Характеристика умов і факторів, що впливають на розвиток ринкової інфраструктури.

Економіка припускає створення товарів і їхнє доведення до споживачів. Останнє вимагає організації сфери обігу товарів.

Інфраструктура ринку - це сукупність інститутів, що забезпечують обіг різних товарів. Обслуговування взаємин виробників товарів і їхніх безпосередніх споживачів - основне призначення інститутів інфраструктури.

Подання про розвиток ринкової економіки формуються в суспільстві поступово: спочатку окреслюється втримування даного поняття, потім оцінюється ситуація, з'ясовуються можливості її зміни, згодом викристалізовується розуміння інфраструктури обраної моделі ринку як форми взаємин між господарюючими суб'єктами. Інфраструктура ринку є ланкою, що зв'язує виробництво й споживання, і тому у великій мері впливає на економіку. Це поняття разноплановое, сутність його можна визначити як сукупність установ, організацій, державних і комерційних підприємств, які забезпечують нормальне функціонування товарних і інших ринків, взаємодія й ефективне обслуговування товаровиробників і споживачів. Добре розвинена ринкова інфраструктура дозволяє оперативно врегулювати тимчасовий дефіцит товарів, тому що інформаційні, сервісні, банківські, страхові та інші послуги в комплексі сприяють ефективному інвестиційному середовищу й задоволенню попиту.

Продуктом інфраструктури є посередницька послуга.

Послуга - це особливий товар, що існує тільки в момент його виробництва. Можна виділити дві основні функції інфраструктури ринкового типу (або ринкової інфраструктури в широкому змісті), обумовлені природою ринкової економіки:

а) забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків і взаємодії суб'єктів ринкової економіки.

б) регулювання руху товарно-грошових потоків. Як суб'єктів ринкової економіки ми розглядаємо, з одного боку, власників ресурсів і власників продуктів, а з іншого боку - комерційні структури й держава. Обидві класифікації суб'єктів економіки доповнюють один одного й виділяють цих суб'єктів за різними критеріями. Кожна з виділених функцій характеризується певними рисами або властивостями.

Ринкова інфраструктура, як підсистема всієї економіки, як би надає ринковій економіці умови й можливості для виконання економічних функцій (насамперед таких, як оптимальна акумуляція ресурсів і створення з них продуктів господарської діяльності), безпосередньо не беручи участь у створенні продукту. Проте, казанная функція може бути також класифікована як пряма, оскільки формування адекватної інфраструктури є одним з безпосередніх і обов'язкових умов існування й відтворення економічної системи, а також її розвитку.

Регулююча функція як би виростає із що забезпечує, є її продовженням, але її властивості інші, прямо протилежні. Насамперед, вона носить зовнішній характер. Незважаючи на те, що інфраструктура є підсистемою в економічній системі, ця підсистема існує над процесом взаємодії господарюючих суб'єктів, без яких вони, з одного боку, не можуть взаємодіяти, але яка, з іншого боку, при певних обставинах здатна робити досить істотний вплив на весь процес відтворення. У цій своїй якості дана функція є активної, що особливо помітно в перехідних економічних системах. Нарешті, по своїй природі вона є функцією зворотної дії, сигналізуючи економіці про ті або інші проблеми в сфері безпосереднього створення продукту.

Обидві функції нерозривно зв'язані й не можуть реалізуватися одна без іншої. Результатом їхньої взаємодії є цілком певний синтетичний ефект, якому можна визначити як оптимізацію руху товарно-грошових потоків. У процесі забезпечення й регулювання руху товарно-грошових потоків інфраструктура сприяє досягненню відповідності між суспільними потребами в товарах і послугах і здатністю процесу виробництва задовольняти їх у необхідних масштабах.

Тим самим забезпечується спряженість у реалізації обох функцій, досягається пропорційність у розподілі ресурсів, що, у свою чергу, веде до мінімізації витрат, пов'язаних з розподілом ресурсів і продуктів. Саме тому інфраструктура завдяки своїм функціям забезпечує ефективність економіки, причому в тій мері й через ті механізми, які властиві тільки їй. Цю частину ефективності можна назвати схованою ефективністю, оскільки до неї незастосовні прямо й безпосередньо методи зіставлення витрат і результату (наприклад, негативні наслідки поганих доріг для збору врожаю або недостатня розвиненість банківської системи як фактор, що гальмує швидкість розрахунків, і т.п.).

