ІУ. Радіонуклідне дослідження органів дихання.

Радіонуклідні методи дослідження макроструктури легень у зв’язку з втіленням в клінічну практику РКТ стали використовувати більш вибірково. Крім того, сцинтиграфія легень є головним променевим методом дослідження функціональної патології легень. Вона дозволяє оцінити як якісно, так і кількісно стан вентиляції, перфузії та легеневого капілярного кровообігу.

Для оцінки вентиляції та бронхіальної проходимості виконують інгаляційну сцинтиграфію за допомогою інертних газів ¹³³Xe,^81mКr або аерозолю з ^99mTc. Показаннями до використання сцинтіграфії з технецієм - підозра на тромбоемболію легеневої артерії. РФП вводять активністю 148-185 Мбк. Використовуючи закриту систему спірограф-пацієнт, після досягнення динамічної рівноваги на гамма-камері записують сцинтиграфічне зображення легень з швидкістю 1 кадр/хв. Протягом 15 хвилин та потім проводять його кількісну та якісну обробку. Ділянки порушення вентиляції легень, що може зустрічатись при обструктивних ураженнях (бронхіті, бронхіальній астмі, локальному пневмосклерозі, раці бронха та інше) відповідають містам зниженого накопичення РФП. Використання радіонуклідних досліджень в пульмонології в теперішній час обмежено із-за дорогих ізотопів, труднощів їх отримання, звуження показаній до їх використання.

З метою оцінки капілярного кровообігу виконують перфузійну сцинтиграфію після внутрішньовенного введення мічених ^99mТс часток альбуміну – розміром 20-40 мкм (мікро сфери або макроагрегати- МАА). Такий розмір часток перепонує їх проходженню крізь капілярне русло і майже 100% мікро сфер застряє в капілярах. Слід відмітити, що з кровообігу вилучається лише незначна частина капілярів (враховуючи, що у людини їх приблизно 280 млрд, а для дослідження вводиться лише 200-500 тисяч частиць), а білкові частиці через декілька годин повністю порушуються ензимами крові. Гамма-кванти реєструються детектором гамма-камери. Використовують 4 проекції: передню, задню, праву та ліву бічні. Розподіл РФП по легеневим полям повинен бути рівномірним. Для якісної оцінки їх поділяють на 3 рівні частини: верхню, середню та нижню. Загальне накопичення РФП в обох легенях беруть за 100%. А на комп’ютері розраховують відносну радіоактивність кожного відділу легеневого поля (в нормі в правому більше на 5-10%, а концентрація РФП збільшується зверху вниз). Любі порушення капілярного кровообігу супроводжуються змінами вказаних співвідношень.

Сцинтграфія з галієм - один з засобів уточнення природи вогнищевого утворення в легенях: підвищене накопичення радіонукліда в вогнищі разом з даними традиційної рентгенографії та РКТ з високою ступінню вірогідності можуть вказувати на злоякісність утворення.

Рентгенанатомія органів дихання.

Зображення легень при рентгенологічному дослідженні в прямій проекції отримається як сумарне зображення всіх органів та тканин, які розташовані по ходу рентгенівського випромінювання – м’яких тканин, скелета грудної клітини, діафрагми, органів середостіння та легень.

Легеневі поля

Обидві легені на оглядовій прямій рентгенограмі утворюють два окремих світлих (тому що заповнені повітрям) легеневих поля, які пересікаються тінями ребер. Легеневі поля мають легеневий малюнок, який утворений тінями артерій та вен легень і в меншій ступені оточуючій їх сполучною тканиною. В легеневих полях виділяють: верхівки (ділянки легень, які розташовані вище ключиць), та відділи (верхній, середній та нижній). Поділ легеневих полів на відділи здійснюється завдяки горизонтальним лініям, які проводяться з кожного боку на рівні нижніх країв передніх кінців ІІ та ІУ ребер. Таким чином верхній відділ розташовано від верхівки до ІІ ребра, середній – між ІІ та ІУ ребрами, нижній – від ІУ ребра до діафрагми. Вертикальними лініями, проведеними через точку перетину ключиці з зовнішнім реберним краєм і через середину відрізка ключиці, що проектується на легеневе поле, ділять легеневі поля на зони: латеральну, середню та медіальну.

На боковому знімку зображення легеневих полів накладається одне на одне, але структура найближчої до плівки легені виділяється краще, ніж протилежної. Чітко видна верхівка легені, тінь грудини, контури обох лопаток, тіні Th_ІІІ-Th_ІХ та ребер. На боковому знімку виділяють дві світлих ділянки: ретростернальний простір (між грудиною та тіню серця з висхідною аортою) та ретрокардіальний простір (між серцем та хребтом).

Міжчастковими щілинами легені поділяються на частки: ліва на верхню та нижню, права – на верхню, середню та нижню. Верхня границя нижньої частки проходить по задньому відділу ІУ ребра, а нижня границя по передньому відділу УІ ребра. Границя між верхньою та середньою частками правої легені йде по передньому відділу тіла ІУ ребра. Краще визначати часткову локалізацію патологічних вогнищ по рентгенограмам в бічних проекціях. Для цього знаходять верхню точку діафрагми, від неї до середини кореня легені проводять пряму лінію до перехрестя її з зображенням хребта (границя між верхньою та нижньою часткою в лівої легені та між верхньою та середньою в правої). Горизонтальна лінія з середини кореня легеня в напрямку грудини є умовною границею між верхньою та середньою часткою в правої легені.

Найменшою структурною одиницею легень є ацинус, діаметром близько 1,5 мм, який вентилюється термінальною бронхіолою. Кілька ацинусів утворюють первинну легеневу часточку, діаметром 1-1,5 см. А кілька часточок утворюють субсегмент, субсегменти – бронхолегеневий сегмент. А вже останні – частку легені. В правії легені 3 а в лівій 2 частки. Сегментарна будова легень: 1-верхівковий; 2-задній; 3-передній; 4-наружний (в правому) та верхній язиковий (в лівому); 5-внутрішній (в правому) та нижній язиковий (в лівому); 6-верхній нижньої долі; 7-нижнєвнутрішній (серцевий); 8-нижньопередній; 9-нижньонаружний; 10-нижньозадній.

Діафрагма

Знизу легеневі поля відокремлені площинною дугою тіні діафрагми, латеральний відділ якої складає разом з зображенням ребер гострий реберно-діафрагмальний кут, а медіальний відділ разом з тінню серця серцево-діафрагмальний. Найбільш висока точка правої половини діафрагми проецирується на рівні передніх кінців У-УІ ребер (зліва – на 1-2 см нижче). В боковій проекції обидві половини діафрагми утворюють дуги, які йдуть або друг над другом (в правій боковій), або перехрещуються одна з одною (в лівій боковій). Передня частина кожної дуги складає з зображенням передньої грудної стінки неглибокий кут (передня частина реберно-діафрагмального синуса), задня утворює з заднім краєм легеневого поля глибокий кут (задня частина реберно-діафрагмального синуса). Під лівим куполом діафрагми візуалізується просвітлення – повітряний пухир шлунка.

М’які тканини

На прямих рентгенограмах видні бічні відділи м’яких тканин, а на бічних – передні та задні відділи. Але у осіб фізично розвинутих відображаються тіні великих м’язів (грудний м’яз). У жінок нижні відділи легень менш прозорі внаслідок проектування тіней молочних залоз, контури яких добре відображаються і нерідко випинаються за межі легеневих полів. Симетричні, круглої форми затемнення від сосків іноді можуть бути помилково прийняті за вогнищеві тіні.

Плевра

Нормальна плевра видна лише тоді, коли вона попадає по ходу рентгенівських променів.