Фінансування від небанківських установ

Альтернативою банківського фінансування є розміщення фірмою на фінансових ринках своїх комерційних паперів.

Комерційні папери – це короткострокові незабезпечені зобов’язання.

Основними інвесторами в такі папери є великі страхові компанії, пенсійні та довірчі фонди, взаємні фонди.

ТНК здійснюють три види процентних витрат, пов’язаних із використанням комерційних паперів як джерел короткострокового фінансування:

1. Комісійні за рейтингові послуги.

2. Комісійні за агентські послуги банків.

3. Витрати на підтримувальні лінії кредиту.

 

Фінансування з використанням євровалютних інструментів.

ТНК можуть отримувати короткострокове фінансування шляхом розміщення на грошовому ринку євровалютних короткострокових цінних паперів:

1) Євроноти – короткострокові векселі, які звичайно деноміновані в доларах та емітовані корпораціями або урядами.

2) Євро комерційні папери – такі євро ноти, які не маєть банківської підтримки у формі кредитної лінії або гарантованого розміщення за заздалегідь визначеною ціною.

 

Довгострокове фінансування міжнародних операцій

Фінансування здійснюється за рахунок власних коштів (самофінансування), а також зовнішніх ресурсів (банківські позики і емісія капітальних та боргових цінних паперів на фінансових ринках).

 

Внутрішні джерела фінансування:

- нерозподілений прибуток,

- акумульовані амортизаційні відрахування.

Зовнішні джерела фінансування:

- фінансування від інвесторів,

- фінансування від кредиторів.

В залежності від районів мобілізації фондів та видів валюти фінансування буває:

1. Іноземне (зарубіжне).

ТНК може отримати довгострокові ресурси на іноземних ринках такими шляхами:

- емісія облігацій, деномінованих у місцевій валюті,

- емісія акцій деномінованих у місцевій валюті,

- отримання банківських кредитів у місцевій валюті.

2. Євровалютне фінансування.

Здійснюється у формі залучення євро кредитів та єврооблігацій.

 

 

Оподаткування операцій ТНК.

Податки мають великий вплив на інвестиційні рішення, управління валютним ризиком, планування структури і капіталу та внутрішньокорпораційних потоків фондів.

Нейтральність податків

Нейтральність податків (tах neutrality) означає, що вони не впливають на будь-які аспекти інвестиційних рішень фірми (наприклад, розміщення інвестицій або вибір інвестора). Нейтральність може бути внутрішньою та іноземною.

Внутрішня нейтральність означає, що тягар оподаткування кожної одиниці прибутку від операцій у країні базування батьків­ської компанії ТНК буде рівним з тягарем оподаткування кожної одиниці прибутку, який заробила ця компанія внаслідок зарубіжних операцій. Ця форма нейтральності передбачає одно­манітність як у застосуванні податкової ставки, так і у визначенні доходу, що підлягає оподаткуванню.

Іноземна (або зовнішня) нейтральність означає, що податковий тягар на кожну іноземну філію ТНК буде таким самим, як і на її конкурентів (місцеві фірми та компанії інших країн), що діють у тій же країні-реципієнті..

Більшість країн базування ТНК, у тому числі США, Німеччи­на, Японія, Велика Британія, дотримуються змішаної політики зовнішньої та внутрішньої нейтральності податків: оподаткову­ють прибутки зарубіжних відділень своїх батьківських компаній ТНК, але переносять термін оподаткування доходів їхніх фірм до тих пір, поки ці доходи не будуть репатрійовані з країни, що приймає, "додому". Деякі країни базування транснаціональних фірм (Франція, Канада, Нідерланди) цілком або частково звільняють доходи своїх зарубіжних підприємств (дочірніх ком­паній, філій, відділень) від внутрішнього оподаткування.

 

Справедливість податків

Концепція справедливих податків (tах equity) проголошує критерій, що всі платники податків, які перебувають у межах певної податкової юрисдикції, мають нести один і той самий по­датковий тягар.

Такий підхід до оподаткування міжнародної діяльності ТНК спрямований на те, щоб нейтралізувати вплив податків на інвес­тиційні рішення корпорацій щодо зарубіжного або ''домашнього" розташування їхніх відділень.

Країни звичайно структурують свої податкові системи на базі одного з двох підходів:

* всесвітній підхід;

* територіальний підхід.

Всесвітній підхід до оподаткування (рези­дентський, або національний) передбачає однакове оподат­кування доходів, зароблених фірмою, незалежно від того, де ці доходи отримані (в країні чи за кордоном). Згідно з цим підходом прибутки транснаціональної корпорації вдома (батьківська фірма) та за кордоном (філії) розглядаються як всесвітні прибут­ки й оподатковуються країною базування.

Територіальний підхі, (підхід на основі джерел) акцентує увагу не на країні інкорпорації фірми, а на тому, що доходи фірми зароблені в межах юрисдикції країни, що приймає.

Види податків.

1. Податок на доходи – одне з головних джерел податкових надходжень. Податок на доходи корпорацій дуже поширений у промислово розвинутих країнах. Податкові ставки на розподілений та нерозподілений дохід зазвичай доволі різняться. Податок на доходи стягується лише з активних доходів, тобто, доходів, отриманих унаслідок виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг.

2. Податок на розподілені дивіденди та перекази процентів

Пасивні доходи (дивіденди, проценти, "роялті"), зароблені резидентом однієї країни в межах податкової юрисдикції другої країни, як правило, є об'єктом оподаткування. Цей податок вираховується корпорацією із платежів, що зроблені інвестору, і спрямовується урядовим органам.

3. Податок на додану вартість – це податок (value added tax) з національних продаж, що стягується на кожній стадії вироб­ництва або з продажу товарів пропорційно до доданої на цій стадії вартості. В багатьох країнах цей податок застосовується тільки до товарів споживання, в той час як виробничі товари (обладнання, машини) ним не оподатковуються. Вилучаються з оподаткування податком на додану вартість або оподатковуються за зниженою ставкою також ліки та медикаменти, інші витрати на медичні цілі, освіту, релігійну діяльність, поштові послуги. Цей податок розглядається як головне джерело надходжень від непрямого оподаткування всіма членами Європейського Союзу та іншими країнами Європи.