної пропозиції AS показує, які доходи потрібно отримати підприємцям, щоб відшкодувати витрати та отримати прибуток. Це - доходи, які підприємці очікують, планують, прагнуть отримати. Крива сукупного попиту AD показує фактичні доходи, які забезпечуються попитом. Підприємці, власники ресурсів виходять на ринок з ціною пропозиції Ps, споживачі - з ціною попиту Pd.

Обсяг виробництва і рівень зайнятості визначається точкою перетину Е кривих AD та AS. Ця точка показує величину ефективного попиту і відбиває рівність очікуваного (запланованого) доходу з фактично отриманим доходом, який забезпечив відшкодування витрат та отримання прибутку.

Рівновага в точці Е є стійкою, тому що при її порушенні приходять в дію механізми, які повертають попит і пропозицію до стану рівноваги.

Кейнс піддав критичному аналізу основні положення класичної теорії рівноваги та показав, що той механізм, який за ствердженнями класиків, забезпечує в економіці рівновагу повної зайнятості, не діє. Висновок, який зробив Кейнс полягає в тому, що ринковий механізм не в змозі забезпечити оптимальний розподіл ресурсів, насамперед, не може забезпечити такий рівень інвестицій, який буде сприяти досягненню повної зайнятості.

Головний висновок, зроблений Кейнсом та його послідовниками: держава повинна активно втручатися в економічне життя суспільства, регулюючи економічні процеси, стимулюючи попит, особливо - інвестиційний.

18. Кейнсiанська макроекономiчна модель та зображення

Користуючись кейнсіанським інструментарієм (споживання, заощадження, інвестиції), з'ясуємо, як формується рівноважний обсяг виробництва. Для цього існує два методи, один з них - зіставлення сукупних витрат і обсягу виробництва.

Для закритої економіки рівноважний стан визначається рівнянням C + In = ЧНП і вказує який рівень обсягу виробництва може стабільно забезпечити економіка.

Якщо ЧНП зростає більше рівноважної величини, обсяг виробництва буде більше сукупних витрат (тобто сукупного попиту), зростуть запаси, зменшиться прибуток підприємств, внаслідок цього скоротиться обсяг виробництва, зайнятість і дохід.

Якщо ЧНП буде нижче рівноважного, сукупні витрати (сукупний попит) будуть більше обсягу виробництва, товарні запаси зменшаться, зросте прибуток, ЧНП почне зростати, економіка повернеться до стану рівноваги.

Покажемо це на графіку (рис.6)

 

Відомо, що ЧНП є рівноважним, якщо Y = E, тобто все, що вироблене - продане. Виробництво утворило дохід. Але частка цього доходу була спрямована на заощадження. Заощадження скорочують величину витрат, частина товарів залишається нереалізованою, а це призводить до зменшення загального обсягу виробництва. У той же час, частина продукту, представлена засобами виробництва, реалізується всередині підприємницького сектору, приймає форму інвестицій. Тому інвестиції є ін'єкції, вприскування в потік витрат, у той час, як заощадження є вилучення з цього потоку. Якщо заощадження більше інвестицій (S більше I), то витрати (С + In) більше ЧНП, ЧНП не стійкий, він вище рівноважного. Якщо ж заощадження менше інвестицій (S менше In), то витрати більше ЧНП і ЧНП нижче рівноважного. Рівновага досягається при (S = In), тоді (C + In) = ЧНП.

19.Iнвестицii валові та чисті

інвестиції - це майнові і інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою отримання доходу. Інвестування, або капіталоутворення - чистий приріст реального капіталу у суспільств

Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування за певний пе-ріод, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробницт-ва та приріст товарно-матеріальних засобів.

Чисті інвестиції — це додаткові інвестиції, тобто їхній приріст понад зношення капіталу в цьому році. Різниця між валовими і чистими інвестиціями становить амортизацію.

Чинниками, які формують інвестиційний попит є:

- Очікувана норма чистого прибутку. Якщо отриманий дохід від інвестицій відшкодує витрати на придбання та експлуатацію інвестиційних товарів і принесе чистий прибуток - інвестування здійсниться.

- Податки з підприємства, якщо податок вище очікуваного прибутку, інвестування не відбудеться.

- Реальна ставка позичкового відсотку. Якщо очікувана норма прибутку вище реальної ставки відсотку, підприємці інвестують.

