Організація фінансування із місцевого бюджету

 

Відповідно до статті 78 Бюджетного кодексу виконання місцевих бюджетів здійснюється фінансовими органами виконавчих органів місцевого самоврядування, на які покладено загальну організацію і управління виконанням відповідного місцевого бюджету та координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету [2].

Для забезпечення органів місцевого самоврядування моніторингом і контролем за виконанням усіх трансакцій з коштами місцевих бюджетів згідно з пунктом 2 цієї статті в Україні впроваджена казначейська система обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства.

Казначейське виконання місцевих бюджетів забезпечує:

· щоденний контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

· дотриманням штатної, фінансової та касової дисципліни;

· відповідність наданих до оплати документів (рахунків, договорів, актів виконаних робіт, наданих послуг тощо) вимогам чинного законодавства.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками в Україні було впроваджено у 2003-2004 роках. З переходом місцевих бюджетів на казначейське обслуговування значно зріс обсяг навантаження на органи Державного казначейства. Кількість місцевих бюджетів, які перейшли на казначейське обслуговування, становило більше 12 тис., кількість розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів – 30 тис., тобто в середньому один орган Державної казначейської служби мав обслуговувати 18 місцевих бюджетів [44].

Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується в місячний строк після затвердження відповідного бюджету. До затвердження розпису діє тимчасовий розпис на відповідний період.

Розпорядники бюджетних коштів протягом бюджетного періоду забезпечують відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Як зазначалося раніше, за обсягом наданих розпорядникам бюджетних коштів прав, обов'язків і відповідальності по місцевих бюджетах вони поділяються на два ступеня: головних розпорядників коштів і розпорядників коштів третього ступеня (рис. 6.2).

Головними розпорядниками коштів є:

ü по місцевих бюджетах – керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів;

ü по міських – голови Рад народних депутатів міст районного підпорядкування,

ü по сільських і селищних бюджетах – голови цих Рад.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які по місцевих бюджетах підвідомчі головним розпорядникам бюджетних коштів (призначень).

У тижневий термін після опублікування відповідного рішення місцевих Рад народних депутатів, головний бухгалтер ради доводить до розпорядника лімітні довідки.

ЛІМІТНІ ДОВІДКИ за бюджетними асигнуваннями – це документи, в яких представлено затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що мають оцінюватись на основі відповідних нормативів, згідно із законодавством.

Розпорядники коштів у 2-хтижневий термін після одержання лімітних довідок подають уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань радам для складання відповідних бюджетів (розпису бюджетних асигнувань, згідно з бюджетними призначеннями, затвердженими у відповідному бюджеті для загального і спеціального фондів у розрізі розпорядників).

Помісячний розпис асигнувань загального фонду відповідних бюджетів складається за скороченою економічною класифікацією та в розрізі розпорядників. Показники уточнених проектів кошторисів та планів асигнувань повинні відповідати лімітним довідкам.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів передбачає, що виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюватиметься наступним чином:

1. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів місцевих бюджетів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

2. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

3. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України.

 

Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання відповідного бюджету;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Фінансування видатків з місцевих бюджетів шляхом пере­рахування коштів з поточного рахунка бюджету на поточні бю­джетні рахунки розпорядників коштів здійснюється за допомогою платіжних доручень за формою 0410001 (рис. 6.3).

 

Бухгалтерія фінансового органу, що здійснює виконання бюджету, випи­сує платіжні доручення у 3-х примірниках і подає до установи банка, який його обслуговує

Перший примірник платіжного доручення залишається в банку як підстава для перерахування коштів

Третій примірник – повертається фіноргану як підтвердження про виконання доручення

Другий примірник – передається головному розпоряднику коштів як повідомлення про перерахування коштів

Рис. 6.8. Механізм здійснення операцій з фінансування видатків

З місцевих бюджетів

 

 

Після одержання платіжного доручення банк, який обслуговує даний фінансовий орган, через комп'ютерну мережу дає розрядження банку головного розпорядника коштів видати кошти одержувачу.

Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання доходної частини загального фонду відповідного бюджету.

Факт перевиконання (недоотримання) доходної частини загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за підсумками 3-х кварталів при перевищенні (недоотриманні) доходів загального фонду місцевого бюджету більше ніж на 15 %.

Після прийняття рішення про місцевий бюджет розпорядникам коштів забороняється приймати рішення, які можуть призвести до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Якщо рішення про місцевий бюджет не прийнято до початку нового бюджетного періоду, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на поточні цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.

Територіальні органи Державної казначейської служби України складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад.