Методика вимірювання артеріального тиску

Вимірювання артеріального тиску повинно проводитися у спокійному оточенні після 5-хвилинного відпочинку.

Протягом 30 хв. до вимірювання пацієнт не повинен курити чи пити каву.

Манжета має охоплювати не менше ніж 80 % окружності плеча і покривати 2/3 його довжини. Використання занадто вузької або короткої манжети веде до завищення показників АТ, занадто широкої — до їх заниження. Стандартна манжета (12–13 см у ширину та 35 см у довжину) використовується у осіб з нормальними та худими руками. У осіб з мускулистими або товстими руками потрібно застосовувати манжету довжиною 42 см; у дітей віком до п’яти років — довжиною у 12 см.

Розміщують манжету посередині плеча на рівні серця так, аби її нижній край знаходився на 2–2,5 см вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець.

При першому вимірюванні АТ рекомендується спочатку визначити рівень САТ пальпаторним методом. Для цього необхідно визначити пульс на a. radialis і потім швидко накачати повітря в манжету до 70 мм рт. ст. Далі необхідно накачувати по 10 мм рт. ст. до значення, при якому зникає пульсація на a. radialis. Після цього починають випускати повітря з манжети. Той показник, при якому з’являється пульсація на a. radialis під час випускання повітря, відповідає САТ. Такий пальпаторний метод визначення допомагає уникнути помилки, пов’язаної з «аускультативним провалом» — зникненням тонів Короткова відразу після їх першої появи.

При вимірюванні аускультативним методом повітря накачують на 20–30 см вище значень САТ, які були визначені пальпаторно.

Випускають повітря повільно — 2 мм за секунду — і визначають І фазу тонів Короткова (появу) і V фазу (зникнення), які відповідають САТ і ДАТ. При вислуховуванні тонів Короткова до дуже низьких значень або до 0, за ДАТ вважають рівень АТ, що фіксується на початку V фази. Значення АТ закруглюють до найближчих 2 мм.

Вимірювання слід проводити не менше двох разів з інтервалом 2–3 хв. При розходженні результатів більше, ніж на 5 мм рт.ст., необхідно зробити повторні виміри через декілька хвилин.

При першому вимірюванні АТ слід визначати на обох руках, а також в положенні сидячи, стоячи і лежачи. До уваги беруться більш високі значення, які точніше відповідають внутрішньоартеріальному АТ.

Вимірювання АТ на першій та п’ятій хвилинах після переходу в ортостаз необхідно обов’язково проводити у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з цукровим діабетом і в усіх випадках наявності ортостатичної гіпотензії або при підозрі на неї.

 

Додаток № 5

 

до уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія»

 

Надання медичної допомоги на догоспітальному етапі пацієнтам з ГК

(екстрена медична допомога)

 

Розділ 1. Прийом виклику диспетчером «103». Передача виклику диспетчером бригаді швидкої медичної допомоги.

 

1. Поради абоненту, який зателефонував на «103» (Диспетчер у телефонному режимі):

Покласти пацієнта з піднятим головним кінцем;

Уточнити, чи прийняв пацієнт планові гіпотензивні препарати, якщо ні, то рекомендувати прийняти їх у звичайній дозі;

Виміряти пульс, АТ і записати значення;

Знайдіть попередні ЕКГ пацієнта, показати їх медичному працівнику бригади швидкої медичної допомоги (ШМД);

Не залишати пацієнта без нагляду.

 

2. Бригада ШМД прибуває на виклик за направленням диспетчера ШМД проводить втручання:

 

Діагностика

 

Надання екстреної медичної допомоги

 

Термінова госпіталізація пацієнта у профільний заклад охорони здоров’я.

 

Розділ 2. Діагностика

 

Діагностичне та клінічне обстеження пацієнта проводиться в повному обсязі та записується в карту виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о), яка затверджена Наказом МОЗ України від 17.11.2010 № 999 «Про затвердження форм звітності та медичної облікової документації служб швидкої та екстреної медичної допомоги України».

 

Необхідні дії на виклику

 

Обов’язкові:

 

1. Збір анамнезу захворювання, обов’язкові запитання:

Встановити час початку захворювання та скільки триває криз;

Скарги пацієнта на момент початку захворювання;

Чи реєструвалось раніше підвищення АТ, скільки років триває підвищення АТ;

Які звичайні і максимальні цифри АТ;

Які симптоми супроводжують підвищення АТ, які клінічні прояви на момент огляду;

Чи отримує пацієнт постійну антигіпертензивну терапію;

Якими препаратами раніше вдавалося знизити АТ.

 

2. Збір анамнезу життя:

Наявність артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, захворювань серцево-судинної системи, порушення мозкового кровообігу в анамнезі тощо;

Наявність супутньої патології, плановий прийом препаратів для лікування супутньої патології.

 

3. Огляд і фізикальне обстеження

Оцінка загального стану і життєво важливих функцій.

Первинний огляд включає усунення порушень життєво важливих функцій організму — дихання, кровообігу за алгоритмом АВС.

Забезпечення моніторування життєво важливих функцій.

 

4. Інструментальні обстеження:

 

1. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

 

2. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях або передача біометричних ЕКГ-сигналів у консультативний телеметричний центр для вирішення термінових питань інтерпретації ЕКГ: оцінка ритму, ЧСС, наявності ознак ішемії та інфаркту міокарда.

 

Бажані:

 

1. Інструментальне обстеження — проведення пульсоксиметрії (визначення сатурації крові киснем).

 

Розділ 3. Лікування (надання першої медичної допомоги)

Заспокоїти пацієнта.

Положення пацієнта — лежачи з піднятим головним кінцем.

Контроль ЧСС, АТ кожні 15 хв.

Забезпечення стабілізації життєво важливих функцій: дихання та гемодинаміки.

Налагодження внутрішньовенного доступу.

При необхідності — забезпечення адекватного знеболення, медикаментозної седації (препаратами вибору є морфіну гідрохлорид, фентаніл, діазепам).

Симптоматична та антигіпертензивна терапія повинна проводитися відповідно до чинних медико-технологічних документів, залежно від ураження органів-мішеней, з урахуванням рекомендацій наведених у табл. А.3.4.2. та табл. А.3.4.3, рекомендоване внутрішньовенне введення лікарських засобів.

У пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу на догоспітальному етапі у більшості випадків застосування антигіпертензивної терапії не рекомендоване без необхідності через складність адекватного контролю у них темпів зниження АТ.