Інститути інфраструктури ринку займаються наданням посередницьких послуг в області інвестування, страхуванням різних сторін господарської діяльності, проводять довірчі операції. Інфраструктура також використовується при макроекономічному регулюванні: з її допомогою держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки.

Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, її елементи не нав'язані суб'єктами ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічна інфраструктура ринку впливає на функціонування економічної системи в цілому.

Ринкова інфраструктура виступає як институционализированная трансакція, тому із цього треба, що першим її елементом є відповідні інститути, у яких утворяться трансакції. Їх можна розділити на дві групи - нституты загального призначення й спеціальні інститути. Діяльність інститутів загального призначення звичайно не зводиться до виконання тої або іншої функції в складі ринкової інфраструктури, а припускає також участь у реалізації й інших завданням і цілей, особливо якщо врахувати, що багато хто із цих елементів належать державі й використовуються не тільки в бізнесі в комерційних цілях. Ці інститути орієнтовані на переважну взаємодію або з товарними, або із грошовими потоками.

Товарні потоки й потоки послуг циркулюють як між виробниками, так і між виробниками й споживачами. До числа основних загальних інститутів ринкової інфраструктури в цій частині ринкової економіки ставляться: дороги (автомобільні й залізні); порти (річкові, морські); аеродроми; вантажний і пасажирський транспорт (залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний, трубопровідний, метрополітен), у тому числі в містах; склади (у тому числі митні); підприємства зв'язку; житлово-комунальне господарство. З відомою часткою умовності до інститутів загального характеру можна віднести підприємства, що випускають кошти повідомлення й устаткування для складів, портів і т.п. Характер цієї частини інститутів інфраструктури уможливлює не тільки їхнє військове використання державою якщо буде потреба (звідси - зацікавленість держави в їхньому розвитку), але і їхню приватизацію або комерційної використання державою. Інститути спеціального характеру представлені як приватними структурами, що веде роль серед яких грають товарні біржі й торговельна мережа, що включає підприємства оптової й роздрібної торгівлі, так і державою в особі митних органів і інших регулюючих і контролюючих інстанцій.

Грошові потоки проходять через відповідні фінансово-кредитні інститути, які, на відміну від натурального господарства, у чинність самої природи грошових потоків існують тільки в ринковій економіці. Грошова форма капіталу є самі універсальні й знеособлені, пронизуючі всі сторони життя сучасного суспільства й об'єднуючої всі її сфери. При характеристиці інститутів грошового ринку більш доцільно провести розходження між приватними й державними інститутами, тобто розмежувати їх за критерієм форми власності, а не функціональної ширини.

Із приватних інститутів ключову роль у фінансово-кредитній системі грають банки як універсальні інститути грошового ринку. Розвиненим елементом сучасної ринкової інфраструктури є небанківські фінансово-кредитні інститути, що носять більшою мірою не універсальний, а спеціалізований характер. Серед них виділяються страхові компанії й пенсійні фонди, діяльність яких сприяє оптимізації розвитку ринкової економіки завдяки зменшенню ризику підприємницької діяльності. У підсистемі фондового ринку виділяються фондові біржі й фінансові посередники - торговці цінними паперами, інвестиційні фонди й компанії, трастовые компанії (довірчі товариства), а також депозитарії, реєстратори й т.п.

Держава в цій частині ринкової інфраструктури представлено, насамперед, центральним банком і податковими службами.