Мультиплікатор інвестицій - числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів зросте дохід при даному зростанні інвестицій:

Зміни у реальному ЧНП

Мультиплікатор= ---------------------------------------

Зміни в інвестиціях

Якщо домогосподарства починають збільшувати заощадження при даному рівні доходу, рівень виробництва і зайнятості буде нижчим. Це так званий парадокс заощадливості. Цей парадокс стверджує, що зростання збережень небажане тому що їх збільшення у домогосподарствах призводить до скорочення споживання, а значить - і до зменшення сукупного попиту

20. Iнвестицii фактори

інвестиції - це майнові і інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою отримання доходу. Інвестування, або капіталоутворення - чистий приріст реального капіталу у суспільств

Чинниками, які формують інвестиційний попит є:

- Очікувана норма чистого прибутку. Якщо отриманий дохід від інвестицій відшкодує витрати на придбання та експлуатацію інвестиційних товарів і принесе чистий прибуток - інвестування здійсниться.

- Податки з підприємства, якщо податок вище очікуваного прибутку, інвестування не відбудеться.

- Реальна ставка позичкового відсотку. Якщо очікувана норма прибутку вище реальної ставки відсотку, підприємці інвестують.

Якщо домогосподарства починають збільшувати заощадження при даному рівні доходу, рівень виробництва і зайнятості буде нижчим. Це так званий парадокс заощадливості. Цей парадокс стверджує, що зростання збережень небажане тому що їх збільшення у домогосподарствах призводить до скорочення споживання, а значить - і до зменшення сукупного попиту

Збільшення збережень не компенсується збільшенням інвестицій. Чому? По-перше, плани заощаджень і інвестицій не співпадають. По-друге, коли споживчий попит скорочується, нема сенсу нарощувати інвестиції, адже ви пам'ятаєте, що попит на ресурси є похідним від попиту на вироблені товари. Отже, при зростанні збережень зменшується стимул для інвестування.

Якщо домогосподарства починають збільшувати заощадження при даному рівні доходу, рівень виробництва і зайнятості буде нижчим. Це так званий парадокс заощадливості. Цей парадокс стверджує, що зростання збережень небажане тому що їх збільшення у домогосподарствах призводить до скорочення споживання, а значить - і до зменшення сукупного попиту.

 

Інфляція

Інфляція - складне багатофакторне явище, яке характеризує порушення процесу відтворення, властиве економіці, яка використовує паперово-грошовий обіг. Словник сучасної економічної теорії Макміллана пропонує таке визначення інфляції: "Інфляція - стійке зростання загального рівня цін. Темп зростання загального рівня цін в одиницю часу". У якості одиниць виміру інфляції використовують індекс вартості життя (індекс споживчих цін) та дефлятор ВНП. За допомогою індексу цін рівень інфляції можна обчислити за формулою:

Рівень інф. = Іцін - 100%

Темп інфляції визначається за формулою:

Рп - Рб

Тінфл = ------------ 100%

Рб
де Рп - рівень цін поточного року, Рб - рівень цін базисного року.

Зовнішні причини. До зовнішніх причин відноситься, зокрема, скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі.

Внутрішні причини. По-перше, як правило, одним із джерел інфляційних процесів служить деформація народногосподарської структури, що виражається в істотному відставанні галузей споживчого сектора при явно гіпертрофованому розвитку галузей важкої індустрії, і особливо військового машинобудування. По-друге, нездатність перебороти інфляцію породжується недоліками господарського механізму.

 

Інфляція

Інфляція - складне багатофакторне явище, яке характеризує порушення процесу відтворення, властиве економіці, яка використовує паперово-грошовий обіг. Словник сучасної економічної теорії Макміллана пропонує таке визначення інфляції: "Інфляція - стійке зростання загального рівня цін. Темп зростання загального рівня цін в одиницю часу". У якості одиниць виміру інфляції використовують індекс вартості життя (індекс споживчих цін) та дефлятор ВНП. За допомогою індексу цін рівень інфляції можна обчислити за формулою:

Рівень інф. = Іцін - 100%

Темп інфляції визначається за формулою:

Рп - Рб

Тінфл = ------------ 100%

Рб
де Рп - рівень цін поточного року, Рб - рівень цін базисного року.

Інфляція попиту - порушення рівноваги між попитом та пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повного завантаження виробничих потужностей, а також ріст купівельної спроможності трудящих (ріст заробітної плати), в результаті, наприклад, погоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей стосовно кількості товарів і ціни починають рости.

І нфляцію пропозиції (інфляцію витрат) пов'язують з дією двох чинників: зростанням цін на сировину та енергоресурси і зростанням заробітної плати, що призводить до зростання витрат виробництва, отже - і до зростання цін. Причиною інфляції витрат є також олігополістична політика ціноутворення, фінансова політика держави. Детальніше - в підручнику.

Чи можна вважати, що в Україні спостерігається інфляція попиту? А інфляція пропозиції?

Фіскальна політика

Фіскальна політика – політика оподаткування і державних витрат. Може бути потужним стабілізатором економіки в досвідчених ринках та може руйнувати її в недосконалих ринках.

Головна мета: стабільний розвиток економіки, повна зайнятість. Для того, щоб держава могла запроваджувати цю політику, необхідно зосередити в її руках певну частину національного продукту. В розвинених країнах в руках держави знаходиться від 1/5(20%) до 3/5(60%) національного доходу.

Фіскальна політика визначає основні напрямки використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування та джерела видатків.

Існують прямі та непрямі методи регулювання. До перших належать:

1)використання коштів державного бюджету для фінансування розширеного відтворення

2)для покриття непрямих витрат держави

3)для держ. інвестицій

3)для зміни економічної структури, прямі і опосередковані дотації підприємствам

4)цільові кредити та державні закупки товарів та послуг

У фіскальній політиці держава застосовує не дискреційну та дискреційну фіскальну політику.

Не дискреційна(політика вбудованих стабілізаторів). Таким стабілізатором є:податки, соціальні виплати і допомога по безробіттю; програми допомоги в с/г; збереження корпорацій

Дискреційна політика(за думкою держави): зміна програм, сусп.. робіт та інших проектів, які здійснюються за рахунок державних витрат; зміна затрат на соціальні потреби, окрім допомоги по безробіттю. За певних умов держава скорочує виплати на витрати(допомога багатодітним, боротьба з бідністю). Але ці заходи легко запроваджувати, але важко відмінити(протест населення)

ВВП: зміст, поняття вимірювання.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

При підрахунку ВВП виникає проблема подвійного рахунку. Ця проблема полягає в тому, що більшість продуктів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача проходить кілька виробничих стадій, а окремі частини цих продуктів купуються і продаються декілька разів. Щоб уникнути подвійного рахунку, треба виключити урахування проміжного продукту.

Приклад: Зерно. Вартість зерна - 100гр.+ 50 гр. додана вартість елеватора + 50 гр. додана вартість мукомельного заводу + 50 гр. додана вартість хлібозаводу + 50 гр. додана вартість торгівців = 300 гривень. Таким чином, ми підрахували ВВП за методом доданої вартості, виключивши повторення вартості проміжного продукту. Спосіб підрахунку ВВП за методом доданої вартості називають також виробничим методом.

Оскільки у ВВП включається чистий експорт, то імпорт не входить до складу ВВП і не відображується в індексі цін.

11.ВВП та сукупний добробут.

ВВП - це виражена в ринкових цінах кінцева вартість товарів та послуг, створених протягом року на території даної країни національними та іноземними виробниками.

ВВП на душу населення - ВНП, поділений на чисельність населення країни. Цей показниек дає уявлення про кількість вироблених товарів і послуг, що припадають у середньому на одного жителя країни, або, іншими словами, про те, скільки отримав би кожен житель країни, якщо б весь річний національний дохід був розподілений між усіма громадянами країни порівну.

Не враховує:

У суспільстві існують елементи натурального господарства, неринкова діяльність, результати якої не фіксуються в макропоказниках, хоча і підвищують добробут населення.

(послуги домогосподарки, ремонт житла, самостійне виготовлення одягу, продукти з присадибних ділянок, які не призначені для продажу, тощо).

- діяльність тіньового сектора економіки, який у розвинених країнах складає від 5 до 15% офіційного ВНП, в Україні -40 - 60%.

- зміни якості товарів, зміни його розподілу.

- трансфертні платежі (вони вже включені в C та I);

- операції з цінними паперами;

- продаж БУ речей.

- ВНП не відбиває такі важливі характеристики добробуту населення як стан довкілля, доступність освіти, житлові умови, умови праці та відпочинку, рівень медичного обслуговування та його доступність. Ці недоліки долає показник СНР ООН "чистий економічний добробут". Показник "чистийекономічний добробут" як раз і відбиває стан довкілля, доступність та якість освіти і медичного обслуговування, наявність вільного часу як умови інтелектуального та духовного розвитку людини.

Сукупний попит.

Сукупний попит(АD) - це залежність між кількістю виробленої продукції, на яку пред'являється попит і загальним рівнем цін.

Він показує різні обсяги товарів та послуг, тобто реальні обсяги національного виробництва, які економічні агенти (споживачі, підприємства і держава) готові придбати при будь якому рівні цін. Це сума попитів домогосподарств, фірм, уряду та іноземців.

AD = C (споживчий попит) + I( інвестаційний попит) + G (попит з боку держави) + Xn (чистий експорт)

Три види ефектів

1. Ефект ставки відсотку: чим ставка відсотку вище, тим менше величина сукупного попиту. Рівень цін і відсоткова ставка пов'язані між собою: якщо зростає рівень цін, зростає і відсоткова ставка.

2.Ефект багатства або реальних касових залишків. Якщо ціни зростають, то реальна цінність, або купівельна спроможність фінансових активів, таких як збереження або облігації, зменшується.

3. Ефект імпорту. Якщо споживачі надають перевагу імпортованим товарам, величина сукупного попиту зменшується.

Країна повинна захищати свій ринок розумною політикою протекціонізму та підвищенням конкурентоспроможності вітчизняних товарів.

Нецінові фактори сукупно попиту:

1. Витрати споживачів, на які впливають:

- Добробут споживачів. Якщо добробут зростає, зростає і сукупний попит, крива AD зсувається праворуч і навпаки.

- Очікування споживачів: якщо вони очікують, що в майбутньому їх дохід зросте, вони сьогодні купують товарів більше і навпаки.

- Заборгованість споживачів. Якщо споживачі значну кількість товарів придбали в кредит, частка їх доходів піде на погашення боргу, тому вони змушені утримуватись від купівель.

- Податки з населення. Якщо податки зростають, сукупний попит зменшується.

2. Інвестиційні витрати, на які впливають:

- відсоткова ставка. Якщо зменшилась грошова маса, відсоткова ставка зростає, а інвестиційний попит зменшується і навпаки;

- очікувані прибутки від інвестицій;

- податки з підприємств;

- наявність на ринку нових технологій та можливість їх придбання;

- наявність надлишкових виробничих потужностей.

3. Державні витрати. Якщо державні закупки зростають, зростає і сукупний попит.

4. Чистий експорт. Якщо експорт більше імпорту, це означає, що на нашу продукцію зростає попит в інших країнах.

На чистий експорт впливає:

- національний дохід інших країн: якщо він зростає, іноземці купують більше товарів;

- курс національної грошової одиниці: якщо вона знецінюється, експорт зростає, а імпорт зменшується.

Держава може збільшувати сукупний попит, збільшуючи грошову масу, тоді ставка відсотку зменшується, а попит зростає.

Дію нецінових чинників сукупного попиту графічно показано зсувом кривої AD праворуч (якщо сукупний попит зростає)та ліворуч (якщо сукупний попит зменшується).

13.Сукупна пропозиція, крива сукупної пропозиції (AS)

Сукупна пропозиція (AS) - це пропозиція реального обсягу національного виробництва, сукупність пропозицій індивідів, фірм, держави.

Форма кривої сукупної пропозиції (AS) відбиває погляди двох напрямків економічної думки - класичної та кейнсіанської. Кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції (1) характеризує обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Кейнс виходив з того, що у короткостроковому періоді ціни не гнучкі, фіксовані. Фіксованими є і інші номінальні величини. Пояснюється це тривалістю трудових договорів, державним регулюванням заробітної плати, строками дії контрактів на поставку сировини та готової продукції, діяльністю профспілок. До того ж у цей період спостерігається неповна зайнятість ресурсів, у тому числі - робочої сили. За цими умовами обсяги виробництва можуть зростати і за незмінними цінами. Графічно кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції представлено горизонтальною лінією

Класична модель характеризує довгостроковий період, у якому рівень виробництва залежить від обсягів капі