Говорячи про інституціональну складову ринкову інфраструктуру, слід також зазначити особливу роль такого елемента інфраструктурного забезпечення ринку ресурсів, як інститути функціонування ринку праці. Їхній розвиток прямо пов'язане з однієї із ключових макроекономічних проблем - забезпеченням повної зайнятості. Треба однак відзначити, що механізм функціонування цього сектора ринкової інфраструктури не зводиться до діяльності державних служб працевлаштування й перепідготовки кадрів, оскільки соціальна політика сучасної держави не зводиться до боротьби з безробіттям, а орієнтована на створення всього комплексу умов для розвитку людини, включаючи системи охорони здоров'я, соціального забезпечення, утворення, культури - як частки, так і державні.

Тут можна говорити, з одного боку, про службу перепідготовки кадрів як про елемент ринкової інфраструктури, щодо самостійної й орієнтованої не тільки на потребі чисто ринку, приватного сектора економіки, але й на так званий суспільний сектор.

У цілому інституціональна складова утворить найбільш важливий елемент ринкової інфраструктури, що виражає її сутність, найбільш відчутна, і являющийся класичною формою її прояву. Однак, при всій його винятковій важливості, ринкова інфраструктура не зводиться тільки до нього.

Справа в тому, що інституціональний елемент у більшій мері підпадає під пасивну функцію ринкової інфраструктури, виступаючи в якості її матеріального носія. У той же час потрібно щось таке, що реалізувало б активну функцію ринкової інфраструктури. У якості цього «щось» виступає інформація про процеси, що відбуваються в надрах ринкової інфраструктури, своєрідні сигнали зворотного зв'язка ринкової інфраструктури з усією економічною системою. От чому другим елементом сучасної інфраструктури ринку є інформаційні мережі й потоки, а також інститути, що забезпечують (включаючи засобу масової інформації, мережі Internet, інформаційний і рекламний бізнес), завдяки яким вона може існувати як єдине ціле, не тільки направляючи функціонування ринкової економіки, але й сприяючи оптимізації руху товарно-грошових потоків. Поза інформаційною складовою ринкова інфраструктура не може існувати, оскільки в міру розвитку економіки виробництво й поширення інформації поступово заміщає традиційне виробництво матеріальних благ. Саме єдність інституціональної й інформаційної складових утворить так зване внутрішнє втримування ринкової інфраструктури.

Інформаційна складова виконує важливу роль - вона забезпечує зв'язок між ринкової інфраструктури із зовнішнім середовищем, якийсь для неї виступає вся інша частина економічної системи. Але інформація йде не тільки з ринкової інфраструктури зовні, а й вертається назад в інститути ринкової інфраструктури. Іде безперервний обмін інформацією між підсистемами, що не може бути нейтральним процесом, а є, по суті, безперервним їхнім взаємним пристосуванням. Тут виникає необхідність періодичного закріплення сигналів прямій і зворотному зв'язкам, як для додання стабільності роботі систем, так і для фіксації досягнутого оптимуму.

Придатність або непридатність самого інституту, так само як і ступінь його відповідності потребам економіки, не можуть бути визначені інакше, як через регламентацію його діяльності й контроль, насамперед з боку держави. Із цієї об'єктивної необхідності виростає третій елемент ринкової інфраструктури - законодавство, що регулює функціонування ринкової економіки й регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поводження господарюючих суб'єктів взагалі, по суті, що задає «правила гри» у ринковому середовищі.

Таким чином, внутрішнє втримування ринкової інфраструктури доповнюється її зовнішнім утримуванням - нормообразованием. Але на цьому не можна зупинятися, характеризуючи склад елементів ринкової інфраструктури. Як можна помітити, всі три попередні елементи носили неживий характер, були позбавлені людського початку.

Четвертий елемент ринкової інфраструктури ринку являє собою - рівень ринкового мислення й поводження населення, його готовність додержуватися правил і закономірностям функціонування ринку. Це той самий суб'єктивний елемент ринкової інфраструктури, ігнорування якого приводить до небажаних наслідків для ринкових перетворень у перехідних економічних системах.

Отже, розглядаючи втримування ринкової инфрастуктуры, можна виділити 4 взаємопроникні складові: інституціональну, інформаційну, нормоутворюючуй ментальну, які у своїй сукупності характеризують як внутрішнє втримування ринкової інфраструктури, так і її зовнішнє вираження.